пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
10 вересня 2025 року Справа № 903/716/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр», м. Київ,
до Фізичної особи-підприємця Мельничука Максима Юрійовича, м. Луцьк
про стягнення 52109,20 грн.,
за участю представників:
від позивача: Шкаленко Є. В.-діє в порядку самопредставництва,
від відповідача: Мельничук М. Ю.-підприємець, Паскевич Р. А. - представник (довіреність № 784 від 27.08.2025),
10.07.2025 документ сформовано в системі “Електронний суд», а 11.07.2025 зареєстровано в Господарському суді Волинської області позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр» до фізичної особи-підприємця Мельничука Максима Юрійовича про стягнення 52109,20 грн., з них: 48230,00 грн. сплаченої грошової суми за переданий некомплектний товар та 3879,20 грн. витрат за доставку товару.
Ухвалою суду від 16.07.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; ухвалено розгляд справи призначити 20.08.2025; запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; позивачу (на власний розсуд) відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; позивачу подати читабельні копії скріншотів, доданих до позовної заяви.
30.07.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 30.07.2025, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач не довів факту порушення умов поставки товару, в листуванні підтверджується ціна за одиницю товару, а не за комплект, товар було відвантажено, відповідач виконав зобов'язання належним чином, позовні вимоги грунтуються на довільному тлумаченні умов угоди.
15.08.2025 через систему “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач просить приєднати до матеріалів справи завірені належним чином паперові копії вебсторінки вебсайта з інформацією про продаж товару, паперові копії переписки щодо продажу товару, а також копію претензії від 04.08.2025 № 1691 з додатками; свідчення свідка ОСОБА_1 ..
Клопотання обґрунтоване тим, що під час підготовки позовної заяви свідчень свідка ОСОБА_1 та претензії від 04.08.2025 № 1691 не існувало, а тому вони не були подані разом із позовною заявою.
Розглянувши клопотання позивача про приєднання доказів, суд задовольнив його частково: в частині приєднання читабельних копій документів, які були подані позивачем на виконання вимог ухвали суду від 16.07.2025.
Щодо приєднання заяви свідка з додатками та претензії від 04.08.2025, то у цій частині клопотання залишено без задоволення, оскільки відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Позовна заява була подана до суду через систему «Електронний суд» 10.07.2025. Проте, у позовній заяві позивач всупереч вимог ч.4 ст.80 ГПК України не повідомив, що окремі докази не можуть бути подані у встановлений законом строк з об'єктивних причин, не підтвердив, що здійснив дії, спрямовані на отримання вказаних доказів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважних причин пропуску строку подачі доказів позивачем не наведено.
Згідно із ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Оскільки докази: заява свідка з додатками та претензія від 04.08.2025, подані позивачем з пропуском процесуального строку, поважних причин пропуску строку позивач не навів, клопотань про поновлення строку не заявляв, суд залишив ці докази без розгляду.
Відповідач у судове засідання 20.08.2025 не з'явився.
Ухвалу суду 16.07.2025 про відкриття провадження у справі було надіслано відповідачу на адресу, яка зазначена в позовній заяві та міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань: Волинська область, м. Луцьк, вул. Захисників України, 31/84.
Проте, ухвала суду від 16.07.2025, надіслана відповідачу за вказаною адресою, повернулась, причина повернення: “Адресат відсутній за вказаною адресою».
20.08.2025 в судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
В судовому засіданні 20.08.2025 було оголошено перерву до 10.09.2025; визнано явку відповідача у судове засідання обов'язковою.
25.08.2025 від відповідача повторно надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на те, що у переписці між сторонами чітко узгоджувалась ціна товару за одиницю, а не за комплект.
02.09.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить залишити відзив від 30.07.2025 без розгляду, оскільки він поданий з порушенням приписів ч. 5 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у паперовій формі без доказів надіслання його копії листом з описом вкладення або в електронній формі через систему "Електронний суд" позивачу.
Також позивач звертає увагу суду на те, що в описі та технічних характеристиках оголошення зазначено, що обсяг поставки: 2хпандус і на сайті розміщено 23 оголошення із ціновою політикою від 2550 грн. до 5865 грн. із параметрами "2x стальная рампа 135 см макс. 400 кг противоскользящие пандусы серебро". У всіх оголошеннях зазначено обсяг поставки- 2x пандус. Ці оголошення демонструють ринкову практику та продаж товарів в комплектах, які складаються з двох штук.
25.08.2025 відповідач подав відзив на позов з доказами надіслання його позивачу у справі і оскільки він ідентичний за змістом відзиву від 30.07.2025, до якого не було додано доказів на підтвердження його надіслання позивачу, то суд з метою об'єктивного з'ясування фактичних обставин справи прийняв до розгляду відзив відповідача на позов від 25.08.2025.
В судовому засіданні 10.09.2025 відповідач, представник відповідача позову не визнали, просили у його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступні обставини.
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Споживчий центр» з метою придбання комплекту сталевих рамп вантажопідйомністю до 200 кг, міцна стійка завдовжки 160 см на сайті фізичної особи-підприємця Мельничука Максима Юрійовича: all_parts.in.ua, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 160-sm-maks-400-kg, знайшло оголошення про продаж: 2Х Сталева рампа 160 см макс. 400кг протиковзкі пандуси срібло вартістю 2685,00 грн.
Через чат з продавцем, який розміщений на сайті all_parts.in.ua, позивач надіслав посилання на необхідний товар і через застосунок для дзвінків і обміну повідомленнями Viber, вів переписку щодо замовлення.
Із переписки між сторонами у застосунку Viber встановлено, що 22.04.2025 об 13:25 год. позивач надіслав відповідачу посилання на товар, запитавши, чи є такі рампи.
О 13:32 год. позивач відповів, що йому потрібно 13 штук, у відповідь відповідач повідомив, що необхідно сплатити завдаток або повністю оплатити замовлення.
О 13:39 год. відповідач запитав у позивача, чи підходять йому характеристики товару такі, як на сайті, і продублював їх у повідомленні: сталевий пандус, вантажопідйомність до 200 кг, міцна стійка завдовжки 160 см., зазначивши й технічні дані й вказавши ціну за штуку - 3710 грн. й термін доставки (13:44 год.).
О 13:52 відповідач надіслав позивачу уточнююче повідомлення: «потрібно створити рахунок на 13 шт. і відправити вам нп? Вірно?».
Позивач погодився і 30.04.2025 оплатив рахунок виставлений відповідачем IN -4923-4 від 22.04.2025 на суму 48 230 грн., товар: сталевий пандус, вантажопідйомність до 200 кг, міцна стійка завдовжки 160 см, кількість 13 шт., ціна за один. - 3710,00 грн. (а.с. 23), що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00013538 від 30.04.2025 (а.с. 6).
Після того, як відповідач оплатив товар, сторони узгодили доставку товару, однак, отримавши від відповідача товар, позивач встановив, що він не відповідає комплектності, а саме: замість двох сталевих пандусів, з яких складається комплект, було отримано лише один.
Під час переписки позивач повідомив відповідача, що товар не підходить, оскільки він некомплектний і він бажає його повернути, отримавши сплачені кошти.
Однак, відповідач відмовився від такої пропозиції, зазначивши, що ціна на сайті вказана не за комплект, а за штуку, позивача було повідомлено про це і він погодився, а товар замовлений із закордону, без відповідних підстав поверненню не підлягає.
22.05.2025 позивач направив відповідачу лист № 157-Ф з вимогою повернути кошти в розмірі 48230,00 грн. у зв'язку з тим, що товар не підійшов, однак, як стверджує позивач, відповідач кошти не повернув, а тому позивач вважає, що відповідач порушив умови договору, завдав позивачу збитки, а тому позивач на підставі ст.684 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 48230,00 грн., сплачених ним за некомплектний товар, і 3879,20 грн. за доставку товару, яку оплачував позивач.
Подані сторонами докази свідчать про те, що між ними виникли відносини щодо купівлі - продажу товару.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 683 Цивільного кодексу України якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту.
Продавець зобов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Згідно зі статтею 684 Цивільного кодексу України у разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) доукомплектування товару в розумний строк. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний; 2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.
Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає вимогам щодо асортименту, комплектності, кількості та якості, тари та (або) упаковки товару відповідно до умов договору, а також передати приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства.
Водночас непередання продавцем покупцеві приналежностей товару та документів, що стосуються товару, а також комплектуючих надає покупцю право відмовитися від договору з попередньою реалізацією права встановити продавцю розумний строк для передання приналежностей товару та документів, що стосуються товару та вимагати доукомплектування товару в розумний строк.
Після реалізації покупцем права встановити продавцю розумний строк для передання приналежностей товару та документів, що стосуються товару, покупець має право відмовитися від договору та повернути товар продавцеві, після реалізації права вимагати доукомплектування товару в розумний строк в силу частини другої статті 684 Цивільного кодексу України, зокрема, - відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.
Реалізація покупцем прав, встановлених вищевказаними статтями, залежить також і від виконання покупцем покладеного на нього статтею 688 Цивільного кодексу України обов'язку щодо повідомлення продавця про порушення умов договору.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 липня 2025 року по справі № 916/4912/24.
Матеріалами справи підтверджується і не заперечується сторонами, що на сайті all_parts.in.ua відповідач пропонував до продажу товар: сталевий пандусу із характеристиками: 2Х Сталева рампа 160 см. макс. 400 кг протиковзкі пандуси срібло вартістю 2685,00 грн.
У процесі розгляду справи представник позивача неодноразово звертав увагу на те, що в описі товару було зазначено: «2Х Сталева рампа», що, на думку позивача, свідчить про пропозицію продажу комплекту із двох пандусів.
В судовому засіданні 10.09.2025, у якому приймали участь відповідач, представник відповідача, з'ясовано, що характеристики і опис товару формує не відповідач, а постачальник товару і для уникнення непорозумінь відповідач завжди уточнює з покупцями кожне замовлення щодо характеристик, кількості й ціни, що й було здійснено у цьому випадку.
Відповідач у судовому засіданні 10.09.2025 пояснював, що пандуси також використовуються для переміщення транспорту й придбання непарної кількості рамп його не здивувало, оскільки одна рампа використовується для переміщення двоколісних транспортних засобів, наприклад мотоцикла.
Крім цього, представник відповідача у судовому засіданні поставив під сумнів подані позивачем копії скріншотів оголошення із сайту, посилаючись на те, що оголошення на сайті стираються і відновити те оголошення, на підставі якого було здійснено поставку товару, неможливо, проаналізувавши подібні оголошення представник відповідача звернув увагу суду на те, що ціна за пару рамп набагато перевищує ціну за якою було придбано 13 штук позивачем.
Із досліджених судом паперових копій переписки між сторонами у застосунку Viber встановлено, що відповідач неодноразовно уточнював у позивача кількість рамп саме у штуках, а не у комплектах.
Крім цього, й у виставленому відповідачем рахунку, який сплатив позивач, також зазначено ціна за штуку товару.
Наведені обставини дозволяють дійти висновку про те, що між сторонами було досягнуто домовленості про передачу товару у штуках.
Отже, відповідач передав, а позивач прийняв сталеві пандуси в кількості 13 штук, які було ним отримано 18.05.2025, 19.05.2025, 22.05.2025, що підтверджується копіями накладних «Нова пошта», позивач неодноразово був повідомлений про кількість і характеристики товару й погодився на передачу, сплатив виставлений відповідачем рахунок.
За таких обставин відповідач як продавець товару належним виконав своє зобов'язання перед покупцем.
За змістом ч.2 ст.684 Цивільного кодексу України покупець має право вимагати повернення сплаченої грошової суми у разі передання некомплектного товару.
Оскільки у процесі розгляду справи позивач у встановленому законом порядку не довів, що він замовляв у відповідача товар у комплекті з 2-ох штук, не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 48230,00 грн. сплаченої грошової суми за переданий некомплектний товар
У позовній заяві позивач також зазначає, що порушивши умови договору, відповідач завдав позивачу збитки у розмірі вартості доставки товару - 879,20 грн., які просить стягнути з відповідача.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, п.49 постанови Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/22).
Зважаючи на зазначені правові норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Позивач у процесі судового розгляду не довів наявності в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, й, зокрема, протиправної поведінки, оскільки у встановленому законом порядку не довів неналежного виконання зобов'язання з передачі товару, а тому у задоволенні позову про стягнення з відповідача 879,20 грн., які позивач вважає завданими йому збитками у розмірі вартості доставки товару, слід відмовити.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову на підставі ст.129 ГПК України судові витрати у справі, пов'язані з оплатою судового збору, у розмірі 2422,40 грн., слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 129, ст. ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
у задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено і підписано 15.09.2025
Суддя І. О. Якушева