майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"08" вересня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/966/25
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
за участю секретаря судового засідання: Бугайова І. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Діптар»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тердвер»
про стягнення 40 460,37 грн
без участі представників сторін
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
30.07.2025 через підсистему “Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю “Діптар» (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ “Тердвер»(далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 40 460,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати послуг за Договором №21/08 від 21.08.2024, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 31 852,30 грн, нарахована пеня - 6 319,77 грн, інфляційні втрати - 1 613,92 грн та 3% річних - 674,38 грн за період прострочення.
Правові підстави ст. 526, 625, 901 Цивільного кодексу України.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.№10393 від 19.08.2025) просить відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивач фактично не надавав послуги, оскільки відсутній факт передачі сировини для їх виконання та підтверджуючі документи (ТТН та/або акти приймання-передачі сировини). Також зазначає, що акти, на які посилається позивач, не містять підпису директора ТОВ «Тердвер», а наявний підпис у договорі та актах не відповідає дійсності. Крім того, відповідач вказує, що розрахунок пені не відповідає умовам договору, а збитки від інфляції та 3% річних не передбачені умовами договору.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
31.07.2025 через підсистему “Електронний суд» (до відкриття провадження у справі) відповідач подав заяву щодо витребування у позивача оригіналів документів (вх.№01-44/2268/25).
Ухвалою від 06.08.2025 Суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.08.2025 о 14:30.
Цією ж ухвалою Суд вирішив витребувати у позивача для огляду в судовому засіданні оригінали документів, копії яких долучено до позовної заяви.
18.08.2025 на адресу суду від представника позивача на виконання вимог ухвали від 06.08.2025 надійшла заява про надання для огляду оригіналів документів (вх.№10304).
19.08.2025 через підсистему «Електронний суд» відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№10393), в якому заявив клопотання про витребування оригіналів документів.
У судове засідання 20.08.2025 відповідач не з'явився про причини неявки не повідомив.
Відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання шляхом надсилання ухвали в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку 07.08.2025 о 09:34 електронного листа. Суд відповідно до ч.3 ст. 202 ГПК України вирішив розглядати справу за відсутності відповідача.
У судовому засіданні Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив докази, наявні в матеріалах справи, та оглянув оригінали документів, з яких долучив до матеріалів справи реєстр АТ "Урсиббанк" вхідних документів з 01.09.2024 по 21.07.2025. Представник позивача заявив усне клопотання про проведення подальшого розгляду справи за його відсутності. Судове засідання відкладено на 08.09.2025.
21.08.2025 через підсистему “Електронний суд» відповідач подав:
- заяву про відвід судді Нестерчук С. С. (вх.№01-19/109/25);
- заперечення щодо долучення судом доказів (вх.№10495/25).
Ухвалою Суду від 21.08.2025 відвід судді Нестерчук С. С. визнано необгрунтованим. Матеріали справи № 906/966/25 передано з метою визначення судді у порядку, встановленому ст. 32 ГПК України, для вирішення питання про відвід судді Нестерчук С. С.
21.08.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву відповідача про відвід судді Нестерчук С.С. (вх.№01-19/109/25) передано для розгляду судді Прядко О.В.
Ухвалою Суду від 22.08.2025 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ “Тердвер» про відвід судді.
01.09.2025 Суд направив на адресу позивача оригінали документів, які були надані для огляду в судовому засіданні.
У судове засідання 08.09.2025 учасники справи не з'явились, були належним чином повідомлені про це засідання шляхом направлення ухвали в електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку 21.08.2025 о 08:07 та 08:12 електронного листа.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних матеріалів.
Враховуючи строки розгляду справи та достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, а також принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства, закріплені у статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд дійшов висновку, що сторони мали належну можливість реалізувати свої процесуальні права, зокрема щодо висловлення правової позиції та подання доказів.
08.09.2025 Суд завершив розгляд справи за відсутності учасників справи, враховуючи заявлене у судовому засіданні 20.08.2025 клопотання представника позивача про проведення подальшого розгляду справи за його відсутності, на підставі наявних у суду матеріалів та ухвалив скорочене рішення.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується її розгляд, суд підписує рішення без його проголошення.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник через невиконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 76 ГПК України).
Перелік обставин, які є предметом доказування у цій справі:
- факт укладення договору та виникнення за ним правовідносин між сторонами;
- факт надання позивачем послуг;
- факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати послуг та наявність заборгованості;
- правомірність розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підтвердження своїх вимог позивач надав суду належні, достовірні та допустимі докази, на підставі яких суд установив такі обставини.
21.08.2025 між ТОВ “Тердвер» (відповідач) в особі керівника Богута Олександра Богдановича (замовник) та ТОВ “Діптар» (позивач) в особі директора Марченка Романа Вікторовича (виконавець) укладено Договір надання послуг №21/08 (далі - договір), предметом якого згідно з п. 1.1 визначено, що виконавець зобов'язується на власний ризик, власними засобами, власними силами і силами найманих працівників надати послуги з розпиловки кругляка дуба (давальницької сировини) за завданням замовника, а замовник згідно умов договору зобов'язується прийняти і оплатити такі послуги.
Відповідно до п. 1.2 Договору склад, види та обсяг послуг, що надаються за цим договором:
- виготовлення з наданої замовником давальницької сировини (лісоматеріалів круглих-дуб) та передача готової продукції за наступними характеристиками, які вказані в Додатку №1, що є невід'ємною частиною договору;
- обсяги можуть бути змінені Додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.
Місце надання послуг - Тернопільська область, Чортківський район, смт. Мельниця-Подільська, вул. Незалежності 54 А (пункт 2.1 Договору).
У пункті 2.2 Договору сторони погодили, що замовник поставляє деревину в місце розпиловки на протязі дії Договору і забирає готову продукцію впродовж 30 календарних днів від дня надання послуги з розпиловки кожної партії, послуги з розпиловки надаються впродовж 10 робочих днів після отримання відповідної партії.
Згідно з п.2.4 Договору строк надання послуг з дати укладання Договору і до 31 грудня 2024 року, але в будь якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами.
Відповідно до п. 2.6. прийом сировини та видача продукції здійснюється на підставі ТТН та /або Актів прийому передачі сировини/готової продукції.
Згідно з пунктом 2.7. за результатами надання послуг виконавець оформлює Акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) календарних днів, підписаний належним чином, після чого направляє (передає) їх замовнику.
У відповідності до п. 2.9. прийнята сировина є власністю замовника, готова продукція і побічні продукти (у разі наявності) є власністю замовника. Оплата послуг здійснюється після виконання послуг кожної партії, але не пізніше дня відвантаження готової продукції.
Згідно з п. 2.10. після підписання акту приймання-передачі виконавець зобов'язаний повернути залишки продукції та відходів.
Відповідно до п.3.2 Договору, розрахунок за надані послуги здійснюється за фактично надані послуги протягом 10 календарних днів, з дня підписання Акту приймання-передачі наданих послуг, але не пізніше дня відвантаження готової продукції.
Згідно з п. 3.3. підставою для проведення оплати за послуги, надані на умовах Договору є відповідний Акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок.
Відповідно до п. 3.4. форма розрахунку за Договором - безготівкова.
У пункті 4.1.1 Договору зазначено, що замовник зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг відповідно до умов Договору.
Відповідно до п. 5.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Згідно з пунктом 5.6 Договору, за порушення строків виконання зобов'язань по оплаті Договору з замовника стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з суми якої допущено прострочення виконання за весь період.
Договір вступає в силу та набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами. (п.12.1 Договору).
У додатку №1 до договору сторони погодили характеристики розпилу лісопродукції, а саме: назву готової продукції - необрізна дубова дошка, одиниця виміру - 1 м.куб, у кількості сировини 200 (+/-10%), довжина готової продукції - 3000 (-0мм/+100мм), товщина готової продукції 28 (-0мм/+3мм), ціна послуги за одиницю 1 100,00 грн (з ПДВ) та загальну суму 220 000,00 грн з ПДВ.
В подальшому сторони уклали до Договору надання послуг №21/08 від 21.08.2024 додаткові угоди, відповідно до яких змінювали умови договору, зокрема:
- додатковою угодою від 16.09.2025 виклали в новій редакції п. 3.1 - ціна послуг за цим договором становить 1200,00 грн за розпиловку 1 м3 сировини;
- додатковою угодою від 18.10.2024 виклали в новій редакції п. 3.1 - ціна послуг за цим договором становить 1300,00 грн за розпиловку 1 м3 сировини;
- додатковою угодою від 30.12.2024 виклали в новій редакції п. 2.4 - строк надання послуг з дати укладання Договору і до 31 грудня 2025, але в будь якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами.
Договір, додаток №1 до нього та додаткові угоди до Договору підписано зі сторони ТОВ “Тердвер» - Олександр Богута, а зі сторони ТОВ “Діптар» - Роман Марченко, їх підписи скріплено печатками зазначених юридичних осіб.
Виконання позивачем своїх договірних зобов'язань щодо надання послуг з розпиловки кругляка дуба підтверджується актами здачі- прийняття робіт (надання послуг):
- №53 від 05.11.2024 на суму 22 750,00 грн;
- №55 від 15.11.2024 на суму 6 890,00 грн;
- №1 від 08.01.2025 на суму 41 172,30 грн.
Відповідно до актів передачі-приймання готової продукції №05/11-1 від 05.11.2024, №15/11-1 від 15.11.2024 ТОВ “Діптар» (позивач) перадав, а ТОВ “Тердвер» (відповідач) прийняв необрізну дубову дошку, горбиль дуб та безповоротні відходи.
Зазначені акти підписані керівниками обох сторін, їх підписи скріплено печатками, та заначено, що сторони претензій одна до іншої не мають.
За весь період дії договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 231 197,20 грн, про що свідчить Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.09.2024-07.07.2025, який не підписаний зі сторони ТОВ “Тердвер».
Згідно з реєстром вхідних документів АТ “Укрсиббанк» за період з 01.09.2024- 21.07.2025 відповідач частково здійснив оплату за надані послуги на загальну суму 199 344,90 грн.
Зокрема, послуги надані за актами №53 від 05.11.2024 та №55 від 15.11.2024 оплачено з простроченням, а за актом №1 від 08.01.2025 наявна заборгованість в сумі 31 852,30 грн.
31.03.2025 позивач засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення (номер трекінгу Укрпошти - 6504416929106) направив на адресу відповідача вимогу від 28.03.2025 року про негайну сплату заборгованості за надані послуги протягом 3 календарних днів з дня отримання цієї вимоги. Як вбачається з трекінгу “Укрпошти» вимога вручена одержувачу 15.04.2025.
За твердженнями позивача відповіді на дану претензію відповідач не надав, оплату заборгованості не здійснив.
За несвоєчасне виконання зобов'язань Позивач здійснив нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, а саме:
1) за актом здачі - прийняття (надання послуг) №53 від 05.11.2024 на суму боргу 3790,00 грн, що сплачений на дату звернення до суду:
- пені за період 16.11.2024 - 14.03.2025 у розмірі 342,86 грн;
- інфляційних втрат за період 16.11.2024 - 28.02.2025 у розмірі 130,29 грн;
- 3% річних за період 16.11.2024 - 14.03.2025 у розмірі 37,03 грн.
2) за актом здачі - прийняття (надання послуг) №55 від 15.11.2024 на суму 6 890,00 грн, що сплачений на дату звернення до суду:
- пені за період 26.11.2024 - 07.05.2025 у розмірі 605,42 грн;
- інфляційних втрат за період 26.11.2024 - 07.05.2025 у розмірі 236,86 грн;
- 3% річних за період 26.11.2024 - 14.03.2025 у розмірі 61,67 грн.
3) за актом здачі - прийняття (надання послуг) №1 від 08.01.2025 на суму 41 172,30 грн, з урахуванням сплати 07.05.2025 - 10 000 грн:
- пені за період 19.01.2025 - 08.07.2025 у розмірі 5371,49 грн;
- інфляційних втрат за період 19.01.2025 - 08.07.2025 у розмірі 1246,77 грн;
- 3% річних за період 19.01.2025 - 08.07.2025 у розмірі 575,68 грн.
Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості, а також жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд керується наступним.
З установлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Частина 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Суд констатує, що укладений між сторонами договір №21/08 від 21.08.20204 за своїм змістом та правовою природою є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 ЦК України.
Приписами статті 901 ЦК України предбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має бути виконано належним чином відповідно до закону, умов договору та інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойка є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас статтею 3 названого Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
2. Оцінка суду
Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 76-79, 86 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, господарський суд виходить з таких міркувань.
У спорах про стягнення заборгованості за надані послуги суд повинен перевірити: 1) наявність між сторонами договірних відносин; 2) факт надання послуг позивачем; 3) належність та своєчасність виконання відповідачем зобов'язання щодо їх оплати.
Таким чином, позивач зобов'язаний довести укладення договору та факт надання послуг, підтверджений відповідними актами приймання-передачі. Натомість відповідач повинен або спростувати зазначені обставини, або довести належне виконання свого грошового зобов'язання щодо оплати наданих послуг.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, підпис директора ТОВ “Тердвер» Богути О. Б. на договорі та актах йому не належать.
З цього приводу суд зазначає, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Тобто правочин вважається таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Договір надання послуг №21/08 в передбаченому законом порядку не визнавався недійсним, тобто цей договір є таким, що породжує для сторін, які його уклали, певні права та обов'язки про які йдеться в цьому договорі.
Окрім того, юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
Правочини юридична особа вчиняє через свої органи, що, з огляду на приписи статті 237 ЦК України, утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Зі змісту норми частини першої статті 241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину.
Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи - сторони правочину.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі № 910/18812/17, від 8 липня 2019 року в справі №910/19776/17.
В даному випадку, після підписання договору відповідач оплачував надані послуги на виконання умов договору. Більше того сторони уклали додаткові угоди до Договору. Все це свідчить про прийняття до виконання та схвалення відповідачем договору.
Суд бере до уваги, що на договорі та актах наявний відтиск печатки ТОВ “Тердвер». Печатка відноситься до даних, які дають змогу ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, особа несе повну відповідальність за законність використання своєї печатки, зокрема при нанесенні її відбитків на документи, що фіксують господарські операції (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №911/2502/22; від 17.12.2024 у справі №911/700/24).
Матеріали справи не містять доказів того, що печатка була загублена відповідачем, викрадена чи вибула з його володіння іншим способом.
За таких обставин наявність печатки на договорі, за відсутності доказів протиправності її використання або втрати, є додатковим аргументом на користь того, що підписання договору відповідало волі особи, від імені якої документ підписано та скріплено печаткою. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №918/780/18, від 03.02.2020 у справі №909/1073/17, від 07.11.2019 у справі №754/15193/16-ц, від 29.01.2020 у справі №916/922/19.
Відтак, Суд установив наявність договірних правовідносин між сторонами, згідно з якими позивач як виконавець зобов'язується на свій ризик, власними засобами, власними силами і силами найманих працівників надати послуги з розпиловки кругляка дуба (давальницької сировини), тоді як обов'язок відповідача як замовника прийняти та оплатити такі послуги згідно умов договору.
Згідно з пунктом 2.7 договору, за результатами надання послуг виконавець оформлює акт приймання-передачі наданих послуг протягом трьох календарних днів, який підписується належним чином та після цього направляється (передається) замовнику.
Позивач довів факт надання послуг відповідачу, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі наданих послуг №53 від 05.11.2024, №55 від 15.11.2024 та №1 від 08.01.2025, а також актами передачі-приймання готової продукції №05/11-1 від 05.11.2024, №15/11-1 від 15.11.2024.
Відповідач, підписавши зазначені акти, не подав заперечень щодо обсягу чи якості наданих послуг, а також не оспорив належність його оформлення. Таким чином, факт надання послуг та прийняття їх замовником підтверджується належними та допустимими доказами.
За таких обставин суд визнає необґрунтованими заперечення відповідача щодо факту надання послуг, оскільки вони спростовуються підписаними актами приймання-передачі наданих послуг та відсутністю будь-яких доказів, які б підтверджували протилежне.
За умови встановлення факту виникнення договірних відносин та підтвердження факту надання послуг, належне виконання відповідачем зобов'язань зі сплати їх вартості має бути доведено ним шляхом подання належних і допустимих доказів.
Як установив суд, відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити розрахунок за фактично надані послуги протягом 10 календарних днів з дня підписання Акту приймання-передачі наданих послуг, але не пізніше дня відвантаження готової продукції.
Однак відповідач, у порушення умов договору, не виконав зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 31 852,30 грн за актом здачі-приймання (надання послуг) №1 від 08.01.2025. Цей факт відповідачем не спростований, а матеріали справи не містять доказів протилежного.
Суд також констатує, що відповідач не дотримався визначеного договором строку оплати наданих послуг за актами №53 від 05.11.2024 та №55 від 15.11.2024. Період прострочення та розмір грошових зобов'язань відповідачем жодним чином не заперечуються, доказів протилежного матеріали справи не містять, і власного контррозрахунку відповідач суду не подав.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Таким чином, суд вважає доведеним факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань у частині своєчасної та повної оплати наданих послуг.
Відповідно до п. 5.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором. Згідно з пунктом 5.6 Договору, за порушення строків виконання зобов'язань по оплаті Договору з відповідача (замовника) стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ з суми якої допущено прострочення виконання за весь період.
За несвоєчасне виконання зобов'язань позивач здійснив нарахування пенів на загальну суму 6 319,77 грн
Відповідач не надав суду контррозрахунку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 зазначено, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.
Водночас, суд здійснений позивачем розрахунок пені вважає неправильним та незаконним з огляду на таке.
Зокрема, за актом №55 від 15.11.2024 заборгованість була повністю погашена 14.03.2025, у зв'язку з чим нарахування пені за період з 15.03.2025 по 07.05.2025 (54 дні) із суми боргу у розмірі 680 грн є безпідставним.
Крім того, за актом здачі-приймання (надання послуг) №1 від 08.01.2025 прострочення у відповідача виникло з 21.01.2025, оскільки визначений договором строк оплати припадав на вихідний день (суботу), а тому відповідно до вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України останнім днем виконання зобов'язання є перший робочий день після вихідного.
Враховуючи встановлені судом періоди прострочення та розмір грошових зобов'язань, суд здійснив перерахунок пені в межах періодів, визначених у розрахунку позивача, і дійшов висновку, що її розмір становить 6 226,83 грн.
Крім того за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат на загальну суму 1 613,92 грн та 3% річних на загальну суму 674,38 грн.
Відповідач не надав суду контррозрахунку.
Суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Враховуючи положення частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
За змістом частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Такий висновок наведено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд перевірив розрахунки позивача за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 та встановив, що розмір інфляційних втрат складає 1 609,89 грн та 3% річних - 623,11 грн, а відтак розрахунок здійснений позивачем є арифметично неправильним.
V. Висновки Суду
Розглянувши спір із застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи і досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Обґрунтованими є вимоги про стягнення:
- 31 852,30 грн - основної заборгованості;
- 6 226,83 грн - пені;
- 1 609,89 грн - інфляційних втрат;
- 623,11 грн - 3 % річних.
У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 92,94 грн пені; 4,03 грн інфляційних втрат; 51,27 грн 3 % річних слід відмовити у зв'язку з недоведеністю.
VІ. Судові витрати
При зверненні до суду з позовом у даній справі позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3231 від 04.08.2025.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів, та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, ч. 9 ст. 129 ГПК України унормовано, що у випадку, зокрема, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір у справі виник у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Діптар» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тердвер» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Діптар»:
- 31 852,30 грн (тридцять одну тисячу вісімсот п'ятдесят дві гривні 30 копійок) - заборгованість;
- 6 226,83 грн (шість тисяч двісті двадцять шість гривень 83 копійки) - пеня;
- 1 609,89 грн (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 89 копійок) - інфляційні втрати;
- 623,11 грн (шістсот двадцять три гривні 11 копійок) - 3 % річних;
- 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) - судові витрати зі сплати судового збору.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Діптар» (код ЄДРПОУ 43498078; пр. Шевченка, буд. 2, м. Одеса, Одеська обл., 65044)
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Тердвер» (код ЄДРПОУ 45087081, проспект Незалежності, буд. 75, офіс 307, м. Житомир, Житомирська обл., 10001)
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити це рішення до до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Після набрання рішення законної сили наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма його видачі (паперова або електронна).
Повне рішення складено 15.09.2025
Суддя С. НЕСТЕРЧУК