ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
м. Київ
16.09.2025Справа № 918/360/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши
заяву ОСОБА_1
про забезпечення позову
у справі № 918/360/25
за позовом ОСОБА_1
до 1) Рівненської обласної ради
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ремарк»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Благодійна організація «Фонд Руєвит»
про визнання протиправними та скасування рішень, визнання договору недійсним
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Рівненської обласної ради, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 5 додатку до рішення Рівненської обласної ради від 09.09.2022 № 547 «Про внесення змін до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, що підлягають приватизації»;
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Рівненської обласної ради № 1077 «Про внесення змін до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, що підлягають приватизації»;
- визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської обласної ради від 28.03.2025 № 1078 «Про приватизацію (відчуження) адміністративного будинку, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області та розташований за адресою: м.Рівне, вул.С.Петлюри, 26»;
- визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської обласної ради від 28.03.2025 № 1079 «Про приватизацію (відчуження) нежитлових приміщень, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області та розташовані на першому поверсі будівлі за адресою: м.Рівне, вул.Поштова, 7».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті спірних рішень відповідачем не було враховано суспільний інтерес територіальної громади Рівненської області у збереженні майна в комунальній власності та його подальшого використання. За доводами позивача, спірні рішення прийняті не прозоро, без врахування усіх істотних обставин, зокрема з'ясування вартості утримання та ремонту майна і наявності відповідних коштів в бюджеті, а також без проведення технічного обстеження.
Разом із позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просив накласти арешт на адміністративний будинок, що розташований за адресою: м.Рівне, вул.С.Петлюри, 26, та нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі будівлі за адресою: м.Рівне, вул.Поштова, 7.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.04.2025 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову було відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.04.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.05.2025, залучено до участі в справі Благодійну організацію «Фонд Руєвит» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, та серед іншого встановлено учасникам справи строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
07.05.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
13.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
19.05.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 ухвалу Господарського суду Рівненської області від 28.04.2025 було скасовано в частині відмови в задоволенні заяви щодо приміщення за адресою: м.Рівне, вул.С.Петлюри, 26. Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково. До набрання законної сили рішенням Господарського суду Рівненської області по справі № 918/360/25 накладено арешт на адміністративний будинок, що розташований за адресою: м.Рівне, вул.С.Петлюри, 26.
17.07.2025 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.07.2025 підготовче засідання у справі призначено на 18.08.2025.
15.08.2025 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить залучити Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Ремарк» до участі в справі як співвідповідача, а також доповнює позовні вимоги вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, що розташовані на першому поверсі будівлі за адресою: м.Рівне, вул.Поштова, буд.7, укладеного 05.06.2025 між Рівненською обласною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Ремарк» та посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Сергатюк О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 522.
Зазначена вимога обґрунтована тим, що спірний договір укладений на підставі оскаржуваного рішення Рівненської обласної ради від 28.03.2025 № 1079, отже не відповідає інтересам територіальної громади Рівненської області, тому підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.
15.08.2025 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить накласти арешт на нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі будівлі за адресою: м.Рівне, вул.Поштова, 7.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що вказані нежитлові приміщення вже вибули з власності територіальної громади Рівненської області та можуть бути відчужені їх новим власником, що у такому разі істотно утруднить відновлення порушеного права власності територіальної громади у разі задоволення позову, оскільки призведе до необхідності нових позовів до нових власників майна, що не відповідає принципу пропорційності господарського судочинства.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.08.2025 заяву позивача про забезпечення позову прийнято до розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.08.2025.
15.08.2025 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
У підготовче засідання 18.08.2025 з'явились представники сторін, представник третьої особи не з'явився.
У підготовчому засіданні 18.08.2025 судом було відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та, після перерви, проголошено вступну та резолютивну частини ухвали про передачу справи за виключною підсудністю.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.08.2025 матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Благодійна організація «Фонд Руєвит», про визнання протиправним та скасування рішень передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025, справу № 918/360/25 передано для розгляду судді Капцовій Т.П.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 суддею Капцовою Т.П. прийнято справу № 918/360/25 до свого провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.10.2025, прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову та залучено до участі в справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Ремарк» як співвідповідача, а також, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Забезпечення позову - це по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Предметом позову у справі, що розглядається, є вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень Рівненської обласної ради щодо включення до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, що підлягають приватизації, нежитлових приміщень розташованих за адресами: м.Рівне, вул.С.Петлюри, 26 та м.Рівне, вул.Поштова, 7, а також визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: м.Рівне, вул.Поштова, 7.
Отже, предметом спору є оскарження рішень місцевої ради як органу приватизації щодо формування та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації, а також визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, укладеного між органом приватизації та переможцем електронного аукціону.
Суд відзначає, що під час вирішення питання забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті й не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову.
У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що нежитлові приміщення, розташовані на першому поверсі будівлі за адресою: м.Рівне, вул.Поштова, 7 вже вибули з власності територіальної громади Рівненської області та можуть бути відчужені їх новим власником, що у такому разі істотно утруднить відновлення порушеного права власності територіальної громади у разі задоволення позову, оскільки призведе до необхідності подання нових позовів до нових власників майна, що не відповідає принципу пропорційності господарського судочинства.
Втім, як встановлено судом, позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не надано суду доказів, у розумінні чинного процесуального закону, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У заяві про забезпечення позову позивач посилається лише на потенційні ризики, що можуть виникнути у зв'язку з відчуженням Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Ремарк» вищенаведених нежитлових приміщень, проте матеріали справи не містять жодних доказів і позивачем не наведено жодних обставин, які свідчили б про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Ремарк» реального наміру відчужити ці приміщення.
Додатково суд зауважує, що частиною 12 статті 137 ГПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
У постанові Верховного Суду від 14.09.2023 у справі № 918/531/23 викладено висновки щодо меж проведення та завершення аукціону з продажу об'єкту малої приватизації.
Так, правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим визначено Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна».
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема, проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.
Аукціон - спосіб продажу об'єкта приватизації, за яким власником об'єкта приватизації стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»).
Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу (далі - Порядок) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432.
Відповідно до пункту 37 Порядку електронний аукціон є процедурою визначення переможця електронного аукціону, в ході якої учасники мають можливість поетапного збільшення своїх цінових пропозицій протягом трьох раундів, що проводяться за однаковими правилами, визначеними цим Порядком.
Процедуру визначення переможця електронного аукціону урегульовано пунктами 63 - 75 Порядку.
Згідно з пунктом 64 Порядку переможець електронного аукціону: підписує протокол про результати електронного аукціону та надає його оператору електронного майданчика, через якого ним подано цінову пропозицію, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем його формування електронною торговою системою; сплачує на відповідний поточний рахунок органу приватизації ціну продажу об'єкта приватизації протягом 20 робочих днів з дня, що настає за днем формування протоколу про результати електронного аукціону; укладає договір купівлі-продажу об'єкта приватизації з органом приватизації протягом 25 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону.
Відповідно до пункту 72 Порядку після опублікування органом приватизації через особистий кабінет укладеного договору купівлі-продажу об'єкта приватизації та натискання відповідної електронної кнопки в інтерфейсі особистого кабінету електронному аукціону автоматично присвоюється статус «Аукціон завершено. Договір підписано».
Отже, виходячи із визначення поняття електронного аукціону (спосіб продажу об'єкту приватизації з визначенням переможця), положень статей 1, 10 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», Порядку проведення аукціону, останній завершується укладенням договору купівлі-продажу та його опублікуванням.
Позивач правильно зазначає, що у спірних правовідносинах аукціон завершено у зв'язку з укладенням договору.
Водночас суд вважає за необхідне зауважити, що арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (див. постанову Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19), а відповідно до пункту 2 частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Відтак, оскільки відповідач-2 є добросовісним набувачем, який набув майно на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна, і суд не вирішує питання про витребування такого майна, обраний позивачем спосіб забезпечення позовну не є пропорційним заявленим позовним вимогам, а також підпадає під встановлену частиною 12 статті 137 ГПК України заборону, адже такі заходи є втручанням у проведення аукціону, що фактично нівелює його наслідки.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що викладені у заяві доводи про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду є необґрунтованими, а заявлені ним вимоги суперечить нормам процесуального законодавства, зокрема імперативним вимогам частини 12 статті 137 ГПК України, що має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136 - 140, 234, 235 ГПК України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 257 ГПК України.
Суддя Т.П.Капцова