03.09.2025м. СумиСправа № 920/1401/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1401/24 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд» (40020, м. Суми, проспект Перемоги, буд. 32, код 21118361)
до відповідача: Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» (40004, м. Суми провулок Вільний, буд. 8, кв. 1, код 21114593)
про визнання припиненим права оренди
за зустрічним позовом: Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» (40004, м. Суми провулок Вільний, буд. 8, кв. 1, код 21114593)
до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд» (40020, м. Суми, проспект Перемоги, буд. 32, код 21118361)
про стягнення 3 832 185, 72 грн
за участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
представник позивача (за первісним позовом) - Абідова Р.Т.,
представника відповідача (за первісним позовом) - Панченко М.О.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд» за договором оренди землі від 01.04.2017, укладеним між Малою приватною фірмою «Д.Д.Д.» та ТОВ «Сумимостобуд», стосовно земельної ділянки площею 0,5769 га, з кадастровим номером 5924755800:01:001:0299, що розташована за адресою: Сумська обл., Сумський р-н, смт. Степанівка, вул. Робітнича, 2/5, державна реєстрація права оренди земельної ділянки проведена 24.04.2017, номер запису про інше речове право 20169796, припиненим з 01 квітня 2024 року у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди землі від 01.04.2017; а також стягнути з Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд» судовий збір.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.11.2024 справу № 920/1401/24 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.
Ухвалою суду від 27.11.2024 постановлено залишити без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд»; встановити строк для усунення недоліків позовної заяви б/н від 21.11.2024 (вх. № 5022 від 21.11.2024) - протягом дев'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 2422, 40 грн.
Ухвалу суду від 27.11.2024 позивачем виконано.
Ухвалою суду від 28.11.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/1401/24 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 16.01.2025, 10:30.
Представником Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» подано до суду відзив на позовну заяву б/н від 13.12.2024 (вх. №3953 від 16.12.2024), в якому заперечує проти вимог позивача та просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Малою приватною фірмою «Д.Д.Д.» подано до суду зустрічну позовну заяву б/н від 13.12.2024 (вх. №5394 від 16.12.2024), в якій позивач за зустрічним позовом просив прийняти до розгляду зустрічний позов і об'єднати в одне провадження з первісним позовом; стягнути з ТОВ «Сумимостобуд» на користь Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» збитки у розмірі 300 000, 00; неустойки в розмірі 958 678, 72 грн, а також судові витрати.
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд» подано до суду відзив на зустрічну позовну заяву б/н від 30.12.2024 (вх. 4170 від 31.12.2024), в якому просить відмовити Малій приватній фірмі «Д.Д.Д.» у задоволенні зустрічної позовної заяви.
Малою приватною фірмою «Д.Д.Д.» подано до суду клопотання б/н від 16.01.2025 (вх. №204, 182 від 16.01.2025) про відкладення підготовчого судового засідання на іншу дату та забезпечення проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Судовий розгляд справи, призначений на 16.01.2025, 10:30, не відбувся у зв'язку із перебуванням судді Джепи Ю.А у відпустці у період з 15.01.2025 по 17.01.2025.
Ухвалою суду від 30.01.2025 постановлено долучити до матеріалів справи відзив Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд» б/н від 13.12.2024 (вх. №3953 від 16.12.2024); задовольнити заяву представника Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» б/н від 16.01.2025 (вх. №204 від 16.01.2025) про відкладення розгляду справи та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; провести підготовче засідання у справі №920/1401/24, призначене на 20.02.2025, 12:30, за участю представника відповідача - Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» - Панченко Мирослави Олександрівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua.
У підготовчому судовому засіданні 20.02.2025 судом протокольною ухвалою прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву (вх. №5394 від 16.12.2024); задоволено клопотання (вх. №722 від 20.02.2025); долучено до матеріалів справи відзив на зустрічний позов (вх. №4170 від 31.12.2024); оголошено перерву до 27.03.2025, 14:30.
Представником Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи б/н від 27.03.2025 (вх. №1606 від 27.03.20255).
У період з 27.03.2025 до 29.03.2025 суддя Джепа Ю.А. перебувала у відрядженні.
Ухвалою суду від 02.04.2025 постановлено призначити підготовче засідання у справі №920/1401/24 на 29.04.2025, 11:30, яке провести за участі представника відповідача - Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» - Панченко Мирослави Олександрівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua.
Представником Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» подано до суду заяву про збільшення зустрічних позовних вимог б/н від 29.04.2025 (вх. №2455 від 29.04.2025), в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд» на користь Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» збитки у розмірі 2873507, 00 грн та неустойку у розмірі 958678, 72 грн, а також судові витрати.
У судовому засіданні 29.04.2025 оголошено перерву до 07.05.2025, 11:00.
Представником Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» подано до суду клопотання про долучення доказів б/н від 07.05.2025 (вх. №2118 від 07.05.2025).
Підготовче засідання, призначене на 07.05.2025, 11:00, не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Джепи Ю.А на лікарняному у період з 06.05.2025 до 28.05.2025.
Ухвалою суду від 09.06.2025 постановлено задовольнити заяву представника Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» б/н від 29.04.2025 (вх.№2455 від 29.04.2025); подальший розгляд справи № 920/1401/24 здійснювати у редакції цієї заяви, а саме: в розмірі зустрічних позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд» на користь Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» збитків у розмірі 2873507, 00 грн та неустойки в розмірі 958678,72 грн; долучити до матеріалів справи: копію рахунку на оплату № 1 від 13.01.2025; копію акту надання послуг № 1 від 13.01.2025; копію рахунку на оплату № 4 від 15.01.2025; копію акту здачі - приймання висновку експерта №4 від 20.01.2025; платіжну інструкцію №2782 від 14.01.2025, платіжну інструкцію №2784 від 16.01.2025, платіжну інструкцію №2810 від 05.05.2025; призначити підготовче засідання на 17.06.2025, 14:30, яке за участі представника відповідача - Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» - Панченко Мирослави Олександрівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua.
Ухвалою суду від 17.06.2025 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 920/1401/24; призначити розгляд справи № 920/1401/24 по суті в судове засідання на 17.07.2025, 12:30, яке провести за участі представника відповідача - Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» - Панченко Мирослави Олександрівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв'язку ЄСІТС за посиланням на офіційному веб-порталі «Судова влада України» https://vkz.court.gov.ua.
У судовому засіданні 17.07.2025 судом оголошено перерву до 19.08.2025.
Представником Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи б/н від 19.08.2025 (вх. №3944 від 19.08.2025).
Протокольною ухвалою від 19.08.2025 судом задоволено клопотання представника Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» б/н від 19.08.2025 (вх. №3944 від 19.08.2025) та оголошено перерву у судовому засіданні по суті до 03.09.2025, 11:00.
У судовому засіданні 03.09.2025 брали участь представники позивача і відповідача.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Між Малою приватною фірмою «Д.Д.Д.» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд» (Орендар) укладено договір оренди землі від 01.04.2017.
Відповідно до п. 1, 2. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,5769 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером 5924755800:01:001:0299, яка розташована за адресою: Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, вул. Робітнича, 2/5.
На виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування Об'єкт оренди, що підтверджується підписанням сторонами відповідного акту прийому передачі земельної ділянки.
Згідно до умов Договору строк тимчасового платного користування Об'єктом оренди встановлено до 01.04.2024. Державну реєстрацію права оренди земельної ділянки проведено 24.04.2017, номер запису про інше речове право 20169796.
Відповідно до п. 28 Договору Орендар зобов'язується при закінченні строку дії договору або його розірванні протягом десяти банківських днів з дати припинення дії договору забрати власне майно з земельної ділянки, про що зазначається в акті приймання-передачі земельної ділянки.
Пунктом 8 Договору передбачено, що договір укладено на сім років та, що після закінчення строку дії цього Договору орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумимостобуд" не виявило наміру скористатися переважним правом на поновлення Договору на новий строк та не направляло відповідного письмового повідомлення МПФ "Д.Д.Д." про його продовження, як це передбачено п. 8 Договору.
Фактично Орендар припинив користуватися орендованою земельною ділянкою в лютому 2023 року.
01.03.2023 Орендарем на адресу Орендодавця було направлено лист за вих. №26 від 28.02.2023, у якому Орендар повідомив Орендодавця про те, що Орендарем у лютому 2023 року проведено повний демонтаж асфальтно-бетонного заводу, який був встановлений на території Об'єкта оренди та було запропоновано Орендодавцю 20.03.2023 о 10 год. 00 хв. прибути за адресою місцезнаходження Об'єкта оренди (Сумська обл., Сумський р-н, смт. Степанівка, вул. Робітнича, буд. 2/5) для огляду орендованої території Об'єкта оренди, визначення відповідності стану земельної ділянки стану, внесення можливих зауважень щодо стану земельної ділянки з метою їх усунення до 31.03.2023 та підготовки відповідних документів щодо завершення договору оренди.
25.03.2024 року Орендарем на адресу Орендодавця направлено лист за вих.№30 від 25.03.2024, у якому Орендар повторно повідомив, що ще у лютому 2023 року повністю звільнив територію Об'єкта оренди від власного майна та не використовує Об'єкт оренди. Станом на дату складання даного повідомлення на території Об'єкта оренди не знаходиться будь-якого майна Орендаря.
Орендар запропонував Орендодавцю прибути на територію Об'єкта оренди 01.04.2024 о 10 год. 00 хв. для фіксації стану земельної ділянки, внесення можливих зауважень щодо стану Об'єкта оренди та своєчасного підписання актів приймання-передачі земельної ділянки з оренди. Неприбуття уповноважених представників Орендодавця у запропоновані дату та час будуть розцінені як мовчазна згода Орендодавця щодо відсутності будь-яких претензій до фактичного стану Об'єкта оренди.
Листом №2024-04/04 від 04.04.2024 Орендодавець повідомив Орендаря про відмову від підписання акту приймання-передачі земельної ділянки з оренди, через виявлення на його думку недоліків орендованої земельної ділянки, а тому вважає, що до підписання акту приймання-передачі земельної ділянки договір оренди є чинним.
08.04.2024 р. ТОВ «Сумимостобуд» направив МПФ «Д.Д.Д.» лист за вих. №34 від 04.04.2024, в якому підтвердив своє небажання продовжувати використання Об'єкта оренди.
У подальшому, при зверненні Орендаря до державного реєстратора за роз'ясненнями щодо можливості проведення державної реєстрації припинення речового права - права оренди земельної ділянки 5924755800:01:001:0299, що розташована за адресою: Сумська обл., Сумський р-н, смт. Степанівка, вул. Робітнича, буд. 2/5 (номер запису про інше речове право 20169796), останнім було повідомлено, що без надання реєстратору підписаного сторонами договору оренди акту приймання-передачі земельної ділянки, передбаченого п. 28 Договору оренди, виключення запису з Державного реєстру прав є неможливим.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (стаття 792 Цивільного кодексу України).
Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").
Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (частина перша статті 31 Закону України "Про оренду землі").
У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки (стаття 34 Закону України "Про оренду землі").
Пунктом п.33 укладеного між сторонами Договору оренди землі від 01.04.2017 передбачено, що дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 8 Договору передбачено, що після закінчення строку дії цього Договору орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Судом встановлено, що у передбачені договором строк Орендар не виявив наміру скористатися переважним правом на поновлення Договору на новий строк та не направляв відповідного письмового повідомлення Орендодавцю, а натомість повідомив його про відсутність наміру продовжувати договір оренди землі.
Факт належного повідомлення позивачем відповідача про намір врегулювати припинення договірних правовідносин в порядку, передбаченому договором оренди підтверджується відповіддю відповідача №2024-04/04 від 04.04.2024.
За встановлених фактичних обставин справи, після закінчення строку дії договору оренди землі відповідач не приймає земельну ділянку за актом приймання-передачі, при цьому у відповідному державному реєстрі наявний запис про речове право позивача за первісним позовом на орендовану земельну ділянку. Саме з цих підстав останній звернувся до суду з позовом про припинення права оренди, оскільки після закінчення строку дії договору запис про право оренди за ним зберігається у відповідних реєстрах, а без акта приймання-передачі позивач позбавлений можливості зареєструвати припинення права оренди.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що однаково означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.
Приписи, зокрема, статті 16 Цивільного кодексу України не передбачають такого способу захисту права та інтересу як визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності у відносинах з відповідачем, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення певних прав іншої сторони договору. У такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/2260/17).
Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала потреби у повторному зверненні до суду. Тому спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, може застосовуватися для захисту інтересу в юридичній визначеності лише в разі неможливості захисту позивачем його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 22.02.2022 у справі №761/36873/18).
Передбачений у пункті 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 та від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).
Враховуючи викладене, суд вважає, що право Орендаря підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання права оренди припиненим.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Отже, з огляду на те, що строк Договору оренди землі від 01.04.2017 закінчився 01.04.2024 і орендар припинив користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку, що підлягає задоволенню первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд» до Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» про визнання права оренди земельної ділянки площею 0,5769 га, з кадастровим номером 5924755800:01:001:0299, що розташована за адресою: Сумська обл., Сумський р-н, смт. Степанівка, вул. Робітнича, 2/5, державна реєстрація права оренди земельної ділянки проведена 24.04.2017, номер запису про інше речове право 20169796, припиненим з 01.04.2024 у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди землі від 01.04.2017.
Суд критично ставиться до заперечень відповідача про повернення об'єкта оренди у неналежному стані з огляду на відсутність відповідних доказів, які б засвідчували незадовільний стан земельної ділянки як після фактичного припинення користування нею у лютому 2023 року, так й після закінчення договору оренди землі у квітні 2024 року.
Також суд враховує той факт, що об'єктом оренди була саме земельна ділянка, а не інше нерухоме майно, як то цех дозбірки, підкрановий майданчик, майданчик для будматеріалів, асфальтований майданчик, який знаходиться у власності орендодавця, що підтверджується договором купівлі - продажу від 03.08.2016.
Щодо зустрічних вимог про стягнення неустойки на користь позивача за зустрічним позовом, суд вважає дані вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Судом встановлено, що фактично Орендар припинив користуватися орендованою земельною ділянкою в лютому 2023 року. Орендар повідомив Орендодавця про відсутність наміру продовжувати договір оренди землі та вжив достатніх заходів для повідомлення щодо необхідності підписання акта приймання-передачі.
З огляду на те, що строк Договору оренди землі від 01.04.2017 закінчився 01.04.2024, і орендар припинив користування земельною ділянкою, суд дійшов висновку про припинення права оренди з 01.04.2024, а тому відсутні підстави для нарахування з вказаної дати (з 01.04.2024) у порядку ст. 785 Цивільного кодексу України неустойки у розмірі подвійної орендної плати за відповідну земельну ділянку.
Щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд» на користь Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» збитків в розмірі 2873507,00 грн суд зазначає наступне.
У силу п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно із ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Суд вважає, що у даному випадку позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності всіх елементів складу правопорушення.
На підтвердження вимог за зустрічним позовом представником Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» надано суду Висновок експертів № 4 за результатами проведення будівельно - технічної експертизи від 24.01.2025, згідно якого проведеними розрахунками встановлено, що вартість відновлюваних ремонтно - будівельних робіт об'єкту нерухомого майна за адресою: Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, вул. Робітнича, буд. 2/5, належного на праві власності Малої приватної фірми «Д.Д.Д.», проведення яких необхідне для усунення пошкоджень та відновлення його подальшої нормальної, безпечної та надійної експлуатації, відповідно до Звіту по обстеженню та оцінці технічного стану будівельних конструкцій складових частин об'єкту: асфальтований майданчик (літ. І), підкрановий майданчик (літ. ІІ), майданчик будматеріалів (літ. ІІІ) з урахуванням кошторисного прибутку, адміністративних витрат, з урахуванням ПДВ складає: 2873507, 00 грн.
Суд критично ставиться до зазначеного доказу, враховуючи, що експертний висновок складений 24.01.2025, тобто майже через два роки з моменту фактичного припинення користування земельною ділянкою та майже через десять місяців після закінчення строку дії договору оренди.
При цьому наявне у справі листування сторін договору оренди свідчить про їх обізнаність про відповідні обставини та можливість зафіксувати відповідні недоліки об'єкта оренди (у випадку їх наявності) вчасно.
З огляду на зазначене суд не вбачає можливим достеменно встановити, що причиною пошкодження нерухомого майна позивача за зустрічним позовом (орендодавця), яке потребує ремонтно - будівельних робіт, є саме винні дії орендаря.
З огляду на вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання первісного позову покладається на відповідача за первісним позовом в розмірі 2 422, 40 грн. Судові витрати відповідача (позивача за зустрічним позовом) у зв'язку із задоволенням первісного позову та відмовою в задоволенні його зустрічних позовних вимог покладаються на також нього.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Задовольнити первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд» до Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» про визнання права оренди землі припиненим.
2. Визнати право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд» (40020, м. Суми, проспект Перемоги, буд. 32, код 21118361) за договором оренди землі від 01.04.2017, укладеним між Малою приватною фірмою «Д.Д.Д.» та ТОВ «Сумимостобуд», стосовно земельної ділянки площею 0,5769 га, з кадастровим номером 5924755800:01:001:0299, що розташована за адресою: Сумська обл., Сумський р-н, смт. Степанівка, вул. Робітнича, 2/5, державна реєстрація права оренди земельної ділянки проведена 24.04.2017, номер запису про інше речове право 20169796, припиненим з 01.04.2024 у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди землі від 01.04.2017.
3. Відмовити у задоволенні зустрічного позову Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд» про стягнення 3832185,72 грн.
4. Стягнути з Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» (40004, м. Суми провулок Вільний, буд. 8, кв. 1, код 21114593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд» (40020, м. Суми, проспект Перемоги, буд. 32, код 21118361) відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне рішення складене та підписане суддею 15.09.2025.
Суддя Ю.А. Джепа