11 вересня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/739/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи
За позовом: ОСОБА_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
до відповідача-1: Приватного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Домофон-Сервіс»,
код ЄДРПОУ 36339043, вул. Бєлова, буд. 7, офіс 89, м. Чернігів, 14032
відповідача-2: Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради,
код ЄДРПОУ 38271176, вул. Левка Лук'яненка, буд. 20А, м. Чернігів, 14032
Предмет спору: про припинення трудових відносин та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими та виключення відомостей з реєстру.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 має бажання звільнитися з посади директора (керівника) ПП «Спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Домофон-Сервіс», проте у зв'язку з тим, що власники підприємства знаходяться у республіці білорусь, з якою з 25.02.2022 припинено обмін поштовими відправленнями та поштовими переказами, не має можливості направити їм заяву про звільнення. Зважаючи на вищевикладене, позивач просить суд припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Домофон-Сервіс» у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Приватного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Домофон-Сервіс» на підставі ч. 1 ст. 38 КПзП України з дня прийняття судового рішення та зобов'язати Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради виключити відомості про ОСОБА_1 , як директора (керівника) Приватного підприємства «Спеціалізоване ремонтно-монтажне підприємство «Домофон-Сервіс».
У зв'язку з недотриманням позивачем вимог, викладених у ст. 164 ГПК України, ухвалою суду від 28.07.2025 позовну заявою залишено без руху та встановлено позивачу строк для у усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 31.07.2025 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 26.08.2025 на 11:40 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.07.2025, направлена на адресу місцезнаходження відповідача-1 (код ЄДРПОУ 36339043, вул. Бєлова, буд. 7, офіс 89, м. Чернігів, 14032), повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Датою проставлення у поштовій довідці такої відмітки є 07.08.2025.
Судом зроблено витяг з офіційного веб-сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 0601176818038, тобто ухвали суду від 31.07.2025, направленої на адресу відповідача-1, з якого вбачається, що поштове відправлення не було вручено адресату під час доставки та 07.08.2025 повернуто відправнику із зазначенням причини «одержувач відсутній за вказаною адресою».
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач-1 вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву на позов, а днем вручення ухвали від 31.07.2025 є 07.08.2025.
Ухвала суду від 31.07.2025 була доставлена відповідачу-2 в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 01.08.2025 о 16:51, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
21.08.2025 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подала до суду заяву про участь у судовому засіданні, яке призначено на 26.08.2025 об 11:40, в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 25.08.2025 суд задовольнив вказане клопотання представника позивача.
Відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, однак у підготовче засідання 26.08.2025 не з'явились, будь-яких заяв та клопотань від них до суду не надходило.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 26.08.2025 проводилось за відсутності відповідачів (їх представників).
У підготовчому засіданні 26.08.2025 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.09.2025 на 11:00.
Ухвалою суду від 26.08.2025 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 11.09.2025.
Ухвала суду від 26.08.2025 була доставлена представнику позивачу та відповідачу-2 в їх Електронні кабінети у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 26.08.2025 о 20:47 та о 22:25, відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Ухвала суду від 26.08.2025, направлена на адресу місцезнаходження відповідача-1 (код ЄДРПОУ 36339043, вул. Бєлова, буд. 7, офіс 89, м. Чернігів, 14032), повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Датою проставлення у поштовій довідці такої відмітки є 03.09.2025.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач-1 вважається повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання 11.09.2025, а днем вручення ухвали від 26.08.2025 є 03.09.2025.
11.09.2025 о 08:53 у Чернігівському районі Чернігівської області, у тому числі у м. Чернігові, була оголошена «Повітряна тривога», яка тривала до 14:17 цього ж дня.
В п. 9 резолютивної частини ухвали суду про відкриття провадження у справі від 31.07.2025 суд повідомив сторін про особливості розгляду справи та порядок дій учасників судового процесу під час сигналу «Повітряна тривога», а саме:
- після надходження сигналу «Повітряна тривога» розгляд справ, призначених до розгляду у відкритому судовому засіданні, не здійснюється. У судовому засіданні буде оголошуватися перерва;
- розгляд справ відбудеться через 20 хвилин після відбою тривоги у порядку черговості відповідно до переліку справ, призначених до розгляду у відкритому судовому засіданні. У разі, якщо повітряна тривога триватиме після 15:00 год, судові справи будуть зняті з розгляду. Про дату, час і місце наступного судового засідання учасники справи будуть повідомлені ухвалою;
- якщо за об'єктивних обставин учасник справи не може прибути в судове засідання після відбою тривоги, необхідно подати клопотання про відкладення судового засідання з наведенням поважних причин або про проведення відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Аналогічний порядок вже є сталим в судовій практиці, оскільки, зважаючи як на частоту повітряних тривог в державі, так і на відмінність їх в різних регіонах, автоматичне відкладення судових засідань у разі їх тривання лише на момент призначеного часу проведення судового засідання на інші дати призведе до затягування судового процесу на необмежений час, що не відповідатиме принципу розумного строку розгляду справ.
Судове засідання з розгляду справи по суті 11.09.2025 розпочалось о 15:20, тобто через 1 годину 3 хвилини після відбою сигналу «Повітряна тривога», що відповідає зазначеному судом в ухвалі від 31.07.2025 порядку.
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання 11.09.2025, а також про порядок розгляду справи у разі оголошення сигналу «Повітряна тривога», однак у судове засідання не з'явились, будь-яких заяв та клопотань до суду від них не надходило.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Відповідно до частини першої статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.
Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України). Однак це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою (пункт 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Крім того, за змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Отже, учасник справи має право:
а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);
б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.
Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
У системно-логічному зв'язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:
1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;
2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;
3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19.
У теорії права одним з критеріїв, за яким прийнято розрізняти норми права, є метод правового регулювання правових норм. За цим критерієм норми права можуть бути імперативними та диспозитивними.
Імперативні (зобов'язуючі) норми права характеризуються категоричністю приписів. Такі норми реалізуються виконанням, дотриманням або застосуванням. Диспозитивні норми реалізуються використанням, яке, як правило, передбачає його реалізацію на власний розсуд.
Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 зазначив про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.
Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов'язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи «імперативна» заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 зазначив про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду.
Щодо першої умови залишення позову без розгляду у разі неявки позивача в судове засідання: належного повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання.
Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо другої умови залишення позову без розгляду у разі неявки позивача в судове засідання: неявки позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява № 11681/85, зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає порядок судового розгляду справи у змагальному порядку за участю обох сторін.
Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.
Разом з цим у разі, якщо позивач не з'явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.
Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.
Як уже зазначалося, пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає право учасників справи брати участь в судових засіданнях. Проте згідно з пунктом 3 частини другої статті 42 цього Кодексу у випадку, коли явка учасників справи визнана судом обов'язковою, вони зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду. При цьому положення статті 202 Господарського процесуального кодексу України вказують на необхідність врахування судом поважності / неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.
Так, зокрема у разі першої неявки позивача в судове засідання та при умові, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Натомість неповажність причин неявки позивача в судове засідання свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання на підставі частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України при умові наявності інших зазначених вище обставин для залишення позову без розгляду з цієї підстави.
Щодо третьої умови залишення позову без розгляду у разі неявки позивача в судове засідання: неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Наслідки подання позивачем до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачають подання позивачем до суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
Право позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема й через неявку до нього, повинне бути здійснене у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Лише, якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи за відсутності позивача в судовому засіданні.
Як встановив суд, позивач у справі був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, однак у судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився.
Як встановив суд, позивач у справі був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, однак у судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, не повідомив суд ані засобами телефонного зв'язку, ані електронного (у т.ч. через електронний кабінет) про неможливість з'явитись у судове засідання після оголошення відбою сигналу «Повітряна тривога».
Представник позивача, яка брала участь у минулому судовому засіданні, зареєстрована в підсистемі «Електронний суд» та має свій електронний кабінет, що вказує на можливість повідомити суд щодо наміру взяти участь у судовому засіданні особисто та неможливості з'явитись у визначені судом дати та час (через повітряну тривогу, зайнятість у інших справах тощо) або ж заявити клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду, клопотання про відкладення розгляду справи або розгляд справи за її відсутності. Жодної з наведених процесуальних дій представник позивача не вчинила, хоча мала достатньо для цього часу.
При цьому представник позивача брала участь у підготовчому засіданні 26.08.2025 в режимі відеоконференції, проте клопотань про участь у наступному судовому засіданні (11.09.2025) в такому режимі не заявляла, у час проведення судового засідання 11.09.2025 в системі відеонференцзв'язку також не авторизовувалася.
У межах спірних правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, відсутні обставини, які б свідчили про існування у позивача після подання ним позову об'єктивних підстав, що унеможливили явку позивача у судове засідання, надіслання ним суду повідомлення про причини своєї неявки, заяви про розгляд справи за його відсутності, а його неявка викликана насамперед неналежною суб'єктивною процесуальною поведінкою.
У свою чергу наявність повітряної тривоги лише у час призначеного судового засідання не може вважатись беззаперечною причиною поважності неявки до нього.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПУ України).
Так, залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою позивача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у справі, проте не повідомив суд про причини своєї неявки та не надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також у зв'язку з неподанням без поважних причин витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, є негативним правовим наслідком для позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність у цій справі усіх обов'язкових умов (обставин) для застосування судом передбачених частиною четвертою статті 202 та пунктом 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання, а саме залишення позову без розгляду.
Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» якщо заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням) сплачена сума судового збору поверненню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Отже, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд не порушив право позивача на судовий захист, оскільки останній після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
У судовому засіданні 11.09.2025 суд оголосив перерву для постановлення ухвали до 16:45 цього ж дня.
У зв'язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання після оголошеної перерви, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд підписав скорочену ухвалу без її проголошення.
Керуючись ст. 13, 202, 226, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повна ухвала складена 16.09.2025.
Суддя В. В. Шморгун