ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.09.2025Справа № 910/11504/25
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП ПРОМКОМПЛЕКТ» про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ» грошових коштів у розмірі 57 948,83 грн, витрат зі сплати судового збору у розмірі 302,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП ПРОМКОМПЛЕКТ» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ» грошових коштів у розмірі 57 948,83 грн, витрат зі сплати судового збору у розмірі 302,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Розглянувши дану заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Статтею 147 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ст. 148 Господарського процесуального кодексу України).
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, відповідно до викладеного, наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За умовами договору постачання вугільної продукції № 19-УД від 25.11.2019 обов'язком Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ» (постачальника) є постачання вугільної продукції, натомість обов'язок із оплати такої продукції належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ВП ПРОМКОМПЛЕКТ» (покупця).
Однак, зі змісту поданої заяви про видачу судового наказу вбачається, що заявлена до стягнення сума боргу 57 948,83 грн є фактично сумою переплати за договором постачання вугільної продукції № 19-УД від 25.11.2019.
До того ж, подана заява про видачу судового наказу обґрунтована із посиланням на норми статті 1212 Цивільного кодексу України, якою визначено загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).
У постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 зазначено наступне: суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідач як одна із сторін зобов'язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 ЦК України.
Отже, суд дійшов висновку, що заявником заявлено до стягнення суму в розмірі 57 948,83 грн, яка не є заборгованістю за договором, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно з ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст.ст. 148, 152, 154, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ВП ПРОМКОМПЛЕКТ» у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДОНІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ» грошових коштів у розмірі 57 948,83 грн, витрат зі сплати судового збору у розмірі 302,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 16.09.2025 та відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Т.Ю. Трофименко