79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
04.09.2025 Справа № 914/1784/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління"
до відповідача Неділенка Руслана Руслановича
про стягнення 7806,00 грн
за участю представників:
від позивача Хомин Н.М.
від відповідача не з'явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" до відповідача Неділенка Руслана Руслановича про стягнення 7806,00 грн витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу та зберіганням рекламної конструкції.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
У судове засідання 04.09.2025 з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання з'явився, причин неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Явка відповідача в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив таке.
Фізична особа-підприємець Неділенко Руслан Русланович самовільно, без отримання дозволу на розміщення реклами, встановив спеціальну конструкцію зовнішньої реклами на фасаді будівлі по вул. Шевченка, 15 у м. Львові, чим порушив вимоги ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, що затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №569 (зі змінами).
У зв'язку з виявленим порушенням, відповідачу було скеровано вимогу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 10.07.2019 №23/Р-7-2489, якою було запропоновано відповідачу добровільно усунути допущене порушення у зазначений у вимозі термін. Проте, як вказано у позовній заяві, відповідач вимог про демонтаж не виконав.
Враховуючи той факт, що рекламна конструкція відповідача не була демонтована добровільно, виконуючи наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №65-Д від 08.08.2019, КП "Адміністративно-технічне управління" 13.09.2019 здійснило примусовий демонтаж самовільно встановленої рекламної конструкції відповідача, про що було складено акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 13.09.2019 №4.
02.04.2019 між Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Алєксєєвою Мирославою Михайлівною (виконавець) укладено договір про надання послуг №02/04/2019, відповідно до пункту 1 якого виконавець зобов'язується надати замовникові послуги із демонтажу рекламних конструкцій та малих архітектурних форм (вивісок) (надалі об'єктів демонтажу), їх транспортування до майданчиків (складів) тимчасового зберігання замовника, а замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти надані послуги й оплатити їх.
Оплата наданих послуг по демонтажу самовільно встановлених конструкцій відповідача підтверджується рахунком на оплату, актом наданих послуг №81 від 13.09.2019 та банківською випискою (за 20.09.2019), яка долучена до позовної заяви.
Зберігання самовільно встановленої конструкції зовнішньої реклами підтверджується копією накладної від 13.09.2019 №108 (долучена до позовної заяви).
Відповідно до поданого позивачем розрахунку, вартість демонтажу становить 300,00 грн, зберігання з 14.09.2019 конструкції на складі - 6205,00 грн (365 днів х 17,00 грн х 1 конструкцію = 6205,00 грн).
Тобто загальна вартість демонтажу та зберігання становить 6505,00 грн. Оскільки Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" є платником податку на додану вартість, тому при зарахуванні на його рахунок суми витрат за демонтаж та зберігання, позивач змушений сплатити 20% ПДВ, що становить 1301,00 грн (6505,00 грн х 20%).
Таким чином, як вказано у позовній заяві, загальна вартість витрат, понесених Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" за демонтаж та зберігання складає 7806,00 грн з ПДВ.
Як додатково зазначив позивач у позовні заяві, з метою уникнення судового спору, на адресу відповідача було скеровано вимогу Департаменту економічного розвитку ЛМР про добровільний демонтаж конструкції, акт демонтажу, лист-вимога про відшкодування витрат за демонтаж, транспортування та зберігання, однак жодних дій від відповідача не було.
Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 7806,00 грн витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу та зберіганням рекламної конструкції.
Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд дійшов висновку позов задовольнити повністю з огляду на таке.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, Фізична особа-підприємець Неділенко Руслан Русланович самовільно, без отримання дозволу на розміщення реклами, встановив спеціальну конструкцію зовнішньої реклами на фасаді будівлі по вул. Шевченка, 15 у м. Львові, чим порушив вимоги ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», «типових правил розміщення зовнішньої реклами», що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, Закону України «Про благоустрій населених пунктів», «Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові», що затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №569 (зі змінами).
Однак, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань міститься запис про припинення 07.11.2024 підприємницької діяльності Фізичної особи підприємця Неділенко Руслан Русланович за власним рішенням.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 сформувала такі висновки:
З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін (пункт 4.10).
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (пункт 4.11).
З огляду на приписи частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (пункт 4.12).
З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (постанови Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 342/1333/17, від 14.02.2023 у справі № 591/1068/22).
Отже, спірні правовідносини, які виникли у цій справі між сторонами підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.
Після припинення діяльності 07.11.2024 Фізична особа-підприємець Неділенко Руслан Русланович втратив статус підприємця, однак як фізична особа він несе відповідальність за порушення, вчинені під час здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 1.1. статуту позивача Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління (надалі - Підприємство) є унітарним підприємством, заснованим на комунальній власності Львівської міської територіальної громади, створено шляхом реорганізації КП «Інспекція благоустрою та екології м. Львова» Ухвалою Львівської міської ради від 24.12.1998р. №101.
Підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності для забезпечення належного утримання, ефективної експлуатації комунального майна та розвитку Підприємства.
Пунктами 2.2.1., 2.2.2. і 2.2.5. статуту передбачено, що предметом діяльності підприємства є:
- покращення благоустрою Львівської міської територіальної громади шляхом здійснення нагляду за дотриманням юридичними, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів";
- виконання операторських функцій при справлянні департаментом економічного розвитку Львівської міської ради плати за користування місцями для розміщення зовнішньої реклами;
- виконання функцій, визначених, окремими ухвалами Львівської міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, наказами та дорученнями Уповноваженого органу, департаменту економічного розвитку.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно із частиною 3 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.
Частинами 1 та 2 cтатті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Частиною 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.1. Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади, затверджених рішенням Львівської міської рали №569 від 21.05.2010:
- зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;
- оператор зі справляння плати та нагляду за станом зовнішньої реклами (надалі - оператор) - КП “Адміністративно-технічне управління“, що уповноважене виконувати покладені на нього функції, передбачені цими Правилами та статутом підприємства;
- самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його анулювання у встановлений термін.
Пунктом 3.4.7. Правил передбачено, що оператор організовує або проводить власними силами демонтаж самовільно розміщених рекламних засобів у порядку, визначеному у розділі 8 цих Правил.
Згідно з пунктом 4 Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади проводиться виключно на підставі дозволів, що видаються робочим органом відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради.
Відповідно до пункту 8.1. Правил демонтажу згідно з цими Правилами підлягають:
8.1.1. Самовільно встановлені рекламні засоби:
8.1.1.1. Власник яких невідомий, у тому числі у разі відсутності маркування на рекламному засобі.
8.1.1.2. Власник яких відомий, але вимоги про демонтаж не виконав.
8.1.2. Рекламні засоби, що створюють аварійні ситуації, загрозу життю або здоров'ю людей та/або заподіянню шкоди майну третіх осіб.
У випадку, зазначеному у підпункті 8.1.1.1, демонтаж рекламних засобів здійснюється без попереднього надсилання вимоги про усунення порушень Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади, на підставі наказу робочого органу про демонтаж. У випадку, зазначеному у підпункті 8.1.1.2, демонтаж рекламних засобів повинні провести власники (законні користувачі) рекламного засобу самостійно за власний рахунок у термін, вказаний у вимозі робочого органу про усунення порушення Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади. У разі виникнення аварійної ситуації, зазначеної у підпункті 8.1.2, демонтаж рекламних засобів здійснюється без попереднього надсилання вимоги та складається відповідний акт за участю оператора, власника місця розташування спеціальної конструкції (у разі його присутності) і представника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення (пункт 8.2. Правил).
Відповідно до пункту 8.3. Правил примусовий демонтаж рекламних засобів може проводитися власними силами оператора, робочого органу або на їх замовлення - підрядною організацією.
Пунктом 8.5. Правил встановлено, що компенсація коштів, витрачених комунальним підприємством “Адміністративно-технічне управління“ на примусовий демонтаж рекламного засобу, покладається на власника (користувача) демонтованого рекламного засобу.
Відповідно до пункту 49 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих Правил, здійснюється у разі:
припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи - підприємця;
невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні, та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам;
порушення благоустрою території.
Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, якими вони були встановлені.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачу було скеровано вимогу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 10.07.2019 №23/Р-7-2489, якою йому було запропоновано добровільно демонтувати самовільно встановлено конструкцію у зазначений у вимозі термін. Проте, відповідач вимог про демонтаж не виконав.
Як вбачається із матеріалів справи, Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради на підставі пункту 8.1.1. «Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові», затверджених рішенням виконкому від 21.05.10 р. №569 та п.5.5. договорів тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, подання КП «Адміністративно-технічне управління» №2410-06-4785 від 02.08.2019 р., враховуючи не виконання вимог департаменту економічного розвитку щодо добровільного демонтажу цих конструкцій, було видано наказ від 08.08.2019 №65-Д «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами», зокрема щодо конструкції зовнішньої реклами по вул. Шевченка, 15 на огорожі.
Згідно із пунктом 1.1. Правил благоустрою м.Львова, що затверджені ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011р. №376 (надалі Правила), правила благоустрою м.Львова є нормативно-правовим актом, який встановлює порядок благоустрою та утримання об'єктів благоустрою м.Львова, визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста, які спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
Пунктом 1.2. Правил передбачено, що вони є обов'язковими для виконання на території м.Львова всіма органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, органами самоорганізації населення, посадовими особами міської ради, об'єднаннями громадян, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства.
Відповідно до пункту 13.4. Правил витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники:
13.4.1. За демонтаж та транспортування спеціальної конструкції у розмірі фактичних витрат.
13.4.2. За зберігання спеціальної конструкції у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.
Факт понесення позивачем витрат в розмірі 300,00 грн за демонтаж самовільно встановленої конструкції відповідача підтверджується рахунком на оплату №81 від 13.09.2019, актом наданих послуг №81 від 13.09.2019 та банківською випискою (за 20.09.2019), яка долучена до позовної заяви.
Вартість зберігання демонтованої конструкції на складі з 14.09.2019 становить 6205,00 грн. (365 днів х 17,00 грн х 1 конструкцію).
Тобто загальна вартість демонтажу та зберігання становить 6505,00 грн.
Щодо застосування ПДВ при визначені розміру понесених витрат, то у листі ДФС України за вих.№23363/6/99-99-15-03-02-15 від 28.10.2016 зазначено, що якщо кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов'язаний визначити податкові зобов'язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.
Таким чином, загальний розмір витрат на демонтаж та зберігання рекламної конструкції разом із ПДВ становить 7806,00 грн (6505,00 грн + 20% ПДВ).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача 7806,00 грн витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу та зберіганням рекламної конструкції є обґрунтований, підтверджений матеріалами справи, не спростований відповідачем, з огляду на що підлягає задоволенню.
При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2567 від 18.12.2024, які відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Неділенка Руслана Руслановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" (79005, Львівська область, місто Львів, площа Міцкевича, будинок 6/7, ідентифікаційний код 13804591) 7806,00 грн витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу та зберігання рекламної конструкції та 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 15.09.2025.
Суддя Петрашко М.М.