ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.09.2025Справа №910/8413/25
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех"
доАкціонерного товариства "Укртранснафта"
про стягнення коштів у загальному розмірі 301 979,94 грн
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники учасників справи:
від позивача:Зайченко Д.Г.
від відповідача:Шевцова Т.М.
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Укртранснафта" про стягнення коштів у загальному розмірі 301 979,94 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" вказує, що ним було повністю виконано свої зобов'язання за Договором поставки №23-02/290-24 від 05.11.2024 з поставки всього обсягу та асортименту товару, передбаченого Специфікацією №1, проте з допущенням незначного порушення строку поставки частини товару не зі своєї вини, а через значний обсяг та асортимент товару, що напряму впливає на логістику доставки (поставка товару здійснювалася з Китаю).
Як вказує позивач, Акціонерним товариством "Укртранснафта" було пред'явлено до АТ "КБ "Глобус" вимогу за банківською гарантією №42969 від 30.10.2024 та банком беззаперечно було сплачено АТ "Укртранснафта" суму вимоги в розмірі 296 732,25 грн.
Оскільки, на думку позивача, банківською гарантією №42969 від 30.10.2024 забезпечувалось саме виконання Договору поставки №23-02/290-24 від 05.11.2024 (а не належне виконання договору), в той час як відповідачем було не пред'явлено вимогу до банку в строк, установлений договором (після допущених позивачем порушень умов договору) та не було повернуто банківську гарантію гаранту - АТ "КБ "Глобус" протягом 5 робочих днів після виконання договору, то Акціонерним товариством "Укртранснафта" було неправомірно пред'явлено до АТ "КБ "Глобус" вимогу за банківською гарантією №42969 від 30.10.2024, а відтак отримана відповідачем за вказаною банківською гарантією сума в розмірі 296 732,25 грн підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" як така, що була набута відповідачем без достатньої правової підстави.
Крім того, посилаючись на безпідставне набуття Акціонерним товариством "Укртранснафта" коштів в сумі 296 732,25 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 857,52 грн та 3% річних у розмірі 1 390,17 грн, нарахованих 08.05.2025 по 03.07.2025.
У змісті позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 4 529,70 грн та очікує понести витрати на правову допомогу у орієнтовному розмірі 30 000,00 грн.
Також у прохальній частині позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" просить суд зобов'язати відповідача або орган (особу), який здійснюватиме примусове виконання судового рішення, нарахувати та сплатити (або стягнути) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, розраховану з 08.05.2025 по дату виконання рішення суду про стягнення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 відкрито провадження у справі №910/8413/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін; встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору; судове засідання призначено на 19.08.2025.
30.07.2025 Акціонерним товариством "Укртранснафта" сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позов, в якому відповідач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" порушило строки поставки товару за видатковими накладними №Ш-1601 від 12.03.2025 та №Ш-2090 від 19.03.2025, у зв'язку з чим 30.04.2025 Акціонерне товариство "Укртранснафта" передало через АТ "Ощадбанк" до АТ "КБ "Глобус" вимогу платежу від 29.04.2025 №12 за банківською гарантією №42969 від 30.10.2024. 07.05.2025 АТ "КБ "Глобус" перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 296 732,25 грн. В свою чергу позивач в повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару. На думку відповідача, оскільки має місце неналежне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки №23-02/290-24 від 05.11.2024, то гарантійний випадок настав, відтак відповідач вважає, що правомірно пред'явив Банку-гаранту вимогу платежу за Банківською гарантією №42969. Крім того, відповідач звертає увагу, що п. 15.3 Договору поставки №23-02/290-24 від 05.11.2024 містить чіткі умови, за яких банківська гарантія не повертається - у разі прострочення поставки товару. Таким чином, відповідач вважає, що АТ "Комерційний банк "Глобус" правомірно здійснило виплату за банківською гарантією №42969, відповідач в свою чергу обґрунтовано отримав грошову виплату у розмірі 296 732,25 грн, у зв'язку із чим відсутні правові підстави для застосування положень ст. 1212 ЦК України та задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех".
07.08.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що відповідач жодним чином не спростовував у відзиві неправомірність не повернення забезпечення виконання договору. Так, позивач повторно вказує, що згідно п. 15.2 Договору поставки №23-02/290-24 від 05.11.2024 повернення банківської гарантії мало бути здійснене не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з дня повного виконання договору. Договір був повністю виконаний сторонами - 18.04.2025, а з боку позивача - ще 19.03.2025. Відтак, на думку позивача, відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання по поверненню банківської гарантії, що стало підставою безпідставного набуття грошових коштів у вигляді отримання забезпечення виконання договору.
11.08.2025 від Акціонерного товариства "Укртранснафта" через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач вказує, що пункт 15.2 Договору поставки №23-02/290-24 від 05.11.2024 визначає випадки та строки повернення банківської гарантії, а пункт 15.3 визначає випадки коли банківська гарантія не повертається. На думку відповідача, у разі наявності обставин, передбачених у п. 15.3 Договору, є неможливим виконання п. 15.2 Договору щодо повернення банківської гарантії. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що умови Договору поставки №23-02/290-24 від 05.11.2024 не містять відсилки до статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", що підтверджує те, що умови договорів у справі №910/12144/23 та у справі №910/8413/25 не є тотожними, тому застосування до спірних взаємовідносин правового висновку Верховного Суду у справі №910/12144/23 є необґрунтованим.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 оголошено перерву в судовому засідання до 04.09.2025.
29.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення у справі (зареєстровані у комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" 01.09.2025), в яких позивач вказує, що асортимент товару (шин) за лотами №2 та №8 публічної закупівлі UA-2024-09-20-007577-a складався із 35 товарний позицій в загальній кількості 326 шин на загальну суму 5 934 654,00 грн, в той час як несвоєчасно було поставлено тільки 16 шин. На думку позивача, п. 15.3 Договору поставки №23-02/290-24 від 05.11.2024 передбачав підстави не повернення гарантії саме у випадку прострочення поставки товару, тобто всіх 35 товарних позицій в загальній кількості 326 шин на загальну суму 5 934 654,00 грн, а не його частини. Крім того, позивач вказує, що банківська гарантія №42969 згідно її змісту забезпечувала лише виконання принципалом договору. Жодних вказівок чи посилань на норми Договору поставки №23-02/290-24 від 05.11.2024, при порушенні яких відповідач матиме право на гарантії, визначено не було. До того ж позивач зазначає, що сторонами було врегульовано можливість надати відповідачем банку-гаранту вимогу про сплату значно меншої суми виходячи із принципів розумності та співмірності з огляду на те, що розмір забезпечення виконання договору складав 5% від вартості товару (від 5 934 654,00 грн), в той час як сума несвоєчасного (на 5 та 12 днів прострочення відповідно) постачання частини товару склала загалом 4,39%. Позивач вважає, що в такому надмірному розмірі стягнутої банківської гарантії вбачається каральна функція з боку відповідача по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех", що має аналогію з надмірними штрафними санкціями в порівнянні із завданими несвоєчасним постачанням частини товару збитками.
03.09.2025 Акціонерним товариством "Укртранснафта" сформовано в системі "Електронний суд" письмові пояснення, в яких відповідач вказує, що пунктом 15.3 Договору поставки №23-02/290-24 від 05.11.2024 передбачено не повернення банківської гарантії у разі як повного прострочення поставки товару, так і часткового, що випливає із формулювання п. 15.3 Договору. Також відповідач зазначає, що на виконання вимог гарантії №42969 ним у вимозі платежу за банківською гарантією зазначено, що позивачем порушено зобов'язання щодо своєчасної поставки товару. Будь-яких інших умов, що вимога платежу пред'являється на певну суму з урахуванням частки невиконаного зобов'язання, банківська гарантія не містить. Відтак, з урахуванням положень пунктів 15.3, 15.4 Договору та змісту гарантії №42969, відповідач вважає, що мав право пред'явити банківську гарантію на повну суму.
У судове засідання, призначене на 04.09.2025 з'явились представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, а відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
В судовому засіданні 04.09.2025 судом завершено розгляд справи №910/8413/25 по суті, та оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, яке буде проголошено 16.09.2025 о 11:30 год.
На проголошення судового рішення по справі №910/8413/25 з'явились представники сторін.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
05.11.2024 за результатами закупівлі UA-2024-09-20-007577-a між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" (постачальник) та Акціонерним товариством "Укртранснафта" (покупець) укладено Договір поставки №23-02/290-24 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (код 34350000-5 за ДК 021:2015) (UA-2024-09-20-007577-a) (Лот 2. Шини для вантажних автомобілів, автобусів та колісної спецтехніки виробничих підрозділів АТ "Укртранснафта" в Полтавській області; Лот 8. Шини для вантажних автомобілів, автобусів та колісної спецтехніки виробничих підрозділів АТ "Укртранснафта" у Львівській області), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.
Номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у Специфікації до даного Договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є Додатком №1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною (п. 2.1 Договору).
У пункті 3.2 Договору вказано, що загальна сума Договору становить: без ПДВ - 4 945 537,50 грн, крім того ПДВ - 989 107,50 грн. Разом з ПДВ - 5 934 645,00 грн.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що розрахунок за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання електронного первинного документа (видаткової накладної), з урахуванням положень розділу 6 цього Договору.
Згідно п. 5.2 Договору постачальник починає відвантаження товару покупцю у строки, передбачені Специфікацією, на підставі отриманої від покупця письмової заявки про готовність до виконання Договору (в тому числі на кожну частину / партію товару).
У пункті 5.5 Договору вказано, що приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини / партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)).
Датою поставки товару (в тому числі кожної частини / партії товару) та моментом отримання покупцем товару (в тому числі кожної частини / партії товару) від постачальника вважається дата підписання електронного (-их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)) представником покупця (5.12 Договору).
Відповідно п. 7.1 Договору при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого / несвоєчасно поставленого товару, визначеної в заявці покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання. Якщо прострочення виконання зобов'язань перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від вартості непоставленого / несвоєчасно поставленого товару.
Цей Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31 жовтня 2025 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 11.1 Договору).
У пункті 15.1 Договору зазначено, що постачальник зобов'язаний не пізніше дати укладення цього Договору, на забезпечення виконання своїх зобов'язань за Договором надати банківську гарантію на суму, що становить 5 відсоток (-ів) від ціни Договору з ПДВ, зазначеної в пункті 3.2. Строк дії такої банківської гарантії - протягом строку дії цього Договору та додатково один місяць. У разі визнання неплатоспроможним банка-гаранта, який видав банківську гарантію, постачальник зобов'язується замінити банківську гарантію протягом 30 календарних днів, наступних за днем визнання неплатоспроможним банка-гаранта. Така банківська гарантія надається з дотриманням вимог, встановлених до попередньо наданої банківської гарантії забезпечення виконання договору.
У пункті 15.2 Договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний повернути забезпечення постачальнику не пізніше ніж протягом п'яти робочих днів з дня настання однієї з таких обставин:
1) після повного виконання Договору;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі, за якою було укладено Договір, недійсними або Договір нікчемним;
3) у разі дострокового розірвання цього Договору, не пов'язаного з порушеннями зобов'язань за Договором з боку постачальника.
У пункті 15.3 Договору вказано, що забезпечення не повертається покупцем постачальнику в разі:
1) невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань постачальником за Договором повністю або частково, в т.ч., але не виключно:
- за прострочення поставки товару;
- за порушення умов зобов'язання щодо якості товару.
2) дострокового розірвання покупцем Договору у випадку, якщо постачальник не виконує свої зобов'язання за Договором (відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2).
Згідно пункту 15.4 Договору підстава для направлення вимоги банку-гаранту за банківською гарантією у повному розмірі або частково виникає у покупця в момент настання будь-якого з випадків невиконання (неналежного виконання) постачальником Договору.
05.11.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" та Акціонерним товариством "Укртранснафта" було складено Специфікацію, якою було передбачено постачання 35 видів (позицій) шин у кількості 326 штук на суму 5 934 645,00 грн.
Також у Специфікації визначено строк поставки: протягом 120 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця.
На виконання зобов'язань за Договором та умов закупівлі UA-2024-09-20-007577-a Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" було надано на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" Банківську гарантію №42969 від 30.10.2024 (надалі - Банківська гарантія).
За умовами Банківської гарантії Банк-гарант (Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус") цим надає бенефіціару (Акціонерному товариству "Укртранснафта") гарантію та приймає на себе безвідкличне зобов'язання сплатити бенефіціару суму, яка не перевищує 296 732,25 грн протягом п'яти робочих днів з дати одержання першої письмової вимоги бенефіціара про сплату коштів за гарантією, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов.
Ця гарантія забезпечує виконання принципалом (Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех") Договору поставки №23-02/290-24 від 05.11.2024.
Вимога має містити:
- посилання на номер і дату цієї гарантії;
- повідомлення про невиконання / неналежне виконання принципалом зобов'язань за Договором, забезпечених цією гарантією;
- платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається до сплати за гарантією.
Виплата здійснюється шляхом перерахування суми гарантії на розрахунковий рахунок бенефіціара, зазначений у вимозі.
Одержання Банком-гарантом вимоги, що становить належне представлення, буде вважатися достатнім підтвердженням факту настання гарантійного випадку та платіж за вимогою буде здійснено без затримок або заперечень з нашого боку, незалежно від будь-яких заперечень принципала та без необхідності бенефіціару або будь-якій третій особі надавати будь-які додаткові докази та / або документи (окрім визначених умовами цієї гарантії) на підтримку своєї вимоги.
Сума гарантії зменшується на кожну суму, сплачену Банком-гарантом за цією гарантією.
Строк дії гарантії - до 02.12.2025 включно, і будь-яка вимога за гарантією має бути отримана Банком-гарантом не пізніше 17:00 годин за Київським часом цієї дати. Після 17:00 год. 02.12.2025 гарантія припиняє дію.
06.11.2024 листом вих. №23-02/6/7958-24 від 06.11.2024, який за своєю суттю є заявкою покупця на постачання товару, Акціонерне товариство "Укртранснафта" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" про готовність до виконання договору, в якому відповідач вказав куди та в яких частинах підлягають поставці 35 видів (позицій) шин у кількості 326 штук на суму 5 934 645,00 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" на виконання своїх зобов'язань за Договору було поставлено Акціонерному товариству "Укртранснафта":
- товар на суму 1 472 310,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Ш-13777 від 27.11.2024 (підписана КЕП покупця 28.11.2024);
- товар на суму 2 019 420,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Ш-13827 від 27.11.2024 (підписана КЕП покупця 29.11.2024);
- товар на суму 317 550,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Ш-14532 від 11.12.2024 (підписана КЕП покупця 17.12.2024);
- товар на суму 152 760,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Ш-14533 від 11.12.2024 (підписана КЕП покупця 18.12.2024);
- товар на суму 868 710,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Ш-531 від 28.01.2025 (підписана КЕП покупця 03.02.2025);
- товар на суму 267 600,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Ш-532 від 28.01.2025 (підписана КЕП покупця 06.02.2025);
- товар на суму 575 775,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Ш-1346 від 20.02.2025 (підписана КЕП покупця 24.02.2025);
- товар на суму 216 720,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Ш-1601 від 04.03.2025 (підписана КЕП покупця 12.03.2025);
- товар на суму 43 800,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №Ш-2090 від 14.03.2025 (підписана КЕП покупця 19.03.2025).
Акціонерним товариством "Укртранснафта" на виконання своїх зобов'язань за Договором було перераховано в якості оплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех":
- згідно платіжної інструкції №0000192500 від 24.12.2024 кошти у розмірі 152 760,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №0000192499 від 24.12.2024 кошти у розмірі 317 550,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №0000192969 від 27.12.2024 кошти у розмірі 1 472 310,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №0000192970 від 27.12.2024 кошти у розмірі 2 019 420,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №0000197759 від 04.03.2025 кошти у розмірі 868 710,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №0000198078 від 07.03.2025 кошти у розмірі 267 600,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №0000199442 від 25.03.2025 кошти у розмірі 575 775,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №0000200653 від 11.04.2025 кошти у розмірі 216 720,00 грн;
- згідно платіжної інструкції №0000201386 від 18.04.2025 кошти у розмірі 43 800,00 грн.
Таким чином станом на 19.04.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" було повністю виконано своє зобов'язання з поставки товару на суму 5 934 645,00 грн, а Акціонерним товариством "Укртранснафта" було повністю виконано своє зобов'язання з оплати поставленого товару.
30.04.2025 Акціонерне товариство "Укртранснафта" направило Акціонерному товариству "Комерційний банк "Глобус" вимогу (вих. №17-02/7/3243-25 від 30.04.2025) про сплату грошової суми за Банківською гарантією.
07.05.2025 Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" на виконання своїх зобов'язань за Банківською гарантією було здійснено сплату на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" суми в розмірі 296 732,25 грн, що підтверджується меморіальним ордером №19123 від 07.05.2025.
Спір у справі виник у зв'язку твердженнями позивача про відсутність правових підстав для стягнення (одержання) відповідачем банківської гарантії у сумі 296 732,25 грн за порушення умов Договору.
Сторонами не заперечується факт укладання Договору та його виконання, факт існування Банківської гарантії та отримання відповідачем від гаранта суми банківської гарантії у розмірі 296 732,25 грн на підставі листа вих. №17-02/7/3243-25 від 30.04.2025.
Даний спір та подібні йому спори виникли після зміни Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постановою від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 правової позиції щодо підходу до вирішення спорів про стягнення з гаранта грошових коштів.
Якщо при попередній правовій позиції наявність підстав порушення сторонами договору входило у предмет доказування у справі про стягнення бенефіціаром коштів із гаранта, то після зміни правової позиції існує безумовний обов'язок гаранта сплатити кошти на користь бенефіціара, а у разі як принципал вважає одержання бенефіціаром коштів безпідставним - такий спір вирішується в окремому провадженні з урахуванням вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України і у його предмет входить дослідження наявності правових підстав для одержання бенефіціаром по суті грошових коштів принципала (через гаранта).
Саме цей спір наразі вирішується судом між сторонами.
Сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов Договору позивач мав поставити 35 видів (позицій) шин у кількості 326 штук на суму 5 934 645,00 грн до 06.03.2025 включно.
Із загального обсягу товару, що підлягав поставці за Договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" своєчасно поставило товар на суму 5 674 125,00 грн (95,61% від загального обсягу товару) та незначно прострочило (менш ніж на два тижні) постачання товару на суму 260 520,00 грн (4,39% від загального обсягу товару).
Тобто із загального обсягу товару на суму 5 934 645,00 грн допущено прострочення по поставці товару на суму 216 720,00 грн (3,65%) на 5 календарних днів та товару на суму 43 800,00 грн (0,74%) на 12 календарних днів.
Відповідно п. 7.1 Договору при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого / несвоєчасно поставленого товару, визначеної в заявці покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання.
У відповідності до даної умови Договору відповідач вправі нарахувати позивачу пеню у розмірі 1 083,60 грн за прострочення поставки товару на суму 216 720,00 грн за період з 07.03.2025 по 11.03.2025 та пеню у розмірі 525,60 грн за прострочення поставки товару на суму 43 800,00 грн за період з 07.03.2025 по 18.03.2025, а загалом 1 609,20 грн.
Акціонерне товариство "Укртранснафта" заявило вимогу та одержало від Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (гаранта) максимально допустиму Банківською гарантією суму гарантії у розмірі 296 732,25 грн.
Для правильного вирішення спору з урахуванням доводів сторін суду необхідно надати відповідь на питання чи правомірно відповідач заявив та одержав від гаранта 296 732,25 грн.
Так, у відповідності до умов Банківської гарантії №42969 від 30.10.2024 на суму, що не перевищує 296 732,25 грн, Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" було забезпечено виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" зобов'язань за Договором з поставки товару (що буде укладений за результатами процедури закупівлі UA-2024-09-20-007577-a).
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Отже, гарантія, як і порука, має на меті залучення до зобов'язання інших осіб, майно яких поряд із майном боржника теж могло би слугувати меті задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, а тому є надійним, твердим забезпеченням виконання зобов'язань.
При цьому, гарантія за своєю правовою природою може виконувати компенсаційну функцію - покриття всіх грошових вимог кредитора, а також виступати мірою відповідальності, яка застосовується у разі порушення основного зобов'язання.
Тобто компенсаційна функція полягає у тому, що в межах певної суми гарант бере на себе зобов'язання задовольнити певні грошові вимоги кредитора, які виникли у зв'язку із порушенням принципалом свого зобов'язання (наприклад, щодо сплати неустойки). У такому випадку сума гарантії чітко не визначається, а лише встановлюється верхня межа суми гарантії. Така гарантія не може забезпечувати зобов'язання, що не підлягають грошовій оцінці. Крім того, у такому випадку сума гарантії може бути повернута у разі якщо принципалом буде виконано, хоч із простроченням, основне зобов'язання та компенсовано всі грошові вимоги бенефіціара, які виникли на підставі відповідного прострочення.
У разі якщо гарантія виступає мірою відповідальності, то сплата суми гарантії не залежить від розміру грошових вимог кредитора, які виникли у зв'язку із порушенням принципалом свого зобов'язання, а має значення лише факт допущення такого порушення. У такому випадку сума гарантії повинна бути чітко визначена, а в основному договорів, або у змісті гарантії може бути встановлено, що навіть за умови виконання основного зобов'язання та погашення всіх грошових вимог бенефіціара, які виникли на підставі відповідного прострочення, сума гарантії не повертається. При цьому, така гарантія може забезпечувати як зобов'язання, що не підлягають грошовій оцінці, так і зобов'язання, які можуть бути оцінені в грошовому еквіваленті.
Не виключені випадки коли гарантія виконує одбиві ролі.
Таким чином, саме від формулювання умов банківської гарантії та умов укладених учасниками справи правочинів у кожному конкретному випадку залежить визначення яку саме функцію виконує банківська гарантія.
Беззаперечно положення цивільного законодавства не забороняють одночасне застосування кількох заходів забезпечення виконання договору, проте у разі якщо правочин гарантії було вчинено з метою забезпечення компенсації бенефіціару його грошових вимог, що виникли у зв'язку з порушенням принципалом основного зобов'язання, таке застосування залежить від неможливості задоволення всіх вимог кредитора за рахунок одного заходу забезпечення.
До прикладу, якщо зобов'язання забезпечене і порукою, і заставою, то виконання поручителем обов'язку боржника в повному обсязі (враховуючи сплату неустойки) нівелює можливість кредитора звернути стягнення на заставлене майно.
У даному випадку Акціонерне товариство "Укртранснафта" листом вих. №17-02/7/3243-25 від 30.04.2025 звернулось до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" із вимогою сплатити суму у розмірі 296 732,25 грн у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" зобов'язань за Договором (порушення строків поставки 4,39% товару менш ніж на два тижні).
07.05.2025 Акціонерним товариством Комерційний банк "Глобус" було перераховано на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" кошти у розмірі 296 732,25 грн за Банківською гарантією, що підтверджується платіжною інструкцією №19123 від 07.05.2025 та меморіальним ордером №19123 від 07.05.2025.
Відповідно до частин першої та четвертої ст. 200 Господарського кодексу України (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частинами першою, другою та третьою статті 563 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі, до якої додаються документи, зазначені у гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Із змісту Банківської гарантії вбачається, що Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" забезпечувалось виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" Договору з поставки товару (що буде укладений за результатами процедури закупівлі UA-2024-09-20-007577-a).
За приписами ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Приймаючи до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, суд приходить до висновку, що Банківська гарантія забезпечувала виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" всіх його зобов'язань за Договором (як щодо самого обов'язку поставити товар, так і щодо своєчасності поставки товару, якості товару, складення і реєстрації податкової накладної та ін.), які можуть бути трансформовані в грошові зобов'язання постачальника на умов Договору та/або норм законодавства.
Наприклад, у разі прострочення поставки товару у постачальника в силу п. 7.1 Договору виникає перед покупцем грошове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій, або у разі невиконання постачальником обов'язку з реєстрації податкової накладної у постачальника виникає грошове зобов'язання з компенсації покупцю збитків в розмірі суми ПДВ, яка не може бути зарахована останнім до свого податкового кредиту.
Таким чином, Банківська гарантія забезпечувала виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" в тому числі зобов'язання із сплати штрафних санкцій (штрафу, пені) у разі порушення строку поставки товару.
В той же час, у змісті Банківської гарантії застосовується формулювання "сплатити бенефіціару суму, яка не перевищує 296 732,25 грн", що свідчить про можливість Банку-гаранта виплати суму банківської гарантії у розмірі меншому, ніж максимально встановлений - 296 732,25 грн.
Формулювання "суму, яка не перевищує" означає, що безпосередньо Банківська гарантія не містить конкретну суму, яка підлягає сплаті гарантом, а містить максимальну межу суми (ліміт) порушення, яка покривається гарантом.
Таке формулювання свідчить про обов'язок покрити саме грошові вимоги в межах максимально визначено в гарантії суми, а не сплатити "фіксований штраф" за будь-яке порушення умов договору, адже у разі останнього гарантія не містила б слів "суму, яка не перевищує".
Варто відзначити, що такі умови Банківської гарантії корелюються із умовами п. 15.4 Договору, які передбачають можливість направлення вимоги банку-гаранту за банківською гарантією у повному розмірі або частково.
Відтак, сама сума порушення має визначатися умовами Договору і у разі якщо вона менше суми гарантії, то підлягає сплаті у розмірі, обчисленому за Договором, а у разі перевищення, то у максимальній сумі гарантії.
Відповідач пояснив визначену максимальну суму власним правом її заявити і одержати, з чим суд не погоджується, адже жодна умова Договору чи Банківської гарантії не надає бенефіціару право самостійно визначати суму коштів, які він має одержати від гаранта в межах максимально допустимої суми гарантії.
Отже, забезпечуване та порушене принципалом зобов'язання підлягало оцінці в грошовому еквіваленті, в той час як основне зобов'язання відповідача за Договором з поставки товару є негрошовим зобов'язанням. Саме можливість трансформації того чи іншого негрошового зобов'язання постачальника у грошове на підставі умов Договору чи норм законодавства зумовлює можливість визначення конкретної суми гарантії, яка має бути сплачена в межах максимальної суми гарантії.
Наведені висновки суду обумовлені тим, що фактично саме на принципала покладається грошове зобов'язання внаслідок реалізації бенефіціаром свого права на отримання гарантії, оскільки принципал зобов'язаний компенсувати гаранту суму сплаченої банківської гарантії, а отже принципал має бути достеменно обізнаний чому саме така сума гарантії була сплачена (хоча в Банківській гарантії відсутня фіксована сума банківської гарантії, яка підлягає сплаті бенефіціару) та за яке порушення.
Таким чином, зважаючи, що сума гарантії не була фіксованою та могла бути виплачена у будь-якому розмірі, що не перевищує 296 732,25 грн, то суд приходить до висновку, що Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" було забезпечено виконання принципалом грошових зобов'язань, які у відповідності до умов Договору та / або норм законодавства могли виникнути у разі невиконання або неналежного виконання не грошових зобов'язань за Договором, зокрема зі сплати на користь бенефіціара неустойки.
Наведене узгоджується із змістом умов пунктів 15.2, 15.3 Договору, які містять виключення із підстав припинення гаранті у разі: порушення умов поставки та поставки неякісного товару, оскільки ці випадки кореспондуються із погодженими сторонами підставами відповідальності постачальника, що визначені пунктами 7.1-7.4 Договору.
Зокрема у разі несвоєчасної поставки товару сторони у п. 7.1 Договору погодили нарахування пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого / несвоєчасно поставленого товару.
Це зумовлює виникнення у постачальника грошового зобов'язання, яке забезпечене гарантією, і підлягає сплаті гарантом виключно у сумі нарахованої неустойки, проте не більше максимальної суми гарантії.
Судом встановлено, що сума неустойки, на яку мав право відповідач за порушення позивачем строків поставки товару,становить 1 609,20 грн.
Відповідачем не надано доказів порушення позивачем інших своїх зобов'язань за Договором поставки (наприклад, постачання неналежної якості товару, некомплектного товару, несвоєчасної реєстрації податкових накладних тощо, що могло слугувати підставою виникнення у постачальника грошових зобов'язань із сплати штрафних санкцій та бо відшкодування збитків), з яких можливо було встановити розмір такого порушення в сумі еквівалентній або такій, що перевищує 296 732,25 грн.
В свою чергу, бенефіціар запросив у гаранта та одержав від останнього суму у розмірі 296 732,25 грн, тобто у розмірі більш як в 184 рази більшому ніж розмір правомірно нарахованої неустойки.
З огляду на викладене, оскільки Банківською гарантією забезпечено виконання принципалом зобов'язань за вказаним Договором, які підлягали обчисленню у грошовому еквіваленті, проте не перевищують суму гарантії, а судом встановлено, що грошове зобов'язання принципала перед бенефіціаром виникло виключно на суму неустойки у розмірі 1 609,20 грн, то суд дійшов висновку, що відповідач не мав права одержати суму Банківської гарантії, яка перевищує суму нарахованої за Договором неустойки.
Логіка компенсування полягає у необхідності одержання погодженої та нарахованої неустойки, а не стягненні гарантії у максимальній сумі і неустойки, яка у майже у дві сотні разів менше ніж сума гарантії.
В даному випадку, існування гарантії породжена правовідносинами публічної закупівлі та визначається у розмірі 5% від суми Договору. Зміст договору не передбачає здійснення замовником будь-яких попередніх платежів, що звужує його ризики, які підлягають забезпеченню. По суті його інтерес полягає у поставці якісного товару у визначений строк, і, як вказано раніше, ці зобов'язання конкретно забезпечені неустойкою. З огляду на наведене та зміст умов Банківської гарантії, суд вважає, що така гарантія має на меті цивільно-правову економію одержання замовником закупівлі неустойки та відшкодування у разі неякісного товару у разі порушення умов договору.
Суд не зміг себе переконати в тому, що принципал може стягувати гарантію за будь-яке порушення умов Договору (яке не може буде виражене у грошовому еквіваленті), як то неповідомлення про зміну своїх керівників, засновників (п. 14.2.1 Договору) чи подібні.
Насамкінець сутність гарантії полягає у забезпеченні виконання зобов'язання, а таке забезпечення з огляду на суть порушення та розмір правомірно нарахованої неустойки, не може бути джерелом прибутку чи призводити до збагачення.
До подібних висновків суд дійшов у рішенні Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 у справі №910/18140/19, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020.
Відмінність формулювань умов Банківської гарантії, яка теж видана Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус", у забезпеченні "зобов'язань за договором з поставки товару (що буде укладений за результатами процедури закупівлі), а також сплату неустойки (пені, штрафів), передбачених договором" та "гарантія забезпечує виконання принципалом Договору" не впливає на суть рішення, адже порушення договору охоплює порушення по сплаті неустойки.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення Глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Як встановлено судом, грошові кошти в сумі 296 732,25 грн були сплачені відповідачу Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" та компенсовані банку позивачем на виконання Банківської гарантії (згідно платіжної інструкції №31289 від 07.05.2025) в якості забезпечення виконання Договору, хоча принципал мав не виконане грошове зобов'язання перед бенефіціаром по сплаті неустойки на суму 1 609,20 грн, що свідчить про відсутність правових підстав для одержання бенефіціаром різниці на суму 295 123,05 грн.
Тому кошти у розмірі 295 123,05 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню позивачу.
Для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).
У постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 Велика Палата Верховного Суду, відступивши від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 02.02.2021 у справі №330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 17.08.2021 у справі №913/371/20 та від 27.03.2019 у справі №905/1313/18, наголосила, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Верховний Суд вже висловлювався щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, зазначивши, що обов'язок поновлення порушеного права шляхом повернення безпідставно отриманих коштів виникає у набувача наступного дня після їх отримання (постанови від 13.11.2024 у справі №911/23/24; від 11.02.2025 у справі №910/14481/23).
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, відповідач повинен був повернути позивачу безпідставно набуті кошти у розмірі 295 123,05 грн до 08.05.2025 включно.
Відповідачем до суду доказів повернення позивачу безпідставно набутих коштів в сумі 295 123,05 грн не подано і в матеріалах справи такі докази відсутні.
Враховуючи викладене, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" про стягнення безпідставно набутих коштів підлягає частковому задоволенню, а з Акціонерного товариства "Укртранснафта" підлягають стягненню набуті за відсутності достатньої правової підстави кошти у розмірі 295 123,05 грн.
Крім того, посилаючись на безпідставне набуття Акціонерним товариством "Укртранснафта" коштів в сумі 296 732,25 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 857,52 грн та 3% річних у розмірі 1 390,17 грн, нарахованих 08.05.2025 по 03.07.2025.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення; є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).
Вимога сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №905/1791/21 та від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що в статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 03.10.2023 у справі №686/7081/21).
Таке трактування приписів ст.ст. 253, 1212 Цивільного кодексу України відповідає загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 Цивільного кодексу України), адже будь-який набувач / боржник повинен мати час на реалізацію правомірної поведінки - виявити факт надходження коштів, ідентифікувати їх як безпідставно набуті та здійснити банківський переказ на їх повернення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" прийшло до висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з повернення безпідставно набутих коштів з 08.05.2025 та саме із цієї дати нараховує 3% річних та інфляційні втрати, однак, враховуючи приписи статті 253 Цивільного кодексу України, обов'язок Акціонерного товариства "Укртранснафта" повернути позивачу безпідставно набуті кошти виник на наступний день після отримання таких коштів, тобто 08.05.2025, а відтак відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання з 09.05.2025. До того ж судом було встановлено безпідставне набуття відповідачем коштів у розмірі 295 123,05 грн, в той час як позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати на суму коштів у розмірі 296 732,25 грн.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" в межах періоду з 09.05.2025 по 03.07.2025, а також зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Акціонерного товариства "Укртранснафта" інфляційних втрат у розмірі 3 857,52 грн та 3% річних у розмірі 1 358,37 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/13407/17.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" підлягають частковому задоволенню, а з Акціонерного товариства "Укртранснафта" підлягають стягненню безпідставно набуті кошти у розмірі 295 123,05 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 857,52 грн та 3% річних у розмірі 1 358,37 грн.
У прохальній частині позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" просить суд зобов'язати відповідача або орган (особу), який здійснюватиме примусове виконання судового рішення, нарахувати та сплатити (або стягнути) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, розраховану з 08.05.2025 по дату виконання рішення суду про стягнення заборгованості.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Застосування ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Відповідно до частин 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Попри наведене, позивач просить суд встановити нарахування на суму боргу інфляційних втрат, що не передбачено ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України та частинами 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", адже дані приписи передбачають право суду встановити нарахування відсотків та / або пені.
Крім того, щодо стягнення 3% річних, нарахованих на спірну суму боргу за період з 09.05.2025 по 03.07.2025, то спір в цій частині вирішений судом із присудженням до стягнення суми 3% річних, а відтак встановлення з 09.05.2025 по 03.07.2025 для повторного нарахування та стягнення 3% річних є неправомірним. В той час як судом було встановлено, що 08.05.2025 Акціонерним товариством "Укртранснафта" ще не було порушено своїх грошових зобов'язань з повернення безпідставно набутих в коштів у розмірі 295 123,05 грн.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до положень ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України наявні всі правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 3% річних від суми боргу у розмірі 295 123,05 грн з 04.07.2025 до моменту виконання рішення суду за формулою: СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотки річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
Щодо розподілу витрат позивача на оплату судового збору.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення коштів у розмірі 301 979,94 грн.
В той же час, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
У відповідності до наведених приписів закону за подання до господарського суду даної позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 3 623,76 грн (301 979,94 грн х 0,015 х 0,8).
В той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" за звернення до господарського суду із майновою вимогою про стягнення коштів у розмірі 301 979,94 грн сплачено судовий збір у розмірі 4 529,70 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №32155 від 03.07.2025.
Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 905,94 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, судовий збір у сумі 905,94 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/8413/25 та може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех".
Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позовом, - 3 623,76 грн, то згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в цій частині покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог.
Керуючись ст.cт. 2, 13, 74, 76, 78, 79, 80, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2; ідентифікаційний код 31570412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" (52001, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище міського типу Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 48 Б; ідентифікаційний код 37383046) набуті за відсутності достатньої правової підстави кошти у розмірі 295 123 (двісті дев'яносто п'ять тисяч сто двадцять три) грн 05 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 857 (три тисячі вісімсот п'ятдесят сім) грн 52 коп., 3% річних у розмірі 1 358 (одну тисячу триста п'ятдесят вісім) грн 37 коп. та судовий збір у розмірі 3 604 (три тисячі шістсот чотири) грн 07 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати до стягнення з Акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2; ідентифікаційний код 31570412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" (52001, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище міського типу Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 48 Б; ідентифікаційний код 37383046) 3% річних від суми заборгованості у розмірі 295 123,05 грн з 04.07.2025 до моменту виконання рішення суду за формулою: Сх3хД:К:100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Акціонерним товариством "Укртранснафта" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2; ідентифікаційний код 31570412) суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 16.09.2025.
Суддя Р.В. Бойко