вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"09" вересня 2025 р. Cправа № 902/759/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О., за відсутності сторін
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекскавація-В", 21022, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Айвазовського, будинок 26, ідентифікаційний код юридичної особи 33088925
до Приватного підприємства "Дари Садів", 24052, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, село Бронниця, вулиця Головна, будинок 89, ідентифікаційний код юридичної особи 33354865
про стягнення 118 551,02 гривень
До Господарського суду Вінницької області 09.06.2025 року надійшла позовна заява № б/н від 06.06.2025 (вх. № 810/25 від 09.06.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекскавація-В" до Приватного підприємства "Дари Садів" про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором про надання послуг будівельних машин та механізмів № 17 від 10.10.2018 року в частині здійснення своєчасної оплати за отримані послуги у розмірі 118 551,02 гривень, з яких 50 000,00 гривень основного боргу, 19 514,31 гривень 3% річних та 49 036,71 гривень інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026 року справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 16.06.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 902/759/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 31 липня 2025 року о 10:00 год.
За наслідком судового засідання 31.07.2025, суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи №902/759/25 по суті на 11:00 год. 26.08.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 26.08.2025, суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи №902/759/25 по суті до 16:00 год. 09.09.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
09.09.2025 року від позивача до суду надійшло клопотання № б/н від 08.09.2025 (вх.№ 01-34/9507/25 від 09.09.2025) у якому позивач надав пояснення щодо здійснених розрахунків та клопотав долучити докази часткових розрахунків до матеріалів справи.
09.09.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача № б/н від 09.09.2025 (вх.№ 01-34/8439/25 від 12.08.2025) із долученим актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2025.
На визначену судом дату у судове засідання у судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись ухвалою суду від 27.08.2025 року, про що свідчать відповідні довідка про доставку електронного листа та трекінг поштового відправлення № 0610276602104.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач та відповідач не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача за наявними матеріалами.
Судом також враховано заяву позивача про розгляд справи без участі представника позивача.
За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду.
На оголошення вступної та резолютивної частини рішення представники сторін не з'явилися, у зв'язку з чим вступну та резолютивну частини рішення долучено судом до матеріалів справи без проголошення.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрекскавація-В" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Дари Садів" про стягнення заборгованості у розмірі 118 551,02 гривень, з яких 50 000,00 гривень основного боргу, 19 514,31 гривень 3% річних та 49 036,71 гривень інфляційних втрат.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрекскавація-В" як підрядником та Приватним підприємством "Дари Садів" як замовником було укладено договір про надання послуг будівельних машин та механізмів № 17 відповідно до умов якого підрядник зобов'язався надати замовнику послуги бульдозера ДЗ-110 (Т-130) для виконання земляних робіт на об'єктах замовника, а замовник - прийняти виконані послуги та оплатити їх вартість на умовах цього договору.
Позивач зауважив, що згідно з пунктами 3.1., 3.2. договору сторонами було визначено, що вартість послуг бульдозера ДЗ-110 за 1 машино - зміну складається з 4 230 грн., в т. ч. ПДВ та вартості витраченого на 1 машино - зміну, дизельного пального. Вартість перебазування одного бульдозера на тралі з місця роботи чи в зворотному напрямку (2 рейси) складає - 24 000 грн., в т. ч. ПДВ.
За твердженням позивача на виконання пункту 3.4. договору відповідачем було частково перераховано 07.02.2018 на рахунок позивача 25 000 гривень авансу.
Позивач зазначив, що з моменту підписання договору було виконано роботи на суму 580 016,86 гривень, що підтверджується спільно підписаними сторонами Актами виконаних робіт за листопад 2018 року на суму 402 977,80 грн., а також за січень 2019 на суму 177 039,06 грн.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг будівельних машин та механізмів № 17 від 10.10.2018 стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення 50 000,00 гривень основного боргу, 19 514,31 гривень 3% річних та 49 036,71 гривень інфляційних втрат.
Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
10 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрекскавація-В" (далі - підрядник, позивач) та Приватним підприємством "Дари Садів" (далі - замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг будівельних машин та механізмів № 17 (далі - договір) (т. 1 а.с. 7).
Згідно з пунктом 1.1. договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник надає послуги бульдозера ДЗ-110 (Т-130) для виконання земляних робіт на об'єктах замовника, а замовник приймає виконані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього договору.
Пунктами 2.1., 2.2. договору сторонами визначено, що час фактичного надання послуг щоденно фіксується уповноваженими на те представниками сторін в змінному рапорті підрядника. По закінченню місяця, в якому було надано послуги бульдозером, сторонами складається акт приймання-передачі наданих послуг на підставі змінних рапортів підрядника.
За змістом пунктів 3.1., 3.2., 3.2.1 договору вартість послуг бульдозера ДЗ-110 за 1 машино-зміну складається з 4 230,00 грн., в т. ч. ПДВ та вартості, витраченого на 1 машино-зміну, дизельного пального. Вартість перебазування одного бульдозера на тралі з бази до місця роботи та в зворотному напрямку (2рейса) складає - 24 000,00 грн. в т.ч. ПДВ.
Згідно з пунктом 3.3. договору надання послуг підрядником за цим договором здійснюється тільки по попередній оплаті у безготівковому порядку на банківський рахунок підрядника.
Відповідно до пункту 3.4. договору до початку робіт замовник оплачує підряднику аванс у сумі 50 000,00 грн.
Пунктами 4.1. - 4.1.4. договору визначено, що підрядник за цим договором зобов'язується: надати бульдозер в технічно справному стані та забезпечити кваліфікованим персоналом; дотримуватися розпорядку роботи замовника наданому об'єкті; по закінченню місяця, в якому було надано послуги, надати акт приймання-передачі наданих послуг та змінні рапорти; під час роботи, персонал, що обслуговує бульдозер, повинен підпорядковуватися уповноваженим представникам замовника.
Згідно з пунктами 5.1. - 5.1.6. договору замовник за цим договором зобов'язаний: використовувати бульдозер виключно відповідно до умов договору; своєчасно здійснювати платежі за надані послуги та перебазування, на умовах цього договору; забезпечити безпечні умови праці; нести відповідальність за збереження підземних та надземних комунікацій; забезпечити охорону бульдозера на будівельному майданчику за свій рахунок; забезпечити машиніста бульдозера житлом за свій рахунок.
За умовами пункту 6.1. договору у разі порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором і чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 9.1. договору).
Договір про надання послуг будівельних машин та механізмів № 17 від 10.10.2018 підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, підписи яких скріплені печатками сторін.
Як зазначено позивачем та вбачається із банківської виписки 07.02.2018 Приватним підприємством "Дари Садів" сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекскавація-В" 25 000,00 гривень, які позивачем зараховано у рахунок сплати попередньої оплати за договором про надання послуг будівельних машин та механізмів № 17 від 10.10.2018 (т. 1 а.с. 76).
Як убачається із підписаного сторонами акту виконаних робіт № 1 від 30.11.2018 року на виконання умов договору позивачем як підрядником за договором були виконані, а відповідачем як замовником прийняті наступні роботи: послуги бульдовера ДЗ-110 (Т-130) одиниця виміру - маш-змін, кількість - 59,875, вартість робіт (одиниці) - 4 940,54 гривень, вартість робіт (всього) - 295 814,83 гривень; перебазування бульдозера на тралі до місця роботи та у зворотному напрямку (2 од) одиниця виміру - шт, кількість - 2,0, вартість робіт (одиниці) - 20 000,00 гривень, вартість робіт (всього) - 40 000,00 гривень. Всього вартість наданих послуг за актом виконаних робіт № 1 від 30.11.2018 року склала 402 977,80 гривень з ПДВ (т.1 а.с. 8).
Згідно акту виконаних робіт № 2 від 31.01.2019 року позивачем як підрядником за договором були виконані, а відповідачем як замовником прийняті наступні роботи: послуги бульдовера ДЗ-110 (Т-130) одиниця виміру - маш-змін, кількість - 59,875, вартість робіт (одиниці) - 4 940,54 гривень, вартість робіт (всього) - 295 814,83 гривень; перебазування бульдозера на тралі до місця роботи та у зворотному напрямку (2 од) одиниця виміру - шт, кількість - 2,0, вартість робіт (одиниці) - 20 000,00 гривень, вартість робіт (всього) - 40 000,00 гривень. Всього вартість наданих послуг за актом виконаних робіт № 1 від 30.11.2018 року склала 402 977,80 гривень з ПДВ (т. 1 а.с. 8).
Акти виконаних робіт спільно підписані сторонами, підпис уповноваженої особи позивача та відповідача скріплений печатками сторін.
Як вбачається із банківських виписок за період з 15.02.2019 по 04.08.2021 за надані позивачем послуги відповідач розрахувався частково на суму 505 016,86 гривень (т. 1 а.с. 77-89 (зворот)).
З урахуванням часткової оплати заборгованість відповідача за поставлений товар становить 50 000,00 гривень.
Судом встановлено, що сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 24.09.2024, який спільно підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача, у якому сторони відобразили та підтвердили, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 50 000,00 гривень (т. 1 а.с. 9).
Доказів погашення заборгованості у розмірі 50 000,00 гривень матеріали справи не містять.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за надані послуги за договором позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 50 000,00 гривень основного боргу, 19 514,31 гривень 3% річних та 49 036,71 гривень інфляційних втрат у примусовому порядку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг будівельних машин та механізмів № 17 від 10.10.2018 року у розмірі 118 551,02 гривень, з яких 50 000,00 гривень основного боргу, 19 514,31 гривень 3% річних та 49 036,71 гривень інфляційних втрат.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом враховано таке.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).
Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України полягає у наданні сторонам права на власний розсуд реалізувати: 1) можливість укласти договір або утриматися від укладення договору, 2) можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо: 1) існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; 2) заборона випливає із змісту акта законодавства; 3) така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.
Положеннями частин 1-3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно приписів частини 2 статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Специфіка змішаних договорів полягає в тому, що вони включають в договірну конструкцію елементи різних договорів, оскільки до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Права та обов'язки відповідачів у цій справі виникли на підставі договору про надання послуг будівельних машин та механізмів № 17 від 10.10.2018 року.
Проаналізувавши зміст укладеного сторонами договору суд дійшов висновку, що спірний договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить елементи договору про надання послуг, договору підряду та елементи інших зустрічних зобов'язальних правовідносин, виникнення та існування яких не входить в суперечність з актами цивільного та господарського законодавства в частині не врегульованій договором про надання послуг та договором підряду.
Згідно статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
За змістом частини частини 1 статті 843 ЦК України, частини 1 статті 321 ГК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Положеннями частини 1 статті 853 ЦК України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Положеннями частини 4 статті 879 ЦК України, частини 5 статті 321 ГК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За умовами частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктами 3.1., 3.2., 3.2.1 договору сторони визначили, що вартість послуг бульдозера ДЗ-110 за 1 машино-зміну складається з 4 230,00 грн., в т. ч. ПДВ та вартості, витраченого на 1 машино-зміну, дизельного пального. Вартість перебазування одного бульдозера на тралі з бази до місця роботи та в зворотному напрямку (2рейса) складає - 24 000,00 грн. в т.ч. ПДВ.
Згідно з пунктом 3.3. договору надання послуг підрядником за цим договором здійснюється тільки по попередній оплаті у безготівковому порядку на банківський рахунок підрядника.
У свою чергу пунктами 2.1., 2.2. договору сторонами встановлено, що час фактичного надання послуг щоденно фіксується уповноваженими на те представниками сторін в змінному рапорті підрядника. По закінченню місяця, в якому було надано послуги бульдозером, сторонами складається акт приймання-передачі наданих послуг на підставі змінних рапортів підрядника.
Судом встановлено, що відповідно до актів виконаних робіт № 1 від 30.11.2018 та № 2 від 31.01.2019 позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги бульдозера ДЗ-110 (Т-130) для виконання земляних робіт на об'єктах замовника, послуги з перебазування бульдозера на тралі до місця роботи та у зворотному напрямку на загальну суму 580 016,86 гривень.
Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар належним чином не виконав, унаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов'язання.
Cудом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред'явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору.
Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати наданих послуг (виконаних робіт), суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повної та своєчасної оплати, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 50 000,00 гривень.
Доказів сплати відповідачем вказаної суми боргу на користь позивача матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Приймаючи до уваги, що належними та допустимими доказами підтверджено суму основного боргу у розмірі 50 000,00 гривень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 50 000,00 гривень основного боргу є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 514,31 гривень 3% річних та 49 036,71 гривень інфляційних втрат.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних судом враховано таке.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц.
До правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанова ВП ВС від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.
Як вбачається із розрахунку інфляційних втрат та 3% річних здійсненого позивачем, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснено за період визначений позивачем за кожним актом виконаних робіт з урахуванням здійсненого відповідачем часткового погашення заборгованості. Сума нарахованих позивачем інфляційних втрат становить 49 036,71 гривень інфляційних втрат та 19 514,31 гривень 3% річних.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховані на заборгованість за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що при розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних позивачем прийнято до розрахунку заокруглені суми існуючої заборгованості, не враховано, що за актом № 2 від 31.01.2019 заборгованість у розмірі 130 000,00 гривень існувала у період з 15.09.2020 по 23.09.2023 та заборгованість у розмірі 100 000,00 гривень - у період з 22.10.2020 по 03.08.2022 та день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних (пункт 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», пункт 35.3 постанови Верховного Суду від 13.06.2018 у справі 922/1008/16).
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення, за кожним актом окремо, з урахуванням сплачених відповідачем сум заборгованості, суд дійшов висновку, що сума інфляційних втрат складає 49 036,77 гривень та сума 3% річних складає 21 804,19 гривень.
Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума інфляційних втрат та 3% річних визначена позивачем є меншою ніж сума інфляційних втрат та 3% річних визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 49 036,71 гривень інфляційних втрат та 19 514,31 гривень 3% річних.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 50 000,00 гривень основного боргу, 19 514,31 гривень 3% річних та 49 036,71 гривень інфляційних втрат.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно квитанції № 5901-0355-2761-7329 від 06.06.2025 сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 гривень покладаються на відповідача.
Позивачем у позовній заяві заявлено про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 гривень та докази таких витрат долучено до позовної заяви та заяви від 09.09.2025.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.
Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру;
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що згідно ордеру серії АВ № 1208282 від 05.06.2025 та згідно ордеру серії АВ № 1226813 від 25.08.2025 представництво інтересів ТОВ "Укрекскавація-В" у справі № 902/759/25 здійснювали адвокат Мишковська Т.М. та адвокат Ткачук В.В.
Позивачем з дотриманням вимог, передбачених частиною 8 статті 129 ГПК України, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано до суду разом із позовною заявою та заявою від 09.09.2025 докази на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про надання правничої допомоги № 12/25 від 24.01.2025 (далі - договір) укладений між адвокатом Мишковською Тетяною Миколаївною, адвокатом Ткачук Вікторією Вікторівною (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрекскавація-В" (клієнт), рахунок на оплату № 1 від 27.01.2025 на суму 12000,00 гривень, платіжну інструкцію № 7062 від 27.01.2025 щодо оплати послуг адвоката на суму 12000,00 гривень, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2025 на суму 12 000,00 гривень.
Відповідно до розділу 1 договору "Предмет договору" клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання на юридичний супровід, представництво та захист його інтересів в порядку та на умовах, визначених цим договором, в усіх судових установах, органах державної влади, правоохоронних органах, інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності, з усіма правами, які надані законом позивачеві, відповідачеві, третій особі і потерпілому, свідку, підозрюваному, обвинуваченому, у тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, а клієнт зобов'язується оплатити такі послуги.
За умовами пунктів 2.1., 2.2. договору правнича допомога надається адвокатом клієнтові у вигляді підготовки процесуальних документів, усних та письмових консультацій, представництва інтересів в судах та надання іншої правової допомоги при супроводженні справи про стягнення боргу за договором № 17 про надання послуг будівельних машин та механізмів від 10.10.2018 р. Строк надання послуг починається з "24" січня 2025 року.
Відповідно до пункту 4.1. договору за надання послуги з правової допомоги клієнт сплачує адвокатові плату у формі гонорару в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 коп.
Пунктом 4.2. договору визначено, що оплата за даним договором здійснюється в безготівковій формі на протязі 3-х (трьох) робочих днів після отримання рахунку в розмірі зазначеному в рахунку, шляхом перерахування коштів на рахунок адвоката зазначений в реквізитах в кінці договору.
За змістом пункту 4.3. договору факт виконання робіт підтверджується актом приймання-здачі наданих послуг.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується після надання виконавцем обумовлених цим договором послуг (пункти 7.1., 7.2. договору).
Як убачається із рахунку на оплату № 1 від 27.01.2025 адвокатом було виставлено позивачу рахунок на оплату наданих послуг за договором про надання правничої допомоги № 12/25 від 24.01.2025 на суму 12 000,00 гривень.
Відповідно до платіжної інструкції № 7062 від 27.01.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрекскавація-В" сплачено на користь адвоката Мишковської Т.А. 12 000,00 гривень із призначенням платежу - правнича допомога за договором № 12/25 від 24.01.2025, рах. № 1 від 27.01.2025.
Згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2025 на підставі договору про надання правничої допомоги № 12/25 від 24.01.2025 адвокатом надано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрекскавація-В" прийнято послуги з правничої допомоги за договором № 12/25 від 24.01.2025 року, в т.ч. підготовка та подання позову про стягнення боргу, супроводження справи в суді на суму 12 000,00 гривень.
Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Наразі, відповідного клопотання відповідачем не заявлено та не спростовано вимог позивача в цій частині.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - шостою статті 126, частинами п'ятою - дев'ятою статті 129 ГПК України, зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до стягнення з урахуванням того, чи були такі витрати пов'язані зі справою та чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Cудові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу мають бути безпосередньо пов'язаними з розглядом справи.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Матеріалами справи підтверджується надання адвокатом Мишковською Т.М. послуг з професійної правничої допомоги ТОВ "Укрекскавація-В" у справі № 902/759/25 зазначених у акті здачі-приймання (надання послуг) послуг (т. 1 а.с. 1-54, 75-96).
Враховуючи викладене, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу відповідають критерію їхньої дійсності та необхідності, а отже заявлені правомірно.
Із поданих позивачем доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу вбачається, що вартість правничих витрат визначена сторонами у фіксованому розмірі та складає 12 000,00 гривень.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, документально обґрунтовано обсяг та розмір витрат на професійну правничу допомогу, що пов'язані з розглядом справи № 902/759/25 у сумі 12 000,00 гривень. Розмір таких витрат відповідає критерію реальності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, з огляду на критерії розподілу правничих витрат та обставини справи, суд дійшов висновку, що витрати ТОВ "Укрекскавація-В" на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи підлягають розподілу у сумі 12 000,00 гривень.
Відповідно до положень частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
З урахуванням наведеного, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу з огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі у сумі 12 000,00 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Дари Садів" (24052, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, село Бронниця, вулиця Головна, будинок 89, ідентифікаційний код юридичної особи 33354865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекскавація-В" (21022, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця Айвазовського, будинок 26, ідентифікаційний код юридичної особи 33088925) 50 000,00 гривень основного боргу, 19 514,31 гривень 3% річних, 49 036,71 гривень інфляційних втрат, 2 422,40 гривень судових витрат зі сплати судового збору та 12 000,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник судового рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, у разі відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 15 вересня 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу, до електронного кабінету у системі ЄСІТС;
3 - відповідачу, 24052, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, село Бронниця, вулиця Головна, будинок 89; darusadiv@i.ua.