вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" вересня 2025 р. Справа № 911/248/21
За кредиторською заявою Головного управління ДПС у Київській області
у справі № 911/248/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська правова група»
до боржника Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод»
про банкрутство
Суддя Лутак Т.В.
Секретар судового засідання Дідик Є.С.
Представники: згідно протоколу судового засідання
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/248/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська правова група» до боржника Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2021 відкрито провадження у даній справі та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» здійснено 09.02.2021, номер публікації якого 65895.
Постановою Господарського суду Київської області від 23.01.2023 визнано банкрутом Приватне акціонерне товариство «Бориспільський автозавод» (08322, Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, будинок 4, ідентифікаційний код - 31936646) та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута - Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» призначено арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 310 від 12.03.2013, адреса: 43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Коперника, будинок 36).
Офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника - Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури здійснено судом 24.01.2023, номер публікації якого 69923.
До Господарського суду Київської області звернулося Головне управління ДПС у Київській області із заявою б/н від 23.04.2025 (вх. № 5618 від 23.04.2025) про визнання грошових вимог Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України до Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» у розмірі 564 765, 31 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2025 розгляд вищезазначеної кредиторської заяви Головного управління ДПС у Київській області призначено на 01.05.2025, зобов'язано Головне управління ДПС у Київській області та ліквідатора банкрута надати суду певні документи.
30.04.2025 до Господарського суду Київської області від ліквідатора банкрута надійшов лист-повідомлення б/н від 30.04.2025 (вх. № 5825/25 від 30.04.2025) про розгляд кредиторських вимог Головного управління ДПС у Київській області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.05.2025, за усним клопотанням представника Головного управління ДПС у Київській області, розгляд кредиторської заяви Головного управління ДПС у Київській області відкладено на 02.06.2025.
До Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк Україна» надійшли заперечення б/н від 21.05.2025 (вх. № 6980/25 від 21.05.2025) проти кредиторських вимог Головного управління ДПС у Київській області.
30.05.2025 до Господарського суду Київської області від ліквідатора банкрута надійшли письмові пояснення б/н від 30.05.2025 (вх. № 7473/25 від 30.05.2025) щодо кредиторських вимог Головного управління ДПС у Київській області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2025, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника Головного управління ДПС у Київській області та за усним клопотанням ліквідатора банкрута, розгляд кредиторської заяви Головного управління ДПС у Київській області відкладено на 03.07.2025.
До Господарського суду Київської області від Головного управління ДПС у Київській області надійшли письмові пояснення б/н від 01.07.2025 (вх. № 9167/25 від 01.07.2025) та документи по справі.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.07.2025, у зв'язку з неявкою у судове засідання ліквідатора банкрута та необхідністю витребування у нього пояснень по справі, розгляд кредиторської заяви Головного управління ДПС у Київській області відкладено на 04.09.2025.
16.07.2025 до Господарського суду Київської області від ліквідатора банкрута надійшла заява б/н від 15.07.2025 (вх. № 9919/25 від 16.07.2025) з поясненнями по справі.
У судове засідання 04.09.2025 з'явилися представники Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська правова група», Товариства з обмеженою відповідальністю «BEGEMOT SYSTEMS» та ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Григор'єв Валерій Васильович, інші учасники провадження у даній справі у судове засідання 04.09.2025 не з'явилися та причин неявки суду не повідомили.
У судовому засіданні 04.09.2025 розглядається заява Головного управління ДПС у Київській області б/н від 23.04.2025 (вх. № 5618 від 23.04.2025) про визнання грошових вимог до Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» у розмірі 564 765, 31 грн.
Грошові вимоги Головного управління ДПС у Київській області обґрунтовані: актом камеральної перевірки від 14.03.2023; податковою декларацією з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 15.02.2023; довідкою про податковий борг; розрахунками заборгованості Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» по земельному податку з юридичних осіб, по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та по податку на прибуток приватних підприємств.
Загальна сума вимог Головного управління ДПС у Київській області становить 564 765, 31 грн, з яких:
- 340, 00 грн - донараховані штрафні санкції за актом камеральної перевірки від 14.03.2023 та визначені в податковому повідомленні-рішенні № 0054650407 від 11.04.2023;
- 350 998, 08 грн - податок на нерухоме майно, самостійно визначений платком податків у податковій декларації від 17.02.2023;
- 213 427, 23 грн - земельний податок з юридичних осіб, самостійно визначений платком податків у податковому розрахунку земельного податку від 17.02.2023.
Ліквідатор банкрута, згідно листа-повідомлення б/н від 30.04.2025 (вх. № 5825/25 від 30.04.2025), визнав повністю кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Київській області в такій черговості: 6 056, 00 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів; 564 425, 31 грн - третя черга задоволення вимог кредиторів; 340, 00 грн - шоста черга задоволення вимог кредиторів.
В подальшому ліквідатор банкрута, відповідно до письмових пояснень б/н від 30.05.2025 (вх. № 7473/25 від 30.05.2025) та б/н від 15.07.2025 (вх. № 9919/25 від 16.07.2025), просив відмовити у визнанні кредиторських вимог Головного управління ДПС у Київській області, оскільки він вважає, що Головним управлінням ДПС у Київській області роздруковано проекти декларацій, які готувалися колишнім керівником банкрута ще до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, адже дані декларації подаються наперед розрахувавши суму податків за рік, а вже в подальшому податок сплачується щомісячно та щоквартально, разом з цим наявні декларації не містять підпису як особи, яка їх подавала так і уповноваженої особи Головного управління ДПС у Київській області.
Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк Україна» повністю заперечує проти визнання кредиторських вимог Головного управління ДПС у Київській області посилаючись на те, що вони є безпідставними, оскільки виникли після винесення постанови про визнання боржника банкрутом.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - це кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.
Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог.
Частиною першою ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, яка визначає наслідки визнання боржника банкрутом, встановлено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Отже, у ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у Кодексі України з процедур банкрутства, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Кодексу. Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури. Водночас системний аналіз положень ст. 1, ст. 59 та ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку про те, що законодавцем обмежено можливість нарахування заборгованості за окремими зобов'язаннями та, як наслідок, їх визнання у подальшому як кредиторські вимоги.
При цьому, суд звертає увагу, що порядок виникнення грошових зобов'язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 ст. 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов'язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 зазначила, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 56.18 ст. 56, п. 57.3 ст. 57 та інших положень Податкового кодексу України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов'язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов'язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов'язання, а також як неузгоджене зобов'язання, коли грошове зобов'язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов'язання не означає, що зобов'язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.
В податковому законодавстві податковий обов'язок включає в себе обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 37.2 ст. 37 Податкового кодексу України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
В пункті 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України).
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 54.1 ст. 54, п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України).
Разом з тим, у випадку, коли платник податку в установлені строки не подає декларації або дані перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань та надіслати платнику податків податкове повідомлення-рішення про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 903/51/20 зазначив, що для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації за відповідним податком.
Водночас, як вже зазначалося вище, в силу приписів ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
При цьому подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Тобто не підлягають визнанню грошові вимоги податкового органу лише з тих підстав, що податкові зобов'язання були самостійно задекларовані боржником, а відтак є узгодженими та не підлягають оскарженню у розумінні п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої у подібних правовідносинах та викладеної у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16, від 07.10.2020 у справі № 15/293-б, від 02.08.2023 у справі № 18/1247/12, від 05.08.2024 у справі № 926/869-б/23.
З матеріалів справи вбачається, що боржника - Приватне акціонерне товариство «Бориспільський автозавод» визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру постановою Господарського суду Київської області від 23.01.2023 у справі № 911/248/21.
При цьому, судом встановлено, що заявлені Головним управлінням ДПС у Київській області вимоги щодо податку на нерухоме майно у розмірі 350 998, 08 грн та вимоги щодо земельного податку з юридичних осіб у розмірі 213 427, 23 грн, самостійно визначені платком податків у податковій декларації від 17.02.2023 та у податковому розрахунку земельного податку від 17.02.2023.
Судом також встановлено, що у березні 2023 року щодо Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток підприємств за 2022 рік, однак матеріали справи не містять податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки, щодо донарахованих штрафних санкцій на суму 340, 00 грн, тобто відсутні докази належні та допустимі докази виникнення вказаних зобов'язань до визнання боржника банкрутом.
З огляду на вищевикладене, вбачається, що заявлені до визнання Головним управлінням ДПС у Київській області податкові зобов'язання визначені за період та мають термін сплати в період після визнання боржника - Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» банкрутом, тобто не є поточними вимогами і такі вимоги не підлягають визнанню відповідно до ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2025 у справі № 908/1734/22, від 18.03.2025 у справі № 904/1582/22, від 27.03.2025 у справі № 908/3800/21.
Отже, враховуючи обставини, встановленні під час розгляду даної справи, суд відхиляє повністю заявлені Головним управлінням ДПС у Київській області до Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» кредиторські вимоги у розмірі 564 765, 31 грн.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на Головне управління ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 2, 45, 59-60 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями 73-79, 86, 129, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Відхилити повністю вимоги Головного управління ДПС у Київській області до Приватного акціонерного товариства «Бориспільський автозавод» у розмірі 564 765, 31 грн.
2.Копію даної ухвали направити учасникам у справі про банкрутство.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 16.09.2025.
Суддя Т.В. Лутак