ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
м. Київ
16.09.2025Справа № 910/11071/25
За позовом Малого приватного підприємства «Алекс» (89313, с. Поляна, вул. Сонячна 63, Мукачівський р-н, Закарпатська обл.)
До 1) Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (01601, м. Київ, вул. Дмитра Годзенка, 1)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекреаційні технології» (89313, Мукачівський р-н, Закарпатська обл., с. Поляна, будинок 1)
Про визнання недійсним свідоцтва України на торговельну марку та зобов'язання вчинити дії
Суддя Бондаренко - Легких Г. П.
Без виклику представників.
Мале приватне підприємство «Алекс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекреаційні технології» з позовом, в якому просить суд:
1) Визнати недійсним повністю свідоцтво України №320086 від 01.06.2022 на торговельну марку «», яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Рекреаційні технології» (ід. код 38931246, с. Поляна, буд. 1, Мукачівський р-н, Закарпатська обл., 89313).
2) Зобов'язати Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (ід. код 44673629; вул. Дмитра Годзенка, 1, м. Київ, 01601) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України №320086 від 01.06.2002 на торговельну марку «», та здійснити публікацію про це в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності «Промислова власність».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що МПП «Алекс» є власником свідоцтва України №22301 від 17.12.2001 на торговельну марку «». Натомість, на думку позивача, торговельна марка належна відповідачеві не відповідає умовам надання правової охорони відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».
Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову відповідно до пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК України, а саме заборонити Державній організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (ід. код 44673629; вул. Дмитра Годзенка, 1, м. Київ, 01601) до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом Малого приватного підприємства «Алекс» про визнання недійсним свідоцтва України №320086 від 01.06.2022 на торговельну марку «» вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки щодо торговельної марки «» за свідоцтвом України №320086 від 01.06.2022, в тому числі зміни щодо імен фізичної особи- власника (власників) або повного найменування юридичної особи - власника (власників) і/або адреси власника (власників) свідоцтва, зміни, пов'язаної зі зміною особи власника (власників) свідоцтва, а також здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності «Промислова власність».
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що не вжиття зазначеного в ній заходу забезпечення позову може призвести до безконтрольного розширення кола осіб, прав та інтересів яких стосується вирішення цього спору, передачі права власності на оспорювану торговельну марку іншим особам, які не беруть участь у цій справі, що може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про її задоволення з огляду на наступне.
Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову (ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України).
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України).
Позов забезпечується в тому числі забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача(ів) або пов'язаних з ним(и) інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача(ів) (заявника(ів)).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).
Свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).
Факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації (ч. 2 ст. 1114 ЦК України).
Доданими до матеріалів справи документами підтверджується, що на момент звернення до суду відповідач-2 є власником спірного свідоцтва України , а відтак, саме останньому належать правомочності розпорядження визначеною таким свідоцтвом торговельною маркою, в тому числі можливість її передачі у власність іншим особам, відмова від такої торгівельної марки чи надання дозволу на її використання на підставі ліцензійного договору (щодо всіх товарів чи їх частини).
Власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до НОІВ. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в Бюлетені (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).
Ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію торговельної марки протягом двох років після припинення дії свідоцтва згідно з пунктами 1 і 2 статті 18 цього Закону, крім випадків, коли власник свідоцтва, дію якого припинено, надасть згоду на реєстрацію заявленої торговельної марки (ст. 22 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).
Отже, у разі відчуження відповідачем-1 свідоцтва України №320086 від 01.06.2022 третім особам, з наступним поданням до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» заяв про реєстрацію відповідних змін, або у разі відмови відповідача-2 від прав на оскаржуване свідоцтво, це може невиправдано розширити коло учасників даного судового процесу, що зробить неефективним захист прав позивача шляхом подання даного позову саме до визначеного кола відповідачів.
У зв'язку з тим, що власник свідоцтва України №320086 від 01.06.2022 може у будь-який час відмовитись або передати іншій особі право власності на свідоцтво повністю, суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано припускає, що право на торговельну марку, яка є предметом спору, на момент прийняття рішення можуть перейти до іншої (інших) особи (осіб).
Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі задоволення позовних вимог.
Крім того, у разі задоволення позову, у випадку визнання свідоцтва України №320086 від 01.06.2022 недійсним, Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» об'єктивно не матиме можливості виконати рішення суду, оскільки у Державному реєстрі свідоцтв на торговельні марки будуть відомості про особу, якій передано право власності на свідоцтво України, а не відомості про відповідача-2, або взагалі будуть відсутні відомості про торговельну марку. Крім того, у випадку відмови відповідача-2 від торговельної маки ніхто інший, в тому числі і позивач, не матиме змоги протягом 2-х років здійснити повторну реєстрацію торговельних марок після дострокового припинення дії свідоцтва у разі відмови відповідача-2.
Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, судом враховано співвідношення права (інтересу), про захист яких просить позивач, та наслідків заборони відповідачам вчиняти певні дії та на переконання суду застосовані заходи забезпечення позову не є тотожними заявленим позовним вимогам.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 141, 234 ГПК України,
1. Заяву Малого приватного підприємства «Алекс» про забезпечення позову задовольнити та вжити наступні заходи забезпечення позову у справі №910/11071/25:
- заборонити Державній організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (ід. код 44673629; вул. Дмитра Годзенка, 1, м. Київ, 01601) до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/11071/25 за позовом Малого приватного підприємства «Алекс» про визнання недійсним свідоцтва України №320086 від 01.06.2022 на торговельну марку «» вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки щодо торговельної марки «» за свідоцтвом України №320086 від 01.06.2022, в тому числі зміни щодо імен фізичної особи- власника (власників) або повного найменування юридичної особи - власника (власників) і/або адреси власника (власників) свідоцтва, зміни, пов'язаної зі зміною особи власника (власників) свідоцтва, а також здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному електронному бюлетені Національного органу інтелектуальної власності «Промислова власність».
2. Cтягувачем є Мале приватне підприємство «Алекс» (89313, м. Поляна, вул. Сонячна 63, Мукачівський р-н, Закарпатська обл., ідентифікаційний код: 22070018)
3. Боржником є Державна організація "Український офіс інтелектуальної власності таінновацій" (01601, м. Київ, вул Годзенка Дмитра, буд. 1; ідентифікаційний код: 44673629)
4. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 16.09.2025 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ГПК України.
5. Відповідно до статті 144 ГПК України дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку включно до 16.09.2028.
6. Згідно ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Г.П. Бондаренко-Легких