29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"16" вересня 2025 р. Справа № 924/715/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Андрєєва В.І., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України" в особі Філії «Столичний лісовий офіс" ДП «Ліси України", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТБ-Актив", м. Ізяслав, Шепетівського району, Хмельницької області
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №UUB-19427-1 від 06.03.2025 року станом на 09.07.2025 в сумі 261171,15 грн., з яких 237811,41 грн. - основний борг; 4777,87 грн. - інфляційні збитки, 18581,87 грн. - подвійна облікова ставка НБУ
Без повідомлення (виклику) сторін
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.07.2025 відкрито провадження у справі №924/715/25, постановлено дану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті.
Ухвалою суду від 29.08.2025 продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю «ІТБ-Актив" строк для подання відзиву.
Позиція сторони.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі - продажу необробленої деревини №UUB-19427-1 від 06.03.2025. Вказує, що відповідачем свої зобов'язання щодо оплати товару виконано частково на загальну суму 148293,13 грн., у зв'язку з чим заборгованість за отриманий товар становить 237811,41 грн. Також позивачем заявлено до стягнення 4777,87 грн. - інфляційні збитки, 18581,87 грн. - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Зазначає, що направлені позивачем на поштову та електрону адреси відповідача претензії №2592/40.1.7-2025 від 17.06.2025 та №13409/40.1.7-2025 від 26.06.2025 на суму 237811,41 коп. залишені останнім без відповіді та задоволення.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 28.08.25 вказує, що ТОВ «ІТБ-Актив" систематично здійснювалась оплата за поставлену деревину. 28.03.2025 здійснено передоплату в сумі 148293,13 грн. У період з 02.04.2025 по 17.04.2025 позивачем було поставлено товар на загальну суму 386104,52 грн. і відповідач рахував, що здійснив повну оплату за поставлений товар.
Зазначає, що на офіційну поштову та електронну адреси відповідача не надходили претензії №2592/40.1.7-2025 від 17.06.2025 та №13409/40.1.7-2025 від 26.06.2025 на суму 237811,41 коп.
Вказує, що 23.07.2025 після виявлення відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару, здійснено оплату заборгованості згідно платіжної інструкції №9256 від 23.07.2025 на суму 237811,41 грн.
Звертає увагу суду, що сума нарахованих штрафних санкцій 23359,74 грн. (4777,87 грн. - інфляційні збитки та 18 581,87 грн. - подвійна облікова ставка НБУ), у відсотковому співвідношенні складають 10% від суми основної заборгованості.
Вважає, що нараховані штрафні санкції є неспіврозмірними з сумою боргу, є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення та є способом необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої. Вказує, що порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для позивача.
З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволення позову в частині інфляційних збитків та пені або зменшити нараховані штрафні санкції на 99%.
У заяві від 15.09.2025 позивач повідомив, що відповідачем сплачено основну суму заборгованості в розмірі 237811,41 грн. Зазначає, що вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та штрафних санкцій залишаються обґрунтованими. Вказує, що початок прострочення розраховано з 09.04.2025, після спливу встановленого строку для попередньої оплати рахунку від 02.04.2025.
Фактичні обставини справи.
06.03.2025 між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України" в особі Філії «Столичний лісовий офіс" ДП «Ліси України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТБ-Актив" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №UUB-19427-1, відповідно до умов якого за результатами аукціону, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти наступний товар, яким є необроблена деревина, що реалізована під час аукціону (аукціонів), яка відповідає умовам цього договору (далі - Товар), і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в розділі 4 цього договору (п. 1.1. договору).
Згідно з п. 3.1. договору термін поставки: від 01.04.2025 до 30.06.2025 включно.
Відповідно до п. 3.6. договору повідомлення про готовність партії товару до відвантаження / запрошення на відбір партії товару, що надсилається продавцем покупцю, відповідь на запрошення на відбір партії товару, що надсилається покупцем продавцю, інші повідомлення щодо відбору партії товару, що надсилаються сторонами, рахунок на передоплату партії товару, готової до відвантаження, що направляється продавцем покупцю, направляється відповідною стороною договору в письмовому вигляді у формі листа на офіційну адресу електронної пошти іншої сторони, вказаної у розділі 11 цього договору, та/або засобами електронної торгової системи біржі, що мають однакову юридичну силу. Також сторона договору додатково може проінформувати іншу сторону будь-яким іншим способом (по телефону / письмо за адресою місцезнаходження / поштовою адресою).
Згідно з п. 4.1. договору загальна вартість товару, що є предметом цього договору, встановлена в гривні відповідно до умов біржового (аукціонного) свідоцтва N19427/060325/45250480/1 від 06.03.2025 про результати аукціону та складає 6930447,60 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 4.3. рахунок на оплату кожної партії товару направляється продавцем покупцю в строк та в порядку, вказаних в п. п. 3.5.1., 3.5.2., 3.6. договору з урахуванням підписаного сторонами графіку поставки (в письмовому вигляді у формі листа на офіційну адресу електронної пошти іншої сторони, вказаної у розділі 11 цього договору, та/або засобами електронної торгової системи біржі, що мають однакову юридичну силу).
Пунктом 4.4. договору передбачено, що покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання рахунку (рахунків) з урахуванням умов, визначених пунктом 4.2. договору, якщо інше не обумовлено Сторонами згідно з пунктом 4.6. договору.
Відповідно до п. 4.5. договору у випадку ненадходження коштів на рахунок продавця протягом 5 робочих днів після направлення продавцем рахунку (рахунків) для оплати партії товару, продавець має право реалізувати таку партію товару на свій розсуд або відмовитися від договору.
У п. 4.6. договору передбачено, що сторони можуть домовитися про оплату партії товару після поставки, але в строк не більше 10 робочих днів з моменту поставки відповідної партії товару, про що сторонами укладається додаткова угода до договору.
Згідно з п. 7.2. договору за порушення умов договору сторони несуть відповідальність, яка визначається договором, а також правилами ТОВ «Українська універсальна біржа", Регламентом та чинним законодавством.
Пунктом 7.4. договору передбачено, що за несвоєчасну або неповну оплату партії товару, в тому числі у випадку здійснення оплати партії Товару Покупцем на умовах відтермінування платежу, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.
У випадку ненадходження коштів на рахунок продавця протягом 5 (п'яти) робочих днів після направлення продавцем рахунку (рахунків) на оплату партії товару, продавець має право реалізувати цю партію товару на свій розсуд (у випадку здійснення покупцем оплати партії товару на умовах попередньої оплати) або відмовитись від цього договору, що не звільняє останнього від сплати пені, при цьому сума гарантійного внеску продавцем не повертається. Про прийняте рішення щодо відмови від цього договору продавець повідомляє покупця в письмовому вигляді у формі листа на офіційну адресу електронної пошти останнього, вказану у розділі 11 цього договору. (п. 6.1. договору).
Відповідно до п. п. 9.1. 9.3. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами шляхом застосування електронних підписів в електронній торговій системі біржі та діє до 30.06.2025 включно.
Пунктом 9.3. договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
28.03.2025 відповідачем було здійснено передоплату в розмірі 148293,13 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків, наявним в матеріалах справи.
02.04.2025 позивачем на підставі договору №UUB-19427-1 від 06.03.2025 виставлено відповідачу рахунок на оплату №2966 від 02.04.2025 на суму 770496,42 грн. Зазначений рахунок 02.04.2025 направлено на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується скріншотом з електронної пошти.
10.04.2025 позивачем на підставі договору №UUB-19427-1 від 06.03.2025 виставлено відповідачу рахунок на оплату №3299 від 10.04.2025 на суму 200000,00 грн. Вказаний рахунок 10.04.2025 направлено на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується скріншотом з електронної пошти.
Позивачем у період з 02.04.2025 по 17.04.2025 було здійснено постачання товару відповідачу на загальну суму 386104,52 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: №190025 від 02.04.2025 на суму 64065,22 грн.; №910103 від 08.04.2025 на суму 44730,65 грн.; №910104 від 08.04.2025 на суму 19911,31 грн.; №960074 від 08.04.2025 на суму 65497,73 грн.; №760332 від 09.04.2025 на суму 65497,73 грн.; №470111 від 09.04.2025 на суму 62877,82 грн.; №470131 від 17.04.2025 на суму 63524,08 грн.
28.04.2025 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №4011 від 28.04.2025 в розмірі 237811,41 грн. Докази направлення відповідачу зазначеного рахунку в матеріалах справи відсутні.
У претензії від 17.06.2025 за №2592/40.1.7-2025, адресованій відповідачу, позивач посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №UUB-19427-1 від 06.03.2025, вимагав у строк до 3 - календарних днів з дати її отримання погасити заборгованість в сумі 237811,41 грн.
На підтвердження направлення ТОВ «ІТБ-Актив" претензії про сплату заборгованості за договором в розмірі в розмірі 237811,41 грн. позивачем надано скріншот з електронної пошти, з якого неможливо встановити електронну пошту отримувача.
У претензії від 26.06.2025 за №13409/40.1.7-2025 від 26.06.2025 позивач, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №UUB-19427-1 від 06.03.2025, вимагав протягом 7 календарних днів з моменту її отримання погасити прострочену заборгованість у сумі 237811,41 грн.
В матеріалах справи наявний скріншот з електронної пошти про направлення претензії на електронну пошту: Itb aktiv2024.
Згідно підписаного позивачем акту звірки взаємних розрахунків за договором №UUB-19427-1 від 06.03.2025 за 2 квартал 2025 року заборгованість відповідача становить 237811,41 грн.
Після відкриття провадження у справі відповідач сплатив заборгованість в розмірі 237811,41 грн., що підтверджується платіжною інструкцію №9256 від 23.07.2025.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2025 між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України" в особі Філії «Столичний лісовий офіс" ДП «Ліси України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТБ-Актив" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №UUB-19427-1, відповідно до умов якого за результатами аукціону, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти наступний товар, яким є необроблена деревина, що реалізована під час аукціону (аукціонів), яка відповідає умовам цього договору (далі - Товар), і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в розділі 4 цього договору (п. 1.1. договору).
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 5 (п'яти) робочих днів після отримання рахунку (рахунків) з урахуванням умов, визначених пунктом 4.2. договору, якщо інше не обумовлено Сторонами згідно з пунктом 4.6. договору.
02.04.2025 позивачем на підставі договору №UUB-19427-1 від 06.03.2025 виставлено відповідачу рахунок на оплату №2966 від 02.04.2025 на суму 770496,42 грн. Зазначений рахунок 02.04.2025 направлено на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується скріншотом з електронної пошти.
Таким чином, з урахуванням п. 4.4. договору відповідач повинен був здійснити передоплату до 08.04.2025 включно.
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем 28.03.2025 було здійснено передоплату в розмірі 148293,13 грн.
Позивачем у період з 02.04.2025 по 17.04.2025 було здійснено постачання товару відповідачу на загальну суму 386104,52 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: №190025 від 02.04.2025 на суму 64065,22 грн.; №910103 від 08.04.2025 на суму 44730,65 грн.; №910104 від 08.04.2025 на суму 19911,31 грн.; №960074 від 08.04.2025 на суму 65497,73 грн.; №760332 від 09.04.2025 на суму 65497,73 грн.; №470111 від 09.04.2025 на суму 62877,82 грн.; №470131 від 17.04.2025 на суму 63524,08 грн.
Здійснена відповідачем передоплата в розмірі 148293,13 грн. покрила постачання товару, здійснене за товарно-транспортними накладними: №190025 від 02.04.2025 на суму 64065,22 грн.; №910103 від 08.04.2025 на суму 44730,65 грн.; №910104 від 08.04.2025 на суму 19911,31 грн.; №960074 від 08.04.2025 частково на суму 19585,95 грн.
Таким чином, на момент звернення з позовом залишок заборгованості за товарно-транспортною накладною №960074 від 08.04.2025 становив 45911,78 грн. та несплаченим залишався товар поставлений за товарно-транспортними накладними: №760332 від 09.04.2025 на суму 65497,73 грн.; №470111 від 09.04.2025 на суму 62877,82 грн.; №470131 від 17.04.2025 на суму 63524,08 грн. Загальна сума неоплаченого товару на момент звернення з позовом становила 237811,41 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач після відкриття провадження у справі сплатив заборгованість в розмірі 237811,41 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №9256 від 23.07.2025.
Положення п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, зокрема, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. За таких обставин, подальше продовження процесу стає недоцільним.
Враховуючи, що заборгованість в розмірі 237811,41 грн. сплачена після відкриття провадження у справі, провадження у цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної Палати Касаційного господарського Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 та від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Об'єднаної Палати Касаційного господарського Суду у постанові від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем правомірно здійснено розрахунок інфляційних втрат в розмірі 4777,87 грн. за період квітень-травень 2025 року із суми заборгованості в розмірі 237811,41 грн., яка мала бути сплачена до 08.04.2025 включно та існувала на момент звернення з позовом до суду. Таким чином, заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 4777,87 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Щодо пені.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.4. договору передбачено, що за несвоєчасну або неповну оплату партії товару, в тому числі у випадку здійснення оплати партії Товару Покупцем на умовах відтермінування платежу, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.
Позивачем правомірно, з урахуванням вимог чинного законодавства, здійснено розрахунок пені в сумі 18581,87 грн. за період з 09.04.2025 по 09.07.2025 із суми заборгованості 237811,41 грн., яка існувала на момент звернення з позовом до суду. Тому вимоги про стягнення 18581,87 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки є обґрунтованими та підтвердженні матеріалами справи.
Відповідач у відзиві, посилаючись на відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача, неспіврозмірність нарахованих штрафних санкцій з сумою боргу, застосування до відповідача такої міри відповідальності, як інфляційні втрати, а також те, що стягнення пені погіршить фінансово-економічне становище товариства, просить зменшити нараховані штрафні санкції на 99%.
Судом враховується, що у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.04.2025 у справі №904/69/21.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки фактично не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
У постанові від 19.01.2024 зі справи №911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, виснувала, що: розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків; отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання; категорії «значно" та «надмірно", які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником; чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер; а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду; поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Судом враховується, що на момент розгляду справи відповідачем сплачено основний борг, який існував невеликий період (з 09.04.2025 по 23.07.2025), позивач у випадку ненадходження коштів мав право реалізувати товар на свій розсуд або відмовитися від договору (п. п. 4.5. договору), позивачем застосовано до відповідача також інфляційні нарахування, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, оскільки штрафні санкції покликані стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинні перетворюватись на непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання додаткових прибутків для кредитора, а тому при зменшенні їх розміру позивач не нестиме негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, суд, беручи до уваги інтереси обох сторін, вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій (пені), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, що є співрозмірним у контексті інтересів обох сторін, та стягнути з відповідача на користь позивача 9290,94 грн. пені.
Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
З огляду на вище викладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в розмірі 14068,81 грн., з яких: 4777,87 грн. - інфляційні втрати, 9290,94 грн. - пеня. Провадження у справі в частині стягнення 237811,41 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. В решті позову щодо стягнення 9290,93 грн. пені необхідно відмовити у зв'язку із зменшенням.
Розподіл судових витрат між сторонами.
З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає відшкодуванню з відповідача на користь позивача в розмірі 280,32 грн.
При цьому, суд зважає на те, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Таким чином, позивач має право звернутися до суду із клопотанням про повернення судового збору в розмірі 2853,74 грн. (3134,06 - 280,32) на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТБ-Актив" (30300, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Ізяслав, код ЄДРПОУ 45250480) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії «Столичний лісовий офіс" ДП «Ліси України" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 30, код ЄДРПОУ ВП 45530596) 4777,87 грн. (чотири тисячі сімсот сімдесят сім гривень 87 коп.) інфляційних втрат, 9290,94 грн. (дев'ять тисяч двісті дев'яносто гривень 94 коп.) пені, 280,32 грн. (двісті вісімдесят гривень 32 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі №924/715/25 в частині стягнення 237811,41 грн. основного боргу закрити.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 16.09.2025.
Суддя О.Є. Танасюк