10 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/14767/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача - Лисенка С.В.,
відповідача - Бондаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 (головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Сибіга О.М., Кравчук Г.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 (суддя Курдельчук І.Д.)
у справі №910/14767/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення грошових коштів,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (далі також - ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - також НЕК "Укренерго") про стягнення 158 829 622,54 грн основного боргу; 938 017, 79 грн 3% річних; 4 383 574,29 грн інфляційних втрат.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором від 01.07.2019 №0206-09021 у частині своєчасної оплати вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
3. Заперечення проти позову мотивовані тим, що:
(1) наразі наявний фінансовий дисбаланс між зобов'язаннями оператора системи передачі щодо оплати ПУП вартості послуг та встановленим НКРЕКП тарифом на 2024 рік, оскільки обсяги витрат на послугу, які включені до структури тарифу на 2024 рік згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 09.12.2023 №2322, встановлені на рівні, недостатньому для покриття потреби поточного року, що унеможливлює здійснення своєчасних і повних розрахунків з постачальниками універсальних послуг;
(2) наразі відповідач сплачує кошти за послугу, надану позивачем, виходячи з їх фактичної наявності у структурі тарифу ОСП на послуги з передачі електричної енергії;
(3) за першої фінансової можливості та після встановлення необхідного рівня коштів у структурі тарифу ОСП на послуги з передачі електричної енергії позивач забезпечить проведення розрахунків в рамках укладеного договору;
(4) наразі заборгованість постачальників універсальних послуг за договірними зобов'язаннями щодо надання послуг з передачі електричної енергії перевищує заборгованість відповідача за послугу;
(5) саме наявність вини є підставою для відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно, відсутність вини виключає можливість застосування відповідальності.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
4. 01.07.2019 ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник універсальних послуг) та НЕК "Укренерго" (замовник) відповідно до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641 уклали договір №0206-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (далі - договір), за умовами якого для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1 договору).
5. Відповідно до пункту 1.2 договору замовник сплачує постачальнику вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору.
6. Згідно з пунктом 2.1 договору вартість та порядок оплати послуги визначається відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг.
7. За умовами пункту 3.1 договору постачальник послуг зобов'язаний здійснювати розрахунок вартості послуги виходячи з фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до Порядку; затверджувати вартість послуги у регулятора відповідно до глав 12 та 13 Порядку; повідомляти про вартість послуги, визначену в розрахунковому періоді; надавати послугу.
8. Постачальник послуг має право отримувати своєчасно та в повному обсязі оплату вартості послуги; запитувати інформацію, необхідну для виконання своїх зобов'язань, передбачених цим договором (пункт 3.2 договору).
9. Замовник зобов'язаний приймати послугу, яку надає постачальник послуг; на запит постачальника послуг надати достовірну інформацію, яка необхідна для виконання умов цього Договору; повідомляти про зміни реквізитів, припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію; у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої регулятором; повертати підписаними та належним чином оформленими акти приймання-передачі наданих послуг (що є додатком 1 та 6 до договору) та акти коригування до акта приймання-передачі наданих послуг (додаток 5 до договору) протягом п'яти днів з дня їх отримання; проводити оплату вартості послуги виключно у грошовій формі (пункт 3.3 договору).
10. Відповідно до пункту 4.3 договору у разі порушення замовником зобов'язань щодо строків оплати наданих послуг, визначених у Порядку, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, додатково стягується штраф у розмірі 1% від зазначеної вартості послуг за прострочення понад 30 днів.
11. Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії". Сторони погоджуються з тим, що до договору та його додатків вносяться зміни у разі внесення змін до затвердженої форми типового договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг. Сторони здійснюють обмін інформацією в рамках цього договору з використанням електронного документообігу та з метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також для підтвердження її авторства сторони забезпечують наявність кваліфікованого електронного цифрового підпису. Для цього сторони шляхом переговорів обирають шляхи та інструменти з вибору відповідних інтерфейсів (пункти 7.1, 7.2, 7.3 договору).
12. Договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2024 (пункт 8.1 договору з урахуванням додаткової угоди №8).
13. Також сторони уклали додаткові угоди до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а саме: від 11.03.2020 №б/н; від 31.12.2020 №3; від 13.12.2021 №5; від 27.12.2022 №6; від 22.02.2024 №7; від 22.02.2024 №8 та №9.
14. За період з серпня 2023 року по серпень 2024 року постачальник послуг передав, а замовник прийняв послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел відповідно до підписаних між сторонами актів приймання-передачі наданих послуг.
Акти приймання-передачі наданих послуг та акти коригування, підписані сторонами, без зауважень чи претензій, зокрема з боку відповідача.
15. Зокрема: акти від 31.08.2023 №8 за серпень 2023 року на суму 43 593 105, 54 грн; від 30.09.2023 №9 за вересень 2023 року на суму 42 328 088, 06 грн; від 30.11.2023 №11 за листопад 2023 року на суму 8 223 273, 97 грн; від 30.04.2024 №4 за квітень 2024 року на суму 71 757 923, 12 грн; від 30.06.2024 №6 за червень 2024 року на суму 59 259 403, 96 грн; від 31.07.2024 №7 за липень 2024 року на суму 53 859 448, 48 грн; від 31.08.2024 №8 за серпень 2024 року на суму 63 795 041, 52 грн; від 30.09.2024 №9 за вересень 2024 року на суму 52 886 938, 76 грн.
16. Позивач стверджує, що внаслідок здійснених часткових оплат борг відповідача за договором за період серпень 2023 року - серпень 2024 року становить 158 829 622,54 грн (не оплаченими є акти за червень 2024 року на суму 22 396 479,53 грн; за липень 2024 року на суму 43 087 558,78 грн; за серпень 2024 року на суму 51 036 033,22 грн та за вересень 2024 року на суму 42 309 551,01 грн).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
17. Господарський суд міста Києва рішенням від 11.02.2025 у справі №910/14767/24, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 20.05.2025, позов задовольнив повністю. Стягнув з НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" 158 829 622,54 грн основного боргу, 938 017,79 грн 3% річних, 4 383 574,29 грн інфляційних втрат та 847 840,00 грн судового збору. Відмовив у відстроченні виконання судового рішення.
18. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов'язання по сплаті наданих послуг в повному обсязі, як і не спростував факт отримання ним у спірний період послуг у визначених в актах обсягах, в результаті чого у нього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 158 829 622, 54 грн.
19. Перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив правильність та обґрунтованість такого розрахунку, у зв'язку з чим визнав правомірними вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 938 017,79 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 383 574,29 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
20. НЕК "Укренерго" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/14767/25 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
21. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК), зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах: від 30.04.2020 у справі №914/1001/19, від 03.04.2020 у справі №920/653/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
22. Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) відповідач не здійснював користування коштами, належними до сплати позивачу, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних є необґрунтованими;
(2) відповідач як оператор системи передачі не міг своєчасно розраховуватись з позивачем виключно внаслідок недостатності коштів на рахунку передачі. При цьому відповідач здійснює виплати пропорційно на недискримінаційній основі у межах залишку коштів на відповідному рахунку та не може спрямувати на оплату послуг кошти, отримані від надання інших послуг;
(3) вина відповідача в затримці оплати послуг, наданих позивачем, відсутня;
(4) відповідач знаходиться у надзвичайно складному становищі під час забезпечення енергетичної безпеки нашої держави, оскільки саме на відповідача як оператора системи передачі та оператора диспетчеризації Об'єднаної енергетичної системи України покладений обов'язок сталого функціонування енергетичної системи та відновлення, ремонту пошкодженої енергетичної інфраструктури високовольтних магістральних ліній електропередач;
(5) Велика Палата Верховного Суду принципово наголошує на тому, що зменшення судом нарахованих процентів річних та штрафних санкцій відповідно до частини другої статті 625 ЦК є юридично можливим, а відтак відмова судів попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях у розгляді питання про зменшення зазначених нарахувань є хибною та такою, що не відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18.
23. ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін.
24. Доводи позивача зводяться до того, що:
(1) зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи у Верховного Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у подібних правовідносинах у контексті визначеної скаржником підставі касаційного оскарження (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК) (прим. скаржник у межах цього касаційного провадження таку підставу не заявляє);
(2) суди попередніх інстанцій перевірили правильність розрахунку та ухвалили рішення про стягнення суми заборгованості виключно відповідно до вимог статті 625 ЦК;
(3) посилання відповідача на недостатність коштів у тарифі є лише надуманими аргументами та наслідком його дій, адже НКРЕКП як регулюючий та контролюючий орган у галузі енергетики не підтвердила достовірність позиції відповідача, яку компанія займає в аналогічних судових справах щодо відсутності її вини;
(4) порушення відповідачем умов договору щодо оплати послуг є підставою для нарахування визначених умовами договору та статтями 549, 550, 625 ЦК платежів, а відсутність вини відповідача в порушенні своїх грошових зобов'язань за договором не звільняє його від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Позиція Верховного Суду
25. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником, і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
26. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК, покладається на скаржника.
27. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК, зокрема, ураховуючи принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
28. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову в повному обсязі, тобто й у частині стягнення основного боргу, скаржник у контексті визначеної ним підстави касаційного оскарження та наведених у її межах доводів (пункт 22 цієї постанови) стверджує про неврахування судами попередніх інстанціях правових висновків Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК, а саме стосовно того, що (1) сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; (2) суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
29. При цьому межах визначеної підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) скаржник жодним чином не спростовує висновки судів попередніх інстанціях у частині стягнення основного боргу за укладеним між сторонами договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, задовольняючи які суди виходили з порушення відповідачем умов указаного договору в частині оплати наданих позивачем послуг у повному обсязі.
30. Наведені скаржником у розділі "Фактичні обставини справи та правове обґрунтування касаційної скарги" доводи з посиланням на відповідне нормативне обґрунтування стосовно того, що (1) відповідач як оператор системи передачі не міг своєчасно розраховуватись з позивачем виключно внаслідок недостатності коштів на рахунку передачі; (2) відповідач здійснює виплати пропорційно на недискримінаційній основі у межах залишку коштів на відповідному рахунку та не може спрямувати на оплату послуг кошти, отримані від надання інших послуг; (3) вина відповідача в затримці оплати послуг, наданих позивачем, відсутня, не охоплюються визначеною скаржником підставою касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК), а також не обґрунтовані належним чином іншими підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 2-4 частини другої статті 287 ГПК, а отже знаходяться поза межами поставлених скаржником перед Верховним Судом питань у межах цієї справи, що, в свою чергу, незважаючи на прохальну частину касаційної скарги про скасування рішень судів та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, позбавляє Суд можливості відреагувати на доводи скаржника в цій частині.
31. З огляду на зазначене, Суд вважає безпідставними та необґрунтованими вимоги скаржника про скасування рішення судів у частині задоволення позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу.
32. Стосовно доводів скаржника про неправильне застосування судами норм статті 625 ЦК Суд зазначає таке.
33. Згідно із частиною другою статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
34. Аналізуючи зміст частини другої статті 625 ЦК, Верховний Суд та Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснували, що:
- за змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, на неврахування яких вказує скаржник); за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17);
- вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 18.06.2024 у справі № 905/1791/21);
- інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).
35. Узагальнено наведені правові позиції зводяться до того, що в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання у боржника виникає обов'язок сплатити кредитору, крім суми основного боргу:
(1) три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, - особливий вид цивільно-правової відповідальності за прострочення боржником грошового зобов'язання (користування чужими коштами);
(2) суму інфляційних втрат - компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
36. Оскільки, як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач (скаржник) прострочив виконання свого зобов'язання за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у частині сплати наданих позивачем послуг у повному обсязі, наведене є підставою для нарахування кредитором (позивачем) трьох процентів річних за прострочення відповідачем (боржником) грошового зобов'язання (користування чужими коштами).
37. При цьому, в аспектів доводів скаржника стосовно того, що він не здійснював користування коштами, належними до сплати позивачу, тому позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних є необґрунтованими, Суд відзначає, що термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17(пункт 34).
38. Таким чином, прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити кредитору певну грошову суму, але неправомірно не сплачує її, визнається користуванням чужими коштами (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.10.2023 у справі №921/460/22 (пункт 33), від 15.05.2024 у справі №910/6267/23 (пункт 5.25), від 21.05.2024 у справі №922/856/23 (пункт 20.8.), від 01.04.2025 у справі № 910/19066/23 (пункт 50) та інші).
39. Наведене свідчить про безпідставність посилання скаржника в аспекті визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) на неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 30.04.2020 у справі №914/1001/19 та від 03.04.2020 у справі №920/653/19, стосовно того, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, адже такі висновки узгоджуються з вищенаведеною правовою позицію стосовно того, що (1) прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити кредитору певну грошову суму, але неправомірно не сплачує її, визнається користуванням чужими коштами; (2) у разі несвоєчасного виконання боржником свого грошового зобов'язання кредитор має право нарахувати та пред'явити до стягнення з боржника, зокрема, три проценти річних.
40. Висновки судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача як боржника трьох процентів річних також не суперечать жодній з вищенаведених правових позицій, у тому числі викладеним у наведених скаржником постановах.
41. При цьому Суд відзначає, що як у випадку з основаною заборгованістю, оскаржуючи рішення судів у повному обсязі (в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат та трьох процентів річних), скаржник за текстом касаційної скарги в аспекті визначеної ним підстави касаційного оскарження жодним чином не спростовує висновки судів у частині задоволення вимог про стягнення з ного інфляційних втрат. Окрім посилання на норми статті 625 ЦК, яка регулює обов'язок боржника сплатити як суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, так й три проценти рівних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, скаржник не наводить жодних доводів на спростування висновків судів у цій частині.
42. З огляду на зазначене, Суд вважає безпідставними та необґрунтованими вимоги скаржника про скасування рішень судів у частині задоволення позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, так як такі вимоги скаржник за текстом касаційної скарги взагалі не обґрунтовує, та щодо стягнення трьох процентів річних, так як скаржник за текстом касаційної скарги в аспекті визначеної ним підстави касаційного оскарження не довів неправомірність їх нарахування та заявлення до стягнення.
43. Стосовно посилань скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, щодо права суду за певних умов зменшити як розмір неустойки, штрафу, так і процентів річних, Суд зазначає таке.
44. Велика Палата Верховного Суду в межах встановлених судами попередніх інстанцій обставин стосовно того, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів (пункт 8.18), зазначила, що:
"8.32. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
8.33. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.".
45. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійсно виснувала, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38).
46. З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав (пункт 8.41 згаданої постанови).
47. При цьому Суд наголошує що такі висновки насамперед були обумовлені встановленими в межах справи №902/417/18 обставинами, зокрема щодо (1) зміни розміру процентної ставки передбаченої частиною другою статті 625 ЦК, та встановлення її в розмірі сорока відсотків річних; (2) суми заборгованості за договором поставки, яка на момент звернення з позовом майже вдвічі перевищувала суму прострочення.
48. У той час як у цій справі суди попередніх інстанцій відповідних обставин не встановлювали, а скаржник не доводить, що розмір нарахованих та заявлених позивачем до стягнення трьох процентів річних є очевидно неспівмірним та несправедливим.
49. Крім цього в аспекті посилання скаржника на правову позиції у наведеній постанові Суд відзначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24, яку Суд враховує в силу норм частини четвертої статті 300 ГПК, конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (пункт 45 цієї постанови), зазначивши таке:
"110. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
111. Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
112. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
113. Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
114. До того ж у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
115. З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені в цій постанові висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
116. При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
117. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
118. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.".
50. З огляду на наведене та враховуючи, що у цій справі №910/14767/24 застосування відповідальності за порушення відповідачем (скаржником) грошового зобов'язання відбулося у межах законодавчо встановленого розміру, який є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, доводи скаржника про безпідставну відмову судів попередніх інстанцій у розгляді питання про зменшення зазначених нарахувань Суд відхиляє, в тому числі з огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 наголосила, що заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
51. Проте, скаржник за текстом касаційної скарги не доводить, що взагалі клопотав перед судом про зменшення нарахованих та заявлених позивачем до стягнення трьох процентів річних, а суд у межах наявного у нього права, а не обов'язку, відмовив у зменшенні заявлених до стягнення процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК, або взагалі відмовив у вирішенні питання про їх зменшення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
53. Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
54. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд не вбачає.
Розподіл судових витрат
55. За загальним правилом статті 129 ГПК у зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1.Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі №910/14767/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р Кібенко
В.І. Студенець