15 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 918/1952/13
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник)
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 (головуюча - суддя Миханюк М.В., судді: Крейбух О.Г., Юрчук М.І.)
у справі за позовом Львівського міського споживчого товариства (далі - Товариство, позивач)
до Приватного підприємства - фірма «Віган В» (далі - ПП «Віган В», відповідач)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фізична особа - підприємець Голуб Олег Романович (далі - ФОП Голуб О.Р., третя особа)
про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Причиною звернення до Верховного Суду є перевірка дотримання норм права щодо закриття апеляційного провадження.
1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
1.1. Товариство звернулося до суду з позовом до ПП «Віган В» про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
1.2. Господарський суд Рівненської області рішенням від 20.01.2014 у справі №918/1952/13 позов задовольнив. Визнав недійсним із моменту укладення договір купівлі-продажу приміщення складу по АДРЕСА_1 від 05.08.2004, укладеного між Товариством та ПП «Віган В», посвідченим приватним нотаріусом Гавриловою В.А., який зареєстрований в реєстрі за №1130. Стягнув з відповідача на користь позивача 1 147 грн витрати по сплаті судового збору.
1.3. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1. 15.02.2025 (зареєстровано судом) 27.02.2025 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 20.01.2014 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства до ПП «Віган В» про визнання недійсним договору купівлі-продажу - відмовити.
1.4. Північно-західний апеляційний Господарський суд ухвалою від 14.03.2025 поновив ОСОБА_1. строк для подання апеляційної скарги на рішення суду та відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.01.2014 у справі №918/1952/13.
1.5. Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.05.2025 залучив до участі у цій справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ФОП Голуба О.Р.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
2.1. Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.05.2025 закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.01.2014 у справі №918/1952/13.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1. подав касаційну скаргу (нова редакція), в якій просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 про закриття апеляційного провадження, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У поданій касаційній скарзі (в новій редакції) ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження покликається на статтю 129 Конституції України, статтю 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтю 17, частину третю статті 18, статтю 236, частину четверту статті 254 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та постанови Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 та від 18.12.2024 у справі №1313/3628/2012, зазначає, що не погоджується з ухвалою про закриття провадження у справі, із застосуванням висновків Верховного Суду у справі №42/254 у постанові від 05.02.2021, оскільки обставини справи не є релевантними, що узгоджується з абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України. Скаржник вважає, що у цій справі мають бути враховані висновки Верховного Суду, які викладено у постанові від 18.12.2024 у справі №1313/3628/2012.
4.2. Крім того, скаржник посилається на висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені від 09.06.2023 у справі №916/3938/21 стверджує про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 50 ГПК України під час залучення ФОП Голуба О.Р. до участі у справі №918/1952/13 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу третя особа заперечила проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
5.2. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Апеляційний суд у цій справі, зокрема, зазначив, таке.
6.2. Скаржнику ОСОБА_1 судом було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки він вказав, що дізнався про оскаржене рішення 06.02.2025 з моменту отримання копії судового рішення, доказів протилежного матеріали справи не містили.
6.3. Однак третя особа у своєму відзиві зазначила, що у провадженні Франківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа №465/4388/20 за позовом ОСОБА_2 (одного з представників ОСОБА_1.) до ОСОБА_1 , Голуба О.Р. про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом Голуба О.Р. до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , 3-ті особи Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, приватний нотаріус Черкаського МНО, про визнання недійсним договору іпотеки.
6.3.1. Справа слухається з 2020 року і серед її матеріалів є багато документів, зокрема, первинний позов і зустрічний позов, в яких є посилання на оскаржуване рішення у справі №918/1952/13, дані про ознайомлення представників апелянта про ознайомлення з матеріалами справи та їх відзиви свідчать про знання апелянта про оскаржуване рішення. Предметом розгляду у тих справах і у цій -є одне і те ж приміщення в АДРЕСА_1 . Так, 28.03.2023 за заявою чергового представника ОСОБА_1 ОСОБА_2., адвокатом Басюр Л.М. подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи №465/4388/20, а 24.04.2023 представником ОСОБА_1 було подано відзив на зустрічну позовну заяву в якому зазначено про отримання ним копії зустрічної позовної заяви 10.04.2023. В тексті цієї заяви згадується оскаржуване рішення, є воно і серед додатків до згаданої зустрічної позовної заяви. Тобто, як мінімум з 10.04.2023 апелянт знав про існування оскаржуваного рішення і мав його копію, а із заявою до Господарського суду Рівненської області про видачу його копії звернувся лише в січні 2025 року.
6.3.2. Третя особа зазначила, що апелянт також оскаржував ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.09.2013 до Західного апеляційного господарського суду у справі №5015/2913/12. В ході апеляційного розгляду було встановлено, що ознайомлення апелянта із цією справою відбулося раніше на майже вісім місяців, ніж він вказав в апеляційній скарзі. Так само, у відзиві на апеляційну скаргу від 06.02.2024 у справі №5015/2913/12, і у відзиві на касаційну скаргу від 01.04.2024 у цій справі, зазначалося про оскаржуване рішення у справі №918/1952/13. Представник ОСОБА_1 адвокат Басюр Л.М. у заяві в Касаційний господарський суд Верховного Суду від 07.04.2024 підтверджує отримання згаданого відзиву.
6.3.3. ОСОБА_1 , достеменно знаючи про правову позицію Верховного Суду щодо неможливості оскарження судових рішень винесених до затвердження нової редакції ГПК України, недобросовісно користуючись своїми процесуальними правами, оскаржував в апеляційному порядку згадуване ним рішення Господарського суду Львівської області від 28.05.2014 у справі №914/1434/14, про визнання за Львівським міським споживчим товариством права власності на складські приміщення площею 573,3 м2, за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з Ухвали Західного апеляційного господарського суду у справі №914/1434/14 було визнано неповажними наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 28.05.2014 у справі №914/1434/14 та відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження. Також було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 28.05.2014 у справі №914/1434/14. При цьому суд встановив, що скаржнику було відомо раніше про оскаржуване рішення, ніж він зазначав в апеляційній скарзі.
6.4. Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши подані докази зазначила, що у справі №465/4388/20 вбачається посилання на існування рішення Господарського суду Рівненської області від 20.01.2014 у справі №918/9252/13, проте, з поданих доказів не вбачається зазначення їх дати. Разом з тим із відзиву на зустрічну позовну заяву представник ОСОБА_1 вказує, що 10.04.2023 ним було отримано ухвалу із позовною заявою. Отже, за висновком колегії суддів, апелянт знав про існування оскаржуваного рішення ще з 10.04.2023 з матеріалів справи №465/4388/20. Крім того, як убачається із відзиву Голуба О.Р. сформованого в системі «Електронний суд» 01.04.2024 у справі №5015/2913/12 також міститься посилання на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.01.2014 у справі №918/9252/13 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 у справі №918/1952/13. Відповідно до опису вкладення у цінний лист такий відзив було надіслано ОСОБА_1. 01.04.2024. Як убачається із заяви ОСОБА_1., сформованої в системі «Електронний суд» 07.04.2024, його представник вказує про наявність відзиву Голуба О.Р. , тобто вказане свідчить про отримання ОСОБА_1 відзиву від 01.04.2024. Отже, враховуючи вказані обставини суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_1 було відомо про існування рішення Господарського суду Рівненської області від 20.01.2014 у справі №918/9252/13, як мінімум з 10.04.2023, як максимум з 01.04.2024, а не з 06.02.2025, як він зазначив в своїй апеляційній скарзі, що спростовує його доводи про звернення із вказаною апеляційною скаргою, у відповідності до пункту 13 розділу «Перехідні положення» ГПК України протягом 10 днів з дня отримання судового рішення.
6.5. При цьому, суд апеляційної інстанції з посиланням на правову позиція, яка викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2021 у справі №42/254 та Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №904/4837/15 зазначив, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.01.2014 у справі №918/1952/13. Однак суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.01.2014 у справі №918/1952/13, а тому апеляційне провадження слід закрити на підставі статті 264 ГПК України, оскільки апеляційне провадження у цій справі відкрите з перегляду рішення суду першої інстанції, яке не підлягає оскарженню, і в разі апеляційного перегляду оскарженого рішення суд апеляційної інстанції буде діяти не як «суд встановлений законом» в розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, а розгляд справи та подальше прийняття рішення у цьому випадку суперечитимуть принципу юридичної визначеності та порушуватимуть права інших учасників справи, які розраховують на остаточність судового рішення.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Верховний Суд ухвалою від 12.08.2025 відкрив касаційне провадження у справі №918/1952/13 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та витребував матеріали справи.
7.2. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.09.2025 у зв'язку з відпусткою судді Бенедисюка І.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №918/1952/13, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Булгакова І.В., Власов Ю.Л.
7.3. Суд розглянув справу з дотриманням розумних строків, ураховуючи те, що матеріали справи №918/1952/13 надійшли до Верховного Суду 11.09.2025.
7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
8.1. Питання додержання судом апеляційної інстанції під час закриття апеляційного провадження положень чинного процесуального законодавства, законність та обґрунтованість ухвали апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження є предметом перевірки під час розгляду касаційної скарги судом касаційної інстанції.
8.2. Ураховуючи приписи частин другої та третьої статті 304 ГПК України та доводи касаційної скарги (див. пункти 4.1, 4.2 цієї постанови), Суд вважає за необхідне зазначити таке.
8.3. Згідно зі статтею 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією із основних засад судочинства.
8.4. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8.5. Реалізація конституційного права на оскарження судового рішення згідно із зазначеним Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
8.6. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8.7. Як убачається з матеріалів справи, апеляційна скарга особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 була подана на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.01.2014, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 у справі №918/1952/13.
8.8. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.02.2021 у справі №42/254 висловилася щодо допуску справи до перегляду в суді апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, ураховуючи темпоральне правило.
8.9. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
8.10. Отже, Основним Законом закріплений принцип незворотності дії закону у часі.
8.11. Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 06.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
8.12. Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8.13. За змістом цієї норми під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався таким на момент вчинення процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
8.14. Особливість цього темпорального правила полягає в тому, що процесуальні відносини завжди залежні від законодавчої форми правового закріплення відповідних процедур. Застосування процесуальної норми, у тому числі тієї, що узгоджує дію закону в часі, здійснюється у взаємозв'язку з іншими процесуальними нормами для виконання завдань судочинства у передбачених формах та на різних стадіях судового провадження. У цьому аспекті темпоральні норми встановлюють межі реалізації суб'єктивних процесуальних прав у відповідних господарсько-процесуальних правовідносинах.
8.15. Визначена згідно з нормами статей 91, 93, 97, 98 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) процедура апеляційного оскарження судового рішення суду першої інстанції передбачала, що особи, які не брали участь у справі, були наділені процесуальним правом подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, і в тому разі, коли був пропущений встановлений статтею 93 ГПК України строк для апеляційного оскарження судового рішення - за заявою про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
8.16. За наведеного правового регулювання порядку та строку на подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, особою, яка не брала участь у справі, але стосовно якої господарський суд вирішив питання про права та обов'язки, цей строк завершувався і з моментом завершення апеляційного розгляду справи та не підлягав поновленню (був присічним).
8.17. А тому суб'єктивне процесуальне право такої особи на здійснення апеляційного оскарження відповідного судового рішення, що не було реалізовано в період чинності ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), припинялось з втратою чинності цим Кодексом, та не підлягало відновленню без спеціального застереження про це за новим процесуальним законом - ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).
8.18. Між тим ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не містить такого застереження.
8.19. Верховний Суд зазначив: якщо особа, яка не брала участь у справі, а суд вирішив питання про її права та обов'язки, не реалізувала своє суб'єктивне процесуальне право - на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом строків для апеляційного оскарження цього рішення відповідно до положень ГПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи (чинній до 15.12.2017), то рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної сили за правилами ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), і не може бути оскаржено із застосуванням нових правил на апеляційне оскарження судового рішення - відповідно до ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).
8.20. Щодо оскарження судового рішення, постановленого до 15.12.2017 та яке не переглядалося в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017, Верховний Суд висловився у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі №54/239.
8.21. Так, у справі №54/239 Суд зазначив, що згідно з пунктом 13 частини першої Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Разом з тим, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ГПК України).
8.22. Судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.
8.23. Верховний Суд у справі №54/239 зазначив про те, що строки оскарження судових рішень суду першої інстанції, ухвалених до 15.12.2017, врегульовані у статті 93 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017).
8.24. Верховний суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновків, що таким чином, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, керується, в тому числі, приписами частини другої статті 261 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).
8.25. Відтак, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.
8.26. Правові висновки щодо питання оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі викладено у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №62/112, від 16.01.2020 у справі №925/1600/16.
8.27. Так, у наведених постановах Верховний Суд дійшов висновків, що за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
8.28. Разом з тим, пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
8.29. При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги.
8.30. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов'язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
8.31. Водночас, у цій справі №918/1952/13 апеляційний господарський суд врахувавши правову позицію, викладену в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2021 у справі №42/254, зазначив про те, що мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1. Так, закриваючи апеляційне провадження (керуючись статтею 264 ГПК України) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.01.2014 вказав, про помилковість такого відкриття, з огляду на те, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
8.32. Стаття 264 ГПК України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите.
8.33. Разом з тим, в цьому випадку ураховуючи, що суд мав би відмовити у відкритті апеляційного провадження, процесуально правильними були дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у цій справі відкрите з перегляду рішення суду першої інстанції, яке не підлягає оскарженню, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції буде діяти не як «суд встановлений законом» в розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, а розгляд справи та подальше прийняття рішення у цьому випадку суперечитимуть принципу юридичної визначеності та порушуватимуть права інших учасників справи, які розраховують на остаточність судового рішення.
8.34. Такі правові висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 08.01.2019 у справі №922/1906/18, від 10.07.2019 у справі №761/29385/17, від 13.08.2019 у справі №5002-17/2743-2009, 20.08.2019 у справі №910/1702/15-г, від 29.04.2020 у справі №917/1185/18, від 26.02.2021 у справі №29/5005/6381/2011, від 02.04.2019 у справі №922/765/15, від 17.09.2019 у справі №20/5007/101/11, від 05.02.2021 у справі №42/254 та висновків суду касаційної інстанції у цій справі.
8.35. Щодо посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009, колегія суддів зазначає про її нерелевантність до цієї справи (№918/1952/13), оскільки у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала щодо застосування присічного строку на подання апеляційної скарги органом місцевого самоврядування у справі, яка не переглядалася апеляційною інстанцією.
8.36. Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.12.2024 у справі №1313/3628/2012, та які, на його думку мають бути враховані, є нерелевантними до спірних правовідносин. Зазначена постанова була ухвалена за інших фактичних обставин, оскільки у справі №1313/3628/2012 рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а єдиним суб'єктом, який звернувся з апеляційною скаргою, була міська рада, що вважала порушеними свої права.
8.37. Врахувавши доводи касаційної скарги щодо застосування норм права, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, діяв відповідно до частини другої статті 2 ГПК України та статті 6 Конвенції.
8.38. Будь-яких доводів, які б спростовували зазначені висновки суду апеляційної інстанції, скаржником у касаційній скарзі не наведено, отже, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про порушення судом норм процесуального права при вирішенні питання про закриття апеляційного провадження, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування постановленого у справі судового рішення.
8.39. Інші доводи скаржника (див. пункт 4.2 цієї постанови) Суд відхиляє, оскільки вони не впливають на правильність прийнятого апеляційним судом оскаржуваного судового рішення і не може бути підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції за наведених вище міркувань та за конкретно цими обставинами.
8.40. За таких міркувань, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у Суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
8.41. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведених у цій постанові міркувань, беруться до уваги Касаційним господарським судом.
8.42. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
8.43. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 у справі №918/1952/13 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 у справі №918/1952/13 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов