12 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/14598/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Служби безпеки України
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/14598/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Мерітайм Актив"
до Міністерства юстиції України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Smart Holding (СУ) LTD (Смарт Холдинг (Сайпрус) ЛТД), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смірнова Алла Сергіївна, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Служба безпеки України,
про визнання протиправним та скасування наказу в частині,
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт-Мерітайм Актив" (далі - ТОВ "Смарт-Мерітайм Актив", позивач) звернулось до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі також - Міністерство, відповідач):
- про визнання наказу Міністерства юстиції України від 02.05.2023 №1562/5 "Про задоволення скарги" незаконним та скасувати його в частині пункту 2 щодо скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) реєстраційної дії від 06.01.2023 №1004991070012020582 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо ТОВ "Смарт-Мерітайм Актив" проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною (далі також - приватний нотаріус) та пункту 6 в частині виконання вказаного пункту 2 наказу;
- про скасування в ЄДР реєстраційної дії від 02.05.2023 №1000719950014049907 "Скасування реєстраційної дії" проведену ОСОБА_7 , Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України щодо ТОВ "Смарт-Мерітайм Актив";
- про зобов'язання Міністерства юстиції України поновити в ЄДР реєстраційну дію від 06.01.2023 №1004991070012020582 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо ТОВ "Смарт-Мерітайм Актив" проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною.
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025, у справі №910/14598/23 позов ТОВ "Смарт-Мерітайм Актив" задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 02.05.2023 №1562/5 "Про задоволення скарги" в частині пункту 2 щодо скасування в ЄДР реєстраційної дії від 06.01.2023 № 1004991070012020582 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною, в частині державної реєстрації змін до відомостей про керівника та місцезнаходження ТОВ "Смарт-Мерітайм Актив". Скасовано в ЄДР реєстраційну дію від 02.05.2023 №1000719950014049907 "Скасування реєстраційної дії", проведену ОСОБА_7 , Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України, в частині державної реєстрації змін до відомостей про керівника та місцезнаходження ТОВ "Смарт-Мерітайм Актив". Зобов'язано Міністерство юстиції України поновити в ЄДР реєстраційну дію від 06.01.2023 №1004991070012020582 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною в частині державної реєстрації змін до відомостей про керівника та місцезнаходження ТОВ "Смарт-Мерітайм Актив". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі №910/14598/23, ТОВ "Смарт-Мерітайм Актив", Міністерство юстиції України та Служба безпеки України звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами. Зокрема, ТОВ "Смарт-Мерітайм Актив" просить Суд скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмовлених позовних вимог, ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову. Міністерство юстиції України у поданій касаційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволені позову. У свою чергу, Служба безпеки України просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі №910/14598/23 та викласти їх у редакції касаційної скарги.
4. Ухвалами Верховного Суду від 19.05.2025 відкрито касаційне провадження у справі №910/14598/23 за касаційними скаргами ТОВ "Смарт-Мерітайм Актив", Міністерства юстиції України та Служби безпеки України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025.
5. ТОВ "Смарт-Мерітайм Актив" 22.07.2025 через «Електронний суд» подало до Верховного Суду заяву про відмову від позовної заяви у справі №910/14598/23, в якій просить Суд:
1) прийняти відмову від позову,
2) визнати нечинними рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі №910/14598/23,
3) закрити провадження за касаційними скаргами ТОВ "Смарт-Мерітайм Актив", Міністерства юстиції України та Служби безпеки України у справі №910/14598/23.
6. Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2025 заяву ТОВ "Смарт-Мерітайм Актив" про відмову від позову у справі №910/14598/23 задоволено. Прийнято відмову ТОВ "Смарт-Мерітайм Актив" від позову у справі №910/14598/23. Визнано нечинними рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі №910/14598/23. Закрито провадження у справі №910/14598/23.
7. Служба безпеки України (далі також - третя особа, заявник) 06.08.2025 через «Електронний суд» подала до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №910/14598/23 про розподіл витрат на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
У поданій заяві третя особа вказала, що відмова від позову на стадії розгляду касаційної скарги на 4 засіданні у справі, а також неодноразовість таких відмов позивачами в аналогічних справах про оскарження наказу Міністерства юстиції України від 02.05.2023 № 1562/5 без будь-якого обґрунтування є проявом недобросовісності позивача та систематичної протидії правильному та швидкому вирішенню спору (постанова Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №922/592/17).
Крім того, заявник вважає, що звужене тлумачення положень частини п'ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо кола осіб, які мають право на відповідну компенсацію здійснених витрат виключно до відповідача, та обмеження такого права для третьої особи на його стороні, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, буде необґрунтованим та несправедливим, оскільки таке право прямо передбачено положеннями частини тринадцятої статті 129 ГПК України в залежності від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (на його думку, такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.01.2023 у справі №911/1237/21, додаткових ухвалах Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17 та від 23.07.2021 у справі № 910/13025/19).
8. Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2025 у справі №910/14598/23 прийнято до розгляду заяву Служби безпеки України про ухвалення додаткового рішення у справі №910/14598/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
9. Розглянувши подану заяву Служби безпеки України, колегія суддів відзначає таке.
10. Як встановлено Судом провадження у справі закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України за заявою позивача. Відповідно, рішення судів попередніх інстанцій визнано нечинними та закрито провадження у справі.
Пункт 1 частини другої статті 46 ГПК України передбачає право позивача на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).
Стаття 191 ГПК України визначає, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2022 у справі №180/2161/19).
За результатами відмови позивача від позову суд, прийнявши таку відмову, закриває провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (частина четверта статті 231 ГПК України).
Порядок ухвалення додаткового рішення встановлений, зокрема частиною третьою статті 244 (якщо вирішено спір по суті спору) та частиною шостою статті 130 ГПК України (у разі закриття провадження у справі/залишення позову без розгляду).
10.1. Колегія суддів відзначає, що частиною першою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними в зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок викладено в пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Стаття 129 ГПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.
Верховний Суд акцентує, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи по суті спору, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
Разом з тим, у статті 130 ГПК України "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду" закріплений розподіл судових витрат, зокрема у разі закриття провадження у справі.
Згідно з частиною третьою статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.04.2023 у справі № 904/1478/19 дійшла висновку, що у випадку відмови позивача від позову і закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 231 ГПК України у відповідача згідно з першим реченням частини третьої статті 130 ГПК України виникає право на відшкодування йому за рахунок позивача понесених витрат, до яких належить і судовий збір, і витрати, пов'язані з розглядом справи.
Тобто у випадку відмови позивача від позову саме відповідач вправі заявити про відшкодування йому понесених витрат і це право закріплено, зокрема, в частині третій статті 130 ГПК України.
10.2. Суд відзначає, що правова конструкція частини четвертої статті 231 та статті 130 ГПК України наділяє суд повноваженнями щодо розподілу судових витрат при закритті провадження у справі між сторонами спору, до яких у силу положень статті 45 ГПК України, належить позивач та відповідач.
Разом з тим, Служба безпеки України (заявник) у даній справі не є відповідачем, тобто не є стороною спору, а має процесуальний статус третьої сторони без самостійних вимог.
Відтак, у разі закриття провадження у справі з огляду на відмову позивача від позову положення частин третьої та п'ятої статті 130 ГПК України у силу їх імперативних приписів не розповсюджуються на правовідносини з відшкодування судових витрат третіх осіб, пов'язаних з розглядом справи.
У розрізі наведеного колегія суддів відзначає, що відповідно до частини тринадцятої статті 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Тобто, у залежності від того на чию користь прийнято судове рішення за результатом розгляду справи по суті спору, залежить наявність/відсутність правових підстав для відшкодування судових витрат третьої особи, без самостійних вимог щодо предмета спору, понесених у зв'язку з розглядом справи.
Отже, судові витрати третіх осіб на підставі частини тринадцятої статті 129 ГПК України підлягають розподілу за результатами розгляду справи по суті спору.
Водночас, закриваючи провадження у справі, суд не вирішує справу по суті спору, та, відповідно не встановлює обґрунтованість/необґрунтованість заявлених позовних вимог, що унеможливлює здійснення розподілу судових витрат третьої особи з урахуванням приписів частини тринадцятої статті 129 ГПК України.
З огляду на наведене у даній справі у Суду відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат третьої особи на підставі частин третьої, п'ятої статті 130 та частини тринадцятої статті 129 ГПК України.
При цьому Суд відхиляє посилання заявника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.01.2023 у справі №911/1237/21, додаткових ухвалах від 20.05.2021 у справі №910/14162/17 та від 23.07.2021 у справі № 910/13025/19, адже Верховний Суд у наведених справах не наводив жодного правового висновку щодо можливості відшкодування судових витрат третіх осіб на підставі частин третьої, п'ятої статті 130 ГПК України. Доводи заяви у наведеній частині зводяться до власного трактування таких висновків, з огляду на що відхиляються Судом.
11. Отже, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для задоволення заяви Служби безпеки України про ухвалення додаткового рішення у справі, з огляду на що у задоволенні заяви слід відмовити.
12. Щодо повернення судового збору
Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно з частиною другою статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Дана норма кореспондується зі змістом частини четвертої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Так, як вбачається з роздруківки платіжної інструкції від 12.03.2025 №1209 за подання касаційної скарги Служба безпеки України у справі №910/14598/23 сплачено судовий збір у розмірі 12 883,20 грн.
За таких обставин, скаржнику підлягає поверненню 50% сплаченої ним суми судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, що становить 6 441, 60 грн.
Керуючись статтями 129, 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву Служби безпеки України про ухвалення додаткового рішення у справі №910/14598/23 залишити без задоволення.
2. Повернути Службі безпеки України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33; ЄДРПОУ 00034074) з Державного бюджету України 50% судового збору за подання касаційної скарги, сплаченого згідно з платіжною інструкцією від 12.03.2025 №1209, у розмірі 6 441, 60 грн (шість тисяч чотириста сорок одна гривня 60 копійок).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко