10.09.2025м. СумиСправа № 920/459/25
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Бублик Т.Д.,
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Керівника Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Сумської обласної ради (площа Незалежності, 2, м. Суми, 40034, код ЄДРПОУ 23826636)
до відповідача: Буринської міської ради (вул. Першотравнева, буд. 1, м. Буринь, Конотопський район, Сумська область, 41700, код ЄДРПОУ 04058025)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Конотопське дочірнє агролісогосподарське підприємство “Конотопський лісгосп» (вул. Шевченка, буд. 1, с. Кузьки, Конотопський район, Сумська область, 41632, код ЄДРПОУ 45043484)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державний реєстратор Буринської міської ради Жахалов Євген Геннадійович (вул. Першотравнева, буд. 1, м. Буринь, Конотопський район, сумська область, РНОКПП НОМЕР_1 )
про повернення земельних ділянок
За участю представників сторін:
від позивача: Кулинич Л.С. (в режимі відеоконференції),
від відповідача: Маринушкін А.Г. (в режимі відеоконференції)
від третьої особи на стороні позивача: не прибув
від третьої особи на стороні відповідача: не прибув
прокурор: Карпенко Д.В.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача - Сумської обласної ради з позовною заявою, в якій просить суд:
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності від 05.01.2022 за №62751891 з одночасним припиненням права комунальної власності Буринської міської ради Конотопського району Сумської області на земельну ділянку із кадастровим номером 5920982400:07:001:0099 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2552368959020);
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності від 05.01.2022 за №62751673 з одночасним припиненням права комунальної власності Буринської міської ради Конотопського району Сумської області на земельну ділянку із кадастровим номером 5920980400:04:001:0980 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2552368959020);
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5920980400:04:001:0980 в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5920982400:07:001:0099 в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки;
- витребувати на користь держави, в особі Сумської обласної ради, з незаконного володіння Буринської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5920982400:07:001:0099 в межах та конфігурації земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 14,1450 га, відповідно до викопіювання від 21.03.2025, виготовленого інженером - геодезистом Пудіковим О.О.;
- витребувати на користь держави, в особі Сумської обласної ради, з незаконного володіння Буринської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5920980400:04:001:0980 в межах та конфігурації земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 30,8508 га, відповідно до викопіювання від 21.03.2025, виготовленого інженером - геодезистом Пудіковим О.О.
Також, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь Сумської обласної прокуратури 15498,48 грн сплаченого судового збору.
Позивач - Сумська обласна рада - позов прокурора підтримує у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує та вважає, що спірні земельні ділянки є землями комунальної власності, перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади та не належать до спільної власності територіальних громад сул, селищ, міст Сумської області, управління якими здійснює Сумська обласна рада.
Третя особа - Конотопське дочірнє агролісогосподарське підприємство “Конотопський лісгосп»- письмових пояснень по суті вимог прокурора не подала, в судове засідання представника не направила. 08.09.2025 подала до суду клопотання про розгляд справи без участі представника.
Третя особа - Державний реєстратор Буринської міської ради Жахалов Євген Геннадійович - письмових пояснень по суті вимог прокурора не подала, в судове засідання не прибула.
Рух справи та процесуальні дії суду.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначене на 30.04.2025.
Розгляд справи 30.04.2025 не відбувся, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 30.04.2025 підготовче засідання відкладено на 21.05.2025.
Розгляд справи 21.05.2025 не відбувся, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 21.05.2025 підготовче засідання відкладено на 16.06.2025.
У судовому засіданні 16.06.2025 закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 06.08.2025.
Розгляд справи 06.08.2025 не відбувся, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 06.08.2025 розгляд справи по суті відкладено на 10.09.2025.
Щодо підстав звернення з даним позовом до суду прокурора в інтересах держави в особі Сумської обласної ради.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Керівник Конотопської окружної прокуратури звернувся з позовом в інтересах держави в особі Сумської обласної ради з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Аналогічні положення містяться і у ст. ст. 1, 2 ЗК України, відповідно до яких земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Аналіз норм Конституції України, Земельного кодексу України свідчить, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у земельних правовідносинах діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи ці повноваження, вказані органи вступають у правовідносини з юридичними та фізичними особами.
Реєстрація органом місцевого самоврядування права власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення, що перебувають у користуванні комунального спеціалізованого підприємства та у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області з порушенням земельного законодавства та без належних на те законодавчих підстав, створює передумови використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та порушує інтереси держави в особі Сумської обласної ради.
У даному випадку, порушення інтересів держави полягає в безпідставному вибутті із володіння Сумської обласної ради земельних ділянок лісогосподарського призначення, а саме незаконної реєстрації права власності Буринської міської ради, чим грубо порушуються норми Конституції України, Земельного та Лісового кодексів України, підривається авторитет держави в особі органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, які уповноваженні на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.
Як раніше зазначалося, спірні земельні ділянки знаходяться в межа об'єкту природно заповідного фонду - Регіональний ландшафтний парк «Сеймський».
Відповідно до ч.1, 2 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
Відповідно ст. 6 Вказаного закону, території та об'єкти, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням щодо кожної з таких територій чи об'єктів, яке відповідно до цього Закону та законодавства України про охорону пам'яток історії та культури затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері культури.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», території та об'єкти природно-заповідного фонду підлягають особливій державній охороні.
Частиною третьою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 46-1 ЗК України, землі територій та об'єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об'єкти. Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об'єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об'єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення.
Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.
За статтею 3 указаного Закону, екомережа - це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.
У статті 4 Закону України «Про екологічну мережу України» вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до таких принципів: забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.
Таким чином, приналежність вказаних земельних ділянок до природно - заповідного фонду України свідчить про їх додаткову не тільки майнову, а й екологічну цінність для збереження екологічного балансу в регіоні.
З огляду на викладене, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на припинення незаконної діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету та правопорядку в суспільстві.
Повернення земельних ділянок лісогосподарського призначення позивачу та скасування державної реєстрації права власності Буринської міської ради на спірні земельні ділянки відповідає критерію законності: воно здійснюється у зв'язку з порушенням органом державної влади вимог ЛК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними. Сумніви суб'єктів звернення у правильності тлумачення та застосування цих норм судами не можуть свідчити про незаконність втручання в право власності.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким чином, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому надано повноваження органу виконавчої влади.
Частини 2 статті 19 Конституції України визначається, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Крім того, згідно статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Водночас, ч. 2 ст. 122 Земельного кодексу України встановлюється, що саме обласні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Відповідно до пунктів 19, 20, 32 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання:
- вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, під заставу об'єктів комунальної власності або прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об'єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, що забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку;
- вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про культуру»;
- надання згоди на передачу об'єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності;
Відповідно до статті 8 Земельного Кодексу України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить:
а) розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області;
в) забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;
е) організація землеустрою;
и) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Статтею 30 Лісового кодексу України визначено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні ради у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на відповідній території: забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин, забезпечують виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань; передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад та припиняють право користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад.
Відповідно до ст. 18-1 Закону, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. При цьому, відповідно до положень ст. 4 вищевказаного Закону одним із принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.
Оскільки розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, належить до повноважень обласних рад, окружною прокуратурою, листами від 12.06.2023 та 19.12.2024 в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Сумську обласну раду, яка виконує функції власника майна у вказаних відносинах, про виявлені порушення.
За результатами розгляду вказаних листів окружної прокуратури Сумською обласною радою надано відповіді від 15.06.2023 та 06.01.2025 згідно з якими вона повідомила, що не вживала заходів для скасування реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку та витребування їх із чужого незаконного володіння у зв'язку відсутністю коштів для сплати судового збору. Також додала, що підтримує позицію обласної прокуратури та не заперечує щодо її звернення в інтересах держави до суду згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням Сумської обласної ради від 04.04.2023 «Про окремі питання реорганізації дочірніх агролісогосподарських підприємств ОКАП «Сумиоблагроліс» установлено, що після завершення процедури реорганізації дочірніх агролісогосподарських підприємств Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» правонаступником майна, всіх прав та обов'язків, у тому числі права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок, дозвільних документів на спеціальне використання лісових ресурсів тощо Буринського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Буринський агролісгосп» є Конотопське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Конотопський лісгосп».
Таким чином, зволікання у вирішенні питання щодо повернення спірних земельних ділянок призводить до тривалої неможливості їх наразі постійним користувачем - ДП «Конотопський лісгосп» - здійснювати лісогосподарську діяльність, а також передбачені чинним законодавством заходи щодо охорони лісу, що унеможливлює забезпечення раціонального використання відповідних природних ресурсів.
Таким чином, прокуратурою повідомлено Сумську обласну раду про виявлені порушення.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що саме пасивна поведінка позивача після отримання повідомлення про порушення інтересів держави і стала підставою для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду з таким позовом.
Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави та підтвердив їх наявність.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Рішенням Сумської обласної ради «Про створення Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» від 02.06.2000 створено Сумське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство «Сумиоблагроліс» з правом юридичної особи та фінансуванням за рахунок коштів державного бюджету на лісове господарство в системі агропромислового комплексу області та доходів від господарської діяльності (т. 1 а.с. 41).
Наказом Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» від 12.07.2000 № 1 створено Буринське агролісництво (т. 1 а.с. 37).
Рішенням Гвинтівської сільської ради Буринського району Сумської області «Про вилучення та надання земельних ділянок» від 18.08.2000 погоджено проект відведення земельних ділянок Буринському агролісництву в постійне користування, площею 147,8 га, з яких, пасовищ - 3,7 га, лісових площ - 140,6 га, з земель запасу сільської ради (т. 1 а.с. 69).
Рішенням Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області «Про вилучення та надання земельних ділянок» від 18.08.2000 погоджено проект відведення земельних ділянок Буринському агролісництву в постійне користування, площею 71,8 га, які являються лісовими площами, з земель запасу сільської ради (т. 1 а.с. 72).
У рішенні Сумської обласної ради від 19.10.2000 «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб» обласна рада, розглянувши проекти відведення земельних ділянок, підготовлені у відповідності ст. ст. 12, 19, 31 Земельного кодексу України та ст. 13 Лісового кодексу України, враховуючи згоду землевласників та землекористувачів, сільских, селищних, міських та районних рад, вирішила вилучити та надати у постійне користування землі сільських, селищних та міських рад Сумської області дочірнім агролісогоподарським підприємствам Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» для ведення лісового господарства в розрізі суб'єктів земельних відносин на площах та угіддях згідно з додатком (т. 1 а.с. 40).
Як вбачається з додатку до вказаного рішення, Буринському агролісництву надано в постійне користування 2 293,7 га земель (т. 1 а.с. 40 а).
Наказом ОКАП «Сумиоблагроліс» від 28.03.2002 № 19 реорганізовано дочірнє агролісогосподарське підприємство «Буринське агролісництво» в дочірнє агролісогосподарське підприємство «Буринський агролісгосп» (у зв'язку з реорганізацією Дочірнього агролісогосподарського підприємства «Буринський агролісгосп» його правонаступником наразі є Конотопське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Конотопський лісгосп» (скорочена назва - ДП «Конотопський лісгосп») (т. 1 а.с. 36).
На підставі рішення обласної ради та зазначених вище проектів відведення земельних ділянок ДП «Буринський агролісгосп» виготовлено лісовпорядну документацію (т. 1 а.с. 63-97).
Тому, прокурор вважає, що ДП «Конотопський лісгосп» має право постійного користування наданими обласною радою у 2000 році земельними ділянками і на сьогоднішній день. У той же час, земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні лісового господарства, на думку прокурора, належать до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Сумської області, управління якими здійснює позивач - Сумська обласна рада.
Прокурор зазначає, що відносно земельних ділянок з кадастровими номерами №5920982400:07:001:0099 та №5920980400:04:001:0980 31.12.2021 була проведена державна реєстрація права власності за Буринською міською радою (т. 1. а.с. 34-35).
21.03.2025 залученим у кримінальному провадженні згідно із постановою прокурора від 14.03.2025 (т. 1 а.с. 52-53) спеціалістом проведено аналіз обмінних файлів на земельні ділянки з кадастровими номерами №5920982400:07:001:0099 та №5920980400:04:001:0980 та установлено, що ділянка з кадастровим номером 5920982400:07:001:0099, площею 14,8582 га, частково накладаються на земельну ділянку, яка відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування перебуває у постійному користуванні ДП «Конотопський лісгосп» (ДП «Буринський агролісгосп») - квартал 2 виділи 3,4,5,6,7,8,9,10,11,12 (Гвинтівська сільська рада) площа накладення - 14,1450 га (детальні координати та викопіювання зазначено в схематичних зображеннях Додаток №4,5,6).
Крім того, земельна ділянка з кадастровим номером 5920980400:04:001:0980, площею 32,7406 га, частково накладаються на земельну ділянку, яка відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування перебуває у постійному користуванні ДП «Конотопський лісгосп» (ДП «Буринський агролісгосп») - квартал 3 виділ 1,2,3,4,5,6 (Олександрівська сільська рада), площа накладення - 30,8508 га (детальні координати та викопіювання зазначено в схематичних зображеннях Додаток №1,2,3) (т. 1 а.с. 46-50).
Тому, на думку прокурора, зазначені земельні ділянки неправомірно були зареєстровані за першим відповідачем та підлягають витребуванню у нього із скасуванням запису про державну реєстрацію земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Державному земельному кадастрі.
Щодо накладання земельних ділянок.
Прокурор на підтвердження факту накладання земельних ділянок подав суду наступні докази:
- Довідка та викопіювання, які виготовлені інженером-геодезистом Пудіковим О.О. (т. 1 а.с. 46-53);
- Довідка ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 17.05.2023 №196 (т. 1 а.с. 56-57).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Зазначеними письмовими доказами підтверджується факт накладання земельних ділянок з кадастровими номерами №5920982400:07:001:0099 та №5920980400:04:001:0980 на земельні ділянки, які передавалися у постійне користування ДП «Конотопський лісгосп» (ДП «Буринський агролісгосп») згідно з рішенням Сумської обласної ради від 19.10.2000.
При цьому, інженер-геодезист Пудіков О.О. був залучений як спеціаліст згідно постанови прокурора та має відповідний кваліфікаційний сертифікат (т. 1 а.с. 51).
Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства.
ВО «Укрдержліспроект» здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування.
Таким чином, ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» ВО «Укрдержліспроект» володіє достатньою інформацією та кваліфікацією для надання висновків щодо накладення спірних земельних ділянок на землі, які перебувають в постійному користуванні ДП «Буриннський агролісгосп».
Вищезазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.02.2020 у справі № 911/3897/17, стосовно правомірності врахування судами наданої ВО «Укрдержліспроект» інформації для установлення факту перебування спірної земельної ділянки в межах певної ділянки лісу відповідного лісництва (п. 6.21).
Відповідач не спростував належними доказами факту накладання спірних земельних ділянок. Поданий відповідачем висновок експерта №0092 від 06.05.2024 (т. 1 а.с. 208-219) не може бути належним доказом у цій справі, так як він виготовлений для подання до суду у межах розгляду іншої справи - №920/639/23. Крім цього, предметом дослідження у зазначеному висновку було питання: «Чи відповідають «Проекту відведення земельних ділянок ДП «Буринське Агролісництво» для ведення лісового господарства на території Буринського району із земель запасу сільських рад», його затвердження та погодження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування?».
Таким чином, суд погоджується із твердженням прокурора щодо накладання земельних ділянок.
Щодо питання перебування спірних земельних ділянок у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області та у постійному користуванні Конотопського лісгоспу (ДП «Буринський лісгосп»).
Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, в редакції згідно з Законом від 28.04.2021 № 1423-IX, визначалося, що до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення, тощо, регламентуються галузевими нормативними документами.
У вказаній редакції п. 5 Перехідних положень Лісового кодексу України упорядковувалося лише право постійного користування земельними лісовими ділянками державних лісогосподарських підприємств. Разом із тим, стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України (абз. 2 п. 5.2 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 у справі № 1-17/2005 (№ 5-рп/2005).
Державні та комунальні лісогосподарські підприємства у своїй діяльності керуються нормами ЗК України та ЛК України.
Відсутність прямої вказівки у пункті 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України щодо діяльності комунальних лісогосподарських підприємств не означає, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не можуть підтверджувати право комунальних лісогосподарських підприємств на раніше надані землі.
Згідно з висновками щодо застосування норм права, зазначеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16, право постійного користування землею, яке виникло до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III, продовжує зберігатися надалі. Відсутність у підприємств актів про право постійного користування не є достатньою підставою для позбавлення права землекористування. Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, що посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб'єкта не залежить від наявності чи відсутності у нього такого державного акта.
Законом України від 20.06.2022 №2321-IX, згідно з яким п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України викладено у наступній редакції: «до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01.01.2027, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування».
Як вбачається з п. п. 1.1-1.3 статуту ДП «Буринський агролісгосп», затвердженого 09.04.2019, вказане підприємство є дочірнім підприємством Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс», що засноване на майні спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області.
Управління майном здійснює Сумська обласна рада (далі - Власник) через Засновника.
Засновником Дочірнього підприємства є Сумське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство «Сумиоблагроліс» (далі - Засновник).
Відповідно до пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Пунктом 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245 визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Закон №5245 набрав чинності 01.01.2013.
Таким чином, з 01.01.2013 земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні обласної ради, обласних комунальних підприємств, установ, організацій, належать до земель спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключних повноважень обласних рад належить вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Частиною другою пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи.
Таким чином, обласні ради здійснюють функції власника майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, у тому числі землею.
Отже, земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні ДП «Буринський агролісгосп» належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області, управління якою здійснює Сумська обласна рада.
Відтак розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області відноситься до повноважень обласної ради, що прямо передбачено п. «а» ст. 8 Земельного кодексу України.
При цьому Сумською обласною радою не приймались рішення з приводу погоджень щодо зміни меж чи вибуття земель, переданих у постійне користування ДП «Буринський агролісгосп», до іншої власності, у тому числі Буринської міської ради.
Відповідач заперечує проти доводів прокурора щодо належності спірних земельних ділянок до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області з огляду на те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відповідні відомості.
Однак суд критично оцінює позицію відповідача, так як відповідач, заперечуючи факт перебування у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області спірних земельних ділянок, послався на п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VI.
Вказаною нормою визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій.
Пунктом 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №5245 визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Закон № 5245 набрав чинності 01.01.2013.
Таким чином, з 01.01.2013 земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, та які перебувають у постійному користуванні обласної ради, обласних комунальних підприємств, установ, організацій, належать до земель спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.
Однак слід зазначати, що вказаним законом лише здійснено розмежування земель державної та комунальної власності, проте спірні земельні ділянки на той час вже були передані до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області, що не вплинуло на титул володіння вказаними ділянками виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст. 4 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (в редакції станом на 12.07.2000), у державній власності перебували усі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Згідно з абз. 3 ч.2 цієї статті суб'єктами права державної власності на землю виступають: обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.
Стаття 31 ЗК України, у редакції станом на 11.05.2000, передбачала, що вилучення земель на території області за межами населених пунктів провадиться за рішенням обласної ради у разі їх надання: для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд, крім випадків, передбачених статтею 33 цього Кодексу; для будівництва промислових підприємств, інших несільськогосподарських потреб, а також в усіх інших випадках, крім передбачених частинами другою і четвертою цієї статті та статтями 32 і 33 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 13 Лісового кодексу України (в редакції станом на 11.05.2000) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.
У рішенні Сумської обласної ради від 19.10.2000 «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб» обласна рада, розглянувши проекти відведення земельних ділянок, підготовлені у відповідності ст. ст. 12, 19, 31 Земельного кодексу України та ст. 13 Лісового кодексу України, враховуючи згоду землевласників та землекористувачів, сільських, селищних, міських та районних рад, вирішила вилучити та надати у постійне користування землі сільських, селищних та міських рад Сумської області дочірнім агролісогоподарським підприємствам Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» для ведення лісового господарства в розрізі суб'єктів земельних відносин на площах та угіддях згідно з додатком.
Як вбачається з додатку до вказаного рішення, Буринському агролісництву надано в постійне користування 2 293,7 га земель до складу яких увійшли, у тому числі земельні ділянки надані вказаними сільськими радами.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключних повноважень обласних рад належить вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Частиною другою пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи.
Таким чином, обласні ради здійснюють функції власника майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, у тому числі землею.
Отже, земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні ДП «Буринський агролісгосп» належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області, управління якою здійснює Сумська обласна рада.
Крім того, помилковим є твердження Відповідача про те що, що ДП «Буринський агролісгосп» може підтвердити право постійного користування земельними ділянками лише на підставі державного акту.
Як раніше зазначалося у п. 5 Прикінцевих положень ЛК України, в редакції згідно з Законом від 28.04.2021 № 1423-IX, до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Згідно з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 13.08.2024 у справі № 910/9909/23, рішення обласної ради є підставою для набуття права постійного землекористування земельними ділянками лісового фонду. Відсутність у агролісогосподарського підприємства державного акта на право постійного користування земельною ділянкою свідчить про те, що визначена законом процедура набуття землекористувачем такого права не завершена.
Законодавство України не містить граничного строку виконання такого рішення, тому в силу положень статті 144 Конституції України воно (рішення) підлягає обов'язковому виконанню.
ДП «Буринський агролісгосп» не отримав державний акт на спірні земельні ділянки та не здійснив державну реєстрацію цього права, однак це не спростовує тієї обставини, що він є землекористувачем цих земельних ділянок.
Подібні висновки викладені також в постанові Верховного Суду від 19.02.2025 у справі № 910/19615/23.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність факту перебування спірних земельних ділянок у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області та перебування цих земельних ділянок у постійному користуванні Конотопського лісгоспу (ДП «Буринський агролісгосп»).
Щодо обраного способу захисту.
Прокурор вважає, що належним способом захисту є вимоги:
- про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки;
- про скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі;
- про витребування спірних земельних ділянок.
Згідно із частиною 2 та пункту "б" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до усталеної позиції Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Таким чином, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
У справі, що розглядається, прокурор звернувся до суду з вимогами до Буринської міської ради про витребування на користь Сумської обласної ради земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності, а також просив скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок.
Суд установив, що до складу земельних ділянок з кадастровими номерами: №5920982400:07:001:0099 та №5920980400:04:001:0980 увійшли землі, які перебувають у постійному користуванні ДП агролісогосподарське підприємство «Конотопське лісове господарство» та є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області; спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення; державним реєстратором Буринської міської ради на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за Буринською міською радою зареєстровано право комунальної власності на спірні земельні ділянки.
Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, негаторним позовом є позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Віндикаційний позов є речовим позовом, який належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).
Тобто, предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) із чужого незаконного володіння.
Володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така інша особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні. Володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19.03.2025 у справі № 927/222/24).
Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, на яку посилається Буринська міська рада).
У постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 Цивільного кодексу України є належним та ефективним способом захисту права власності. Подібні висновки також викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, .
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
За змістом частини 3 статті 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що в разі якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач із дотриманням правил статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив (такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05.12.2018 у справі №522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)).
Отже, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146).
Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 125), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 146), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.43), від 28.01.2020 у справі № 50/311-6 (пункт 92), від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц (пункт 44).
Суд зазначає, що обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148).
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме підлягають задоволенню вимоги: про витребування на користь держави в особі позивача з незаконного володіння відповідача земельних ділянок з кадастровими номерами №5920982400:07:001:0099 та №5920980400:04:001:0980.
У позові в іншій частині суд відмовляє у зв'язку з обранням прокурором неефективного способу захисту.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно із ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав,- на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги задоволені частково, витрати по сплаті судового збору в розмірі 5808 грн 88 коп. (за дві задоволені позовін вимоги майнового характеру, з урахуванням коефіцієнту 0,8) підлягають стягненню з відповідача. Витрати зі сплати судового збору в розмірі 9689 грн 60 коп. (за 4 позовні вимоги немайнового характеру, у задоволенні яких було відмовлено, з урахуванням коефіцієнту 0,8) покладаються на Сумську обласну прокуратуру.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Сумської обласної ради до відповідача: Буринської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Конотопське дочірнє агролісогосподарське підприємство “Конотопський лісгосп»; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державний реєстратор Буринської міської ради Жахалов Євген Геннадійович, про повернення земельних ділянок - задовольнити частково.
2. Витребувати на користь держави в особі Сумської обласної ради з незаконного володіння Буринської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5920982400:07:001:0099 в межах та конфігурації земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 14,1450 га, відповідно до викопіювання від 21.03.2025, виготовленого інженером - геодезистом Пудіковим О.О.;
3. Витребувати на користь держави в особі Сумської обласної ради з незаконного володіння Буринської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5920980400:04:001:0980 в межах та конфігурації земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 30,8508 га, відповідно до викопіювання від 21.03.2025, виготовленого інженером - геодезистом Пудіковим О.О.
4. В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.
5. Стягнути з Буринської міської ради (вул. Першотравнева, буд. 1, м. Буринь, Конотопський район, Сумська область, 41700, код ЄДРПОУ 04058025) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Г.Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 03527891) 5808 грн 88 коп. витрат по сплаті судового збору.
6. Витрати зі сплати судового збору у розмірі 9689 грн 00 коп. покласти на Сумську обласну прокуратуру.
7. Видати Сумській обласній прокуратурі наказ після набрання рішенням законної сили.
8. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
9. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п. 5 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 16.09.2025.
Суддя О.Ю. Резніченко