79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
09.09.2025 Справа № 914/1158/23
Господарський суд Львівської області у складі судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом: Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова, м. Львів,
до відповідача 1: Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача 2: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ,
до відповідача 3: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
до відповідача 4: Державного кадастрового реєстратора ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , м. Одеса,
про визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки
За участі представників:
від прокуратури: ОСОБА_4 - прокурор,
від відповідача 1 : ОСОБА_5 - представник,
від відповідача 2: ОСОБА_6 - адвокат,
від відповідача 3: ОСОБА_7 - представник,
від відповідача 4: не з'явився.
Керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з позовом до: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Державного кадастрового реєстратора ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , м. Одеса. У позові керівник прокуратури просить суд: визнати незаконними та скасувати ухвали ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1787 від 23.03.2017 р. та № 1336 від 16.09.2021 р.; скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0986 га з кадастровим номером 4610136900:05:002:0085 з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності в особі ІНФОРМАЦІЯ_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:05:002:0085 площею 0,0986 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2508069146060) з одночасним припиненням речового права; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136900:05:002:0085, площею 0,0986 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2508069146060) за ОСББ № 18 по вул. Карпинця в м. Львові «Карпинець» (номер запису про інше речове право 45093687), припинивши інше речове право - право постійного користування земельною ділянкою.
Стислий виклад позиції прокуратури.
Прокурор вважає, що відповідачами при формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:05:002:0085, як об'єкта цивільних прав, невірно визначено її істотну характеристику, а саме: цільове призначення (категорію) земельної ділянки.
На думку прокуратури, земельна ділянка з кадастровим номером 4610136900:05:002:0085 за своїм цільовим призначенням фактично належить до земель історико-культурного призначення. На цій ділянці розташовується будинок АДРЕСА_1 , який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, згідно з наказом ІНФОРМАЦІЯ_6 № 14 від 18.01.2021 р. Земельна ділянка розташована в межах історичного ареалу міста, тому вона, відповідно до приписів ст.ст. 53, 54 ЗК України та ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», за своїм цільовим призначенням є землею історико-культурного призначення.
Натомість, спірну земельну ділянку ІНФОРМАЦІЯ_7 віднесено до земель громадської та житлової забудови.
Вказане, на думку прокуратури, порушує інтереси держави та територіальної громади м. Львова, оскільки правовий режим використання та захисту земельної ділянки, яка фактично є землею історико-культурного призначення, не буде збережений, забезпечений та дотриманий при її використанні в якості такого об'єкта цивільних прав, як земля житлової та громадської забудови. Правовий режим захисту земель історико-культурного призначення, передбачений ЗК України, Законом України «Про охорону культурної спадщини», відрізняється від правового режиму використання та захисту земельних ділянок житлової та громадської забудови. Особливості правового режиму, який поширюється на землі історико-культурного призначення, не будуть застосовані за наявності у земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:05:002:0085 такого цільового призначення як земля житлової та громадської забудови.
Відзив відповідача 3 на позов (том справи 1, а.с. 101-103).
ІНФОРМАЦІЯ_8 зазначає, що підставою для проведення реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:05:002:0085 була електронна копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування відповідачу 2.
На момент здійснення реєстраційних дій щодо згаданої земельної ділянки не існувало передбачених частинами 5 та 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки.
Відповідно до наданих державному реєстратору Законом України «Про Державний земельний кадастр» повноважень, реєструючи земельну ділянку, він не має повноважень здійснювати перевірку поданих документів на предмет правильності визначення цільового призначення земельної ділянки. Згідно з ст. 20 ЗК України вид цільового призначення земельної ділянки встановлюється рішенням органу державної влади, органу місцевого самоврядування, власника земельної ділянки в межах повноважень, які визначено законом.
Приписами ч. 3 ст. 28 Закону України «Про землеустрій» визначено, що саме розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.
Відповідно до пункту 3 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_8 , затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.12.2021 р. № 603, із змінами і доповненнями, скасування державної реєстрації земельної ділянки можливе лише територіальним органом ІНФОРМАЦІЯ_1 , який діє на території Львівської області.
З огляду на викладені обставини, відповідач 3 просить відмовити у задоволенні позовних вимог до нього.
Відповідь прокурора на відзив відповідача 3 (том справи 1, а.с. 109-111, 136-145).
Згідно з п.п. 4, 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, ведення Державного земельного кадастру здійснює ІНФОРМАЦІЯ_1 та його територіальні органи.
Прокурор зазначає, що згідно з частинами 5 та 6 ст. 20 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви перевіряє відповідність документів вимогам законодавства, за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
На думку прокурора, державним кадастровим реєстратором не здійснено належної перевірки поданих йому документів для державної реєстрації земельної ділянки, що призвело до порушення законодавства.
Державна реєстрація спірної земельної ділянки, як ділянки земель житлової та громадської забудови, суперечить вимогам ст.ст. 53, 54 ЗК України, ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини». До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини.
В силу правових норм ст.ст. 91, 96 ЗК України на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.
Згідно з ст. 21 ЗК України та ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Відзив відповідача 2 (том справи 1, а.с. 164-166).
Відповідач 2 заперечує проти позову та просить у його задоволенні відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Прокуратурою у позові не зазначено якими саме діями та які саме права чи інтереси держави або територіальної громади порушив відповідач 2.
Експлуатація житлового будинку АДРЕСА_1 неможлива без використання земельної ділянки, на якій він розташований. Відповідач 2 отримав усі приміщення цього будинку у власність у грудні 2000 р. та уже більше 20 років має право користування спірною земельною ділянкою для обслуговування будинку.
В силу ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлення зон охорони пам'яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення.
Зміна цільового призначення земельної ділянки, зміна функціонального призначення території, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, не є підставою для припинення обмежень у використанні земель, встановлених у зв'язку з наявністю таких об'єктів.
На думку відповідача 2, при наданні спірної земельної ділянки в користування не відбулась процедура зміни цільового призначення землі. Земельну ділянку надано відповідачу 2 у постійне користування із земель , що не надані у власність чи у користування.
Скасування ухвал відповідача 1 від 23.03.2017 р. та від 16.09.2021 р. без зазначення у чому полягає порушення права або інтересу держави чи територіальної громади, не відповідає як ефективності обраного способу захисту, так і самій меті звернення за судовим захистом.
Адже земельна ділянка не вибула із власності територіальної громади, а відповідачу 2 право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений житловий будинок і яка необхідна для його обслуговування, надано законом.
Будівля АДРЕСА_1 розташована у межах історичного ареалу м. Львова, включена у Перелік пам'яток архітектури місцевого значення, власники будівлі уклали охоронні договори з ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Відповідач 2 вважає, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту прав та інтересів.
Відповідь прокуратури на відзив відповідача 2 (том справи 1, а.с. 170-181).
Прокурор вкотре зазначає, що спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення, а не до земель житлової та громадської забудови, в зв'язку з розташуванням на ній будівлі, яка є пам'яткою архітектури.
Земельна ділянка знаходиться на території, яку віднесено до історичного ареалу міста Львова.
Львівська міська рада при прийнятті рішень, які стосуються розпорядження земельними ділянками, повинна враховувати норми ЗК України, Закону України «Про охорону культурної спадщини» з огляду на розміщення на спірній земельній ділянці споруди, яка є пам'яткою архітектури.
Щодо ефективності обраного способу захисту, то прокуратура посилається на приписи ст. 21 ЦК України та ст. 155 ЗК України та висновки Верховного Суду, які викладено у постановах від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц. від 20.07.2022 р. у справі № 910/5201/19, від 30.05.2018 р. у справі № 910/9373/17 тощо.
Відзив ІНФОРМАЦІЯ_4 (том справи 1, а.с. 190-196).
ІНФОРМАЦІЯ_10 позовні вимоги заперечує повністю, вважаючи, що на момент прийняття спірних ухвал земельна ділянка належала до земель міста Львова, що не надані у власність або користування, тобто не була сформована.
ІНФОРМАЦІЯ_10 діяла в межах повноважень, наданих їй ст. 19 Конституції України, ст.ст. 10, 16, 59, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
На момент прийняття ухвали № 1787 від 23.03.2017 р. ще не було визначено категорії цієї земельної ділянки, тому необґрунтованими є доводи прокуратури про зміну цільового призначення земельної ділянки.
Станом на день подання відповідачем 1 відзиву межі історичного ареалу м. Львова не погоджені у встановленому законодавством порядку, оскільки не погоджені ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Законодавство не передбачає можливості затвердження меж історичних ареалів рішенням ІНФОРМАЦІЯ_11 . Тому рішення виконкому ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1311 від 12.09.2005 р. не може вважатись документом, яким належним чином затверджені межі історичного ареалу міської ради.
Скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ІНФОРМАЦІЯ_4 на земельну ділянку не призведе до відновлення порушеного права територіальної громади, оскільки земельна ділянка так і залишиться комунальною власністю.
Відповідач 2 подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (том справи 1, а.с. 265-268), оскільки прокуратура оспорює ухвали ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.03.2017 р. та від 16.09.2021 р., яка прийнята на виконання попередньої ухвали від 23.03.2017 р.
Заперечення прокуратури на заяву про застосування строків позовної давності (том справи 1, а.с. 257-264, том справи 2, а.с. 4-9).
Прокуратура просить відмовити у задоволенні заяви відповідача 2 про застосування наслідків спливу позовної давності так як позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор (п. 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 р. у справі № 362/44/17).
Прокурор довідався про наявність підстав для звернення з позовом до суду після отримання 02.12.2022 р. від ІНФОРМАЦІЯ_4 та 22.12.2022 р. від ІНФОРМАЦІЯ_9 відповідних документів.
У матеріалах справи немає доказів, які б свідчили про те, що прокуратура могла довідатись про наявність підстав для звернення з позовом до суду до цих дат.
Додаткові пояснення відповідача 3 (том справи 2, а.с. 118-123).
Відповідач 3 пояснює, що відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» із змінами та доповненнями, відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо виду цільового призначення в межах певної категорії земель на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються, на підставі заяви власника земельної ділянки, відповідно до комплексного плану розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту.
ІНФОРМАЦІЯ_8 вважає, що державний кадастровий реєстратор може внести до державного земельного кадастру відомості про зміну цільового призначення земельної ділянки у трьох випадках: «якщо йому подано розроблений та затверджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з витягом із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка;
якщо за запитом державного кадастрового реєстратора йому органом місцевого самоврядування надано витяг з містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована відповідна земельна ділянка;
якщо витяг з містобудівної документації отримано заявником самостійно відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та подано ним державному кадастровому реєстратору разом із заявою про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки.
З урахуванням зазначеного внесення державним кадастровим реєстратором змін до відомостей Державного земельного кадастру в частині цільового призначення земельної ділянки можливе як за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у випадках, визначених законодавством, так і за заявою власника (користувача), проте виключно за наявності доданого до заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру витягу із затвердженої містобудівної документації в електронній формі, що засвідчено електронним цифровим підписом особи, яка є розробником містобудівної документації.».
Додаткові пояснення відповідача 2 (том справи 3, а.с. 25-30).
Відповідач 2 у своїх поясненнях наводить висновки ВП ВС, які викладено у її постанові від 11.06.2024 р. у справі 925/1133/18. Відповідач цитує пункти 141-149 зазначеної постанови та зазначає, що прокурор вправі звертатись до суду лише з вимогою про визнання незаконними та скасування ухвал ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Позовна заява залишалась судом без руху. У зв'язку з усуненням недоліків позовної заяви ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Підготовче засідання у справі відкладалось та строк підготовчого провадження у справі продовжувався з підстав, зазначених в наявних у матеріалах справи ухвалах суду.
Ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/1158/23 до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_12 , про залучення до розгляду справи ІНФОРМАЦІЯ_13 в якості відповідача відмовлено.
Судове засідання з розгляду справи по суті відкладалось та призначалось з підстав, зазначених в наявних у матеріалах справи ухвалах суду.
Крім цього, судом задовольнялись клопотання ІНФОРМАЦІЯ_12 , про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Мотивувальна частина рішення.
Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин у справі, до переліку обставин, які є предметом доказування, належить доказування існування обставин, котрі свідчать про надання у постійне користування земельної ділянки, сформованої, як об'єкта цивільних прав та обов'язків, з порушенням вимог закону щодо визначення категорії такої земельної ділянки. Крім цього, до предмета доказування належить доказування тієї обставини, що внаслідок надання згаданої ділянки порушуються права та інтереси територіальної громади і держави на її використання відповідно до фактичного цільового призначення та на дотримання вимог закону. До предмета доказування сторони, яка має у справі протилежний процесуальний інтерес, належить доказування існування обставин, які спростовують факт порушення інтересів держави та територіальної громади при формуванні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.
Вичерпний перелік доказів, якими прокурор та відповідачі підтверджують наявність обставин, що належать до предмета доказування у справі, зазначено ними в додатках до позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив та пояснень.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи та перевірених судом доказів, застосовуючи викладені нижче норми права та вважаючи встановленими наведені нижче обставини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
ІНФОРМАЦІЯ_10 23.03.2017 р., розглянувши звернення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 29.12.2015 р., прийняла ухвалу № 1787 (том справи 1, а.с. 33). Згідно з п. 1 цієї ухвали відповідачу 2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0986 га для обслуговування багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням до земель житлової та громадської забудови.
У Державному земельному кадастрі 06.11.2020 р. ІНФОРМАЦІЯ_14 зареєстрував новосформований об'єкт цивільних прав, а саме земельну ділянку площею 0,0986 га з кадастровим номером 4610136900:05:002:0085, розташовану у АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки: 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, а також вид обмеження у використанні земельної ділянки: Охоронна зона навколо (уздовж) об'єкта енергетичної системи, охоронна зона навколо інженерних комунікацій. Вказані обставини підтверджуються Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-4600960292022, який сформовано 09.12.2022 (том справи 1, а.с. 49-51).
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1336 від 16.09.2021 р. (том справи 1, а.с. 34) затверджено відведення відповідачу 2 проекту землеустрою щодо відведення згаданої земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,0986 га на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136900:05:002:0085) у постійне користування для обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової і громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.
Право комунальної власності відповідача 1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136900:05:002:0085 та право постійного користування відповідача 2 цією земельною ділянкою зареєстровано 15.11.2021 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою № 316422186 від 30.11.2022 р.(том справи 1, а.с. 31-32).
Листом ІНФОРМАЦІЯ_9 від 21.12.2022 р. № 0004-вих-113691 (том справи 1, а.с. 38) та Актом технічного стану пам'ятки від 02 липня 2014 р. (том справи 1, а.с. 39-40) підтверджується те, що будинок АДРЕСА_1 , згідно із Наказом ІНФОРМАЦІЯ_6 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» № 14 від 18.01.2021 р., занесено в Перелік пам'яток архітектури місцевого значення (охоронний номер 5085-Лв, охоронний номер 4499-Лв). Будівля розташована в межах історичного ареалу м. Львова, у буферній зоні об'єкта ІНФОРМАЦІЯ_15 . Вказана будівля, згідно із розпорядженням Представника Президента України у Львівській області № 374 від 15.04.1994 р., охоронний номер 2608, є пам'яткою містобудування і архітектури місцевого значення, власники будівлі уклали з Управлінням охоронні договори.
Прокурор оспорює правомірність присвоєння земельній ділянці з кадастровим номером 4610136900:05:002:0085, при формуванні об'єкта цивільних прав, такої істотної її властивості як категорія земель (землі житлової та громадської забудови). Прокурор стверджує, що об'єкту цивільних прав (земельній ділянці з кадастровим номером 4610136900:05:002:0085) безпідставно та неправомірно встановлено (змінено) цільове призначення і переведено земельну ділянку до земель житлової та громадської забудови. На думку прокуратури, спірна земельна ділянка, в силу приписів ст.ст. 53, 54 ЗК України та ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», належить до земель історико-культурного призначення.
При цьому прокуратура не ставить під сумнів право власності територіальної громади міста Львова та факт наявності у відповідача 2 встановлених законом підстав для набуття права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136900:05:002:0085.
Суд вважає доводи прокуратури щодо безпідставного та неправомірного встановлення (зміни) цільового призначення і переведення земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:05:002:0085 до земель житлової та громадської забудови законними та обґрунтованими, виходячи з такого.
Згідно з ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на 9 категорій: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення: землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення: землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Частиною 1 ст. 20 ЗК України передбачено, шо віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної ч. 1 ст. 19 ЗК України, в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням встановленої законом процедури.
Правові інститути визначення земель житлової та громадської забудови та використання таких земель регулюються нормами ст. 38 та ст. 39 ЗК України. До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм державних стандартів і норм.
Відповідно до ст. 42, ч. 1 та п. “д» ч. 2 ст. 92 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Згідно з приписами ст.ст. 53 та 54 ЗК Україні та ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», в редакції, яка діяла на момент прийняття спірних ухвал та вирішення питання про віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 4610136900:05:002:0085 до земель житлової і громадської забудови, до земель історико-культурного призначення, належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
Землі, на яких розташовані пам'ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
В силу норм п. «г» ч. 1 ст. 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться у тому числі й землі історико-культурного призначення.
На момент прийняття спірних ухвал (23.03.2017 р. та 16.09.2021 р.) та на момент державної реєстрації земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у Державному земельному кадастрі (06.11.2020 ) нормами ч. 2 та ч. 3 ст. 20 ЗК України встановлено, що віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу.
На підставі встановлених вище обставин та норм права, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що незалежно від цільового використання будівлі, споруди, яка є пам'яткою і розташована на земельній ділянці, земельна ділянка, на якій розташоване таке нерухоме майно, належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури. За законом такий правовий режим пов'язаний лише з фактом знаходження на земельній ділянці споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.12.2023 справа № 380/13557/21).
В ухвалі № 1787 від 23.03.2017 р. «Про надання ІНФОРМАЦІЯ_16 по вул. Карпинця в м. Львові « ІНФОРМАЦІЯ_17 » дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 » зазначено цільове призначення земельної ділянки, яка надаватиметься ОСББ у постійне користування: для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим переведенням їх до земель житлової та громадської забудови.
Однак, в силу Закону, ця земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення, на ній знаходиться пам'ятка культурної спадщини місцевого значення (житловий будинок (вілла) 30-тих р.р. ХХ ст.), що розташована в межах історичного ареалу міста Львова, а також в буферній зоні об'єкта ІНФОРМАЦІЯ_15 .
Невиконання ІНФОРМАЦІЯ_7 передбачених робіт з винесення меж історичного ареалу м. Львова та закріплення їх в натурі на місцевості, віднесення в його межах земель до земель історико-культурного призначення не може спростувати належності спірної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення відповідно до приписів статей 1, 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
При вирішенні питання щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, на якій розташовано будинок АДРЕСА_1 , відповідачем-1 не враховано вищезазначені положення Закону та особливості використання земель історико-культурного призначення, відповідно до положень ст. 83 та ст. 84 ЗК України.
З врахуванням викладеного, при прийнятті спірних ухвал ІНФОРМАЦІЯ_7 не враховано факт розташування земельної ділянки в межах історичного ареалу м. Львова та особливостей використання такої ділянки, як земель історико-культурного призначення.
За приписами ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Згідно з ч.ч. 6,7 ст. 20, ст. 21, 96 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок історико-культурного призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнанню недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання в передачу земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною.
З огляду на викладені обставини, спірні ухвали ІНФОРМАЦІЯ_4 суперечать вимогам ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та ч. 1 ст. 123 Земельного Кодексу України.
Однак відповідно до висновків Верховного Суду, які викладено у постанові від 07.06.2022 справа № 918/434/21, «Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.»
Зважаючи на загальновідомі ознаки, властивості нормативно-правового й індивідуального актів, спірна ухвала № 1787 є актом індивідуальної дії, оскільки: видана відповідачем-1 у результаті реалізації владних управлінських функцій суб'єкта розпорядження землями комунальної власності, та не розрахована на багаторазове застосування.
З урахуванням наведеного позовні вимоги прокуратури підлягають задоволенню лише в частині визнання незаконною та скасування ухвали ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1336 від 16.09.2021, оскільки, спірна земельна ділянка в силу закону належить до земель історико-культурного призначення. За таких обставин згадана ухвала ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1336 від 16.09.2021 р. суперечить вимогам ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст. ст. 19, 20, 53, 54, 123 ЗК України, а відтак, може бути визнана незаконною в судовому порядку.
Щодо позовних вимог в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, то суд виходить з такого.
Прокурор не оспорює у справі ані факту наявності у територіальної громади м. Львова наданого законом права власності на земельну ділянку, ані факту наявності у співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 чи створеного ними ОСББ встановленого законом права на набуття права постійного користування земельною ділянкою.
Прокурор оспорює правомірність формування спірної земельної ділянки як об'єкта цивільних прав із категорією земель - землі житлової та громадської забудови, в той час як така належить до земель історико - культурного призначення з відповідним правовим статусом та обмеженим режимом використання, а також законність прийнятих органом місцевого самоврядування рішень щодо цієї земельної ділянки.
Відповідно до правових висновків ІНФОРМАЦІЯ_18 , які викладено у постанові від 12.03.2025 у справі № 914/192/23, право власності належить чи не належить суб'єкту права незалежно від того, чи правильно визначена категорія цільового призначення, чи ні. Цільове ж призначення земельної ділянки визначає її правовий режим, тобто правила, відповідно до яких здійснюються права на земельну ділянку.
Неправильне визначення цільового призначення саме по собі може свідчити про неправильне визначення правового режиму земельної ділянки, а не про відсутність права власності на неї. Отже, вираз «право власності на земельну ділянку з відповідним цільовим призначенням» позбавлений змісту через еклектичне поєднання різнорідних правових явищ, що призводить до їх змішування: з одного боку, належність особі права власності не залежить від її цільового призначення, а з іншого боку, цільове призначення земельної ділянки визначає її правовий режим незалежно від того, хто саме є власником такої ділянки.
У постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 Велика ІНФОРМАЦІЯ_19 дійшла висновку, що не може бути належним (правомірним) способом захисту спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору (пункт 125).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.
Оскільки категорія цільового призначення земельної ділянки визначає її правовий режим, то держава має публічний інтерес у правомірному визначенні категорії цільового призначення земельної ділянки і достовірному відображенні відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, причому незалежно від того, які саме та чиї саме права на земельну ділянку зареєстровані.
Тому належному способу захисту інтересу держави у правомірному і достовірному відображенні відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відповідає позовна вимога про визнання певної категорії цільового призначення земельної ділянки; судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для внесення державним кадастровим реєстратором до Державного земельного кадастру відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки, визначену таким судовим рішенням.
Такого ж висновку дійшов й ІНФОРМАЦІЯ_20 у справі № 914/1157/23 (постанова від 27 травня 2025 р., яка набрала законної сили).
За таких обставин, позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та скасування державної реєстрації права постійного користування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно задоволенню не підлягають.
Що стосується застосування наслідків спливу позовної давності, то строк позовної давності в частині позовних вимог, які стосуються ухвали ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1336 від 16.09.2021, не сплив.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні решти позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю, підстави для застосування щодо них наслідків спливу позовної давності, які встановлено ст. 267 ЦК України, відсутні.
Що стосується участі у справі прокурора, то в силу висновків ІНФОРМАЦІЯ_19 , які викладено у її постанові від 11.06.2024 р. у справі № 925/1133/18 (п. 140), прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова (79005, м. Львів, вул. Богомольця, 9), до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), до відповідача-2: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), до відповідача-3: ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), до відповідача-4: Державного кадастрового реєстратора ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ) задовольнити частково.
Визнати незаконною та скасувати ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1336 від 16.09.2021 «Про затвердження ОСББ № 18 по вул. Карпинця в м. Львові «Карпинець» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 ».
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_21 ( АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) 2684 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне рішення складено 16.09.2025 р.
Суддя ОСОБА_1