79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
06.08.2025 Справа № 914/1134/25
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи
за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», місто Львів
до відповідача Фізичної особи-підприємця Гураль Ольги Володимирівни, місто Львів
про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 97661,17 грн.
за участю представників:
від позивача: Трофимчук О.В.;
від відповідача: Вага Ю.В..
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до відповідача Фізичної особи-підприємця Гураль Ольги Володимирівни про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 97661,17 грн, яка складається з: 87687,80 грн - основна заборгованість, 1559,25 грн - пеня, 6988,39 грн - інфляційні втрати, 1425,73 грн - 3% річних.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2025, справу №914/1134/25 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Ухвалою від 14.04.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачеві встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.
17.04.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 17.04.2025) від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№10052/25), у якій зазначено запитувані судом відомості.
Ухвалою суду від 22.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
07.05.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 07.05.2025) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№11954/25). У прохальній частині відзиву на позовну заяву представник відповідача просить суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження у випадку подання позивачем додаткових матеріалів.
09.05.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 09.05.2025) від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№12203/25).
Ухвалою від 13.05.2025 суд перейшов до розгляду справи №914/1134/25 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 04.06.2025, визнавши явку представників сторін у судове засідання не обов'язковою.
14.05.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 14.05.2025) від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх.№12648/25).
27.05.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 27.05.2025) від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 28.05.2025 суд задовольнив заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні у справі №914/1134/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
03.06.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 03.06.2025) від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№14684/25).
У підготовчому засідання 04.06.2025 оголошено перерву до 02.07.2025.
02.07.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 01.07.2025) від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№7644/25).
Ухвалою від 02.07.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.08.2025.
У судове засідання 06.08.2025 з'явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити такі.
У судове засідання 06.08.2025 з'явився представник відповідача. У судовому засіданні представник відповідача підтримав раніше подані клопотання. Щодо заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та наданих поясненнях під час розгляду справи.
У судовому засіданні 06.08.2025 суд з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 06.08.2025, суд ухвалив рішення та відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив скорочене судове рішення, повідомивши про орієнтований час складення його повного тексту.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.
Аргументи позивача.
В обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач повідомляє про те, що
згідно відповіді Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 04.02.2025 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та Фізичною особою-підприємцем Гураль Ольгою Володимирівною укладений договір оренди нежитлових приміщень першого поверху №105 від 15.08.2021 року, загальною площею 963,7 кв.м. за адресою вул. І. Мазепи, 27 у місті Львові, що перебувають на балансі Філії «Західна» Концерну «Військторгсервіс», договір продовжено до 11.01.2027 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови договору про постачання теплової енергії, який вважається укладеним на підставі приписів частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в частині оплати послуг з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення, яке перебуває у нього в оренді. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 97 661,17 грн - основної заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.04.2024 по 31.10.2024; 1 559,25 грн - пені, 6 988,39 грн - втрат від інфляції, 1 425,73 - 3% річних згідно проведених ним розрахунків, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Зважаючи на вищевикладене, позивач просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Аргументи відповідача.
07.07.2025 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 07.05.2025) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№11954/25) у якому останній зазначає про те, що відповідач не є споживачем теплової енергії чи гарячого водопостачання по зазначеному у позові приміщень відповідачем чи будь-якою іншою особою ніколи не укладалися, а приміщення які ФОП Гураль О.В. орендує у держави, є військовим майном і воно з самого початку планувалось повністю автономним.
Також представник позивача стверджує, що договір на постачання гарячої води взагалі є неналежним доказом ще й через те, що предмет позову це стягнення коштів за незрозуміле постачання «тепла», а не вартості «гарячої води». А також зазначає про те, що позивач не навів жодних обґрунтувань щодо походження показників спожитих відповідачем, не надав жодних документів, які б підтверджували факт такого споживання. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у даній справі в повному обсязі.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
15.08.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (орендодавець за договором) та фізичною особою-підприємцем Гураль Ольгою Володимирівною (орендар за договором) укладено договір оренди нерухомого державного майна №105 від 15.08.2014 (нова редакція).
Згідно Договору оренди нерухомого майна №105 від 15.08.2014, орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове, платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 936,7 кв.м., що позначені в технічній документації під літерами: №97-2/21,0 кв.м; №97-3/19,3 кв.м; 97-8/11,9 кв.м; 97-10/5,7 кв.м; №97-11/19,0 кв.м., 97-12/10,4 кв.м.; №97-13/8,6 кв.м; №97-14/7,0 кв.м; 97-15/27,2 кв.м.; №97-16/1,9 кв.м; №97-17/2,1 кв.м.; №97-19/1,6 кв.м.; №97-20/1,2 кв.м.; №97-21/1,2 кв.м.; №97-22/1,6 кв.; 397-24/8,9 кв.м; №97-25/13,5 кв.м.; №97-26/9,8 кв.м.; №97-27/9,8 кв.м.; №97-28/13,3 кв.м.; №97-29/8,8 кв.м №97-31/25,8 кв.м; №97-34/12,5 кв.м; №97-35/16 кв.м; №97-36/27,6 кв. м.; №97-38/14,9 кв.м.; №97-39/23,2 кв.м.; №97-40/25,0 кв.м.; №97-49/28,2 кв.м.; №97-50/12,3 кв.м.; №97-53/2,7 кв.м.; №97-54/8,4 кв.м.; частина приміщення №97-55/483,1 кв.м.; №97-77/13,9 кв.м.; №97-78/9,8 кв.м.; №97-79/20,6 кв.м.; №97-80/8,9 кв.м,; розміщені на першому поверсі будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Івана Мазепи, 27, що перебувають на балансі Філії «Західна» Конценрну «Військторгсервіс».
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, форма якого затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021.
З 01.12.2021 року почав діяти новий індивідуальний Договір про надання послуги з постачання теплової енергії (індивідуальні договори про надання послуг знаходяться у вільному доступі на сайті підприємства lmkp.lte.lviv.ua).
Відповідно до пункту 1 Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі- послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктами 2-4 Договору, даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на https://lmkp.lte.lviv.ua. Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на https://lmkp.lte.lviv.ua. Інформування споживача про намір зміни ціни/тарифу на послугу здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Мінрегіону від 05.06.2018 №130. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Пунктом 5 Договору передбачено, що Виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Відповідно до пункту 30 Договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця lmkp.lte.lviv.ua У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Відповідно до пунктів 32 та 33 Договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Пунктами 34 та 35 Договору передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Згідно з пунктами 44 та 45 Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону. У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Як зазначив позивач, відповідач фактично отримує послугу з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення та несе витрати, оскільки відповідно до статті 16 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» та наказу Державного комітету України з питань житлово-комунальних послуг №76 від 17.05.2005 такі надаються безперебійно.
Нежитлові приміщення відповідача знаходяться в житловому будинку та під'єднані до послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго», підприємство проводить нарахування в силу закону.
Як вказано у позовній заяві з 01.12.2021 ЛМКП «Львівтеплоенерго» здійснює розрахунки кількості спожитої теплової енергії на опалення для споживачів, які отримують послуги з постачання теплової енергії на опалення за порядком, визначеним статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», вимогами «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих і будівлі комунальних послуг», затвердженої Наказом Мінрегіонбуду та ЖКГУ №315 від 22.11.2018 зі змінами та доповненнями, затвердженими наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021р. №358 та рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №972 від 01.11.2021р. «Про встановлення ЛМКП «Львівтеплоенерго» тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуг з постачання теплової енергії та гарячої води».
Позивач скеровував відповідачу рахунки на оплату поставленої теплової енергії за спірний період, про що свідчать долучені до матеріалів справи докази.
Як стверджує позивач, відповідач не сплачував за послуги з постачання теплової енергії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість. Відповідно до розрахунків позивача, основна заборгованість відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.04.2024 по 31.10.2024 становить 97 661,17 грн.
Керуючись пунктом 45 Індивідуального договору від 01.12.2021 та частиною 2 статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 1 425,73 грн. - 3% річних, 6 988,39 грн. - втрат від інфляції та 1 559,25 грн. - пені, згідно приведених розрахунків, що долучений до позовної заяви.
Враховуючи наведене, у зв'язку з наявною заборгованістю відповідача, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з даним позовом та просить стягнути з відповідача 87 687,80 грн. - основної заборгованості за період з 01.04.2024 по 31.10.2024, 1 425,73 грн. - 3% річних, 6 988,39 грн. - втрат від інфляції та 1 559,25 грн. - пені згідно приведених ним розрахунків, а також судові витрати зі сплати судового збору.
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Згідно із статтею 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідач, на підставі укладеного договору оренди нерухомого державного майна №105 від 15.08.2014, орендує нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 936,7 кв.м., що позначені в технічній документації під літерами: №97-2/21,0 кв.м; №97-3/19,3 кв.м; 97-8/11,9 кв.м; 97-10/5,7 кв.м; №97-11/19,0 кв.м., 97-12/10,4 кв.м.; №97-13/8,6 кв.м; №97-14/7,0 кв.м; 97-15/27,2 кв.м.; №97-16/1,9 кв.м; №97-17/2,1 кв.м.; №97-19/1,6 кв.м.; №97-20/1,2 кв.м.; №97-21/1,2 кв.м.; №97-22/1,6 кв.; 397-24/8,9 кв.м; №97-25/13,5 кв.м.; №97-26/9,8 кв.м.; №97-27/9,8 кв.м.; №97-28/13,3 кв.м.; №97-29/8,8 кв.м №97-31/25,8 кв.м; №97-34/12,5 кв.м; №97-35/16 кв.м; №97-36/27,6 кв. м.; №97-38/14,9 кв.м.; №97-39/23,2 кв.м.; №97-40/25,0 кв.м.; №97-49/28,2 кв.м.; №97-50/12,3 кв.м.; №97-53/2,7 кв.м.; №97-54/8,4 кв.м.; частина приміщення №97-55/483,1 кв.м.; №97-77/13,9 кв.м.; №97-78/9,8 кв.м.; №97-79/20,6 кв.м.; №97-80/8,9 кв.м,; розміщені на першому поверсі будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Івана Мазепи, 27, що перебувають на балансі Філії «Західна» Конценрну «Військторгсервіс», що не заперечується відповідачем.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Як встановлено судом, з 01.12.2021 року почав діяти новий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (індивідуальні договори про надання послуг знаходяться у вільному доступі на сайті підприємства lmkp.lte.lviv.ua).
Надання послуг відповідачу з постачання теплової енергії підтверджується актом про включення системи теплоспоживання від 16.10.2023, Інформацією по об'єкту, даними ВОТЕ.
Порядок розподілу витрат визначено статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 22.11.2018р. №315.
Відповідно до п.3 розділу І Методики №315 зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та території України від 28.12.2021 року №358 передбачено, що обсяги теплової енергії розподіляються між усіма споживачами будівлі, а саме: «Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудованих - прибудованих або прибудованих, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкт нерухомого майна...».
Нежитлові приміщення відповідача знаходяться за адресою: м.Львів вул. Івана Мазепи,27 та під'єднані до послуг з постачання теплової енергії (центральне опалення).
Слід зазначити, що чинними нормативно-правовими актами, не передбачено звільнення споживачів від обов'язку оплати теплової енергії (центральне опалення), витраченої на опалення місць загального користування та втрат трубопроводами системи опалення, у разі відсутності у них окремих опалювальних приладів чи фактичного споживання.
Отже, кожен споживач-власник або орендар приміщення, повинен приймати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (ФВБС).
Як встановлено судом, основна заборгованість відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.04.2024 по 31.10.2024 становить 87 687,80грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки доказів повної чи часткової сплати вказаної суми основної заборгованості відповідачем до суду подано не було, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення із відповідача основного боргу в розмірі 87 687,80 грн. за період з 01.04.2024 по 31.10.2024 за надані послуги з постачання теплової енергії є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 425,73 грн. - 3% річних та 6 988,39 грн. - втрат від інфляції за період з 01.04.2024 по 31.10.2024 згідно приведених розрахунків.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019р. у справі №915/880/18, від 26.09.2019р. у справі №912/48/19, від 18.09.2019р. у справі №908/1379/17).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019р. у справі №905/600/18).
Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 902/417/18 зазначила та вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися, як спосіб отримання кредитором доходів.
Перевіривши розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме: у розмірі 1 425,73 грн. - 3% річних та 6 988,39грн. - втрат від інфляції, відповідно, за визначений позивачем період.
Щодо стягнення з відповідача 891,89 грн. нарахованої пені згідно приведених позивачем розрахунків, суд зазначає наступне.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов'язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 45 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 1 559,25 грн. пені за визначений позивачем період, із дотриманням ним 6 строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, як основної заборгованості, так і нарахованих 3 % річних, втрат від інфляції та пені, а також доказів в спростування наведених обставин, відповідачем, суду не надано.
Суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду виняткових обставин, які б слугували підставою для зменшення штрафних санкцій.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення повністю та стягненню з відповідача на користь позивача 87 687,80 грн. - основної заборгованості за період з 01.04.2024 по 31.10.2024, 1 425,73грн. - 3% річних, 6 988,39грн. - втрат від інфляції, а також 1 559,25 грн. - пені.
Судові витрати.
Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцію №16441 від 07.08.2024 року.
З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено повністю, з відповідачів підлягає до стягнення 3028,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гураль Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, Львівська область, місто Львів, вулиця Данила Апостола, будинок 1; ідентифікаційний код 05506460) 87 687,80 грн. - основної заборгованості за період з 01.04.2024 по 31.10.2024, 1 425,73 грн. - 3% річних, 6 988,39 грн. - втрат від інфляції, 1 559,25 грн. - пені, 3028,00 грн витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 16.09.2025.
Суддя Гоменюк З.П.