вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
15.09.2025м. ДніпроСправа № 904/2464/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім 1969», с. Коженики, Білоцерківський район, Київська область
до Фізичної особи-підприємця Пензіна Дмитра Анатолійовича, м. Нікополь, Дніпропетровська область
Третя особа -1 яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" , м. Київ
Третя особа-2 яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача Акціонерне товариство "Універсал Банк", м. Київ
про стягнення грошових коштів в розмірі 200 371,90 грн.
Представники:
Від позивача: Мачульний Олександр Іванович, ордер серія СВ №1114981 від 30.01.2025, адвокат
Від відповідача: не з'явився
Від третьої особи-1: не з'явився
Від третьої особи-2: Попов Віталій Олексійович, довіреність №260-ЮД1 від 23.12.2024, представник
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім 1969" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Пензіна Дмитра Анатолійовича про стягнення грошових коштів в розмірі 200 371,90 грн.
Ціна позову складається з наступних сум:
- безпідставно набуті грошові кошти в сумі 179 555,62 грн.,
- 3% річних у сумі 3 449,34 грн.,
- інфляційні втрати в сумі 17 366,94 грн.
Ухвалою від 20.05.2025 позовну заяву залишено без руху.
20.05.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 22.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 23.06.2025.
Ухвалою від 27.05.2025 залучено в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (вул. Алмазова Генерала, 4а, м. Київ, 01011). Залучено в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача Акціонерне товариство "Універсал Банк" ( вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04082).
06.06.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи-1 надійшли пояснення по справі.
В судовому засіданні 23.06.2025 Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.
Третя особа-1 свого представника в судове засідання не направила, про дату та час повідомлена належним чином.
Третя особа-2 свого представника в судове засідання не направила, пояснень щодо неможливості бути присутньою в судовому засіданні суду не надала про дату та час повідомлена належним чином.
Ухвалою від 23.06.2025 відкладено підготовче засідання на 28.07.2025.
28.07.2025 в судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач та третя особа-1 в судове засідання свого представника не направили, пояснень щодо неможливості бути присутніми в судовому засіданні суду не надали, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Третя особа-2 в судове засідання не з'явилася, через систему "Електронний суд надала письмові пояснення по справі, в яких просить провести підготовче засідання 28.07.2025 без участі представника АТ "Універсал Банк", забезпечити в подальшому мою участь в судових засіданнях в режимі ВКЗ поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів протягом всього розгляду справи.
Ухвалою від 28.07.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів по 21.08.2025 включно. Заяву третьої особи-2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Відкладено підготовче засідання в межах розумного строку на 25.08.2025.
11.08.2025 через систему "Електронний суд" від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення на виконання ухвали суду.
14.08.2025 засобами поштового зв'язку від третьої особи-2 надійшло повідомлення щодо відкриття рахунку НОМЕР_1 в Банку для обліку коштів від підприємницької діяльності на ім'я фізичної особи-підприємця Пензіна Дмитра Анатолійовича.
В судовому засіданні 25.08.2025 Позивач проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті не заперечив.
Відповідач та Третя особа-1 в судове засідання свого представника не направили, пояснень щодо неможливості бути присутніми в судовому засіданні суду не надали, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Третя особа-2 свого представника в судове засідання не направила, про дату та час повідомлена належним чином.
Ухвалою від 25.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 15.09.2025.
04.09.2025 від третьої особи-2 через систему «Електронний суд» надійшла заява про проведення судового засідання без її участі.
15.09.2025 відповідач в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Третя особа-1 в судове засідання не з'явилися.
В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.
Позивач підтримав позовні вимоги.
Третя особа-2 надала усні пояснення.
Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
15.09.2025 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що грошові кошти в розмірі 179 555,62 грн., які належать позивачу, без достатньої правової підставі перебувають на банківському рахунку відповідача, у зв'язку з чим підлягають поверненню позивачу.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про юридичну особу, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що до Єдиного державного реєстру вноситься інформація для здійснення зв'язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти (пункт 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Слід також відзначити, що місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала від 22.05.2025 було повернуто за зворотною адресою АТ "Укрпошта" (а.с.102-106).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 22.05.2025 вважається врученою відповідачу у паперовому вигляді - 13.06.2025, про що свідчить відмітка поштового відділення на конверті..
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 22.05.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127533530) надіслано судом 22.05.2025, зареєстровано в реєстрі 22.05.2025 та оприлюднено 23.05.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 22.05.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий один місяць господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.
Отже, станом на 15.09.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ-1.
Щодо здійснених операцій по рахунку ТОВ «Дім 19569» НОМЕР_2 , відкритого в АТ «Райффайзен Банк» 23.09.2024 третя особа-1 зазначила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім 1969» є клієнтом АТ «Райффайзен Банк», та має відкритий НОМЕР_2 .
23.09.2024 в системі Райффайзен Бізнес Онлайн з використанням електронного ключа, який належить директорові Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім 1969» (ЄДРПОУ 44411692) Ляшенко Ірині Леонідівні від імені Клієнта було створено 20 платежів на рахунок № НОМЕР_1 , власником якого є ФОП Пензін Дмитро Анатолійович. В результаті 19 платежів від імені Клієнта на загальну суму 179555,62 грн. були опрацьовані системою та відповідно кошти перераховано на рахунок отримувача коштів ФОП Пензіна Дмитра Анатолійовича в АТ «Універсал Банк».
Один платіж на суму 181090, 00 грн був відібраний системою антифрод моніторингу на додаткову верифікацію.
Антифрод - це система, призначена для оцінки фінансових транзакцій в Інтернеті на предмет підозрілості з точки зору шахрайства.
За результатами проведеної верифікації, а саме внаслідок здійснення телефонного дзвінка на номер відповідальної особи Клієнта, вказаний платіж було відхилено.
За інформацією підрозділу, відповідального за безпеку платіжних операцій, надалі після отримання від Клієнта інформації щодо неналежних платежів, АТ «Райффайзен Банк» було направлено інформаційне повідомлення до Банку отримувача коштів, в результаті якого вказані кошти були заблоковані на рахунку отримувача коштів.
ТОВ «Дім 1969» 30.01.2025 звернулось до Банку із заявою щодо повернення грошових коштів в сумі 179555,62 грн., у зв'язку із шахрайством. За результатами розгляду цієї зави Банком повідомлено Клієнта про те, що з питанням про повернення вказаних коштів йому необхідно звертатись до отримувача коштів та заявити позов в кримінальному провадженні щодо стягнення заподіяної шкоди..
Третя особа-1 вказує, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Третя особа-1 звертає увагу, що усі операції щодо переказу коштів з рахунку ТОВ «Дім 1969» 23.09.2024 були здійснені в системі Райффайзен Бізнес Онлайн з використанням електронного ключа, який належить директорові Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім 1969» Ляшенко Ірині Леонідівні.
ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ-2.
Третя особа-2 зазначила, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім 1969» є клієнтом АТ «Райффайзен Банк», та має відкритий рахунок.
- 23.09.2024 в системі Райффайзен Бізнес Онлайн з використанням електронного ключа, який належить директорові Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім 1969» (ЄДРПОУ 44411692) Ляшенко Ірині Леонідівні від імені Клієнта було створено 20 платежів на рахунок, власником якого є ФОП Пензін Дмитро Анатолійович. В результаті 19 платежів від імені Клієнта на загальну суму 179555,62 грн. були опрацьовані системою та відповідно кошти перераховано на рахунок отримувача коштів ФОП Пензіна Дмитра Анатолійовича в АТ «Універсал Банк».
- один платіж на суму 181090, 00 грн був відібраний системою антифрод моніторингу на додаткову верифікацію. За результатами проведеної верифікації, а саме внаслідок здійснення телефонного дзвінка на номер відповідальної особи Клієнта, вказаний платіж було відхилено.
- за інформацією підрозділу, відповідального за безпеку платіжних операцій, надалі після отримання від Клієнта інформації щодо неналежних платежів, АТ «Райффайзен Банк» було направлено інформаційне повідомлення до Банку отримувача коштів, в результаті якого вказані кошти були заблоковані на рахунку отримувача коштів.
- як вбачається із доданих до позовної заяви документів, за фактом незаконного переказу 23.09.2024 грошових коштів з рахунку Клієнта, відкрито кримінальне провадження № 12024221170003248 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
- ТОВ «Дім 1969» 30.01.2025 звернулось до Банку із заявою щодо повернення грошових коштів в сумі 179555,62 грн., у зв'язку із шахрайством. За результатами розгляду цієї зави Банком повідомлено Клієнта про те, що з питанням про повернення вказаних коштів йому необхідно звертатись до отримувача коштів та заявити позов в кримінальному провадженні щодо стягнення заподіяної шкоди.
- з документів доданих до позовної заяви також вбачається, що ухвалою суду від 26.12.2024 у справі № 643/16556/24 на грошові кошти на рахунку № НОМЕР_2 відкритому на ім'я Пензіна Дмитра Анатолійовича в MONOBANK Universal Bank ПАТ «Універсал Банк» накладено арешт.
- банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
- при цьому АТ "Райффайзен Банк" звертає увагу суду про те, що усі операції щодо переказу коштів з рахунку ТОВ «Дім 1969» 23.09.2024 були здійснені в системі Райффайзен Бізнес Онлайн з використанням електронного ключа, який належить директорові Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім 1969» (ЄДРПОУ 44411692) Ляшенко Ірині Леонідівні.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є встановлення факту перебування грошових коштів в розмірі 179 555,62 грн., як таких, що перебувають на банківському рахунку відповідача без достатньої правової підстави, встановлення факту належності даних коштів позивачу, правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Позивач вказує, що 23 вересня 2024 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІМ 1969» (Позивач) Ляшенко Ірина Леонідівна виявила, що з особового рахунка Товариства № НОМЕР_2 відкритого у АТ «Райффайзен Банк» без відома та згоди ОСОБА_1 було переведено грошові кошти у сумі 179555,62 грн. на рахунок Monobank Universal Bank АТ «Універсал Банк», який відкритий на ім'я Фізичної особи-підприємця Пензіна Дмитра Анатолійовича № НОМЕР_1 .
Згідно відомостей, які містяться у виписці щодо руху коштів по рахунку № НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Дім 1969» у АТ «Райффайзен Банк», 23.09.2024 шляхом здійснення транзакцій на рахунок ФОП Пензіна Дмитра Анатолійовича № НОМЕР_1 переведено грошові кошти на загальну суму 179555,62 грн.(а.с. 36).
За фактом незаконного переведення грошових коштів з одного рахунку на інший, 23.09.2024 відкрито кримінальне провадження № 12024221170003248 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 15).
В ході тимчасового доступу до речей та документів Monobank Universal Bank АТ «Універсал Банк» встановлено, що власником даної банківської картки № НОМЕР_1 є Пензін Дмитро Анатолійович, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , контактний номер телефону: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 . Також, встановлено, що грошові кошти потерпілої Ляшенко І.Л. дійсно зараховано на рахунок № НОМЕР_1 , але не були зняті в повному обсязі та наразі перебувають на зазначеному рахунку. (а.с. 46-48).
Крім того, рахунок № НОМЕР_1 є рахунком ФОП Пензіна Дмитро Анатолійович для здійснення господарської діяльності.
Також, в ході огляду інформації встановлено, що залишок коштів на рахунку № НОМЕР_1 станом на 24.09.2024 складає 179555,62 грн.
Тобто, свідчення потерпілої та надані відомості з банківських установ кореспондуються за часом переведення грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 .
В ході досудового розслідування допитано ОСОБА_2 , який повідомив, що на початку вересня 2024 року через месенджер «Телеграм» продав невстановленій особі на ім'я ОСОБА_3 дані від своєї банківської картки Монобанк. Чоловік на ім'я ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_2 відсоток від грошової суми яку переведуть на його рахунок невідомі його особи. Після чого, чоловік на ім'я Кирило повідомив йому, що його картка була заблокована через велику суму яка поступила на його рахунок та видалив з ним переписку.
Для переказу грошових коштів із рахунку ОСОБА_2 надіслано заяву до АТ «Універсал Банк» від 30.10.2025.
У відповідь надійшов лист АТ «Універсал Банк» від 03.02.2025 № Е/431 у якому зазначено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Вказане також зазначено в ухвалі Московського районного суду м. Харкова від 26.12.2024 у справі № 643/16556/24
Аналогічну за змістом заяву від 30.01.2025 було надіслано до АТ «Райффайзен Банк» з проханням повернути позивачу його кошти.
За результатами розгляду надійшов лист АТ «Райффайзен Банк» від 03.02.2025 №81- 15-9/1353 у якому зазначено, що з питань повернення коштів платнику слід звертатися з позовом до отримувача, а також заявити позов в кримінальному провадженні щодо стягнення заподіяної шкоди з винних осіб.
Позивач вказує, що наразі в рамках кримінального провадження ФОП Пензін Дмитро Анатолійович проходить в якості свідка, а причетних до вказаного злочину осіб органом досудового розслідування станом на час розгляду справ не встановлено, що є самостійною підставою для самостійного звернення до суду із позовом до відповідача про повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 179555,62 грн.
Позивач стверджує, що між позивачем та відповідачем ніколи не було ніяких договірних правовідносин, а вказані в призначенні платежів рахунки на оплату були видуманими та зазначеними виключно для незаконного переведення грошових коштів з рахунку позивача на рахунок відповідача.
Позивач переконаний, що існують об'єктивні підстави вважати, що грошові кошти в розмірі 179 555,62 грн., які перебувають на банківському рахунку № НОМЕР_1 здобуті злочинним шляхом, без достатньої правової підстави, що підтверджується ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 26.12.2024 у справі № 643/16556/24 (провадження 1-кс/643/2561/24), отже підлягають поверненню законному власнику ТОВ «ДІМ 1969», шляхом їх стягнення в судовому порядку.
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Тобто, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зокрема, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). Тобто, зобов'язання з безпідставного набуття та збереження майна можуть бути наслідком таких юридичних фактів: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. При цьому за змістом статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 25.04.2019 у справі № 904/2342/18 та від 12.02.2019 у справі № 910/20926/16.
У даному випадку майном є грошові кошти в сумі 497 168,45 грн., які були отримані відповідачем у зв'язку з їх перерахуванням позивачем на поточний рахунок останнього без укладення договору, тобто отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" без достатніх правових підстав.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Аналогічна правова позиція викладені в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/5027/18.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім 1969» є клієнтом АТ «Райффайзен Банк» та має відкритий рахунок.
23.09.2024 в системі Райффайзен Бізнес Онлайн з використанням електронного ключа, який належить директорові Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім 1969» (ЄДРПОУ 44411692) Ляшенко Ірині Леонідівні від імені Клієнта було створено 20 платежів на рахунок, власником якого є ФОП Пензін Дмитро Анатолійович. В результаті 19 платежів від імені Клієнта на загальну суму 179555,62 грн. були опрацьовані системою та відповідно кошти перераховано на рахунок отримувача коштів ФОП Пензіна Дмитра Анатолійовича в АТ «Універсал Банк».
Один платіж на суму 181090, 00 грн був відібраний системою антифрод моніторингу на додаткову верифікацію. За результатами проведеної верифікації, а саме внаслідок здійснення телефонного дзвінка на номер відповідальної особи Клієнта, вказаний платіж було відхилено.
За інформацією підрозділу, відповідального за безпеку платіжних операцій, надалі після отримання від Клієнта інформації щодо неналежних платежів, АТ «Райффайзен Банк» було направлено інформаційне повідомлення до Банку отримувача коштів, в результаті якого вказані кошти були заблоковані на рахунку отримувача коштів.
Як вбачається із доданих до позовної заяви документів, за фактом незаконного переказу 23.09.2024 грошових коштів з рахунку Клієнта, відкрито кримінальне провадження № 12024221170003248 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
ТОВ «Дім 1969» 30.01.2025 звернулось до Банку із заявою щодо повернення грошових коштів в сумі 179555,62 грн., у зв'язку із шахрайством. За результатами розгляду цієї зави Банком повідомлено Клієнта про те, що з питанням про повернення вказаних коштів йому необхідно звертатись до отримувача коштів та заявити позов в кримінальному провадженні щодо стягнення заподіяної шкоди.
З документів доданих до позовної заяви також вбачається, що ухвалою суду від 26.12.2024 у справі № 643/16556/24 на грошові кошти на рахунку № НОМЕР_2 відкритому на ім'я Пензіна Дмитра Анатолійовича в MONOBANK Universal Bank ПАТ «Універсал Банк» накладено арешт.(а.с. 49-50).
Згідно положень статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Так, на виконання вимог ухвали від 28.07.2025 АТ "Універсал Банк" (третя особа-2) надало суду наступну інформацію: Пензін Дмитро Анатолійович (Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН: НОМЕР_5 , Номер документа: 008176147, Ким видано документ: 8025, Коли видано документ: 05.09.2022 Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) є клієнтом АТ «Універсал Банк» та має відкритий рахунок № НОМЕР_1 як особі, яка здійснює підприємницьку діяльність.
23.09.2024 в період часу з 12:41:51 по 13:02:29 на рахунок ФОП Пензіна Дмитра Анатолійовича було зараховано грошові кошти, що були перераховані ТОВ «Дім 1969» IBAN НОМЕР_2 ЄДРПОУ: 44411692, зокрема:
1) 9 966,00 грн - Оплата за рахунком № 00802 від 23.09.2024, за послуги, без ПДВ;
2) 9 989,00 грн - Оплата за рахунком № 00778 від 23.09.2024, за послуги, без ПДВ;
3) 9 967,00 грн - Оплата за рахунком № 00803 від 23.09.2024, за послуги, без ПДВ;
4) 1 012,00 грн - Оплата за рахунком № 00776 від 23.09.2024, за послуги, без ПДВ;
5) 9 759,04 грн - Оплата за рахунком № 00811 від 23.09.2024, за послуги, без ПДВ;
6) 9 758,04 грн - Оплата за рахунком № 00810 від 23.09.2024, за послуги, без ПДВ;
7) 9 957,04 грн - Оплата за рахунком № 00804 від 23.09.2024, за послуги, без ПДВ;
8) 9 957,00 грн - Оплата за рахунком № 00804 від 23.09.2024, за послуги, без ПДВ;
9) 9 859,04 грн - Оплата за рахунком № 00812 від 23.09.2024, за послуги, без ПДВ;
10) 9 959,04 грн - Оплата за рахунком № 00813 від 23.09.2024, за послуги, без ПДВ;
11) 9 788,04 грн - Оплата за рахунком № 00809 від 23.09.2024, за послуги, без ПДВ;
12) 9 979,04 грн - Оплата за рахунком № 00814 від 23.09.2024, за послуги, без ПДВ;
13) 9 979,04 грн - Оплата за рахунком № 00807 від 23.09.2024, за послуги, без ПДВ;
14) 9 899,09 грн - Оплата за рахунком № 00819 від 23.09.2024, за послуги, без ПДВ;
15) 9 986,00 грн - Оплата за рахунком № 00801 від 23.09.2024, за послуги, без ПДВ;
16) 9 979,09 грн - Оплата за рахунком № 00815 від 23.09.2024, за послуги, без ПДВ;
17) 9 978,04 грн - Оплата за рахунком № 00806 від 23.09.2024, за послуги, без ПДВ;
18) 9 997,04 грн - Оплата за рахунком № 00805 від 23.09.2024, за послуги, без ПДВ;
19) 9 787,04 грн - Оплата за рахунком № 00808 від 23.09.2024, за послуги, без ПДВ.
Всього було зараховано 179 555,62 грн.
В подальшому з ОСОБА_2 було розірвано Договір за ініціативою Банку у зв'язку з чим 01.10.2024 07:08:50 грошові кошти з його рахунку в сумі 179 555,62 грн були перенесені на балансовий рахунок № 2903 на підставі п. 10.4.3.1. УіП.(а.с.161-163).
Пунктом 10.4.3.1. УіП визначено: Розірвання Договору за ініціативою Банку здійснюється шляхом відповідного повідомлення Клієнта/ФОП/НПД будь-якими каналами дистанційної комунікації, в тому числі, але не виключно, шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну пошту Клієнта/ФОП/НПД та/або надіслання повідомлення в Мобільний застосунок тощо. На 3 (третій) Робочий день з дня направлення Банком повідомлення про розірвання Договору Клієнт доручає Банку перерахувати залишок грошових коштів з усіх поточних та депозитних рахунків Клієнта на поточний рахунок Основної картки monobank | Universal Bank Клієнта, та після погашення можливої Заборгованості перед Банком направити кошти на балансовий рахунок No 2903. Банк обліковує (зберігає) кошти на балансовому рахунку No 2903 до часу звернення Клієнта до Банку з заявою про переказ залишку коштів на 1 (один) поточний рахунок Клієнта в іншому банку, але не довше, ніж 3 роки з дати перенесення коштів на відповідний балансовий рахунок. Заява подається Клієнтом до Банку в електронному вигляді за допомогою Мобільного застосунку або в порядку, визначеному діючим законодавством України щодо зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці. При цьому, за наявності залишку грошових коштів на рахунках Клієнта в іноземній валюті, на 3 (третій) Робочий день після відправлення Банком Клієнту повідомлення про розірвання з ним Договору Клієнт доручає Банку здійснити продаж іноземної валюти на валютному ринку України (далі ВРУ) від імені Клієнта, за курсом продажу валюти, що відображається в Мобільному застосунку на дату зарахування коштів на поточний рахунок Основної картки monobank | Universal Bank Клієнта, з відшкодуванням Банку витрат на оплату зборів, комісій та вартості наданих послуг, що діють на дату і час проведення Банком операції і зарахувати кошти на поточний рахунок Основної картки monobank | Universal Bank Клієнта, здійснити погашення Заборгованості перед Банком (за наявності) та переказати кошти на балансовий рахунок No 2903. За наявності залишків грошових коштів на Рахунках ФОП/НПД на 3 (третій) Робочий день після відправлення Банком ФОПу/НПД повідомлення про розірвання з ним Договору Банк переносить залишок грошових коштів з усіх Рахунків ФОП/НПД на балансові рахунки No 2903 в розрізі валют до часу звернення ФОПа/НПД до Банку з заявою про переказ залишку коштів на 1 (один) поточний рахунок ФОП/НПД в іншому банку в розрізі кожної валюти, але не довше, ніж 3 роки з дати перенесення коштів на відповідний балансовий рахунок. Заява подається ФОПом/НПД до Банку в електронному вигляді за допомогою Мобільного застосунку або в порядку, визначеному діючим законодавством України щодо зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці. У день відправлення повідомлення про розірвання Договору Банк блокує рахунки Клієнта/ФОП/НПД (обмежує в користуванні рахунками), що були відкриті згідно з Договором, а на 4 (четвертий) Робочий день рахунки Клієнта/ФОП закриваються. У разі наявності Заборгованості, яка обліковується на поточному рахунку Основної картки monobank | Universal Bank Клієнта, поточний рахунок не закривається до моменту погашення
Заборгованості.
Таким чином, відповідачем, у відповідності до приписів чинного законодавства не спростовано жодними доказами факт відсутності правових підстав для перерахування йому від позивача 23.09.2024 спірних грошових коштів в сумі 179555,62 грн.
Будь-яких доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин відповідачем до суду також не надано.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору, а також встановлену судом відсутність обов'язку позивача з компенсації будь-яких витрат перед відповідачем, отримані відповідачем від позивача грошові кошти в сумі 179555,62 грн., що перераховані 23.09.2024, підпадають під правову кваліфікацію безпідставно набутого майна в силу приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.
Статтею 1213 Цивільного кодексу України унормовано, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 висловила правову позицію, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов'язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому. Означене недоговірне зобов'язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів повернення позивачеві грошових коштів у сумі 179555,62 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.
З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок 3% річних за загальний період прострочення оплати з 23.09.2024 по 14.05.2025, розмір яких склав суму 1977,57 грн.
При перевірці розрахунку судом помилок не виявлено, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 1977,57 грн.
Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 17 366,94 грн. нараховані за період прострочення оплати з 23.09.2024 по 14.05.2025.
При перевірці розрахунку судом помилок не виявлено, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 17366,94 грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на корить позивача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 179 555,62 грн., 3% річних у розмірі 3 449,34 грн., інфляційних втрат у розмірі 17366,94 грн.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").
При зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру в розмірі 200371,90грн., таким чином, розмір судового збору становить, враховуючи подання позовної заяви в електронній формі, 2 422,40 грн.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн., про що свідчить платіжна інструкція № 58 від 14.05.2025.
Таким чином, позивачем сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").
Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Поряд з цим, суд зауважує, що 07.01.2025 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" (далі - Порядок), яким змінений механізм повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону "Про судовий збір".
Відповідно до нового порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом.
Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою до відповідного суду за місцем розгляду справи. Разом із заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платником подається до суду оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Так, відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
За умови інформаційно-технологічних можливостей органу, що контролює справляння надходжень бюджету, платник може подати заяву до такого органу в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. В електронній заяві також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку платнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним.
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету в електронній формі подається з обов'язковим накладанням електронного підпису платника або уповноваженої особи, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". До заяви одночасно подається копія: платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету, судового рішення, засвідчена належним чином (у разі повернення грошового стягнення за адміністративні правопорушення), документа, що підтверджує відповідні повноваження уповноваженої особи, засвідчена належним чином.
Разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Форма заяви про повернення судового збору розміщена на вебсайті Судової влади України та доступна за посиланням:
https://court.gov.ua/storage/portal/sud5005/%D0%97%D0%90%D0%AF%D0%92%D0%90.doc
Враховуючи викладене, для здійснення фактичного повернення судового збору з Державного бюджету України, заявнику необхідно подати до суду заяву встановленої форми з відповідними реквізитами.
Суд не вирішує питання повернення судового збору в цій частині, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Дім 1969» до Фізичної особи-підприємця Пензіна Дмитра Анатолійовича, Третя особа -1 яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Акціонерне товариство "Райффайзен Банк", Третя особа-2 яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача Акціонерне товариство "Універсал Банк" про стягнення грошових коштів в розмірі 200 371,90 грн. задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пензіна Дмитра Анатолійовича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дім 1969» (вул. Новосельська, 46, с. Коженики, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09171, код ЄДРПОУ 44411692) безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 179 555,62 грн., 3% річних у розмірі 3 449,34 грн., інфляційні втрати в розмірі 17366,94 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн., про що видати наказ.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 16.09.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко