пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
09 вересня 2025 року Справа № 903/600/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Прилісненської сільської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Геокомп»
про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки
за участю представників-учасників справи:
від прокуратури: Скучинський Л.Є., заступник начальника відділу, посвідчення № 071755 від 01.03.2023;
від позивача: н/з;
від відповідача: н/з;
Суть спору: 11.06.2025 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Прилісненської сільської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Геокомп» в якому просить:
- розірвати договір оренди землі від 26.07.2023, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Геокомп» та Прилісненською сільською радою, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0721485400:02:000:0368 площею 12,4764 га;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Геокомп» повернути за актом прийому-передачі Прилісненській сільській раді земельну ділянку з кадастровим номером 0721485400:02:000:0368 площею 12,4764 га.
При обґрунтуванні позовних вимог прокурор вказує на порушення відповідачем договірних зобов'язань шляхом систематичної (два і більше разів) несплати орендної плати за користування земельної ділянки з кадастровим номером 0721485400:02:000:0368 площею 12,4764 га, які знаходяться на території Прилісненської територіальної громади, що є підставою для розірвання спірного договору оренди землі від 26.07.2023 на підставі пункт “д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України та повернення земельної ділянки на підставі ст. 34 Закону України "Про оренду землі".
Ухвалою суду від 13.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.07.2025; запропоновано відповідачу надати відзив на позов; прокурору та позивачу - відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 01.07.2025 повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання відбудеться 05.08.2025.
04.09.2025 позивач через систему «Електронний суд» подав клопотання про проведення судового засідання 09.09.2025 без участі його представника та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Дане клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 05.08.2025 повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи по суті відбудеться 09.09.2025.
Відповідач в судове засідання 09.09.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 05.08.2025) до його електронного кабінету 06.08.2025.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З огляду на викладене суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності позивача та відповідача.
Суд, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
установив:
26.07.2023 між Прилісненською сільською радою (Орендодавець) та ТОВ «Геокомп» (Орендар) укладено договір оренди землі (а.с. 24-26).
Згідно п.1.1 Договору Орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 31.07.2023 № LRE001-UA-20230611-37727 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 12,4764 га з кадастровим номером 0721485400:02:000:0368, яка розташована в урочищі «Грива» Прилісненської сільської ради камінь-Каширського району.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 148634, 41 грн (п. 5 Договору).
Відповідно до п.8 Договору він укладено на 25 років з дня реєстрації права оренди земельної ділянки.
Згідно пункту 9 Договору за оренду земельної ділянки Орендар сплачує орендну плату у грошовій формі у національній валюті. Розмір річної орендної плати визначається за результатами земельних торгів і становить 23, 615 % від нормативної грошової оцінки, що дорівнює на момент укладення договору сумі 35100,00 грн та підлягає сплаті на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Прилісненської сільської ради.
Орендна плата за перший рік вноситься Орендарем не пізніше п'яти робочих днів з дня підписання договору оренди. Орендна плата за наступні роки оренди земельної ділянки перераховується Орендарем щомісячно відповідно до Податкового кодексу України. Орендна плата Орендарем вноситься виключно в грошовій формі. (п. 11, 12, 13 Договору).
До обов'язків Орендаря, що визначені пунктом 29 Договору відноситься своєчасне внесення орендної плати у відповідності з пунктом 9-14 цього Договору.
Відповідно до пункту 35 Договору, дія Договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Договір підписаний повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень.
26.07.2023 на виконання умов Договору між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 26).
Згідно інформації Прилісненської сільської ради, на виконання пункту 11 Договору, Орендарем сплачено орендну плату за рік оренди. У відповідача - ТОВ «ГЕОКОМП» є три діючі договори оренди землі, укладені із Прилісненською сільською радою. У ТОВ «ГЕОКОМП» наявна заборгованість зі сплати орендної плати за землю в загальній сумі 48 428, 21 грн., із яких 18 195, 70 грн. за договором оренди землі від 26.07.2023. Вказана заборгованість утворилася внаслідок систематичної несплати орендарем орендної плати. Наведене також підтверджується даними ГУ ДПС у Волинській області.
При цьому, згідно наданого Прилісненською сільською радою розрахунку заборгованості станом на 01.06.2025 у відповідача за договором від 26.07.2023, предметом якого є земельна ділянка кадастровим номером 0721485400:02:000:0368 площею 12,4764 га, наявний борг в сумі 18 195, 70 грн., що утворився внаслідок систематичної несплати орендної плати за період із грудня 2024 року по даний час.
Отже, прокурор довів, що орендар всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства тривалий час належним чином не виконує свої зобов'язання зі сплати оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується зі ст. 93 Земельного кодексу України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.
Статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України, ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною 1 ст. 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов'язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.
У відповідності до пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а також своєчасного внесення орендної плати.
Враховуючи зазначене, системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (пп.14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є, зокрема, землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати (висновок Верховного Суду України у постанові від 02.12.2014 в адміністративній справі 21-274а14, № 42010791).
Поруч з цим підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а також вимоги податкового законодавства, що регламентують порядок стягнення орендної плати за землі комунальної форми власності (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п. 288.1 ст. 288 ПК України). У зв'язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (ст. 21 Закону України «Про оренду землі», ст. 288 ПК України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК порядку (пп. 1.3 п. 1 постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).
Крім цього пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Отже, враховуючи положення Податкового кодексу та пункту 12 договору оренди від 26.07.2023 ТОВ «ГЕОКОМП» зобов'язане вносити щомісячно орендну плату в розмірі визначеному умовами договору оренди.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 зазначеного Закону передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно із п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо несплати орендної плати є істотним порушенням та підставою для розірвання такого договору.
В пункті 10.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 зазначено, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Між тим, у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в її постанові від 27.11.2018 року справі № 912/1385/17, шляхом його конкретизації та зазначення, що: пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України як спеціальна норма права передбачає самостійну і достатню підставу для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати. У цьому випадку немає потреби оцінювати істотність порушення та застосовувати загальне правило, передбачене в частині другій статті 651 ЦК України, оскільки законодавство передбачає додаткову (до загальних) підставу розірвання договору оренди землі; якщо орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, то застосуванню підлягає загальне правило частини другої статті 651 ЦК України, а не припис пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, укладаючи такий договір, то такий договір має бути розірваний саме на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Також, у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17 викладено висновок про застосування норм права згідно якого «систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Отже, якщо договором оренди передбачена сплата орендної плати щорічно, то систематичною може бути визнана несплата протягом 2 і більше років. Якщо сплата орендної плати передбачена щомісячно, то, відповідно, несплата протягом 2 і більше місяців може бути визнана систематичною. Якщо ж має місце лише затримка виплати орендної плати - це не є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові (справа №479/1073/18) від 31.07.2020.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб підтвердити наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 звертає увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватно-правових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.
Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року справі №183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23).
Суд звертає увагу, що поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.
Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття «несплата» та «недоплата» не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова «несплата», можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати.
Отже, достатньою правовою підставою для розірвання як договору оренди є саме систематична (два та більше випадків) несплата орендної плати, передбаченої договором.
Відповідно до інформації Прилісненської сільської ради та Головного управління ДПС у Волинській області у відповідача наявний систематичний борг за використання земельної ділянки кадастровим номером 0721485400:02:000:0368 площею 12,4764 га.
Враховуючи наведене, суд встановив, що орендар всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства тривалий час належним чином не виконує свої зобов'язання зі сплати оренди. Вказане порушення орендарем умов договору має наслідком недоотримання бюджетом Прилісненської сільської ради коштів, а також можливості передати земельну ділянку кадастровим номером 0721485400:02:000:0368 площею 12, 4764 га добросовісному орендарю.
Систематична несплата ТОВ «Геокомп» орендної плати за договором оренди від 26.07.2023 є підставою для розірвання даного договору в судовому порядку та повернення органу місцевого самоврядування земельної ділянки кадастровим номером 0721485400:02:000:0368 площею 12, 4764 га.
При цьому, оскільки орендна плата повинна вноситися щомісячно, заборгованість має систематичний характер.
Судом встановлено, що орендар - ТОВ «Геокомп» всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства тривалий час належним чином не виконує свої зобов'язання зі сплати оренди, що є наслідком систематичної несплати орендної плати.
Отже, систематична несплата відповідачем орендної плати за договором від 26.07.2023 є підставою для розірвання договору у відповідності до положень пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України та повернення земельної ділянки власнику.
Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 479/1073/18 від 31.07.2020 вказав, що власне факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, враховуючи, що має місце систематична несплата орендної плати, договір оренди від 26.07.2023 підлягає розірванню.
Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Враховуючи підстави для розірвання договору оренди від 26.07.2023, що укладений між Прилісненською сільською радою та ТОВ «Геокомп», відповідач зобов'язаний повернути Прилісненській сільській раді земельну ділянку кадастровим номером 0721485400:02:000:0368 площею 12, 4764 га.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь прокуратури належить стягнути 4 844, 80 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати договір оренди землі від 26.07.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Геокомп» (79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Лазаренка Є. академіка, буд. 2, офіс 68, код ЄДРПОУ 31290391) та Прилісненською сільською радою (44614, Волинська обл., Камінь-Каширський район, село Прилісне, вул.Сойне, буд.1Б, код ЄДРПОУ 04334413), предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0721485400:02:000:0368 площею 12,4764 га.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Геокомп» (79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Лазаренка Є. академіка, буд. 2, офіс 68, код ЄДРПОУ 31290391) повернути за актом прийому-передачі Прилісненській сільській раді (44614, Волинська обл., Камінь-Каширський район, село Прилісне, вул.Сойне, буд.1Б, код ЄДРПОУ 04334413) земельну ділянку з кадастровим номером 0721485400:02:000:0368 площею 12,4764 га.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Геокомп» (79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Лазаренка Є. академіка, буд. 2, офіс 68, код ЄДРПОУ 31290391) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 4 844, 80 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 15.09.2025
Суддя А. С. Вороняк