15 вересня 2025 року Справа № 915/279/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Окружної прокуратури міста Миколаєва, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 0291004822)
електронна адреса: centr@myk.gp.gov.ua
в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, вул. Велика Арнаутська, 15, м. Одеса, 65048 (код ЄДРПОУ 43015722)
електронна адреса: odesa@spfu.gov.ua
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв", вул. Лаврська, 16, м. Київ, 01015 (код ЄДРПОУ 32655926)
електронна адреса: nikmorservices.office@gmail.com
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт", вул. Заводська, 23/14, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 01125608)
електронна пошта: mf@nik.uspa.gov.ua
про стягнення коштів в сумі 85 306, 19 грн.
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду Миколаївської області звернулась Окружна прокуратура міста Миколаєва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" орендну плату у сумі 85 306, 19 грн.
Стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подачу позову.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт".
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від учасників процесу на адресу суду не надходило.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція прокуратури.
Підставою позову зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди державного нерухомого майна № РОФ-502 від 01.03.2006, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (наразі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв", а саме зобов'язань щодо належної та своєчасної оплати орендної плати за період з 01.10.2022 по 31.01.2024 у сумі 85 306, 19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 131-1 Конституції України, ст. 193, 230, 283 ГК України, ст. 525, 526, 549, 610, 612, 626, 762 ЦК України, ст. 4, 17, 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", постановою Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" № 634 від 27.05.2022.
Прокуратурою у відповіді на відзив (вх. № 4555/24 від 16.04.2024) зазначено наступне.
Щодо підстави для представництва інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, прокурор зазначає, що несплата відповідачем орендних платежів порушує економічні інтереси держави шляхом ненадходження коштів до державного бюджету та унеможливлює використання коштів для цілей та потреб держави у сфері ефективного розпорядження державним нерухомим майном.
Другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень. Так, незалежно від причин незвернення до суду Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях факт цього незвернення свідчить про те, що вказаний орган не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.
У зв'язку із викладеним, у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Крім того, відповідно до довідки та банківської виписки по рахунку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях станом на 01.04.2024 залишок коштів на сплату судового збору складає лише 2 014, 40 грн., що є недостатнім, зокрема для сплати судового збору за пред'явлений позов. Також, наказом начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 24.03.2020 № 01-53к делеговано заступнику начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях - начальнику Управління забезпечення реалізації повноважень у Миколаївській області - Соколу О.В. право підпису (затвердження) документів за напрямком діяльності Управління.
Посилаючись на п. 4-1 постанови КМУ 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», прокуратура зазначає, що звільнення орендарів від орендної плати, зокрема, в порту Миколаїв, не є автоматичним та для отримання рішення орендодавця щодо звільнення від орендної плати необхідно звернення орендаря із долученням відповідних документів, що підтверджують виконання вимог та надають право на звільнення від орендної плати (довідка балансоутримувача). Таким чином, у зв'язку з відсутністю документів, зазначених у п. 4-1 Постанови, рішення щодо звільнення від орендної плати не приймалось.
Відповідно до інформації ДП «Миколаївський морський торговельний порт» від 16.03.2023 орендоване відповідачем державне нерухоме майно знаходиться поза межами території порту Миколаїв. Тобто, у відповідача наявний безперешкодний доступ до орендованого державного нерухомого майна та його безпосереднє використання для своєї господарської діяльності. Таким чином, Регіональним відділення правомірно нараховано відповідачу орендну плату за користування державним нерухомим майном.
2.2. Правова позиція позивача.
Позивачем не подано суду заяв, клопотань, пояснень тощо.
2.3. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 42669/24 від 10.04.2024) та запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 4823/24 від 23.04.2024) просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено наступне.
У прокуратури відсутні повноваження втручатись у сферу господарських правовідносин сторін договору з питань оренди, у тому числі шляхом звернення до суду із позовом про стягнення орендної плати лише з причин відсутності у орендодавця у лютому 2024 року коштів на сплату судового збору.
Прокурором не обґрунтовано та не доведено наявність підстав для представництва, не доведено, що законні інтереси держави порушені, та не обґрунтовано у чому полягає порушення інтересів держави, не доведено, що необхідний захист інтересів держави та що захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень (ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України), у зв'язку з чим позов на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України повинен бути залишений без розгляду.
Відповідач є портовим оператором, зареєстрованим у порту Миколаїв за Причалом № 9, іншої діяльності, окрім стивідорної, в порту Миколаїв, компанія не здійснює. Потребу ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» у здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт задля перевалки вантажів клієнтів неможливо задовольнити іншим способом як через Причал № 9 і з використанням причалу, причальної інфраструктури (підкранові та залізничні колії), а також технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури. Вказаний Причал № 9 та причальна інфраструктура, як і орендоване майно, територіально знаходиться на території Порту Миколаїв.
Відповідач зазначає, що 24.02.2022 розпочалося бомбардування міст України та Морський порт Миколаїв було заблоковано. У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, який затверджено відповідним Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, починаючи із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан, який діє до цього часу.
За офіційним повідомленням Міністерства інфраструктури України від 24.02.2022, розміщеного на офіційному сайті за посиланням: https://mtu.gov.ua/news/33488.html - з 24.02.2022 Морські порти були закриті. Повідомлень про відкриття Порту Миколаїв та розблокування його роботи не публікувалося.
Отже, ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» через незалежні від нього трагічні обставини, що склалися у країні та блокування роботи Порту Миколаїв, позбавлений можливості здійснювати свою господарську діяльність, не отримує взагалі будь-яких грошових надходжень за час простою, що унеможливлює виконання зобов'язань за договорами, у тому числі за спірним договором на час дії воєнного стану.
Відповідач вказує, що починаючи з 01.10.2022 ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» офіційно повністю законсервували своє виробництво та тимчасово призупинили свою діяльність на час воєнного стану (наказ підприємства № 31 від 30.09.2022). Отже, орендоване за договором приміщення вимушено, за відсутності вини відповідача, не могло використовуватися частково з моменту введення воєнного стану та повністю із моменту евакуації персоналу та перереєстрації орендаря і до цього часу.
Адміністрація Порту Миколаїв, Балансоутримувач та Орган управління державного майна - не змогли забезпечити Портовому оператору можливість вільного та безперешкодного користування Причалом та причальною інфраструктурою, а Орендодавець не зміг забезпечити для Орендаря можливість вільного та безперешкодного користування орендованим майном за цільовим призначенням.
Посилаючись на ч. 6 ст. 193 ГК України, ч. 3 ст. 509 ЦК України, відповідач зазначає, що не є справедливим покладати на орендаря зобов'язання проведення оплати на час дії військового стану та до моменту розблокування роботи Порту Миколаїв.
Крім того, відповідач вказує, що 24.02.2022 офіційно встановлено фактичну неможливість в Україні належного виконання зобов'язань за діючими договорами внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин (згідно листа ТПП України від 24.02.2022 № 2024/02./-7.1).
Посилаючись на ч. 2 ст. 286 ГК України, ч. 6 ст. 762 ЦК України, постанову КМУ № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», відповідач зазначає, що плата за користування майном, розташованим в морському порту Миколаїв, підлягає зменшенню повністю за період з 24.02.2022 та до повного відновлення судноплавства. Відповідач також зазначає, що звертався до орендодавця та балансоутримувача із листами про звільнення від сплати орендної плати, проте, поставлені питання залишились невирішеними.
Заперечення обґрунтовані положеннями ст. 131-1 Конституції України, ст. 11, 12, 253, 509, 526, 530, 610, 612, 616, 759, 762, 773 ЦК України, ст. 173, 174, 193, 220, 221, 232, 286 ГК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 1, 2, 4, 13 Закону України «Про Фонд державного майна України», ст. 1, 4, 18, 19 Закону України «Про морські порти України», постановою КМУ № 634 від 27.05.2022, судовою практикою.
2.4. Правова позиція третьої особи.
03.05.2024 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. № 5347/24 від 03.05.2024), в якому третя особа просить суд дозволити подати додаткові пояснення у справі № 915/279/24 щодо тверджень відповідача зупинення своєї діяльності на період воєнного стану.
Керуючись ч. 1, 2, 5 ст. 161 ГПК України, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи суд дійшов висновку про необхідність надання дозволу третій особі для подання додаткових пояснень у справі в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України.
В поясненнях, які долучено до клопотання, третя особа зазначила наступне:
- посилаючись на ч. 1 ст. 2, ч. 4 ст. 5 Закону України "Про морські порти", Порядок ведення реєстру морських портів, затверджений постановою КМУ від 11.07.2013 № 496, третя особа зазначила, що інформація щодо закриття Морського порту Миколаїв у реєстрі відсутня. Навпаки, дані про Морський порт Миколаїв відображені у реєстрі портів із позначкою «Відкриті морські порти України»;
- лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (постанова ВС від 07.06.2023 у справі № 912/750/22);
- відповіді ДП "АМПУ", надані на запити ДП "ММТП", свідчать про постійну присутність на території морського порту Миколаїв співробітників та службового транспорту ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв", ведення Товариством господарської діяльності шляхом здійснення вантажних операцій, використання електричної енергії;
- між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та відповідачем укладено договір № РОФ-1823 від 01.08.2022, по якому відповідач сплатив орендну плату. Крім того, з розрахункових рахунків відповідача на рахунок ДП «ММТП» надходять грошові кошти за оренду державного майна за іншими договорами оренди. Наведене ставить під сумнів твердження відповідача щодо зупинення діяльності ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" на період воєнного стану;
- відповідач, оцінивши власні підприємницькі ризики в обстановці, яка мала місце з жовтня 2022 по січень 2024, вирішив не відмовлятися від договору і залишити об'єкт оренди у своєму користуванні. Не сплачуючи орендну плату, в розмірі та в порядку, визначеному п. 3.4 договору, та не повертаючи об'єкт оренди, відповідач фактично позбавив ДП «ММТП» (балансоутримувача) права на власне користування майном та розпорядження ним з метою отримання прибутку;
- починаючи з жовтня 2022 року розмір орендної плати за договором зменшено і становить 50 % від розміру орендної плати встановленої договором оренди (з урахуванням індексу інфляції). Очікування відповідача на звільнення від орендної плати на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України є безпідставним. Крім того, порядок нарахування орендної плати в договорах, де предметом є державне майно, зменшення та підстави звільнення від її сплати врегульовано постановою КМУ № 634.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
03.05.2006 року між Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Миколаївській області (орендодавець) та ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" (орендар) укладено договір № РОФ-502 оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Громадянський узвіз, 1, м. Миколаїв, яке знаходиться на балансі державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт".
До договору між сторонами було укладено додаткову угоду № 4 від 19.01.2021, якою договір № РОФ-502 від 03.05.2006 викладено в новій редакції.
Договір та додаткову угоду підписано та скріплено печатками сторін.
Умовами розділу І змінюваних умов додаткової угоди № 4 сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 4.1 змінюваних умов додаткової угоди № 4 інформація про об'єкт оренди - нерухомого майна: нежитлові приміщення площею 130, 6 кв.м. одноповерхової адміністративно-побутової будівлі, за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадський узвіз, 1/1.
Відповідно до п. 5.1 змінюваних умов додаткової угоди № 4 процедура, в результаті якої майно отримано в оренду: продовжено - за результатами проведення аукціону.
Відповідно до п. 6.1 змінюваних умов додаткової угоди № 4 ринкова (оціночна) вартість, визначена на підставі звіту про оцінку майна (частина четверта статті 8 Закону України від 3 жовтня 2019 р. № 157-ІХ «Про оренду державного і комунального майна» (далі-Закону) становить 682 960, 00 грн. без податку на додану вартість.
Відповідно до п. 7.1 змінюваних умов додаткової угоди № 4 майно може використано за будь-яким цільовим призначенням.
Відповідно до п. 9.1 змінюваних умов додаткової угоди № 4 місячна оренда плата визначена за результатами проведення аукціону становить 12 000, 00 грн. без податку на додану вартість.
Відповідно до п. 12.1 змінюваних умов додаткової угоди № 4 строк договору 5 років з дати набрання чинності цим договором.
Відповідно до п. 16 змінюваних умов додаткової угоди № 4 співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу 30 відсотків суми орендної плати, державному бюджету 70 відсотків суми орендної плати.
Умовами розділу ІІ незмінюваних умов додаткової угоди № 4 сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 незмінюваних умов додаткової угоди № 4 орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає в строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 умов.
Відповідно до п. 2.1 незмінюваних умов додаткової угоди № 4 орендар вступив у строкове платне користування Майном у день підписання акта приймання-передачі Майна - 01.03.2006 року.
Акт повернення майна з оренди складається за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.
Відповідно до п. 3.1 незмінюваних умов додаткової угоди № 4 орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
Відповідно до п. 3.2 незмінюваних умов додаткової угоди № 4 орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до п. 3.3 незмінюваних умов додаткової угоди № 4 орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначному у пункті 16 умов щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди.
Відповідно до п. 3.4 незмінюваних умов додаткової угоди № 4 орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок Балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує Балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає Орендарю рахунок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати платежу. Протягом п'яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди Балансоутримувач передає Орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації Орендаря платником податку на додану вартість.
Відповідно до п. 3.7 незмінюваних умов додаткової угоди № 4 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або Балансоутримувачем (в частині, належній Балансоутримувачу). Орендодавець і Балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у Орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов'язані з поданням позову.
Відповідно до п. 3.10 незмінюваних умов додаткової угоди № 4 припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).
Відповідно до п. 6.1 незмінюваних умов додаткової угоди № 4 орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до призначення, визначеного у пункті 7 умов.
Відповідно до п. 12.1 незмінюваних умов додаткової угоди № 4 цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.
Відповідно до п. 12.2 незмінюваних умов додаткової угоди № 4 умови цього договору зберігають силу протягом всього строку дії цього договору, в тому числі у разі, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.
Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідно до акту приймання-передачі від 03.05.2006 орендодавець за участю балансоутримувача передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення одноповерхової будівлі площею 127, 8 кв.м., розташоване за адресою: с. Громадський узвіз, 1, м. Миколаїв, що знаходиться на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт». Акт підписано сторонами.
Суду не подано доказів визнання недійсним або розірвання договору оренди, а також не подано доказів повернення відповідачем позивачу орендованого майна за актом прийому-передачі.
За період з листопада 2022 по січень 2024 відповідачу відповідно до умов п. 3.1 незмінюваних умов додаткової угоди № 4 нараховано 122 248, 94 грн. - 50 % місячної орендної плати, з яких 70 % суми орендної плати в загальній сумі 85 574, 25 грн. належить до сплати орендодавцю (до державного бюджету).
Судом встановлено, що станом на листопад 2022 була наявна переплата в розмірі 268, 06 грн. згідно з платіжним дорученням № 2735 від 25.04.2022.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 85 306, 19 грн. (85 574, 25 грн. - 268, 06 грн.).
18.09.2023 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях направлено на адресу відповідача претензію № 11-003-03701, в якій позивач зазначив, що у орендаря виникла заборгованість з орендної плати з листопада по 2022 по серпень 2023 в сумі 55 763, 30 грн., за прострочення сплати якої нараховано пеню. Позивач вимагав сплатити заборгованість у 30 денний строк.
До претензії позивачем долучено розрахунок заборгованості з орендної плати до державного бюджету та розрахунок пені.
У відповідь на претензію № 11-003-03701 від 18.09.2023 відповідачем направлено на адресу позивача лист № 58 від 24.10.2023, в якому відповідач просив скасувати / відкликати / не враховувати заявлені у претензії нарахування та прийняти відповідне рішення щодо зменшення орендної плати за договором оренди № РОФ-502 від 01.03.2006 повністю за період з 24.02.2022 та до повного відновлення судноплавства, а також не нараховувати штрафні санкції за період дії воєнного стану.
Факт направлення листа № 58 від 24.10.2023 підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною та фіскальним чеком.
17.11.2023 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях направлено на адресу відповідача лист № 11-003-04687, в якому позивач повідомив, що рішення орендодавця щодо звільнення від орендної плати за договором оренди від 01.03.2006 № РОФ-502 (в новій редакції від 19.01.2021 згідно Додаткової угоди № 4) не приймалось.
Регіональним відділенням було розраховано заборгованість з орендної плати ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» за договором оренди від 01.03.2006 № РОФ-502 (в новій редакції від 19.01.2021 згідно Додаткової угоди № 4) з урахуванням звільнення від орендної плати за період з 24.02.2022 по 30.09.2022 та нарахування орендної плати в розмірі 50%, починаючи з 01.10.2022 по 31.08.2023.
Крім того, позивач вимагав задовольнити претензію від 18.09.2023 № 11-003-03701 та сплатити заборгованість.
У відповідь на лист № 11-003-04687 від 17.11.2023 відповідачем 29.12.2023 направлено на адресу ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (балансоутримувача), позивача (орендодавця) та Управління забезпечення реалізації повноважень у Миколаївській області РВФДМ України по Одеській та Миколаївський областях лист № 77 від 27.12.2023, в якому відповідач просив:
- ДП "ММТП" - скласти та надати фонду та ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» по кожному з означених Договорів оренди помісячні Довідки Балансоутримувача, встановленої форми, за період починаючи з 01.10.2022 по 31.12.2023 (за кожний місяць окремо) про те, що орендар такого майна протягом звітного місяця не використовував таке майно у своїй діяльності;
- ДП "ММТП" - з 01.01.2024 та до завершення воєнного стану і розблокування роботи Порту Миколаїв, щомісяця у строк до 10го числа місяця складати та надавати фонду та ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» по кожному з означених договорів оренди помісячні довідки балансоутримувача, встановленої форми, про те, що орендар такого майна протягом звітного місяця не використовував таке майно у своїй діяльності;
- Фонд - переглянути та скасувати нараховану орендну плату та штрафні санкції, звільнивши орендаря від орендної плати за вказаними договорами оренди на час дії воєнного стану за період, починаючи з 01.10.2022 по 31.12.2023, прийнявши відповідні рішення, копії яких надати балансоутримувачу та орендарю;
- Фонд - з 01.01.2024 та до завершення воєнного стану і розблокування роботи Порту Миколаїв щомісяця розглядати питання звільнення орендаря від орендної плати за вказаними договорами оренди із прийняттям відповідних рішень, копії яких надавати балансоутримувачу та орендарю.
Факт направлення листа № 77 від 27.12.2023 підтверджується описами вкладення у цінний лист, поштовими накладними та фіскальними чеками.
На підтвердження факту користування відповідачем ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» орендованим майном по інших договорах та ведення господарської діяльності в період дії воєнного стану третьою особою ДП "ММТП" подано суду:
- платіжні доручення, а саме: платіжне доручення № 2845 від 07.09.2022 на суму 1 950, 93 грн.; платіжне доручення № 2844 від 07.09.2022; платіжна інструкція від 21.02.2024; платіжна інструкція від 04.03.2024;
- лист № 481/18-04-05/Вих від 17.04.2024 ДП «АМПУ» адміністрації Миколаївського морського порту, адресований ДП «ММТП», яким надано інформацію щодо обсягів використання ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" електричної енергії в періоди з 01.03.2022 по 30.09.2022 (35 845 кВт/год) та з 01.10.2022 по 31.03.2024 (10 519 кВт/год)., а також щодо обсягів вантажопереробки в період з 01.03.2022 по 30.09.2022 (згідно оперативного обліку 48, 0 тис. тон) та з 01.10.2022 по 04.04.2024 (згідно оперативного обліку 1, 2 тис. тон);
- лист № 1525/18-04-03/Вих від 08.11.2023 ДП «АМПУ» адміністрації Миколаївського морського порту, адресований ДП «ММТП», з наданням інформації щодо кількості видачі перепусток на осіб та транспортні засоби.
На підтвердження факту зупинення діяльності ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв", а також на підтвердження факту форс-мажорних обставин відповідачем подано суду:
- наказ ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" № 31 від 30.09.2022, відповідно до якого на підприємстві відповідача, починаючи з 01.10.2022 оголошено простій підприємства, тимчасово призупинено діяльність на час воєнного стану, або до відновлення виробничої діяльності Миколаївського морського порту;
- лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, адресований "Всім кого це стосується", відповідно до якого Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
На підтвердження факту звернення відповідача до позивача з проханням звільнення від сплати орендної плати на підставі постанови КМУ № 634 від 27.04.2022 зі змінами, зокрема, за договором № РОФ-502 від 01.03.2006 відповідачем подано суду листи, адресовані РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, а саме: лист № 2064 від 08.03.2023; лист № 2094 від 07.04.2023; лист № 2164 від 25.04.2023; лист № 2284 від 06.06.2023; лист № 2392 від 04.07.2023; лист № 2434 від 08.08.2023; лист № 2554 від 31.08.2023; лист № 2804 від 09.10.2023; лист № 2904 від 07.11.2023; лист № 3094 від 07.12.2023; лист № 3055 від 09.01.2024.
У вищевказаних листах орендарем зазначено про надання довідок балансоутримувача, проте, до матеріалів даної справи не подано ані довідок балансоутримувача, ані доказів їх направлення орендодавцю.
З метою виконання Регіональним відділенням ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях контролю за виконанням умов, зазначених в п. 4-1 постанови КМУ № 634 від 27.05.2022, ДП «Миколаївський морський торговельний порт» листом № 07/186 від 16.03.2023 надавалась інформація про об'єкти, які використовуються за договорами оренди державного нерухомого майна, перебувають на балансі державного підприємства та розташовані на режимній території морського порту Миколаїв (інформація додається).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди зі сплати орендних платежів за користування майном до державного бюджету за період з листопада 2022 по січень 2024 виникла заборгованість в загальній сумі 85 306, 19 грн., що і стало підставою для звернення прокуратури в інтересах держави до суду із даним позовом про стягнення суми основної заборгованості.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
4.1. Правове регулювання договірних відносин.
В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарського зобов'язання), яке (зобов'язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об'єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).
4.2. Правове регулювання договору оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України (ту і далі в редакції від 28.02.2025, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ч. 4 ст. 283 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.
Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.
Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 4ст. 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ (набрав чинності 27.12.2019, дата введення в дію 01.02.2020) регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.
Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 17 Закон України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду.
Відповідно до п.п. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27.05.2022 № 634 (в редакції від 05.11.2022) на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене: на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях.
Відповідно до п.п. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27.05.2022 № 634 (в редакції від 05.11.2022) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, зокрема, орендарям на територіях, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30 вересня 2022 р. і 30 травня 2022 р. відповідно і до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього підпункту.
Відповідно до п.п. 4-1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27.05.2022 № 634 (в редакції від 05.11.2022) за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після такої дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які є портовими операторами та використовують майно, розташоване в морських портах Одеса, Чорноморськ, Південний, Миколаїв, Ольвія, Білгород-Дністровський, починаючи з 24 лютого 2022 р. і до моменту повного відновлення торговельного судноплавства або встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони у зазначених морських портах нижче, ніж рівень 3 у кожному із зазначених морських портів. Положення цього підпункту не застосовуються з 1 серпня 2022 р. до орендарів, які повністю або частково провадять діяльність з використанням орендованого майна або передали його у користування третім особам. Звільнення від орендної плати надається окремим рішенням орендодавця за зверненням орендаря. Підставою для прийняття рішення про звільнення від орендної плати є довідка балансоутримувача відповідного орендованого державного майна за встановленою Фондом державного майна формою про те, що орендар такого майна протягом звітного місяця не використовував таке майно в своїй діяльності. Зазначена довідка надається орендодавцю не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, а довідка за період з 1 серпня по 30 вересня 2022 р. - не пізніше 10 листопада 2022 року.
Відповідно до п. 17 постанови № 634 Фонду державного майна здійснювати контроль за виконанням умов, зазначених у підпунктах 4-1 і 4-2 пункту 1 цієї постанови.
Форма зазначеної довідки розміщена на офіційному веб-сайті Фонду держаного майна України за посиланням https://orenda.gov.ua/akty-fdmu/dovidka-balansoutrymuvacha pro-nevykorystannia-orendarem-portovym-operatorom-maina-roztashovanoho-u morskomu-portu/.
Додатками до довідки є:
1. План-схема об'єкта/об'єктів оренди
2. Копія документа, що засвідчує повноваження особи на підписання цієї довідки, якщо підписантом є не керівник.
3. Лист орендаря щодо підтвердження невикористання орендованого майна.
4.3. Правове регулювання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 218 ГК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України:
відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації;
засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб;
засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників);
веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (п. 5.48 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:
- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Подібна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.
Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Звідси Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об'єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов'язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).
Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.
Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (п. 33, 46, 50, 52 постанови КГС ВС від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
4.4. Щодо підстав для представництва прокуратурою інтересів держави.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
За наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова ВП ВС від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 40)).
Відповідно до ст. 1 та ч. 2 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі. Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами (постанова КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 925/632/19).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
03.05.2006 року між Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Миколаївській області (орендодавець) та ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" (орендар) укладено договір № РОФ-502 оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Громадянський узвіз, 1, м. Миколаїв, яке знаходиться на балансі державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт". В подальшому 19.01.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду № 4, якою договір № РОФ-502 від 03.05.2006 викладено в новій редакції.
Судом встановлено, що за період користування майном з листопада 2022 по січень 2024 позивачем відповідно до умов п. 3.1 незмінюваних умов додаткової угоди № 4 нараховано відповідачу 70 % суми орендної плати в загальній сумі 85 574, 25 грн. (50 % місячної орендної плати). Судом встановлено, що станом на листопад 2022 була наявна переплата в розмірі 268, 06 грн. згідно з платіжним дорученням № 2735 від 25.04.2022.
Судом встановлено, що нарахування орендної плати здійснено відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.2 розділу ІІ незмінюваних умов додаткової угоди № 4), виходячи з орендної плати в сумі 12 000, 00 грн. (п. 10.1 розділу І змінюваних умов додаткової угоди № 4) шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний. Нарахування до державного бюджету здійснено відповідно до співвідношення, визначеного в п. 3.3 розділу ІІ незмінюваних умов додаткової угоди № 4 та п. 16 розділу І змінюваних умов додаткової угоди № 4, а саме до державного бюджету 70 % суми орендної плати.
Відповідач, посилаючись на ч. 6 ст. 762 ЦК України, зазначає, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Крім того, відповідач зазначає, що є портовим оператором та в силу приписів п. 4-1 постанови КМУ № 634 повинен бути звільнений від сплати орендної плати, у зв'язку з закриттям порту Миколаїв та неможливістю здійснення господарської діяльності в порту.
У зв'язку з введенням воєнного стану в Україні постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 визначено особливості оренди державного та комунального майна.
Так, відповідно до п.п. 4 п. 1 постанови КМУ № 634 на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування орендарям на території Миколаївської області орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30 вересня 2022 р. і протягом трьох місяців після закінчення чи скасування воєнного стану.
Водночас, відповідно до п. 4-1 постанови КМУ № 634 звільняються від орендної плати орендарі, які є портовими операторами та використовують майно, розташоване в морських портах ... Миколаїв..., починаючи з 24 лютого 2022 р. і до моменту повного відновлення торговельного судноплавства або встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони у зазначених морських портах нижче, ніж рівень 3 у кожному із зазначених морських портів. Положення цього підпункту не застосовуються з 1 серпня 2022 р. до орендарів, які повністю або частково провадять діяльність з використанням орендованого майна або передали його у користування третім особам. Звільнення від орендної плати надається окремим рішенням орендодавця за зверненням орендаря. Підставою для прийняття рішення про звільнення від орендної плати є довідка балансоутримувача відповідного орендованого державного майна за встановленою Фондом державного майна формою про те, що орендар такого майна протягом звітного місяця не використовував таке майно в своїй діяльності. Зазначена довідка надається орендодавцю не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним.
Отже, звільнення орендарів, які є портовими операторами, від сплати орендної плати на підставі п. 4-1 постанови КМУ № 634 не є автоматичним, а потребує вчинення послідовних дій. Так, вказаною нормою з урахуванням п. 17 та затвердженої ФДМ України форми довідки передбачено наступний алгоритм дій: 1) орендар щомісячно надає балансоутримувачу лист щодо підтвердження невикористання орендованого майна; 2) балансоутримувач орендованого майна надає орендодавцю за встановленою Фондом державного майна формою довідку про те, що орендар такого майна протягом звітного місяця не використовував таке майно в своїй діяльності; 3) орендар звертається до орендодавця із відповідною заявою про звільнення від орендної плати; 4) орендодавець приймає рішення.
Проте, матеріали даної справи не містять доказів звернення орендаря до балансоутримувача з листами щодо невикористання орендованого майна та видачі балансоутримувачем відповідних довідок, не містять доказів надання орендодавцю довідок, а також не містять доказів прийняття орендодавцем рішення про звільнення від орендної плати.
Щодо посилань відповідача на звільнення від орендної плати на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, то суд зазначає, що застосуванню в спірному випадку підлягають в сукупності як норми ЦК України, так і норми спеціального законодавства, якими врегульовано правовідносини щодо оренди державного майна під час воєнного стану (Закон України "Про оренду державного та комунального майна", постанова КМУ № 634).
В порушення ст. 629, ч. 2, 5 ст. 762 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 3.3 розділу ІІ незмінюваних умов додаткової угоди № 4) відповідачем не проведено оплату за договором оренди в повному обсязі та у встановлені умовами договору строки, у зв'язку з чим з урахуванням наявної переплати виникла заборгованість в загальній сумі 85 306, 19 грн. (85 574, 25 грн. - 268, 06 грн.).
Станом на дату розгляду справи суду не подано доказів погашення відповідачем заборгованості за договором оренди в сумі 85 306, 19 грн., строк оплати якої настав, як і не подано доказів на спростування вищевказаної заборгованості. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог.
Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, то суд зазначає, що приписами ст. 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку існування обставин непереборної сили. Проте, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення орендної плати за договором (суми основного боргу), яка не є в розумінні закону "відповідальністю". Крім того, відсутність у боржника грошових коштів не є обставинами непереборної сили (ст. 617 ЦК України). Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження обставин непереборної сили та неможливості виконання грошового зобов'язання.
Будь-які інші докази на спростування позовних вимог в матеріалах справи відсутні.
Щодо посилань відповідача на відсутність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді, то суд зазначає наступне.
Керуючись ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», суд дійшов висновку про підтвердження прокуратурою як підстав для представництва інтересів держави в суді, так і дотримання порядку звернення до суду.
Так, Регіональне відділення ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях є уповноваженим органом у сфері оренди державного майна та здійснює, зокрема, контроль за виконанням умов договорів оренди державного нерухомого майна (ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Прокуратура в позовній заяві обґрунтувала та зазначила, що невжиття своєчасно заходів до стягнення боргу та не звернення Регіонального відділення до суду з позовною заявою свідчить про неналежне виконання уповноваженим органом своїх обов'язків у сфері оренди державного майна та є підставою для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях. Суд зазначає, що звернення Регіонального відділення з претензіями до боржника щодо сплати заборгованості з орендної плати не призвели до погашення заборгованості, а відтак, вказане свідчить про ненадходження коштів до державного бюджету, що в свою чергу підтверджує наявність та необхідність захисту "інтересів держави".
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор попередньо, до звернення до суду, повідомив про це відповідного суб'єкта владних повноважень, що підтверджується повідомленням від 11.03.2024 № 51-50/2-5118вих-24.
Отже, підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні (п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати Миколаївській обласній прокуратурі з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв", вул. Лаврська, 16, м. Київ, 01015 (код ЄДРПОУ 32655926) на користь позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, вул. Велика Арнаутська, 15, м. Одеса, 65048 (код ЄДРПОУ 43015722):
- 85 306, 19 грн. (вісімдесят п'ять тисяч триста шість грн. 19 коп.) - орендної плати.
3. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв", вул. Лаврська, 16, м. Київ, 01015 (код ЄДРПОУ 32655926) на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54006 (код ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340):
- 2 422, 40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
4. Накази видати позивачу та прокуратурі після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 15.09.2025
Суддя Е.М. Олейняш