65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" вересня 2025 р. Справа № 916/2142/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815),
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Теус Термінал" (65085, м. Одеса, вул. Моторна, буд. 6; код ЄДРПОУ 39166914),
про стягнення 1804,44 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Теус Термінал" про стягнення 1804,44 грн збору за маневрову роботу. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн позивач просить суд стягнути з відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання зі сплати збору за маневрову роботу, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 1804,44 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 справу № 916/2142/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 суд прийняв позовну заяву акціонерного товариства "Українська залізниця" до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/2142/25. Прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
20 червня 2025 року до суду від ТОВ "Теус Термінал" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд справу № 916/2142/23 розглядати за правилами загального позовного провадження, у задоволенні позовних вимог АТ “Укрзалізниця» до ТОВ “Теус Термінал» про стягнення 1804,44 грн збору за маневрову роботу відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на Позивача.
В обґрунтування вказаного відзиву відповідач зазначає, що крім збору за переадресування сплачуються збори за виконання залізницею додаткових операцій та послуг, пов'язаних з переадресуванням, а саме маневрова робота, користування вагонами, вартість документів, тощо, тобто в разі дійсного виконання таких додаткових операцій.
Відповідно до Збірника тарифів, оплачується маневрова робота локомотива залізниці, яка виконується лише в разі подачі й забирання навантажених і порожніх вагонів, а також маневрові роботи, що виконуються не одночасно з подачею й забиранням вагонів, на окрему вимогу власника під'їзної колії або вантажовласника.
Окрім того, як станція Ковель, так і Здолбунів, згідно технічних характеристик є сортувальними станціями, по яким проводиться розформування та формування поїздів по різним напрямкам
Таким чином, навіть за своїм визначенням маневрова робота не є головним видом діяльності сортувальної станції, це функція вантажної станції, крім того саме на сортувальній станції проводиться розформування та формування поїздів по різним напрямкам, тому про яку «додаткову маневрову роботу про перестановці вагонів з колії № 8 на колію №6 Здолбунівського парку», веде мову позивач у своєму позові, не зрозуміло.
Таким чином, необхідність здійснення маневрової роботи, щодо оплати якої позивач висував вимоги до відповідача, повинна була бути обґрунтована якоюсь необхідністю здійснення якоїсь фізичної та фактичної перестановки вагонів з одної колії на другу саме при переадресації на сортувальній станції, інакше це є нічим підтверджене нарахування сплати за маневрову роботу.
Таким чином, у будь-якому випадку, маршрут вагону 95242368, хоч з первинною станцією призначення Бердичів-Житомирський, хоч з новою станцією все одно б пролягав через станцію Здолбунів Львівської залізниці і відповідно випускався станцією Ковель з колій Здолбунівського парку.
Підсумовуючи вищевикладене, надані докази не вказують, що у позивача виникала необхідність у здійснені додаткових операцій, зокрема маневрової роботи, пов'язаних з переадресуванням, як про те він вказує.
Вказаний відзив відповідача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
27 червня 2025 року до суду від АО "Українська залізниця" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить відхилити клопотання ТОВ "Теус Термінал" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та розглядати справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Позовні вимоги задовольнити в повному розмірі.
Так у відповіді на відзив позивач зазначає, що всі заперечення відповідача зводяться до незгоди з нарахованим залізницею платежем за маневрову роботу. Не відповідає дійсності твердження відповідача про те, що станція Ковель є сортувальною станцією. Згідно основних відомостей Станція Ковель є позакласною дільничною станцією.
Також долучені відповідачем до відзиву Практичні рекомендації щодо складання технологічного процесу роботи сортувальної станції не стосуються предмету позову по вказаній справі, не встановлюють жодних обставин, які мають значення для справи, відтак не є належним доказом у справі.
У відзиві також містяться посилання на наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 30.12.2004 № 1041 - ЦЗ «Про затвердження та введення в дію Загального положення про залізничну станцію», який втратив чинність на підставі наказу Укрзалізниці від 05.03.2013 № 054-Ц/од «Про затвердження Загального положення про залізничну станцію».
Твердження відповідача, що операції з вагоном не проводилися 07.10.2024 о 12:58 на час видачі наказу, не спростовує факту виконання додаткової маневрової роботи з спірним вагоном. Так згідно з, технологією роботи станції необхідно раціонально спланувати роботу маневрового локомотива залізниці, який не може стояти біля кожного вагона, очікувати його переадресування та негайно виконувати його переставляння.
Недоречним є зауваження відповідача про надання електронної версії залізничної накладної, а не копії з первинного паперового оригіналу документа, за яким вагон відправлявся з Польщі. Відповідно до п. 8 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом сторони домовилися про використання електронного документообігу. При цьому відповідач не надає жодних зауважень до відомостей, включених у електронний перевізний документ.
Долучені до позовної заяви докази підтверджують факт надання додаткової послуги з маневрової роботи при переадресуванні вагона № 95242368. Додані до відзиву документи, не лише не спростовують аргументів позивача, а й підтверджують їх правомірність.
Вказану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
07 липня 2025 року до суду від ТОВ "Теус Термінал" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що при переадресації, в першу чергу, в обов'язковому порядку, при здійсненні операцій з переадресування, у деяких випадках, можуть виникати додаткові операції і послуги, пов'язані з переадресуванням, - маневрова робота, користування вагонами (контейнерами), вартість документів тощо, проте переадресування вагонів не завжди є невідривно пов'язаним із виконанням маневрових робіт щодо таких вагонів.
Твердження позивача, що наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 30.12.2004 №1041 - ЦЗ «Про затвердження та введення в дію Загального положення про залізничну станцію» втратив чинність на підставі наказу Укрзалізниці від 05.03.2013 № 054-Ц/од «Про затвердження Загального положення про залізничну станцію» є хибними, оскільки з загально доступних джерел, зокрема з офіційного веб-сайту Верховної Ради України, не вбачається за можливе віднайти такий наказ, на відміну від наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 30.12.2004 № 1041 - ЦЗ «Про затвердження та введення в дію Загального положення про залізничну станцію», який не вказаний як такий, що втратив чинність.
Також позивач вказує, що «та обставина, що операції з вагоном не проводилися 07.10.2024 о 12:58 на час видачі наказу, не спростовує факту виконання додаткової маневрової роботи з спірним вагоном. Так згідно з, технологією роботи станції необхідно раціонально спланувати роботу маневрового локомотива залізниці, який не може стояти біля кожного вагона, очікувати його переадресування та негайно виконувати його переставляння». Проте при цьому позивач не надає доказів здійснення такого переставлення, він не надає технології роботи станції Ковель, хоча при цьому заперечує долучені відповідачем до відзиву Практичні рекомендації щодо складання технологічного процесу роботи сортувальної станції як такі, що не стосуються предмету позову.
Позивач сам підтверджує, що є певний План формування поїздів по станції Ковель (на шляху слідування), відповідно до якого вагони включаються до складу збірних поїздів на Станцію Здолбунів, відповідно потребує підтвердження з боку позивача, що ця додаткова маневрова робота на не відноситься до формування, розформування дільничних і збірних поїздів дільничною залізничною станцією.
Позивач вказує, що відповідачем також заперечується факт затримки вагонів в очікуванні переадресування. Однак, у даному випадку маневрові роботи виконувались залізницею не у зв'язку із затримкою вагонів, а на виконання переадресування вагона № 95242368. При цьому позивач упускає, що він сам у позовній заяві вказував, що « 07.10.2024 вагон № 95242368 о 01:32 в складі поїзда № 3152, прибув на станцію Ковель Львівської залізниці, після чого його затримано в очікуванні переадресування. За час затримки на станції Ковель Львівської залізниці в очікуванні переадресування вагона № 95242368, по акту загальної форми від 07.10.2024 № 10685 нараховано плату за оформлення переадресування та збори за виконані залізницею додаткові операції і послуги, пов'язані з переадресуванням (плата за користування, збір за маневрову роботу)». Позивач вочевидь заперечує свої ж докази, а саме акт загальної форми № 10685 від 07.10.2024 щодо вагону № 95242368. Підсумовуючи вищевикладене, надані позивачем документи жодним чином не підтверджують його позовні вимоги.
Таким чином, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог АТ “Укрзалізниця» до ТОВ “ТЕУС ТЕРМІНАЛ» по справі № 916/2142/25 про стягнення 1804,44 грн збору за маневрову роботу відмовити в повному обсязі
Вказані заперечення відповідача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Щодо клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву про розгляд справи № 916/2142/25 за правилами загального позовного провадження, то суд дійшов висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (ч.ч. 3, 4, 5, 7 ст. 12 ГПК України).
У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті, зокрема, справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.ч. 1, 2, 3, п. 4 ч. 4 ст. 247 ГПК України).
Так, у справі № 916/2142/25 позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1804,44 грн, а тому з врахуванням положень ч. 4 ст. 247 ГПК України, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, те, що розгляд справи не становить значний суспільний інтерес, розмір заявлених позивачем вимог знаходиться в межах до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, заперечення позивача проти розгляду справи за правилами загального позовного провадження, суд вважає за доцільне розглядати цю справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕУС ТЕРМІНАЛ» приєдналось до публічного Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі за текстом - Договір) акціонерного товариства «Українська залізниця». Факт укладення договору засвідчується наступними електронними документами: Заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №39166914/2020-001 від 30.06.2020, підписаною електронним цифровим підписом представника Замовника, та Повідомленням про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-39166914/2020-001 від 30.06.2020, в якому повідомляється про укладення Договору та присвоєні коди Замовника, а саме як відправника / одержувача: 8447, як платника: 8211535.
Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона Перевізника не є орендною платою.
Відповідно до умов п. 1.2. Договору при виконанні Договору сторони використовують такі скорочені найменування нормативно-правових актів:
- Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (Статут залізниць України);
- Правила перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (Правила перевезення вантажів);
- Правила планування перевезень вантажів (статті 17 - 21 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за № 1030/7318 (Правила планування перевезень вантажів);
- Правила приймання вантажів до перевезення, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (Правила приймання вантажів до перевезення);
- Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (далі - Правила користування вагонами).
- Збірник Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (Збірник тарифів, Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, відповідно);
- Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС);
- Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ).
Згідно умов п. 1.4. Договору надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п. 1.5. Договору).
Відповідно до умов п. 2.1.4. Договору Замовник зобов'язаний сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника.
Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника.
Позивач зазначає, що 06.10.2024 зі станції Воля-Барановська Польської залізниці вантажовідправником БІО "ГРЕЙН" було відправлено порожній вагон № 95242368, призначенням на станцію Бердичів-Житомирський Південно-Західної залізниці, за перевізним документом № 07577, вантажоодержувач - ТОВ "ТЕУС ТЕРМІНАЛ".
Відповідно до статті 44 Статуту залізниць України залізниця може на заяву відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення (переадресувати вантаж), з оплатою витрат за договірним тарифом. За час затримки вагонів (контейнерів) в очікуванні переадресування справляється плата, встановлена згідно із статтею 119 цього Статуту.
Відповідно до пункту 1 Правил переадресування вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 20.08.2001 № 542, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 794/5985 (надалі за текстом - Правила), 07.10.2024 о 12:44 год ТОВ "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" на вагон № 95242368 через Є-Портал УЗ оформлено Заяву № 39166914/2024ПА - 0410 на переадресування вантажу. Згідно даної Заяви ТОВ "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" просить провести переадресування на шляху прямування по станції Ковель Львівської залізниці, за первинними перевізними документами на нову станцію призначення Хоростків Львівської залізниці, вантажоодержувач ТОВ "ТЕУС ТЕРМІНАЛ". Розрахунки за перевезення: провізні платежі та додаткові збори на станції призначення, платник ТОВ "ТЕУС ТЕРМІНАЛ".
Відповідно до п. 12 Правил оплата провізних та інших платежів при переадресуванні може здійснюватись як на станції переадресування, так і на станції призначення, що обумовлюється в наказі на переадресування вантажу. На підставі Заяви № 39166914/2024ПА - 0410, 07.10.2024 о 12:58 год. працівником ПКОПД Рівне, на вагон № 95242368 через АС ВЕД оформлено наказ № 35-39166914/2024ПА-36431 на переадресування вантажів на нову адресу, з оплатою тарифу та додаткових зборів на станції призначення, платник ТОВ "ТЕУС ТЕРМІНАЛ".
07 жовтня 2024 року вагон № 95242368 в складі поїзда № 3152, прибув на станцію Ковель Львівської залізниці, після чого його затримано в очікуванні переадресування.
За час затримки на станції Ковель Львівської залізниці в очікуванні переадресування вагона № 95242368, по акту загальної форми від 07.10.2024 № 10685 нараховано плату за оформлення переадресування та збори за виконані залізницею додаткові операції і послуги, пов'язані з переадресуванням (плата за користування, збір за маневрову роботу).
Зокрема, плата за користування та збір за переадресування нараховані та утримані з ТОВ "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" по накопичувальних картках № 11120975, № 2010074. Збір за маневрову роботу в сумі 1503,70 грн без ПДВ, що з ПДВ 1804,44 грн включений в накопичувальну картку № 16100743, яка підписана представником ТОВ "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" із запереченням: "Відмовлено в оплаті нарахованої суми через порушення залізницею вимог нормативних документів, а саме п. 1.8. Розділу ІІІ Збірника та Р 6 ППВ (розділу 6 правил перевезень вантажів)".
Відповідно до пункту 2.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.
20 грудня 2024 року Тернопільським регіоном ВП "Служба роботи станцій" на адресу ТОВ "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" рекомендованим листом було надіслано претензію № 11-П/2024 про стягнення заборгованості в розмірі 3608,88 грн за маневрову роботу, пов'язану із переадресуванням вагонів № 95242368 та № 58548736.
27 січня 2025 року ТОВ "ТЕУС ТЕРМІНАЛ" надано відповідь на вищевказану претензію щодо необґрунтованості та відсутності правових підстав для нарахування та сплати збору за маневрову роботу та надано інформацію про стягнення плати за маневрову роботу за переадресування вагону № 58548736.
10 лютого 2025 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист № Д-2/1666 щодо повторного розгляду претензійного матеріалу по суті та сплати збору за маневрову роботу в сумі 1804,44 грн, з ПДВ. Листом № 0503 від 05.03.2025 відповідач підтримав свою позицію щодо необґрунтованості претензійних матеріалів та відсутності правових підстав для нарахування та сплати збору за маневрову роботу у розмірі 1804,44 грн.
Отже, у зв'язку з несплатою відповідачем збору за маневрову роботу у розмірі 1804,44 грн, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відносини з перевезення та переміщенням продукції залізницями регламентуються, зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України (в редакції чинній на час виникнення між сторонами правовідносин), Статутом залізниць України, Правилами користування вагонам і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (надалі - Правилами користування вагонам і контейнерами), та іншими підзаконними актами.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем було замовлено у позивача послуги з перевезення залізничних вагонів зі станції Воля-Барановська Польської залізниці до станції Бердичів-Житомирський Південно-Західної залізниці.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, (надалі - Статут).
Пунктом 44 Статуту визначено, що залізниця може на заяву відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення (переадресувати вантаж), з оплатою витрат за договірним тарифом. За час затримки вагонів (контейнерів) в очікуванні переадресування справляється плата, встановлена згідно із статтею 119 цього Статуту. Час затримки обчислюється з моменту, коли минуло дві години після повідомлення про прибуття вантажу.
Як зазначалося вище, відповідач звернувся до АТ “Укрзалізниця» із заявою про переадресацію вагонів зі станції відправлення Воля-Барановська Польської залізниці (які прямували до станції Бердичів-Житомирський Південно-Західної залізниці) до іншої станції призначення Хоростків Львівської залізниці, у зв'язку з чим 07.10.2024 видано наказ на переадресування № 35-39166914/2024ПА-36431.
У розумінні Правил переадресування вантажів (статті 44, 45 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 (надалі - Правила переадресування вантажів), переадресацією вагонів (вантажу) є зміна станції призначення або разом з нею і одержувача вагонів (вантажу) (переадресування).
Абзацом 3 пункту 4 Правил переадресування вантажів унормовано, що переадресування вантажу може здійснюватися на станціях призначення та станціях на шляху прямування.
В даному випадку переадресація вагону № 95242368 була здійснена на станції Ковель Львівської залізниці, тобто на станції на шляху прямування.
Переадресування вантажу здійснюється за первинними документами (із внесенням відповідних змін) і з оформленням перевезення новими перевізними документами (крім імпортних та транзитних вантажів) в паперовому або електронному виглядах, що обумовлюється в наказі на переадресування (п. 5 Правил переадресування вантажів).
Оплата провізних та інших платежів при переадресуванні може здійснюватися як на станції переадресування, так і на станції призначення, що обумовлюється в наказі на переадресування вантажу (п. 12 Правил переадресування вантажів).
З аналізу наведених норм та обставин справи вбачається, що відповідач скористався наданим йому правом на зміну напрямку руху вагону № 95242368, яке підлягало оформленню у відповідній документації - шляхом внесенні змін до первинних документів (залізничних накладних).
В будь-якому разі зміна станції призначення вказаних вагонів є неможливою без вчинення позивачем певних дій - надання дозволу на переадресування вантажу у вигляді наказу, який надається начальникові станції, яка оформляє переадресування засобами телеграфного зв'язку, телефонограмою або в електронному вигляді, а також без внесення змін у первинну документацію (оформлення переадресації).
Саме за вчинення відповідних дій з оформлення Акціонерним товариством "Українська залізниця" переадресації і підлягає сплата послуг переадресації.
Відповідно до п. 8.2. Розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (затверджено: Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317) (далі - Збірник тарифів), крім збору за оформлення переадресування, сплачуються збори за виконані залізницею додаткові операції і послуги, пов'язані з переадресуванням, - маневрова робота, користування вагонами (контейнерами), вартість документів тощо.
Відповідно до п. 1.8. Розділу ІІІ Збірника тарифів за маневрову роботу, яка виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу вантажовласника, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45) із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,6 грн за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні. До вказаного тарифу, згідно із наказом Мінінфраструктури України застосовується коефіцієнт - 5,139. Відтак збір за маневрову роботу становить 1503,70 грн без ПДВ, що з ПДВ складає 1804,44грн.
До такої роботи належать:
- переставляння вагонів з одного вантажного фронту на інший, переміщення вагонів на фронті;
- подача вагонів на ваги і для дозування;
- прибирання вагонів після зважування та дозування;
- у випадках, коли навантаження або вивантаження виконується в присутності локомотива залізниці (подача стисненого повітря від локомотива тощо);
- інша маневрова робота з вагонами на станціях, під'їзних коліях та інших місцях незагального користування
Позивач нарахував відповідачу плату за переадресацію вагону, що відповідачем не оспорюється.
Натомість відповідач заперечив щодо нарахувань за маневрову роботу локомотива залізничного у розмірі 1804,44 грн.
Згідно із пункту 3 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту і зв'язку України № 507 від 31.08.2005, маневровою роботою є будь-які пересування рухомого складу залізничного транспорту станційними й іншими коліями для забезпечення поїзної роботи і виробничої діяльності підприємств.
Маневри - будь-які пересування рухомого складу залізничного транспорту станційними й іншими коліями для забезпечення поїзної роботи і виробничої діяльності підприємств.
Одиницею залізничного рухомого складу є локомотив та вагон.
Тобто, на відміну від послуг переадресування, які полягають у документальному оформленні переадресування (в даному випадку, зміни станції призначення вагонів), маневровою роботою є фізична зміна вагонами напрямку руху шляхом їх відчеплення від одного поїзду (який йшов в напрямку призначення за первинним провізним документом) до іншого поїзду, який йде в напрямку нової станції призначення після переадресації.
У свою чергу, переадресування вагонів не завжди є невідривно пов'язаним із виконанням маневрових робіт щодо таких вагонів, оскільки нова станція призначення (після переадресування) може знаходитись на шляху слідування відповідного поїзда, до якого було причеплено вагони за первинним провізним документом.
Пунктом 8.2. параграфу 8. "Збори за оформлення переадресування" Розділу ІІІ Збірника тарифів передбачено, що крім збору за оформлення переадресування, сплачуються збори за виконані залізницею додаткові операції і послуги, пов'язані з переадресуванням, - маневрова робота, користування вагонами (контейнерами), вартість документів тощо.
У пункті 8.2. параграфу 8. "Збори за оформлення переадресування" Розділу ІІІ Збірника тарифів відсутнє таке словосполучення як "додаткові маневрові роботи", а мова йде про додаткові операції та послуги, якими, зокрема, є маневрові роботи.
Відтак, жодних підстав вважати, що плата за послуги з переадресування вантажу (вагонів) включає в себе плату за маневрову роботу немає.
Маневрові роботи підлягають оплаті замовником у разі їх фактичного виконання.
Пунктом 1.4. Договору встановлено, що надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Обставини надання позивачем послуг з виконання маневрових робіт підтверджуються актами загальної форми № 2422 від 16.10.2024 (т.1, а.с. 62) та № 10685 від 07.10.2024 (т.1, а.с. 63, а також Інформацією про вагонні операції, з якої вбачається, що спірні вагони із станції відправлення виїхали із поїздом з одним індексним номером, а після переадресування - спірні вагони рухались із поїздом з іншим індексним номером.
Відчеплення вагону № 95242368 від одного поїзда та причеплення його до іншого поїзда є нічим іншим як маневровими роботами, виконання яких потребує понесення позивачем витрат (на дизельне паливо для локомотива, оплату трудових ресурсів тощо).
За таких обставин та правового регулювання, суд дійшов висновку, що позивачем доведено виконання ним маневрових робіт при переадресуванні вагону № 95242368, а відтак вказані роботи підлягають оплаті відповідачем.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що у ТОВ “ТЕУС ТЕРМІНАЛ» наявний обов'язок з оплати АТ “Укрзалізниця» збору за маневрові роботи, виконаної з вагоном № 95242368, при його переадресації на іншу станцію призначення - Хоростків Львівської залізниці, у розмірі 1804,44 грн.
Доводи відповідача, викладені ним у заявах по суті справи, в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.
Також щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову.
Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Теус Термінал" (65085, м. Одеса, вул. Моторна, буд. 6; код ЄДРПОУ 39166914) на користь акціонерного товариства “Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) 1804,44 грн збору за маневрову роботу та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Рішення підписано 16.09.2025.
Суддя Нікітенко С.В.