16.09.2025 Справа № 908/2842/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко Ірина Вікторівна, розглянувши матеріали заяви Фізичної особи-підприємця Дяченко Павла Михайловича про забезпечення позову у справі № 908/2842/25
за позовом: Фізичної особи-підприємця Дяченко Павла Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до відповідача: 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпрогесівська, б.7, ідентифікаційний код 38362980)
про визнання недійсним одностороннього правочину про дострокове розірвання договору та визнання дійсним договору
без виклику сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 3110/08-07/25 від 09.09.2025) Фізичної особи-підприємця Дяченко Павла Михайловича до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про:
- визнання недійсним викладеного у листі № 53 22-35-2196/53 22-35-13 від 26.07.2025 “Про розірвання договору закупівлі за державні кошти № 58 від 30.04.2025 року» одностороннього правочину 4 ДПРЗ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про дострокове розірвання Договору про закупівлю за державні кошти № 58 (договору підряду), укладеного 30.04.2025 року між ФОП Дяченком Павлом Михайловичем та 4 ДПРЗ Головного управління ДСНС України у Запорізькій області, на виконання робіт з Капітального ремонту код ДК 021:2015: 45450000-6-Інші завершальні будівельні роботи по об'єкту: “Капітальний ремонт покрівлі будинку пожежного депо (літ. А-2) по вулиці Дніпрогесівська, будинок 7 в місті Запоріжжя Запорізького району Запорізької області»;
- визнання дійсним Договору про закупівлю за державні кошти № 58 (договору підряду) від 30.04.2025 року між ФОП Дяченком Павлом Михайловичем та 4 ДПРЗ Головного управління ДСНС України у Запорізькій області, на виконання робіт з Капітального ремонту код ДК 021:2015: 45450000-6-Інші завершальні будівельні роботи по об'єкту: “Капітальний ремонт покрівлі будинку пожежного депо (літ. А-2) по вулиці Дніпрогесівська, будинок 7 в місті Запоріжжя Запорізького району Запорізької області».
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 09.09.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2842/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 15.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2842/25, присвоєно справі номер провадження 19/143/25, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 07.10.2025 о 11 год. 10 хв.
До Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» 15.09.20205 надійшла заява ФОП Дяченка Павла Михайловича про забезпечення позову Фізичної особи-підприємця Дяченко Павла Михайловича до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про визнання недійсним одностороннього правочину про дострокове розірвання договору та визнання дійсним договору.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 15.09.2025, здійснено автоматичний розподіл заяви між суддями та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову ФОП Дяченко П.М. зазначив, що 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Запорізькій області звернулося до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК АЛЬЯНС» із Вимогою № 53 22-35-2643/53 22- 35-13 від 01 вересня 2025 року щодо сплати суми Гарантії в розмірі 86 214, 35грн. (Вісімдесят шість тисяч двісті чотирнадцять гривень 35 копійок) згідно із укладеним Договором про надання гарантії № 3022-25 від 18 квітня 2025 року для забезпечення виконання зобов'язання за Договором про закупівлю за державні кошти № 58 від 30 квітня 2025 року.
На думку позивача є ризик виконання банком гарантії в порядку безспірного перерахування на користь відповідача грошових коштів без врахування недійсності викладеного у листі № 53 22-35-2196/53 22-35-13 від 26.07.2025 «Про розірвання договору закупівлі за державні кошти № 58 від 30.04.2025 року» одностороннього правочину 4 ДПРЗ ГУ ДСНС у Запорізькій області про дострокове розірвання Договору про закупівлю за державні кошти № 58 від 30.04.2025 року, яка є предметом розгляду у даній справі, що в подальшому знівелює значення прийнятого судом рішення та унеможливить відновлення порушених прав позивача в межах цього позову
В зв'язку з наведеним ФОП Дяченко П.М., з посиланням на приписи ст. 136-139 ГПК України просить заборонити Акціонерному товариству "Банк Альянс" здійснювати будь-які виплати за банківською гарантією № 3022-25 від 18 квітня 2025 року по будь-яким вимогам 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області до набрання законної сили судовим рішенням по справі №908/2842/25.
Розглянувши вищезазначену заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Перелік заходів забезпечення позову, викладений в пунктах 1-10 частини 1 ст. 137 ГПК України. Згідно п. 1 ч. 1 цієї статті позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно боржника.
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).
Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. ГПК України не визначає перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).
У статті 136 ГПК України визначено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
З огляду на викладене, заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, а забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину про дострокове розірвання договору та про визнання договору дійсним позивач вважає, що відповідач порушив умови договору та законні права позивача, оскільки не виконав свого обов'язку за договором та не надав доступ до будівельного майданчика уповноваженій особі підрядника, що позбавило позивача можливості розпочати обумовлені роботи.
Так, предметом позову у цій справі є визнання недійсним одностороннього правочину про дострокове розірвання договору та про визнання договору про закупівлю за державні кошти № 58 від 30.04.2025 дійсним.
Водночас заходи забезпечення позову,які просить вжити позивач стосуються АТ «Банк Альянс» та заборони банку (третій особі) здійснювати будь-які виплати за банківською гарантією.
Аналізуючи предмет позову у цій справі, а також заходи забезпечення позову,які просить вжити позивач, суд вважає, що необхідно врахувати наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, тому що позивач оскаржує не гарантійне зобов'язання, а саме відносини, які виникають з договору закупівлі за державні кошти (будівельні роботи з капітального ремонту), а тому виконання банком свого обов'язку перед 4 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області за гарантією жодним чином не впливає на права та обов'язки позивача, оскільки останній не є стороною одностороннього правочину (гарантії), а отже, заборона банку здійснювати виплати за гарантією не має правового зв'язку з предметом позовних вимог позивача, що суперечить вимогам статті 136 ГПК України.
Така заборона фактично блокує виконання банком своїх зобов'язань перед бенефіціаром (4 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області), що є втручанням у господарську діяльність банку, гарантованою статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Більше того, втручання у виконання гарантії суперечить самій природі гарантійного зобов'язання як незалежного правочину, закріпленого у статті 562 Цивільного кодексу України, та суперечить практиці Верховного Суду, згідно з якою забезпечення позову повинно бути спрямоване на захист порушеного або оспорюваного права позивача, а не на створення необґрунтованих перешкод для діяльності інших учасників процесу. Заборона виплат за гарантією змушує банк враховувати обставини, які не належать до його зобов'язань за гарантією, що суперечить принципу автономності та суті інструменту гарантії.
Отже, забезпечення позову у вигляді заборони здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями не відповідає принципам розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості з огляду на таке:
- мета забезпечення позову не досягається, оскільки виконання гарантії не впливає на розгляд спору чи подальше виконання рішення суду;
- позивач не довів, що виконання банком гарантії може ускладнити чи зробити неможливим захист його прав у ініційованому позові;
- захід забезпечення створює надмірні перешкоди для виконання зобов'язань банком і не є пропорційним щодо предмета спору;
- інтереси банку та бенефіціара гарантії порушуються, що порушує принцип рівності прав сторін, закріплений у статті 7 ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №910/7495/24.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, у зв'язку з її не відповідністю принципам розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості.
Враховуючи положення статті 129 ГПК України та Закону України «Про судовий збір», оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн, відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Керуючись ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Дяченко Павла Михайловича про забезпечення позову у справі № 908/2842/25 відмовити.
Відповідно до ст.ст. 140, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст. 257 цього Кодексу.
Ухвалу підписано 16.09.2025.
Суддя І.В. Давиденко