адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
16.09.2025 Справа № 917/1157/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши після виходу з відпустки у спрощеному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Днепр», 49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, 4, код ЄДРПОУ 41606497,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Медікал», 36004, м. Полтава, вул. Івасюка Володимира, 8, кв. 104, код ЄДРПОУ 38803201,
про стягнення 600 000,00 грн,
Представники сторін: не викликались.
Суть спору:
Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Днепр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Медікал» про стягнення 600 000,00 грн безпідставно отриманих коштів.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.06.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи:
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами було укладено Договір № 01/24МС від 08.07.2024 р., за умовами якого відповідач зобов'язався за завданням Позивача надавати маркетингові та інформаційно-консультативні послуги, зазначені у п. 1.2 цього Договору, стосовно лікарських засобів, косметики та інших товарів, а позивач зобов'язався їх прийняти та оплатити. Як зазначає позивач, до листопада 2024 в порядку, передбаченому п.1.4 Договору, Позивач замовляв у Відповідача послуги, а останній належним чином їх надавав, однак з листопада 2024 р. позивач припинив замовляти у відповідача послуги за Договором. Незважаючи на це, позивач 25.12.2024 р. платіжною інструкцією № 339502 помилково перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 600 000,00 грн. З метою повернення безпідставно отриманих коштів Позивач направив на адресу відповідача лист № 9015 від 11.04.2025 р., проте, помилково перераховані на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 600 000,00 грн останнім до цього часу не повернуті.
Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» у даній справі.
Відповідач у відзиві від 20.06.2025 р. (вх. № 8303 від 20.06.2025 р.) проти позову заперечував, стверджуючи про те, що підставою здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Днепр» оплати згідно з платіжною інструкцією № 339502 від 25.12.2024 р. є рахунок № 546 від 24.12.2024 р., який був направлений на електронну пошту, погоджену з Позивачем - timoshenko.olga.@med-service.com.ua, разом із Актом надання послуг № 510 від 24.12.2024 р. за листопад 2024 року.
Крім того, відповідач зазначив, що жодної відмови щодо прийняття наданих послуг від Позивача у визначені Договором строки на адресу ТОВ «СВ Медікал» не надходило.
Також у вказаному відзиві Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Медікал» було заявлено клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу до 5 000,00 грн, а також стягнення з позивача понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Медікал» судових витрат на правничу допомогу адвоката.
25.06.2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Днепр» до суду надійшла відповідь на відзив ТОВ «СВ Медікал» у даній справі від 24.06.2025 р. (вх. № 8441), у якій позивач зазначив про те, що у листопаді 2024 року сторонами не було погоджено усі істотні умови, необхідні для надання послуг, а саме - не оформлено відповідної заявки та звіту за результатами надання послуг.
Крім того, позивач стверджує про те, що направлення відповідачем рахунків та актів позивачу електронною поштою умовами Договору № 01/24МС від 08.07.2024 р. не передбачено, а з наданого відповідачем скріншоту поштової програми вбачається, що 25.12.2024 р. з електронної пошти sv_z.zvit@ukr.net на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 був направлений один файл у форматі PDF, що ніяким чином не підтверджує направлення Актів, Звітів або інших документів згідно спірного Договору.
У запереченні на відповідь на відзив, поданому до суду 27.06.2025 року, відповідач зазначає наступне:
- пунктами 1.3, 1.4 Договору № 01/24МС від 08.07.2024 р., на які посилається позивач, не передбачено подання Заявок ні кожного місяця, ні під кожне замовлення, а лише вказано, що послуги надаються Виконавцем на підставі Заявки, яка взагалі може бути одна на весь період дії договору;
- якщо проаналізувати попередні акти наданих послуг (акт № 391 від 12.09.2024 р., акт № 434 від 25.10.2024 р., акт № 474 від 25.11.2024 р., як і, власне, акт № 510 від 24.12.2024 р.), то вони не містять посилань на будь-яку Заявку позивача;
- твердження позивача щодо не отримання ним Звіту, а також не отримання маркетингових послуг вказують на суперечливу поведінку ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» і його недобросовісність, оскільки всі попередні рахунки на оплату направлялись на цю ж електронну пошту, та з цієї ж пошти повертались підписані Акти про надання послуг, що свідчить про належний документообіг між позивачем та відповідачем.
01.07.2025 року позивач подав до суду додаткові пояснення у справі (вх. № 8739), у яких, зокрема, вказав, що особа, на електронну адресу якої відповідачем направлялись документи згідно з Договором № 01/24МС від 08.07.2024 р., не є посадовою особою ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» та не має права погоджувати приймати від його імені надані за Договором послуги.
04.07.2025 р. від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача копій доказів (вх. № 8897), а саме:
- Заявки про надання маркетингових послуг ТОВ «СВ Медікал» у серпні 2024 року на підставі Договору № 01/24МС про надання маркетингових послуг від 08.07.2024 р. та Звіту про надані послуги на підставі якого ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» оплатило рахунок № 416 від 12.09.2024 р.;
- Заявки про надання маркетингових послуг ТОВ «СВ Медікал» у вересні 2024 року на підставі Договору № 01/24МС про надання маркетингових послуг від 08.07.2024 р. та Звіту про надані послуги на підставі якого ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» оплатило рахунок № 457 від 24.10.2024 р.;
- Заявки про надання маркетингових послуг ТОВ «СВ Медікал» у жовтні 2024 року на підставі Договору № 01/24МС про надання маркетингових послуг від 08.07.2024 р. та Звіту про надані послуги на підставі якого ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» оплатило рахунок № 495 від 25.11.2024 р.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначив, що, оскільки позивачем у вересні-листопаді 2024 року було проведено оплату наданих відповідачем рахунків та підписано акти надання послуг, то слід розуміти, що позивач направляв відповідачу заявки, в яких позивач надавав перелік товарів, за якими слід надати послуги, після чого отримав звіти від відповідача; з огляду на неможливість самостійного отримання відповідних документів відповідач просить витребувати їх у ТОВ «Мед-Сервіс Днепр».
Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено, зокрема, заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Отже, клопотання про витребування доказів має ґрунтуватись на неможливості подання доказів, а вжиті ним заходи не призвели до бажаного результату.
Всупереч приписам ч. 2 ст. 81 ГПК України, відповідач, звертаючись з вказаним вище клопотанням, не навів обставин вжиття ним заходів для отримання цих доказів та причин неможливості самостійного отримання цього доказу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів.
05.08.2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Медікал» подано до суду додаткові пояснення у справі (вх. № 10290), до яких було додано, зокрема, копії договору № Б-3 від 01.01.2018 р., укладеного між ТОВ «СВ Медікал» та ФОП Бражником Юрієм Івановичем, запиту № 82 від 15.06.2025 р. про надання роз'яснень щодо вигрузки даних через API-інтеграцію для здійснення обміну інформацією з ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» та відповіді ФОП Бражника Ю.І. № 16 від 04.08.2025 р.
При цьому відповідач просив суд встановити додатковий строк для подання вказаних доказів, прийняти надані на їх підставі додаткові пояснення, долучити їх до матеріалів справи та врахувати їх при ухваленні судового рішення у справі.
Позивач у додаткових поясненнях від 07.08.2025 р. (вх. № 10376) просив не приймати до уваги докази, подані відповідачем в додатках до додаткових пояснень від 05.08.2025 р.
Суд, розглянувши клопотання відповідача, викладені у додаткових поясненнях від 05.08.2025 р., вх. № 10290, встановив наступне:
Частинами 3-5, 8 ст. 80 ГПК України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
В порушення вказаних вимог чинного господарського процесуального законодавства відповідачем не повідомлено суду причин, з яких вищезазначені докази не могли бути подані разом з відзивом на позовну заяву в даній справі, а тому клопотання ТОВ «СВ Медікал» про встановлення додаткового строку для їх подання задоволенню не підлягає.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
08.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Днепр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Медікал» було укладено Договір про надання маркетингових послуг № 01/24МС (а.с. 4-7).
Предметом цього Договору є надання Виконавцем (ТОВ «СВ Медікал») за завданням Замовника (ТОВ «Мед-Сервіс Днепр») маркетингових та інформаційно-консультативних послуг, які вказані в п.1.2. даного Договору, стосовно лікарських засобів, косметики та інших товарів (далі по тексту - Товар), а Замовник зобов'язується їх прийняти та оплатити (п. 1.1 Договору).
Окрім цього сторони договору узгодили наступні умови:
За п. 1.2. Договору до комплексу маркетингових та інформаційно-консультативних послуг, що надаються Виконавцем за даним Договором (далі за текстом - Послуги), відносяться:
1.2.1. Вивчення, дослідження та аналіз споживчого попиту на Товар;
1.2.2. Розповсюдження серед потенційних покупців інформації про Товар у формі та в обсязі, визначених самостійно Виконавцем;
1.2.3. Самостійне дослідження та аналіз Виконавцем особливостей попиту на окремі види Товару.
1.2.4. Забезпечення розміщення на полицях аптечних закладів однієї погодженої викладки Товару, визначеної Замовником протягом Звітного періоду.
1.2.5. Оформлення вікон (вітрин), торгових залів, меблів і рекламних стендів у аптеках;
1.2.6. Проведення періодичних акцій щодо Товару, вказаного Замовником, на умовах, узгоджених Замовником;
1.2.7. Надання інформації щодо якісних характеристик Товару кінцевому споживачу;
1.2.8. Інші послуги, передбачені додатковими угодами до Договору.
Послуги, що вказані в п. 1.2. Договору, надаються Виконавцем протягом строку дії цього Договору стосовно визначених Сторонами видів (категорій, асортименту) товару. Підставою для надання послуг, що вказані в п. 1.2. Договору, є Заявка Замовника, оформлена Додатковою угодою (п. 1.3. Договору).
Згідно з п. 3.3. Договору оплата послуг, наданих за цим Договором, має здійснюватися Замовником у строк не пізніше 25 числа місяця наступного за звітним за умови надання Виконавцем Замовнику Звіт та підписання Сторонами акту здачі-приймання наданих послуг У разі порушення Виконавцем умов надання послуг, встановлених Договором, їх вартість Замовником не сплачується.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що приймання-передача результату виконаних послуг у вигляді Звіту оформляється актом здачі-прийняття наданих послуг, підписаним обома Сторонами та скріпленим печатками Сторін. Підписання акту здачі-прийняття наданих послуг, що визначає завершення надання послуг, здійснюється Замовником після перевірки стану надання послуг його відповідальними працівниками. Акт здачі приймання наданих послуг направляється Виконавцем на адресу Замовника у строки, передбачені п. 5.1 цього Договору.
Замовник зобов'язаний прийняти Послуги, надані Виконавцем, не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня отримання від Виконавця Акту здачі-прийняття наданих послуг зі Звітом (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п 5.1 Договору за результатами надання Послуг Виконавець не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, надає Замовнику Акт здачі-прийняття наданих послуг та Звіт, який повинен містити інформацію, отриману Виконавцем в процесі та/або в результаті надання Послуг за цим Договором.
Згідно з п. 5.2 Договору № 01/24МС від 08.07.2024 р. форма Звіту визначається у Додатку № 2 до Договору та може бути письмовою, у електронному вигляді. Замовник має право вимагати від Виконавця уточнення окремих пунктів Звіту, за умови, що таке уточнення не вимагає проведення дій чи досліджень, що не входять до переліку послуг.
В п. 11.1 Договору сторони домовились про те, що, починаючи з дати підписання цієї угоди, при виконанні умов Договору мають право здійснювати підписання будь-яких первинних та інших документів, що будуть створюватись у порядку виконання Договору, в формі електронних документів для підтвердження описаних в них операцій (у т.ч. господарських) з використанням наступного програмного засобу: Вчасно.
Згідно з позовною заявою до листопада 2024 року в порядку, передбаченому п. 1.4 Договору, позивач замовляв у відповідача послуги, а останній належним чином їх надавав.
ТОВ «Медсервіс» перерахував ТОВ «СВ Медікал» грошові кошти згідно з платіжною інструкцією № 339502 від 25.12.2024 р. на суму 600 000,00 грн з призначенням платежу: «За маркетингові послуги згідно рахунку № 546 від 24.12.2024 за листопад 2024 по договору 01/24МС від 08.07.2024».
Проте, згідно з твердженнями позивача, він з листопада 2024 припинив замовляти у відповідача послуги, а відповідач не надавав послуги, оплачені вказаним платіжним дорученням.
ТОВ «Мед-сервіс» звернулося до ТОВ «СВ Медікал» з вимогою № 9015 від 11.04.2025 року в семиденний термін повернути помилково перераховані грошові кошти у розмірі 600 000,00 грн.
Посилаючись на те, що вказані відповідачем кошти повернуті не були, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Медікал» 600 000,00 грн безпідставно отриманих коштів.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: Договір про надання маркетингових послуг № 01/24МС від 08.07.2024 р. з додатками, платіжна інструкція № 339502 від 25.12.2024 р. та ін.
Перелік доказів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову: акти надання послуг № 391 від 12.09.2024 р., № 434 від 25.10.2024 р., № 474 від 25.11.2024 р. та № 510 від 24.12.2024 р., рахунки на оплату № 416 від 12.09.2024 р., № 457 від 24.10.2024 р., № 495 від 25.11.2024 р. та № 546 від 24.12.2024 р., скріншоти з веб-сторінки електронної пошти та ін.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Загальні умови виконання зобов'язання викладені в ч. 1 ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В свою чергу, ч. 1 ст. 631 ЦК України, встановлює, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Предметом позову є вимоги про стягнення грошових коштів у сумі 600 000,00 грн, сплачених згідно з платіжною інструкцією № 339502 від 25.12.2024 р., з посиланням на те, що вказані кошти були перераховані відповідачу в період дії Договору про надання маркетингових послуг № 01/24МС від 08.07.2024 р., проте з листопада 2024 року Позивач припинив замовляти у Відповідача послуги за Договором, а кошти перерахував помилково.
Так, як зазначено вище, 08.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Днепр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Медікал» було укладено Договір про надання маркетингових послуг № 01/24МС.
Відповідно ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Також статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
У п. 6.1 Договору Сторони узгодили, що він вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє упродовж 6 місяців, але в будь якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по цьому Договору.
Отже, строк дії Договору № 01/24МС від 08.07.2024 р. закінчився 08.01.2025 р., що не заперечується сторонами, а оплата коштів згідно з платіжною інструкцією № 339502 від 25.12.2024 р. була здійснена під час дії вказаного договору.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що приймання-передача результату виконаних послуг у вигляді Звіту оформляється актом здачі-прийняття наданих послуг, підписаним обома Сторонами та скріпленим печатками Сторін. Підписання акту здачі-прийняття наданих послуг, що визначає завершення надання послуг, здійснюється Замовником після перевірки стану надання послуг його відповідальними працівниками. Акт здачі приймання наданих послуг направляється Виконавцем на адресу Замовника у строки, передбачені п. 5.1 цього Договору.
В матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії актів надання послуг № 391 від 12.09.2024 р., № 434 від 25.10.2024 р. та № 474 від 25.11.2024 р. (за серпень-жовтень 2024 року) та рахунків на оплату послуг, наданих у вказаний період, а також скріншоти з веб-сторінки електронної пошти, що підтверджують направлення відповідачем вказаних документів на електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1.
При цьому вищезазначені акти надання послуг за серпень-жовтень 2024 року були підписані сторонами без зауважень.
Позивач у наданих до суду поясненнях також не заперечує обставини щодо отримання ним вказаних актів та рахунків шляхом електронного листування, а також щодо належного оформлення сторонами факту надання Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Медікал» маркетингових послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Днепр» за договором № 01/24МС від 08.07.2024 р. у серпні-жовтні 2024 року.
Водночас позивач стверджує, що він не отримував належним чином акт надання послуг за листопад 2024 року та рахунок на оплату послуг, наданих у вказаний період, а також що у листопаді 2024 року сторонами не було погоджено усі істотні умови, необхідні для надання послуг, а саме - не оформлено відповідної заявки та звіту за результатами надання послуг.
Крім того, ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» вказує на те, що особа, на електронну адресу якої відповідачем направлялись документи згідно з Договором № 01/24МС від 08.07.2024 р., а саме - Тимошенко О.Б., не є посадовою особою ТОВ «Мед-Сервіс Днепр» та не має права погоджувати приймати від його імені надані за Договором послуги.
Однак, у даному випадку суд дійшов висновку про необхідність врахування роз'яснень, викладених у постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 р. у справі № 390/34/17, Великої Палати Верховного Суду 20.07.2022 р. у справі № 923/196/20, Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 р. у справі № 145/2047/16 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.06.2025 р. у справі № 918/822/23(918/797/24) щодо такого стандарту поведінки, як добросовісність, та доктрини заборони суперечливої поведінки.
Так, згідно з вказаними висновками, добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно будь-які дії/бездіяльність усіх учасників цивільного обороту мають відповідати вказаним принципам.
Добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства. Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
В праві України доктрина venire contre factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - «non cоncedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.
Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.
Як зазначено вище, позивачем було без зауважень підписано акти надання послуг за серпень-жовтень 2024 року, надіслані відповідачем на електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Днепр» було в повному обсязі оплачено маркетингові послуги, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Медікал» за договором № 01/24МС від 08.07.2024 р. у серпні-жовтні 2024 року. Зазначене свідчить про те, що сторонами було досягнуто згоди про те, що вищевказаних дій сторін достатньо для того, щоб вважати їх зобов'язання щодо оформлення необхідної документації за договором такими, що виконані належним чином.
Відповідачем надано до суду копії Акту надання послуг за листопад 2024 року № 510 від 24.12.2024 р. та рахунку № 546 від 24.12.2024 р. на оплату наданих у вказаний період послуг, а також скріншот з веб-сторінки електронної пошти, що підтверджує направлення відповідачем вказаних документів на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, що відповідає обраному сторонами договору № 01/24МС від 08.07.2024 р. стандарту поведінки щодо узгодження факту надання відповідачем послуг за договором, якого вони мають дотримуватися в майбутньому.
Позивач, всупереч умовам договору № 01/24МС від 08.07.2024 р., вказаний Акт надання послуг не підписав та не повернув відповідачу.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач в повному обсязі оплатив маркетингові послуги, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Медікал» за договором № 01/24МС від 08.07.2024 р. у листопаді 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 339502 від 25.12.2024 р., у якій, зокрема, міститься посилання на рахунок № 546 від 24.12.2024 р.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У даному випадку суд встановив, що обставини, на які посилається відповідач у даній справі, з урахуванням поданих доказів, є більш вірогідними, ніж ті, на яких наголошує позивач.
Відтак суд дійшов висновку, що оплата згідно з платіжною інструкцією № 339502 від 25.12.2024 р. на суму 600 000,00 грн була проведена Товариством з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Днепр» на підставі Договору про надання маркетингових послуг № 01/24МС від 08.07.2024 р., а також Акту надання послуг за листопад 2024 року № 510 від 24.12.2024 р. та рахунку № 546 від 24.12.2024 р., які були належним чином надіслані позивачу.
Посилання останнього на не отримання ним вказаних документів, у свою чергу, свідчать про недотримання ним принципів добросовісності та заборони суперечливої поведінки.
З огляду на викладене, дослідивши та оцінивши в сукупності докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Днепр» у даній справі.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки, встановлені ГПК України (ст.ст.256,257 ГПК України).
Повне рішення складено 16.09.2025 р.
Суддя О.С. Мацко