Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2429/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСВІТ-ПРОДУКТ"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "БАСКЕТ 7"
простягнення коштів
без виклику учасників справи
ТОВ "ІНТЕРСВІТ-ПРОДУКТ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "БАСКЕТ 7", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 248.508,62 грн, суму 3% річних у розмірі 13.129,21 грн, пеню в розмірі 45.364,35 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 40.768,25 грн, а також судові витрати.
Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки від 28.03.2023 №60/03 в частині повної оплати вартості поставленого позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.07.2025, враховуючи незначну складність та характер спірних правовідносин, справу №922/2429/25 визнано малозначною, відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
28.07.2025 через підсистему ЄСІСТ "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №17324/25), в якому проти позову заперечує та зазначає, що пеня, 3% річних та інфляційні розраховані позивачем неправильно. Окрім цього, відповідач не підписував з позивачем договір, накладні та інші документи, які долучені до позовної заяви, а отже у відповідача не виник обов'язок сплачувати грошові кошти позивачу.
01.08.2025 через підсистему ЄСІСТ "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №17849/25), в який зазначає, що твердження відповідача про те, що він не підписував ані договір, ані накладні, ані інші документи не відповідають фактичним обставинам справи та повністю спростовуються доданими до позовної заяви. Спірний договір поставки був підписаний директором ТОВ "БАСКЕТ 7" та скріплений печатками підприємства, також видаткові та товарно-транспортні накладні містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, а також містять підпис уповноваженої особи та печатку ТОВ "БАСКЕТ 7", що підтверджує рух товару та його отримання відповідачем. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження викладених у відзиві пояснень.
Правом на подання заперечень відповідач не скористався.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
Між ТОВ "ІНТЕРСВІТ-ПРОДУКТ" (постачальник) та ТОВ "БАСКЕТ 7" був укладений Договір поставки від 28.03.2023 №60/03 (надалі - Договір). Також до вказаного Договору між сторонами був підписаний Протокол розбіжностей від 28.03.2023.
Відповідно до предмету Договору (пункт 1.1.) постачальник зобов'язався в порядку та терміни, встановлені цим Договором, передати у власність покупця товар в певній кількості, відповідної якості та за погодженою ціною, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у даному Договорі.
На кожну партію товару на підставі замовлення покупця постачальником складається видаткова накладна, в якій сторони узгоджують кількість, вартість і асортимент товару. Зазначена видаткова накладна визнається сторонами специфікацією та є невід'ємною частиною даного Договору (пункт 1.3.1. Договору).
Згідно з пунктом 5.1. Договору (в редакції Протоколу розбіжностей від 28.03.2023) ціна на товар, що поставляється за даною угодою, є договірною та вказується в накладних і специфікаціях. Ціна за товар, що поставляється за даною угодою, може бути змінена виключно за погодженням сторін. У разі коли ініціатором зміни ціни товару є постачальник, то він зобов'язаний письмово повідомити про це покупця за чотирнадцять днів до запланованого введення в дію нових цін. З ініціативою щодо збільшення вартості товару постачальник має право звертатися не частіше одного разу на два місяці. Зміна товару на вже поставлений покупцю товар не допускається.
У відповідності до підпункту 5.3.2. пункту 5.3. Договору покупець робить оплату за товар протягом 2 робочих днів з моменту отримання товару.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та діє до 31.12.2023. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення Договору за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії Договору, Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, які буди передбачені Договором (пункт 9.1. Договору).
Як зазначає позивач, ним на виконання умов Договору був поставлений відповідачу товар на загальну суму 248.508,62 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові та товарно-транспортні накладні, котрі містять підписи сторін та скріплені печатками підприємств.
Натомість, відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений на підставі Договору товар, у зв'язку з чим у ТОВ "БАСКЕТ 7" виникла заборгованість перед ТОВ "ІНТЕРСВІТ-ПРОДУКТ" у розмірі 248.508,62 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов укладеного Договору був поставлений відповідачу товар на загальну суму 248.508,62 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, котрі містять підписи сторін та скріплені печатками підприємств.
Заперечення відповідача про те, що останній не підписував ані спірний Договір, ані видаткові накладені судом відхиляються. Оскільки примірники Договору та Протоколу розбіжностей підписані його директором Ступаком О.М., котрий діяв на підставі статуту та скріплений печаткою підприємства. При цьому, доказів визнання недійсним спірного Договору в судовому порядку матеріали справи не містять, а із зустрічним позовом з цього питання відповідач під час розгляду даної справи до суду не звертався. На видаткових накладних також наявний підпис представника ТОВ "БАСКЕТ 7", а також містить печатка підприємства "для накладних".
Суд зазначає, що в даному випадку в матеріалах справи відсутні докази того, що печатка відповідача була використана особою, неповноважною на її використання, зокрема, звернення підприємства до правоохоронних органів з відповідною заявою про викрадення чи втрату печатки. А отже, вищенаведені заперечення відповідача щодо не підписання Договору та видаткових накладних є необґрунтованими та безпідставними.
Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.
Приписами статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Умовами підпункту 5.3.2. пункту 5.3. Договору сторонами погоджено, що покупець робить оплату за товар протягом 2 робочих днів з моменту отримання товару.
Заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 248.508,62 грн та станом на дату розгляду даної справи залишається несплаченою.
В силу статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд звертає увагу на необхідність застосування категорій стандартів доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. У даному питанні слід звернути увагу на судову практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних та господарських справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав, а заперечення останнього спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, таким чином факт наявності заборгованості в розмірі 248.508,62 грн є належним чином доведеним позивачем.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи приписи статті 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості - суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 248.508,62 грн.
Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Крім суми заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 13.129,21 грн, пеню в розмірі 45.364,35 грн, а також суму інфляційних втрат в розмірі 40.768,25 грн.
Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня за несвоєчасну оплату за товар встановлена в пункті 6.2. Договору. Згідно з ним за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата відсотків річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в частині оплати вартості поставленого позивачем товару, факт наявності в Договорі умов про відповідальність за це порушення, свідчить про правомірність нарахування позивачем відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що такі розрахунки виконані згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов Договору. Доказів протилежного (контррозрахунку відповідача) матеріали справи не містять. У зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 13.129,21 грн, пені в розмірі 45.364,35 грн та інфляційних втрат в розмірі 40.768,25 грн підлягають задоволенню.
Твердження відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності є помилковими, оскільки згідно з пунктом 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 248.508,62 грн, суму 3% річних у розмірі 13.129,21 грн, пеню в розмірі 45.364,35 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 40.768,25 грн.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 4.173,25 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАСКЕТ 7" (Україна, 61003, Харківська обл., м. Харків, Конституції майдан, буд. 1, код ЄДРПОУ 41377557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРСВІТ-ПРОДУКТ" (Україна, 64602, Харківська обл., Лозівський р-н, м. Лозова, вул. Маріупольська, буд. 22, код ЄДРПОУ 41173056) суму боргу в розмірі 248.508,62 грн, суму 3% річних у розмірі 13.129,21 грн, пеню в розмірі 45.364,35 грн, суму інфляційних втрат в розмірі 40.768,25 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 4.173,25 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "16" вересня 2025 р.
Суддя Н.С. Добреля