ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.09.2025Справа № 910/7214/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафе Марія"
про стягнення 33 600, 00 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафе Марія" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 33 600, 00 грн, з яких: 16 800, 00 грн. - основний борг, 16 800, 00 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № КБР-58/03/24-Н про надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав від 12.03.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зокрема, залучено до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватну організацію «Українська ліга авторських і суміжних прав» та Приватну організацію «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами».
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.06.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Павлівська, буд. 26/41, частина нежитл. приміщення 1-14, групи приміщень 111 літ. А, м. Київ, 01001, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 16.05.2025 з відміткою поштового відділення: «за закінченням терміну зберігання».
Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.
Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.06.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
12.03.2024 між Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" (далі - суміжна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кафе Марія" (далі - користувач) укладено договір № КБР-58/03/24-Н про надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав, умовами якого передбачено, що Користувач здійснює (на Території) використання в комерційній діяльності Об'єктів суміжних прав шляхом їх публічного виконання, а Суміжна Організація надає стосовно Території Користувачу на умовах, визначених цим Договором, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання Об'єктів суміжних прав. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити Винагороду (Роялті) Суміжній Організації на розрахунковий рахунок, який вказаний у відповідному виставленому суміжною організацією рахунку. Розмір винагороди (роялті) узгоджується сторонами у додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.
Згідно з п. 2.2. договору, якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити Суміжній Організації штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки Суміжна Організація набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в повному обсязі.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє 1 (один) рік, а в частині невиконання фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до повного їх виконання (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 4.2 договору, у випадку, якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії цієї Ліцензійної угоди виключно протягом місяця до настання дати закінчення її строку, дія цієї Ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах і так кожного разу, коли протягом місяця до завершення строку дії цієї Ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання об'єктів суміжних прав, що має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін. Повідомлення про припинення дії цієї Ліцензійної угоди мас бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних у цій Ліцензійній угоді поштових реквізитів Сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення. Якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії цього договору протягом місяця до закінчення строку дії цієї ліцензійної угоди (через що ліцензійна угода продовжить свою дію на той самий строк), то виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.). Положення про збільшення розміру платежів (винагороди) через річний рівень інфляції є обов'язковим для виконання без підписання сторонами будь-яких додаткових угод, воно діє з першого дня коли договір було автоматично продовжено. Якщо за тих чи інших причин користувач сплачував винагороду (роялті) без врахування рівня (інфляції), то він повинен доплатити відповідну суму тоді, коли до нього звернеться суміжна організація.
Додатком №1 до договору № КБР-58/03/24-Н від 12.03.2024 погоджено перелік закладів, в яких користувач здійснює використання об'єктів суміжних прав, а саме: Кафе «Марія», адреса закладу: Павлівська 26/41, загальна площа закладу - 163,7 кв.м., 54 посадкових місць.
Відповідно до п. 2 додатку № 1, сторонами погоджено наступний розмір щомісячного платежу за використання об'єктів суміжних прав: 800, 00 грн. Винагорода (роялті) не може бути меншою ніж встановлено законодавством. Розмір платежів визначений відповідно до інформації, що була надана користувачем.
Щомісячний платіж за використання об'єктів суміжних прав перераховується користувачем на розрахунковий рахунок суміжної організації відповідно до умов ліцензійної угоди. Він сплачується не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця за який він здійснюється. Перший платіж здійснюється не пізніше 5 днів з моменту укладення ліцензійної угоди (п. 3 додатку № 1).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо оплати винагороди за використання в комерційній діяльності музичних творів за договором № КБР-58/03/24-Н від 12.03.2024, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 16 800, 00 грн. та штраф у розмірі 16 800, 00 грн, що складає 100% від розміру простроченого платежу.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.
Частиною третьою статті 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.
Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Частиною другою статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як встановлено судом, за умовами укладеного між сторонами договору, позивач надає на Території відповідача дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання Об'єктів суміжних прав, відповідач, в свою чергу, зобов'язується виплатити Винагороду (Роялті) позивачу на розрахунковий рахунок, який вказаний у відповідному виставленому суміжною організацією рахунку. Розмір винагороди (роялті) узгоджується сторонами у додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.
Так, додатком №1 до договору № КБР-58/03/24-Н від 12.03.2024 сторони погодили перелік закладів, в яких користувач здійснює використання об'єктів суміжних прав, а саме: Кафе «Марія», адреса закладу: Павлівська 26/41, загальна площа закладу - 163,7 кв.м., 54 посадкових місць.
Відповідно до п. 2 додатку № 1, сторонами погоджено наступний розмір щомісячного платежу за використання об'єктів суміжних прав: 800, 00 грн. Винагорода (роялті) не може бути меншою ніж встановлено законодавством. Розмір платежів визначений відповідно до інформації, що була надана користувачем.
Однак, відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно до умов договору, внаслідок чого, за розрахунком позивача у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 16 800, 00 грн за період з червня 2024 по лютий 2026.
Разом з тим, позивачем здійснено нарахування заборгованості до лютого 2026 включно, в той час як він звернувся до суду з даним позовом 06.06.2025 року відповідно до відтиску календарного штемпелю на поштовому конверті, в якому було надіслано позовну заяву до суду.
Відповідно до п. 2.1. договору, відповідний загальний щомісячний платіж має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (П'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.
Щомісячний платіж за використання об'єктів суміжних прав перераховується користувачем на розрахунковий рахунок суміжної організації відповідно до умов ліцензійної угоди. Він сплачується не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця за який він здійснюється. Перший платіж здійснюється не пізніше 5 днів з моменту укладення ліцензійної угоди (п. 3 додатку № 1).
Відтак, станом на момент звернення до суду з даним позовом зобов'язання відповідача з оплати винагороди (роялті) за період з липня 2025 по лютий 2026 року не настав, у зв'язку з чим у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.
Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за періоди з червня 2024 по червень 2025 року в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не долучені.
Таким чином, за висновком суду, позивач має право на стягнення з відповідача 9600,00 грн. заборгованості за період з червня 2024 по червень 2025 року включно.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № КБР-58/03/24-Н від 12.03.2024, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, наявність та обсяг заборгованості відповідача за договором у розмірі 9600, 00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 9600, 00 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 16 800, 00 грн, що складає 100% від розміру простроченого платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).
При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Так, відповідно до п. 2.2. договору, якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити Суміжній Організації штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу.
З розрахунку позивача вбачається, що штраф у розмірі 100 % від розміру простроченого платежу становить 16 800, 00 грн за прострочення оплати за 21 місяць.
Проте, як зазначено судом вище, обов'язок відповідача з оплати винагороди (роялті) за період з липня 2025 по лютий 2026 року не настав, а у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за період з червня 2024 по червень 2025.
Тож, за арифметичним перерахунком суду, здійсненим із урахуванням встановленого судом розміру боргу (9600, 00 грн), штраф підлягає стягненню з відповідача в розмірі 9 600,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав"- задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафе Марія" (вул. Павлівська, буд. 26/41, частина нежитл. приміщення 1-14, групи приміщень 111 літ. А, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код - 45347222) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (вул. А. Аболмасова, буд. 5, група прим.57, офіс 7, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код - 42502769) 9 600 (дев'ять тисяч шістсот) грн 00 грн - основного боргу, 9 600 (дев'ять тисяч шістсот) грн 00 коп. - штрафу та 1 730 (одну тисячу сімсот тридцять) грн 29 коп. - судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. О. Щербаков