16 вересня 2025 року
м. Київ
Справа № 917/162/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Колос І. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Олія»
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., судді: Тихий П.В., Хачатрян В.С.)
у справі №917/162/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Олія»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Захист»
про стягнення 1 100 000,00 грн,
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Олія» (далі - ТОВ «Інтер Олія», позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Захист» (далі - ТОВ «СП «Захист», відповідач) 1 100 000,00 грн безпідставно отриманих коштів.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01 травня 2025 року у справі №917/162/25 позовні вимоги задоволено частково; закрито провадження у справі в частині стягнення 200 000,00 грн основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору; стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно отримані кошти у сумі 900 000,00 грн, 10 800,00 грн судового збору та 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, повернуто позивачу з державного бюджету України судовий збір в сумі 2 400,00 грн.
Східний апеляційний господарський суд постановою від 13 серпня 2025 року рішення Господарського суду Полтавської області від 01 травня 2025 року у справі №917/162/25 скасував повністю. Ухвалив нове рішення, яким в позові відмовив повністю. Стягнув з ТОВ «Інтер Олія» на користь ТОВ «СП «Захист» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 16 200,00 грн.
08 вересня 2025 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2025 року у справі №917/162/25 в повному обсязі та залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 01 травня 2025 року по справі №917/162/25. Судові витрати (судовий збір та інші витрати) покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 вересня 2025 року для розгляду касаційної скарги у справі №917/162/25 визначено колегію суддів у складі: Власова Ю. Л. - головуючого, Колос І. Б., Булгакової І. В.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Норма пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачає, що право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується у визначених законом випадках. Подібна норма міститься у частині першій статті 17 ГПК України.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позивач звернувся до суду із цим позовом у січні 2025 року. Відповідно до приписів статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року визначений у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 1 100 000,00 грн безпідставно отриманих коштів (після часткової сплати суми заборгованості - 900 000,00 грн), що не перевищує п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 500 = 1 514 000 грн).
Отже, за загальним правилом, встановленим пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.
Разом із тим підпункти «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачають певні випадки за наявності яких рішення суду у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути оскаржено в касаційному порядку. Зокрема касаційне провадження відкривається у таких випадках, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
При цьому, особа, яка подає касаційну скаргу повинна обґрунтувати та довести наявність такого випадку.
Позивач у своїй касаційній скарзі, посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України і зазначає, що Східний апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові від 13 серпня 2025 року у справі №917/162/25 застосував норму права - статті 207, 208, 638, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі № 922/3289/21, від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 06 червня 2023 року у справі №908/153/21.
Надалі скаржник цитує зміст частини третьої статті 287 ГПК України і зазначає, що правильне вирішення спору в межах справи №917/162/25 в частині визначення дійсних підстав визнання договору укладеним та застосування статті 1212 ЦК України має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також що з огляду на мотивувальну частину оскаржуваної постанови, позивач, наразі позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.
Отже, скаржник просить відкрити касаційне провадження у справі №917/162/25 з підстав передбачених підпунктами «а» та «б».
Питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України) означає наявність правової проблеми, яка впливатиме на велику кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення такої проблеми. Водночас, формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.
Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у великій кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як відсутність сталої судової практики, невизначеність правових питань на нормативному рівні, необхідність застосування аналогії закону чи права, вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Проте, ТОВ «Інтер Олія» не обґрунтувало та не навело прикладів існування зазначених якісних та кількісних показників щодо наявності наведеної ним виключної правової проблеми, вирішення якої має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Зі змісту підпункту «б» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України вбачається, що наведений випадок для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, який не перевищує п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбачає позбавлення скаржника можливості спростувати обставини, які встановленні судовими рішеннями у справі, яку скаржник просить переглянути, в межах розгляду іншої справи. Тобто для належного обґрунтування наявності цієї підстави скаржник, поряд з посиланням на обставини, які він буде позбавлений спростувати, має також вказати справу, в якій таке спростування необхідне. Однак, ТОВ «Інтер Олія» наводить обставини, встановлені судом апеляційної інстанції в межах перегляду справи №917/162/25, однак не наводить обставини, які йому необхідно спростувати в межах іншої справи, і не робить посилання на іншу справу, в якій необхідно здійснити таке спростування.
Отже, касаційна скарга ТОВ «Інтер Олія» не містить належного обґрунтування наявності умов, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України. З огляду на зазначене підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі немає.
З урахуванням наведеного Верховних Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Інтер Олія» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2025 року у справі №917/162/25, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 287, 293, 314 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Олія» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2025 року у справі №917/162/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
І. Б. Колос