вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"16" вересня 2025 р. Cправа № 902/984/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21021)
до: Приватного малого підприємство "Вінницький центр медичної косметології "Омела" (просп. Комонавтів, 7, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21021)
про: стягнення 70220,31 грн
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Приватного малого підприємство "Вінницький центр медичної косметології "Омела" про стягнення 70220,31 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №806 від 01.09.2014.
Ухвалою суду від 16.07.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/984/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Вказана ухвала направлена позивачу в зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвала суду, направлена на адресу відповідача, зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: просп. Комонавтів, 7, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21021. Конверт з ухвалою повернуто до суду 01.08.2025 з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 «Щодо визначення терміну місцезнаходження юридичної особи» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (далі ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями місцезнаходження юридичної особи і не містять визначень щодо фактичної чи юридичної адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов'язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України Про господарські товариства, відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.
Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.
Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01 вересня 2015 року між Комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (позивач, в договорі Постачальник) та Приватним малим підприємством «Вінницький центр медичної косметології «Омела» (відповідач, в договорі Споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №806 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник бере на себе зобов'язання продавати та постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж Споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а Споживач зобов'язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Теплова енергія постачається Споживачеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року (п. 2.1. Договору).
Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку теплової енергії. У випадку відсутності або несправності приладу комерційного обліку (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну Дії держповірки тощо), кількість фактично спожитої теплової енергії визначається, як виняток, розрахунковим шляхом згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді (п. 5.1. Договору).
Споживач, що має прилади, комерційного обліку, щомісячно подає Постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до Договору, інакше кількість спожитої теплової енергії визначається постачальником розрахунковим шляхом без подальшого перерахунку (п. 5.4. Договору).
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до додатку №2 цього Договору. Проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку. Споживач щомісячно, протягом року, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку №1 до Договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково, відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для Сторін з моменту введення їх в дію. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки по Договору виконуються в наступному порядку: Споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження , визначене в додатку №1 до Договору та сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії , який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію Споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та плати за приєднане теплове навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути Постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання Споживачем рахунку не звільняє останнього від обов'язку оплати по цьому Договору. У разі непідписання акту здачі-прийняття виконаних робіт Споживачем, без надання Постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення Споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним Споживачем та є доказом кількості спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості. За наявності боргу у Споживача за теплову енергію Постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від Споживача у черговості визначеній ст. 534 ЦК України (п.п. 6.1. -6.7. Договору).
Цей Договір набуває чинності з 01.09.2014 року та діє до 31 грудня 2014 року. В частині розрахунків Договір діє до повного їх проведення. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди Сторін про його припинення; прийняття рішення Господарським судом; ліквідації однієї з сторін без правонаступника. Припинення дії Договору не звільняє Споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про його припинення, не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 11.1.-11.4. Договору).
На виконання умов Договору за період з березня 2024 року по травень 2024 року відповідачу в приміщення по просп. Космонавтів,7, м. Вінниці, здійснювалось постачання теплової енергії на загальну суму 9226,36 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), які за змістом п. 6.5, п. 6.6 Договору вважаються визнаними Відповідачем, а саме - за березень 2024 р. акт від 31.03.2024 р. на суму 7210,64 грн.; - за квітень 2024 р. акт від 30.04.2024 р. на суму 1007,86 грн.; - за травень 2024 р. акт від 31.05.2024 р. на суму 1007,86 грн.
Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» цінним листом з описом вкладення направляло на адресу відповідача оригінали актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг). Однак, вищезазначені оригінали актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) не були повернуті позивачу.
01.06.2024 між сторонами укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (позивачем присвоєно договору про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до пункту 5 якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.
Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті виконавця.
Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).
На виконання умов Договору за період з червня 2024 року по квітень 2025 року відповідачу в приміщення по просп. Космонавтів,7, м. Вінниці, здійснювалось постачання теплової енергії на загальну суму 60993,95 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), а саме - за червень 2024 р. від 30.06.2024 р. на суму 1024,54 грн.; - за липень 2024 р. акт від 31.07.2024 р. на суму 1023,37 грн; за серпень 2024 р. акт від 31.08.2024 р. на суму 1023,37 грн; за вересень 2024 р. акт від 30.09.2024 на суму 1023,37 грн; за жовтень 2024 р. акт від 31.10.2024 р. на суму 2457,25 грн; за листопад 2024 р. акт від 30.11.2024 на суму 7462,27 грн; за грудень 2024 р. акт від 31.12.2024 на суму 9771,06 грн; за січень 2025 р. акт від 31.01.2025 р. на суму 11116,86 грн; за лютий 2025 р. акт від 29.02.2025 р. на суму 11100,32 грн; за березень 2025 р. акт від 31.03.2025 р. на суму 10404,62 грн; за квітень 2025р. акт від 30.04.2025 на суму 10404,62 грн.
Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» цінним листом з описом вкладення направляло на адресу відповідача оригінали актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг). Однак, вищезазначені оригінали актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) не були повернуті позивачу.
Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати за поставлену теплову енергію у загальній сумі 70220,31 грн, що і є причиною виникнення спору.
Як стверджує позивач, на виконання умов Договору за період з березня 2024 року по травень 2024 року відповідачу в приміщення по просп. Космонавтів,7, м. Вінниці, здійснювалось постачання теплової енергії на загальну суму 9226,36 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), які за змістом п. 6.5, п. 6.6 Договору вважаються визнаними Відповідачем, а саме - за березень 2024 р. акт від 31.03.2024 р. на суму 7210,64 грн.; - за квітень 2024 р. акт від 30.04.2024 р. на суму 1007,86 грн.; - за травень 2024 р. акт від 31.05.2024 р. на суму 1007,86 грн.
Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» цінним листом з описом вкладення направляло на адресу відповідача оригінали актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг). Однак, вищезазначені оригінали актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) не були повернуті позивачу.
Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» вважає, що вжило всіх заходів щодо забезпечення належного отримання та повернення Споживачем підписаних актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) та рахунків на оплату спожитих послуг, хоча це є безпосереднім обов'язком Споживача відповідно до п. 6.5. Договору, а в силу п. 6.6. Договору у разі не підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт Споживачем, без надання Постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення Споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним Споживачем та є доказом кількості спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості.
Дані обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з продажу та постачання теплової енергії в гарячій воді в сумі 70220,31 грн.
Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Виникнення цивільних прав та обов'язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а споживач отримує такі послуги, оскільки від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався), та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Частиною 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Позивачем як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Таким чином, з 01.06.2024 між сторонами укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії .
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З урахуванням приписів договорів, строк оплати поставленої теплової енергії в розмірі 70220,31 грн є таким, що настав.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доказів сплати відповідачем заборгованості в зазначеному розмірі суду не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення з відповідача за користь позивача заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 70220,31 грн.
З огляду на викладене відповідач доказів, які б підтверджували оплату спожитих послуг централізованого теплопостачання в сумі 70220,31 грн не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості за спожиту послугу є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 238-240, 326,327 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного малого підприємство "Вінницький центр медичної косметології "Омела" (просп. Комонавтів, 7, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21021, код ЄДРПОУ 30295383) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21021, код ЄДРПОУ 33126849) 70220,31 грн заборгованості та 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Примірник повного судового рішення направити позивачу в зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд». Відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 16 вересня 2025 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2- відповідачу (просп. Комонавтів, 7, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21021)