номер провадження справи 15/111/25
08.09.2025 Справа № 908/2056/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Багатопрофільна індустріальна компанія Контур», 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 32
до відповідача Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» імені А. М. Кузьміна», 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 81
про стягнення коштів
установив
03.07.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю “Багатопрофільна індустріальна компанія Контур» до відповідача Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» імені А. М. Кузьміна» про стягнення заборгованості за договором поставки № 11190413 від 03.09.2019 в розмірі 58 659,84 грн, з яких: пеня в розмірі 12 872,94 грн, 3% річних в розмірі 7202,05 грн, інфляційні втрати в розмірі 38 584,85 грн.
Крім того, позивачем заявлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 03.07.2025 здійснено автоматизований розподіл зазначеної позовної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/2056/25 та визначено до розгляду судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 09.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2056/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/67/25. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Запропоновано відповідачу в строк не пізніше 08.08.2025 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, позивачу запропоновано у строк не пізніше 08.09.2025 подати письмову відповідь щодо відзиву на позовну заяву, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, а також запропоновано відповідачу у строк не пізніше 22.07.2025 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.
21.07.2025 суд отримав від відповідача відзив на позовну заяву (вих.. № 2-9/25 від 17.07.2025).
25.08.2025 через підсистему “Електронний суд» від позивача до суду надійшли:
- відповідь на відзив, сформована у підсистемі 25.08.2025 з наведенням заперечень на доводи відповідача, викладені у відзиві;
- клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (сформоване у підсистемі 25.08.2025), в якому позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
01.09.2025 від відповідача суд отримав відзив на заяву про розподіл витрат на професійну паровичну допомогу (вих. № 2-9/25 від 28.08.2025), в якому відповідач, вказуючи на неспівмірність заявлених позивачем до стягнення витрат, просить відмовити у вимозі про їх стягнення.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Позов заявлено з тих підстав, що між сторонами у справі було укладено договір поставки, за умовами якого позивач своєчасно здійснено поставку узгодженого з відповідачем товару. Відповідачем не було дотримано вимог договору щодо своєчасності оплати товару. У зв'язку із простроченням відповідачем оплати поставленого позивачем товару, останнім заявлено до суду позов про стягнення нарахованих сум інфляційних втрат та 3 % річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, а також пені на підставі п. 9.3. договору поставки.
Відповідач у відзиві на позову заяву заперечив проти позовних вимог, посилаючись за запроваджені в Україні у зв'язку із воєнним станом нормативно-правові акти, які звільняють від нарахування та стягнення неустойки, штрафних санкції, процентів річних та інфляційних витрат, нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання. Військова агресія російської федерації, як зазначено в листі торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, слугувала підставою для запровадження в країні воєнного стану, тобто, настали форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Ці форс-мажорні обставини мали вплив на виконання відповідачем своїх зобов'язань, у т.ч. щодо своєчасності виконання грошових зобов'язань. Зазначає, що первинно позивач звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення за договором поставки суми основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат (справа № 908/1809/25). Ухвалою суду від 24.06.2025 судовий наказ було скасовано, оскільки у день видачі судового наказу - 17.06.2025, відповідачем була сплачена сума осново боргу позивачу. Вказуючи на не співмірність нарахованих та заявлених до стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних витрат, просить суд зменшити їх розмір на 90 %, здійснити розподіл судових витрат з урахуванням пропорційного задоволення позовних вимог.
У відповіді на відзив позивач зауважив, зокрема, що сплативши у день видачу судового наказу у справі № 908/1809/25 - 17.06.2025 суму основного боргу за договором поставки, відповідач тим самим визнав існування заборгованості з оплати за поставлений товар за період з 03.03.2022 по 16.06.2025. Враховуючи викладене, на думку позивача, є доведеним його право здійснити, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Нарахування сум 3 % річних та інфляційних витрат, а також пені зав договором, у зв'язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов'язання. Твердження позивача про те, що на підставі ст.617 ЦК України його має бути звільнено від відповідальності за порушення зобов'язання, позивач відхиляє з огляду на те, що умовами укладеного сторонами договору поставки передбачені положення щодо форс-мажорних обставин. Відповідачем не надано доказів повідомлення позивача у встановлений договором поставки строк про неможливість виконання зобов'язань внаслідок обставин непереборної сили. Позивач таке повідомленні від відповідача не отримував. Сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати. У даному випадку відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що він не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати кошти від своїх контрагентів, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом тощо, отже всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України ним не доведено неможливість виконувати свої зобов'язання перед позивачем за укладеним договором безпосередньо внаслідок обставин збройної агресії рф проти України. Що стосується зменшення розміру штрафних санкцій, то на думку позивача, заявлені до стягнення кошти є співмірними із сумою основного боргу та періодом прострочення оплати, який складає 1 202 дні. А одноразова сплата всієї суми боргу після подання позивачем до Господарського суду Запорізької області заяви про видачу судового наказу свідчить не про відсутність у відповідача коштів через введення воєнного стану, а про недобросовісне ставлення до своїх зобов'язань перед контрагентами.
Враховуючи приписи ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням обставин справи та наданих доказів, суд щодо спору зазначає наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Багатопрофільна індустріальна компанія Контур» (позивач, постачальник за договором) та Приватним акціонерним товариством “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М.Кузьміна» (відповідач, покупець за договором) був укладений 03.09.2019 договір поставки № 11190413 (договір поставки).
Відповідно до п. 1.1. договору поставки, постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцю продукцію матеріально-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену ціну.
Згідно з п. 1.2. договору поставки, товар поставляється узгодженими партіями на умовах DAP (склад покупця, м. Запоріжжя) згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс-2010, які використовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних з внутрішньодержавним характером цього договору, а також з урахуванням умов, обумовлених у цьому договорі.
Пунктом 1.3. договору поставки визначено, що асортимент товару, ціна, кількість, одиниці виміру і додаткові умови постачання, вимоги до якості кожної поставляємої за цим договором партії товару, узгоджуються в додатках (специфікаціях) до цього договору, які є його невід'ємними частинами.
У п. 1.4. договору поставки сторони погодили, що право власності на товар переходить з моменту поставки Товару. Датою поставки товару вважається дата приймання товару покупцем.
Згідно з п. 2.1. договору поставки ціна за одиницю виміру товару визначається в гривнях та вказується у додатках (специфікаціях).
За умовами п. 2.2. договору поставки орієнтовна сума договору поставки складає 5 000 000,00 грн з ПДВ (п'ять мільйонів грн з ПДВ) , в тому числі ПДВ 833 333,33 грн. Остаточна сума договору визначається сумою вартості всіх додатків (специфікацій).
У п. 4.1. договору поставки сторони погодили, що оплата кожної партії товару здійснюється в розмірі 100% її вартості по факту поставки, протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару та надання оригіналу рахунку.
Згідно з умовами п. 5.1. договору поставки термін (строк) поставки товару вказується у додатках (специфікаціях). Допускається дострокова поставка товару з письмової згоди покупця.
Згідно з п. 6.1.1. - 6.1.3. договору поставки постачальник зобов'язаний поставити товар покупцеві на умовах, викладених у цьому договорі. При поставці з товаром направити покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактура; видаткова накладна; товаротранспортна накладна; сертифікат якості (паспорт) виробника; гарантійний талон на поставлений товар чи інший документ, якщо передбачений видом товару, або встановлює гарантійний строк на товар… Постачальник зобов'язаний у встановлений термін скласти та надіслати покупцю засобами електронного зв'язку податкову накладну в електронній формі з дотриманням вимог щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи , та зареєстровану в єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені Податковим кодексом України…
Відповідно до п. 6.2.2., 6.2.3. договору поставки постачальник зобов'язується прийняти поставку товару на умовах, визначених у договорі; оплатити товар на умовах, визначених у цьому договорі.
Розділом 9 договору сторони погодили умови відповідальності за невиконання чи неналежне виконання цього договору.
Так, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та умов цього договору (п. 9.1.).
У випадку порушення постачальником строку поставки товару, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,5 % від вартості непоставленого у строк товару за кожен день прострочення, включаючи день поставки товару. Ця неустойка нараховується на весь період прострочення виконання зобов'язання постачальником (п. 9.2.).
У разі порушення покупцем умов оплати товару він сплачує пеню в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня (п. 9.3.).
Сплата сторонами неустойки не звільняє їх від зобов'язань, передбачених цим договором.
Згідно з умовами п. 12.1. договору поставки, даний договір набуває чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін і діє в частині поставок товару до 31 грудня 2021 року. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії цього договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання і не задоволені законні вимоги, дія цього договору продовжується до повного виконання таких зобов'язань і законних вимог.
До договору поставки сторонами укладались додаткові угоди.
Додатковою угодою № 4 від 23.09.2021 до договору поставки сторони виклали п. 2.2. договору поставки в оновленій редакції: “Орієнтовна сума договору складає 10 000 000,00 грн з ПДВ (десять мільйонів грн. з ПДВ), в тому числі ПДВ 1 666 666,67 грн. Остаточна сума договору визначається сумою вартості всіх додатків (специфікацій).».
29.10.2021 сторонами була підписана Специфікація № 21 до договору поставки, згідно якої постачанню підлягає, зокрема: щит автомобільний 2400*700 (НТ), згідно ескізу ДСС, з деревини не нижче другого сорту (УКТ ЗЕД - 4415209000) у кількості 140 штук, за ціною 760,00 грн без ПДВ, 912,00 грн ціна з ПДВ, сума без ПДВ 106 400,00 грн, сума з ПДВ 127 680,00 грн. Термін постачання: до 08 грудня 2021 року.
На виконання умов договору, з урахуванням погоджених у специфікації № 21 від 29.10.2021 умов щодо поставки, сторонами 21.12.2021 була підписана видаткова накладна № РН-0000402 від 02.12.2021, за якою позивач передав (поставив) на користь відповідача товар - щит автомобільний 2400*700 з термообробкою та маркуванням і кількості 80 штук за ціною 760,00 грн без ПДВ, сума без ПДВ 60 800,00 грн, сума з ПДВ 72 960,00 грн.
Товар був отриманий уповноваженою особою відповідача /покупця/ Тихоновською А.О. на підставі довіреності № 2559 від 29.11.2021.
Видаткова накладна підписана обома сторонами без будь-яких зауважень, скріплена печатками сторін.
Товар був поставлений на склад покупця за адресою: вул. Південне шосе,8 1, м. Запоріжжя, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 316 від 02.12.2021.
На виконання умов договору, разом із товаром відповідачу були надані рахунок-фактура № СФ-0000413 від 02.12.2021, видаткова накладна № РН-0000402 від 02.12.2021, товарно-транспортна накладна № 316 від 02.12.2021, паспорт виробника № 199 від 02.12.2021 та Акт термічної обробки пакувального матеріалу вих. № 192 від 15.11.2021.
У відповідності з п.6.1.3. договору поставки та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, за фактом відвантаження товару на користь відповідача, позивачем була складена податкова накладна № 4 від 02.12.2021, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Також операції з відвантаження товару на користь відповідача відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується Журналом-ордером і відомістю по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за 01.12.2021-11.06.2025.
Враховуючи визначений сторонами в п. 4.1. договору поставки термін оплати товару, дев'яностоденний календарний строк оплати за поставлений 02.12.2021 товар сплив 02.03.2022.
Відповідач у строк по 02.03.2022 поставлений позивачем 02.12.2021 товар на суму 72 960,00 грн не оплатив.
24.03.2025 позивач направив засобом поштового зв'язку відповідачу акт № 1 звіряння розрахунків від 24.03.2025 за договором поставки № 11190413 від 03.09.2019. За вказаним актом № 1 звіряння розрахунків за відповідачем станом на 24.03.2025 обліковується заборгованість перед позивачем в сумі 72 960,00 грн. акт містить прохання узгодити його протягом 10 /десяти/ днів.
Акт № 10 звіряння розрахунків від 24.03.2025 був направлений позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом того ж дня - 24.03.2025, і кореспонденція була отримана відповідачем 26.03.2025, про що свідчить відповідна відмітка про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Підписаний зі сторони відповідача Акт № 1 звіряння розрахунків від 24.03.2025 відповідач не отримав.
Відповідач згідно платіжної інструкції № 7815 від 17.06.2025 сплатив на користь позивача суму 72 960,00 грн із позначенням призначення платежу: “оплата за щит автомобільний; видаткова накладна № РН-000402 від 02.12.2021, з-но дог. 11190413 від 03.09.2019, з-но рах. СФ-000413 від 02.12.2021,в т.ч. ПДВ 12160,00 грн».
У зв'язку із порушенням відповідачем строків плати за поставлений товар, позивачем нараховані на суму простроченого платежу - 72 960,00 грн, 3 % річних за період з 03.03.2022 по 16.06.2025 в сумі 7 202,05 грн, інфляційні втрати за період з березня 2022 по травень 2025 в сумі 38 584,85 грн, а також, на підставі п. 9.3. договору поставки, пеня за період з 03.03.2022 по 02.09.2022 в сумі 12 872,94 грн.
Стягнення з відповідача на користь позивача суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені стало предметом розгляду у даній справі.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Сторонами умовами договору було визначено, що асортимент товару, ціна, кількість, одиниці виміру і додаткові умови постачання, вимоги до якості поставляємої за цим договором партії товару, узгоджуються в додатках (специфікаціях) до цього договору, які є його невід'ємними частинами.
У специфікації № 21 від 29.10.2021 до договору поставки сторони погодили здійснення поставки позивачу відповідачу, серед іншого такого товару як щит автомобільний 2400*700 (НТ), згідно ескізу ДСС, з деревини не нижче другого сорту (УКТ ЗЕД - 4415209000) у кількості 140 штук, за ціною 760,00 грн без ПДВ, 912,00 грн ціна з ПДВ, сума без ПДВ 106 400,00 грн, сума з ПДВ 127 680,00 грн.
Також у специфікації № 21 від 29.10.2021 сторони погодили термін поставки товару - до 08 грудня 2021 року.
Строк оплати відповідачем за поставний позивачем товар сторони визначили у термін 90 /дев'яносто/ календарних днів з моменту поставки товару та надання оригіналу рахунку.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як свідчать матеріли справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі належним чином: поставив узгоджений сторонами у специфікації товар в межах погодженого кінцевого терміну - до 08.12.2021, а саме - 02.12.2021, надавши відповідачу передбачену договором документацію.
Відповідач не заявляв до позивача будь-яких претензій щодо проведеної 02.12.2021 поставки та товаросупровідних документів.
Докази протилежного матеріали справи не містять.
В свою чергу відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором поставки зобов'язання, отриманий 02.12.2021 товар оплатив з порушенням визначеного п. 4.1. договору поставки термін для проведення оплатив.
Враховуючи дату поставки товару - 02.12.2021, та визначений п. 4.1. договору поставки строк оплат - протягом 90 /дев'яносто/ календарних днів з моменту поставки, відповідач мав здійснити оплату поставленого позивачем товару у строк по 02.03.2022 включно.
Відповідач товар поставлений 02.12.2021, оплатив 17.06.2025.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За умовами п. 9.3. договору поставки у разі порушення покупцем умов оплати товару, він сплачує пеню в розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня.
Позивач здійснює нарахування пені у розмірі 12 872,94 грн за період з 03.03.2022 по 02.09.2022 від вартості несвоєчасно оплаченого товару на суму 72 960,00 грн із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування.
Перевіривши розрахунок пені в сумі 12 872,94 грн, суд встановив, що позивачем правильно здійснено розрахунок, заявлено обґрунтовану та правомірно розраховану суму пені, тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Варто також зауважити на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 стосовно того, що зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Перевіривши наданий суду позивачем розрахунок щодо сум інфляційних витрат та 3% річних від вартості несвоєчасно оплаченого товару (72 960,00 грн), суд встановив, що позивачем розрахунок здійснено правильно, за вказаний у розрахунку період з березня 2022 по травень 2025, включно, розмір втрат від інфляції становить 38 584,85 грн, розмір 3 % річних за період з 03.03.2022 по 16.06.2025 - 7 202,05 грн.
Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат, наданий позивачем, є правильним та обґрунтованим, вимоги позивача про стягнення 3 % річних в сумі 7 202,05 грн та інфляційних витрат в сумі 38 584,85 грн є правомірними, тому задовольняються судом.
Заперечення відповідача відхиляються судом з огляду на викладене, а також у зв'язку із наступним.
Доводи відповідача стосовно наявності форс-мажорних обставин у вигляді військової агресії російської федерації проти України, про які зазначила Торгово-промислова палата України у своєму листі, розміщеному 28.02.2022 на офіційному сайті організації, суд не приймає з огляду на таке.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Так, в силу приписів ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Питання форс-мажору сторонами врегульовано у розділі 10 договору поставки.
Зокрема, відповідно до положень п. 10.1. договору поставки, у разі неможливості виконання зобов'язань, що випливають з цього договору, внаслідок обставин непереборної сили, що виникли після укладання договору, в результаті непередбачених подій надзвичайного характеру (війна, ембарго, стихійні лиха, дії уряду, створюють неможливість виконання зобов'язань за договором), сторона, для якої створилась неможливість виконання зобов'язань, повинна в 5-денний термін з моменту настання таких обставин повідомити іншу сторону договору в письмовому вигляді.
Згідно з п. 10.2 договору, у випадку, якщо форс-мажорні обставини триватимуть більше 90 днів, кожна із сторін має право розірвати договір в односторонньому порядку. Достатнім підтвердженням наявності форс-мажорних обставин є відповідний документ Торгово-промислової палати.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження дотримання визначених розділом 10 договору поставки умов щодо форс-мажорних обставин.
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкт (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Посилання відповідача на:
- Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, щодо внесення змін прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором);
- Закон України “Про споживче кредитування»;
- Постанову Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.20225 щодо встановлення заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за житлово-комунальні послуги;
є безпідставними, адже правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачам при виконанні договору поставки, не підпадають під правове регулювання вказаними вище нормативно-правовим актами.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені, 3 % річних та інфляційних втрат на 90 %, у випадку задоволення позову, то суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем не було дотримано строків оплати за договором поставки, отже, допущено порушення взятих на себе за договором зобов'язань.
Порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Отже, 3 % річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідач посилається на постанову від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Великої Палати Верховного Суду, де вказано, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Проте з наведеного вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду, який оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення, а не є безумовним обов'язком.
Суд зазначає, що визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 924/414/19 дійшов висновку, що зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У даному випадку, беручи до увагу всі вище наведені обставини, враховуючи критерії розумності, справедливості та пропорційності, ступінь виконання учасниками справи свої зобов'язань за договором, суд не вбачає підстав для зменшення сум 3 % річних, інфляційних втрат та пені, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
З урахуванням наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення з відповідача на користь позивача сум інфляційних витрат в розмірі 38 584,85 грн, 3 % річних в сумі 7 202,05 грн та пені в сумі 12 872,94 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
25.08.2025 через підсистему “Електронний суд» від позивача суд отримав клопотання про стягнення на його користь з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 908/2056/245 в сумі 5000,00 грн.
Позивачем у позовній заяві було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, - 7422,40 грн, які складаються з судового збору у сумі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно з до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
03.07.2025 між Адвокатським бюро “Саланська Ілона» (Бюро за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Багатопрофільна індустріальна компанія Контур» (Клієнт за договором) було укладено договір № 03/07 про надання правової допомоги, за умовами пункту 1.1 якого, Бюро приймає доручення Клієнт а та бере на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультації і роз'яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання (з правом підпису від імені Клієнта) процесуальних документів (позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, інших документів, відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємства, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкованості, а також у судах всіх інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства…
Відповідно до п. 2.2. договору про надання правової допомоги, безпосереднє представництво інтересів Клієнта від імені Бюро за цим договором здійснює адвокат Саланська Ілона Любомирівна (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001418 від 02.10.2017).
За умовами п. 3.1. договору про надання правової допомоги, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору. Така додаткова угода можу бути викладена у формі додатку до договору, який набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.
На виконання умов договору про надання правової допомоги, 10.07.2025 між Бюро та Клієнтом було укладено додаткову угоду № 1 , в п. 1 якої сторони визначили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Бюро за надання правової допомоги по справі № 908/2056/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Багатопрофільна індустріальна фірма Контур» до Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» імені А. М. Кузьміна» про стягнення коштів в сумі 58 659,84 грн.
Пунктом 2 додаткової угоди від 10.07.2025 сторони погодили найменування та вартість послуг за договором про надання правової допомоги, а саме:
- складання та подання до суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС позовної заяви (з урахуванням кількості опрацьованих документів) /6 годин/ - 3000,00 грн;
- складання відповіді на відзив /за один документ/ - 2000,00 грн;
- підготовка клопотань, письмових пояснень, відповідей та інших заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань /за один документ/ - 1000,00 грн.
Згідно з п. 3.1. додаткової угоди від 10.07.2025, гонорар перераховується протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг за договором, безпосередньо на банківський рахунок бюро, на підставі виставленого ним рахунку.
25.08.2025 між бюро те Клієнтом підписано Акт № 1 приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, згідно з яким Бюро надано послуги Клієнту з підготовки та подання до суду позовної заяви, а також підготовки та подання до суду відповіді на відзив, і вартість вказаних послуг визначена в сумі 5 000,00 грн.
Також в Акті № 1 від 25.08.2025 вказано, що Клієнт претензій по об'єму, якості та строкам надання правової допомоги не має.
На оплату наданих послуг Бюро виставило Клієнту рахунок № 1 від 25.08.2025 на суму 5000,00 грн.
За платіжною інструкцією № 580 від 25.08.2025, клієнтом проведено оплату наданих Бюро послуг на суму 5000,00 грн.
У розумінні положень частин 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Зважаючи на наведені вище положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Відповідач у відзиві на заяву позивача про розподіл судових витрат зазначає про те, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат є завищеним, оскільки справи не є складною, позовна заява складалась на підставі документів, які позивач використовував для звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за договором поставки; адвокат не направлялись додаткові запити та не вчинялись дії для збирання та опрацювання доказів, оскільки всі документи вже були наявні у позивача.
Слід зазначити, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, керуючись приписами ст. 129 ГПК України, враховуючи, що позивачем надано докази оплати отриманих ним згідно з договором про надання правової допомоги № 03/07 від 03.07.2025 послуг, оцінивши заявлені до стягнення витрати, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, з урахуванням всіх аспектів цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд встановив, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яка заявлена до стягнення, погоджена сторонами в акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 25.08.2025, узгоджена з предметом позову, наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг та обсягом таких послуг.
Понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн підтверджується наведеними вище документами.
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73 - 80, 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 81; ідентифікаційний код юридичної особи 00186536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Багатопрофільна індустріальна компанія Контур» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 32; ідентифікаційний код юридичної особи 13630116) інфляційні втрати в сумі 38 584,85 грн (тридцять вісім тисяч п'ятсот вісімдесят чотири гривні 85 коп.), 3 % річних в сумі 7202,05 грн (сім тисяч двісті дві гривні 05 коп.), пеню в сумі 12 872,94 грн (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят дві гривні 94 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 81; ідентифікаційний код юридичної особи 00186536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Багатопрофільна індустріальна компанія Контур» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 32; ідентифікаційний код юридичної особи 13630116) судовий збір у розмірі 2 422,00 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 00 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 81; ідентифікаційний код юридичної особи 00186536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Багатопрофільна індустріальна компанія Контур» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 32; ідентифікаційний код юридичної особи 13630116) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн (п'ят тисяч гривень 00 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16 вересня 2025 року.
Суддя І. С. Горохов