16 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/1019/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О. , суддя Медуниця О.Є.
без виклику сторін
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (вх.№1425Х/2)
на рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2025 (повне рішення складено 27.05.2025, суддя Добреля Н.С.) у справі №922/1019/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕСТО КАФЕ", м. Харків,
про стягнення коштів,
У березні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "ПЕСТО КАФЕ", в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 116526,78 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 20.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія «АРКС» (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НРП» (Страхувальник) укладено до Договір добровільного страхування майна підприємств та підприємців №799Гип1п від 20.12.2021 , предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані із володінням та користуванням офісними торгівельними приміщеннями , товарами в обороті, торгівельним та офісним обладнанням, вітринами магазину «MOYO», розташованими (зокрема) у м. Київ, Дніпровська набережна,33 у ТРЦ «Аркадія».
Позивач повідомляв, що 29.09.2022 за вказаною адресою торгівельного центру під час роботи магазину «MOYO», внаслідок протікання води (відходів) з каналізаційної системи труби торгового центру, яка належить до каналізаційної системи ресторану "ПЕСТО КАФЕ", сталось затоплення товарно-матеріальних цінностей магазину «MOYO», чим власнику магазину «MOYO» завдано матеріальну шкоду.
За наслідком розгляду заяви Страхувальника, відповідно до умов Договору добровільного страхування майна підприємств та підприємців №799Гип1п від 20.12.2021, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику - магазину «MOYO», в розмірі 116526,78 грн.
Отже, сплативши страхове відшкодування за договором добровільного страхування майна в розмірі 116526,78 грн, позивач вважав про наявність права вимоги до винної особи - відповідача, у розмірі 116526,78 грн на підставі приписів ст. 993, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 24 Закону України "Про страхування".
Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.05.2025 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Мотивуючи рішення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" не погодилось з рішенням місцевого господарського суду та 16.06.2025 засобами поштового зв'язку звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2025 у справі № 922/1019/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги наводить такі доводи:
- важливим елементом доказування підстав для стягнення шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою потерпілої сторони. Позивачу належить довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. З урахуванням принципів змагальності і диспозитивності судочинства, позивач звільняється від обов'язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди;
- цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду буде вважатися винною , якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв'язку із наявністю вини іншої особи або через дію об'єктивних обставин. в даному випадку відповідачем не надано доказів на спростування його вини у завданні шкоди;
- відповідно до п. 2.3.6 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, у разі залиття , аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена Додатком №4. Акт про залиття - це відповідний документ, який підтверджує подію, що трапилась та складається комісією та затверджується балансоутримувачем, власником приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд або іншою особою, що обслуговує відповідний будинок. Акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події. Згідно Додатку №4 в акті повинні бути відображені: дата складання акту (число місяць рік), прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача «орендаря») квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я' по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття;
- у листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.12.2009 року № 12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартири після залиття» зазначено, що при складенні акту про залиття присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної особи є обов'язковою. Тобто факт залиття, характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість) та його наслідків має бути зафіксований актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов'язкової участі винної особи. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної сторони не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи - прізвище, ім'я, по батькові - підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин).
- в акті фіксації наслідків протікання води в приміщення магазину «МОУО» від 28.09.2022 зазначені всі обов'язкові відомості, а саме: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття, отже даний акт в загальному відповідає вимогам «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених» Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 та є належним та допустимим доказом у справі;
- відповідач не спростував доказами відсутність своєї вини у залитті квартири потерпілого, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема, на предмет визначення причин залиття квартири потерпілого не заявив та не надав інших доказів на підтвердження своїх заперечень, хоча це є її процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювана шкоди. Отже, відповідач як особа, відповідальна за завдання збитків, повинен відшкодувати на користь ПРАТ«СК «АРКС» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 116526,78 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2025 у справі №922/1019/25. Розгляд справи №922/1019/25 постановлено здійснювати в порядку спрощеного провадження, без виклику (повідомлення) учасників справи. Встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали. Витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1019/25.
Згідно з частинами 2-4 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до частини 5 статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Згідно з абзацом 1 частини 6 та статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Згідно з частиною 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як зазначено апелянтом в апеляційній скарзі та вбачається з КП «Діловодство СС», відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд. Тому, з метою належного повідомлення відповідача, ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 про відкриття провадження у справі було направлено судом за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕСТО КАФЕ", що повідомлена суду позивачем та відповідає даним зареєстрованого місцезнаходження відповідача, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61121, м.Харків, проспект Тракторобудівників, буд. 140-Б, кв. 75.
Разом з цим, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення «судова повістка» №0610266670845, 16.07.2025 повернуто поштовим відділенням до суду із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Колегія суддів зазначає, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 «Правил надання послуг поштового зв'язку», у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).
Враховуючи факт направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі на дійсну адресу відповідача та повернення такої ухвали з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, та його неодноразове продовження, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, зважаючи на знаходженні у період з 26.08.2025 по 15.09.2025 судді-доповідача Лакізи В.В. у відпустці, керуючись принципом незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи та після виходу судді-доповідача з відпустки.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила такі обставини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "ВІНСТЕР" (орендодавець) та ТОВ "НРП" був укладений Договір оренди від 20.12.2021 №1316-Н, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в тимчасове платне користування (оренду) приміщення на умовах, передбачених Договором. Приміщення розташоване на першому рівні будівлі. Загальна площа приміщення складає 170,84 кв. м.
Згідно з пунктом 2.2. вказаного Договору орендар вступає в строкове платне користування приміщенням не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі. З дати підписання акту приймання-передачі до орендаря переходять ризики пошкодження та втрати приміщення.
У відповідності до положень пункту 10.10. Договору орендодавець не відповідає за шкоду, заподіяну орендарю діями третіх осіб, зокрема, комунальними підприємствами та підприємствами, що надають електроенергію, комунальні та інші послуги, роботи шляхом неякісного надання чи частково (повного) припинення надання комунальних та інших послуг, постачання електроенергії і т.і.
Між АТ "СК "АРКС" (страховик) та ТОВ "НРП" (страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування майна підприємств та підприємців від 20.12.2021 №799Гип1п (надалі - Договір страхування). Предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням застрахованим майном, вказаним в пункті 5.1. цього Договору.
Відповідно до п. 13.2. Договору страховий випадок - подія, передбачена цим Договором, яка відбулася після набуття чинності цим Договором і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику внаслідок втрати (загибелі) або пошкодження застрахованого майна в результаті дії будь-якого з ризиків, передбачених пунктом 13.1. цього договору.
Додатком №2 до Договору страхування сторони погодили перелік майна, що приймається на страхування, зокрема, офісні торгівельні приміщення, товари в обороті, торгівельне та офісне обладнання, вітрини магазину, площею 170,84 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 33.
28.09.2022 під час роботи магазину "MOYO", розташованого у ТРЦ "АРКАДІЯ" за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 33, виявлено значне протікання води (відходів) з каналізаційної труби торгового центру, яка належить до каналізаційної систему ресторану Pesto Cafe на товари та торгове обладнання магазину "MOYO", про що керівником магазину "MOYO" був складений відповідний Акт від 28.09.2022.
29.09.2022 ТОВ "НРП" звернулося до АТ "СК "АРКС" із заявою про подію на виплату.
29.09.2022 о 10:00 год. представником АТ "СК "АРКС" Моложон М.П., за участю представника страхувальника (ТОВ "НРП") Максименко С.В., був складений Акт огляду застрахованого об'єкту, в якому перевіркою на місці, а також на підставі документів встановлено настання події (дія води), що має ознаки страхового випадку. А саме: в результаті прориву труби водовідведення ресторану «Pesto Cafe», що розміщений поверхом вище, було залито приміщення, стелажі та товар ТОВ "НРП". Для рятування застрахованого об'єкту під час події, що має ознаки страхового випадку страхувальником проведені наступні заходи, а саме: проведено збір води, перекриття доступу до місця залиття.
В подальшому, страховиком АТ "СК "АРКС" був складений страховий акт від 28.03.2023 №ARX3621854, згідно з яким комісія дійшла висновку, що випадок є страховою подією та призначено виплату відшкодування в розмірі 116.526,78 грн. Додатком до акту є розрахунок страхового відшкодування.
На підставі платіжного доручення від 29.09.2023 №961536 АТ "СК "АРКС" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 116526,78 грн.
З урахуванням наведених обставин, позивач, керуючись ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993, 1166 ЦК України звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 116526,78 грн.
Рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено є предметом апеляційного перегляду.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно статті 8 вказаного Закону, страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 5 Закону України "Про страхування" передбачено, що залежно від вольового характеру страхування може бути добровільним або обов'язковим. Суд зауважує, що саме залежно від виду укладеного договору страхування потерпілою стороною страховик і набуде можливості застосувати право вимоги в порядку суброгації чи регресу.
Поняття добровільного майнового страхування розкривають положення статті 6 Закону України "Про страхування" та статей 979, 982 Цивільного кодексу України. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником.
Основним призначенням добровільного страхування є майновий захист інтересів страхувальника, що покликаний зменшити шкідливі для власника (володільця) наслідки пошкодження чи знищення його майна.
В процесі реалізації прав та обов'язків, які виникають з таких договорів, також має місце делікт (деліктна відповідальність), внаслідок настання якого і виникає страховий випадок, коли страхувальник зазнає майнової шкоди, а в подальшому можуть виникнути і відносини суброгації.
Статтями 512, 514 Цивільного кодексу України передбачено, що в установлених законом випадках кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою. Ці норми кореспондуються з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".
Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення матеріальних збитків у розмірі 116526,78 грн відповідно до положень статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування".
Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Отже, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, у зв'язку із виплатою на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої сторони у деліктному зобов'язанні.
Враховуючи норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються спірні правовідносини, позивач - ПрАТ "Страхова компанія "АРКС", виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, набув від останнього права кредитора до заподіювача шкоди.
Стаття 11 ЦК України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:
- неправомірність (протиправність) поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;
- вину заподіювана шкоди як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 №922/1705/20, від 02.11.2021 №918/1131/20, від 28.10.2021 №910/9851/20, від 29.06.2021 у справі №910/11287/16, від 15.06.2021 у справі №918/864/20, від 18.05.2021 у справі №925/1328/19, від 08.09.2020 у справі №926/1904/19, від 07.07.2020 у справі №922/3208/19).
Отже, відшкодування майнової шкоди може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності.
Зі змісту частини другої статті 1166 ЦК вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Спростування вини є процесуальним обов'язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.
Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 ЦК та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18.
Разом з цим, виходячи з вищенаведених норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що для правильного вирішення питання щодо стягнення в порядку суброгації (відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування", статті 993 Цивільного кодексу України) суми шкоди, завданої внаслідок страхової події, важливим є встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Тобто, одним з вирішальних питань під час розгляду справи про відшкодування у порядку суброгації судами має бути, на підставі належних та допустимих доказів, встановлено відповідальну за збитки особу.
Крім того, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.
Також важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками (в тому числі їх розміром) є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд.
Отже, як правомірно зазначив місцевий господарський суд, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню позивачем перед судом.
Враховуючи вищенаведені приписи законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції ґрунтовно виходив з того, що в даному випадку, позивач має довести, серед іншого, те, що затоплення приміщення магазину "MOYO", в якому було пошкоджено застраховане майно, сталось саме внаслідок протиправних дій відповідача, що стало наслідком завдання збитків.
Так, звертаючись до суду, позивач визначив відповідачем у даній справі ТОВ "ПЕСТО КАФЕ", з якого позивач просив суд стягнути суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 116526,78 грн.
На підтвердження позовних вимог до позивачем до позовної заяви надано Акт фіксації наслідків протікання води в приміщенні магазину "MOYO" від 28.09.2022, розташованого у ТРЦ "АРКАДІЯ" за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 33, в якому зазначено, що 28.09.2022, під час роботи магазину "MOYO", розташованого у ТРЦ «Аркадія» за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна,33, виявлено значне протікання води (відходів) з каналізаційної труби торгового центру, яка належить до каналізаційної систему ресторану «Pesto Cafe» на товари та торгове обладнання магазину "MOYO".
В означеному Акті зазначено, що адміністратор «Pesto Cafe», адміністратор ТРЦ «Аркадія», головний інженер ТРЦ «Аркадія» (управляюча компанія) від підпису відмовились.
Також позивачем до позовної заяви надано Акт огляду застрахованого об'єкту від 29.09.2022, яким позивач підтверджував факт затоплення приміщення магазину "MOYO" та пошкодження товару. В даному акті зазначено, що в результаті прориву труби водовідведення ресторану «Pesto Cafe», що розміщений поверхом вище, було залито приміщення, стелажі та товар ТОВ "НРП".
Досліджуючи вказаний Акт огляду застрахованого об'єкту від 29.09.2022 суд першої інстанції виходив з того, що Акт від 29.09.2022 не містить інформації про причини прориву труби, не підтверджує наявність протиправних дій (бездіяльності) ТОВ "ПЕСТО КАФЕ", які б стали причиною прориву труби та потрапляння рідини в приміщення магазину "MOYO", наслідком чого стало пошкодження застрахованого майна (товару). В акті вказано, що прорив труби стався у ресторані «Pesto Cafe», натомість доказів того, що саме відповідач ТОВ "ПЕСТО КАФЕ" здійснює господарську діяльність у приміщенні цього ресторану матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що приміщення, в якому знаходиться ресторан Pesto Cafe, перебуває в користуванні ТОВ "ПЕСТО КАФЕ" або належить останньому на праві власності.
Окрім цього, судом першої інстанції враховано, що ТОВ "ПЕСТО КАФЕ" не було присутнє під час складання акту огляду застрахованого об'єкту від 29.09.2022, в якому було зафіксовано настання події потрапляння води в магазин "MOYO" через прорив труби в ресторані «Pesto Cafe», що знаходиться вище поверхом, внаслідок чого був пошкоджений товар.
Скаржник в апеляційній скарзі посилається на наказ Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» (далі Правила) та зазначає, що відповідно до Правил у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена Додатком №4.
Акт про залиття - це відповідний документ, який підтверджує подію, що трапилась та складається комісією та затверджується балансоутримувачем, власником приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд або іншою особою, що обслуговує відповідний будинок.
Акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події.
Згідно Додатку №4 в акті повинні бути відображені: дата складання акту (число місяць рік), прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача «орендаря») квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я' по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Як вважає скаржник, наданий позивачем Акт фіксації наслідків протікання води в приміщення магазину "MOYO" від 28.09.2022 є належним доказом у справі, оскільки є первинним документом, що засвідчує факт події, що трапилась. Також скаржник вважає, що у вказаному Акті від 28.09.2022 містяться всі обов'язкові відомості відповідно до Додатку №4 Правил.
Крім того, скаржник наголошує, що у листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.12.2009 року № 12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартири після залиття» зазначено, що при складенні акту про залиття, присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної особи є обов'язковою. Тобто, факт залиття, характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість) та його наслідків має бути зафіксований актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов'язкової участі винної особи. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної сторони не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи - прізвище, ім'я, по батькові - підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин).
Колегія суддів зазначає, що лист Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 29.12.2009 №12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартири після залиття», на який посилається апелянт, має лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер, та не встановлює обов'язкових вимог для оформлення акту про залиття.
Поряд з цим, проаналізувавши відповідну форму Акту, затверджену наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» та наданий позивачем Акт від 28.09.2022 колегія суддів зазначає, що у наданому позивачем Акті від 28.09.2022 зазначено про виявлення значного протікання води (відходів) з каналізаційної труби торгового центру, яка належить до каналізаційної системи ресторану «Pesto Cafe». Разом з цим, в Акті не міститься інформації про причини прориву труби, а також не зафіксовано конкретних обставин що підтверджують порушення саме відповідачем своїх зобов'язань, як і наявності дій відповідача або ж бездіяльності, що стали наслідком пошкодження застрахованого майна (товару) магазину "MOYO". Зі змісту Акту вбачається, що він не підписаний з боку адміністратора «Pesto Cafe», адміністратора ТРЦ «Аркадія», головного інженеру ТРЦ «Аркадія» (управляюча компанія), разом з цим в Акті навіть самим керівником магазину "MOYO" не зазначено про причини або ж незгоду таких представників від підпису, що унеможливлює встановити дійсну причину відмови від підписання Акту. Крім того, колегія суддів враховує, що дані щодо прізвища, ініціалів осіб, які були присутні під час складання даного акту та які відмовились від його підпису, в Акті відсутні. Позивачем не підтверджено, що саме зазначені в Акті уповноважені представники входили до складу комісії на підтвердження факту залиття приміщення та відмовились від підписання Акту від 28.09.2022.
Крім того, як правомірно враховано судом першої інстанції, з аналізу змісту наданого позивачем Акту огляду застрахованого об'єкту від 29.09.2022 вбачається, що він не містить інформації про причини прориву труби, не підтверджує наявність протиправних дій (бездіяльності) ТОВ "ПЕСТО КАФЕ", які б стали причиною прориву труби та потрапляння рідини в приміщення магазину "MOYO", наслідком чого стало пошкодження застрахованого майна (товару).
Так в Акті огляду застрахованого об'єкту від 29.09.2022 у розділі «причина виникнення події, що має ознаки страхового випадку» зазначено, що прорив труби водовідведення стався у ресторані «Pesto Cafe», натомість доказів того, що саме відповідач - ТОВ "ПЕСТО КАФЕ", здійснює господарську діяльність у приміщенні цього ресторану, матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що приміщення, в якому знаходиться ресторан «Pesto Cafe», перебуває в користуванні ТОВ "ПЕСТО КАФЕ" або належить останньому на праві власності. Крім того, як правомірно врахував місцевий господарський суд, ТОВ "ПЕСТО КАФЕ" не було присутнє під час складання акту огляду застрахованого об'єкту від 29.09.2022, в якому було зафіксовано настання події потрапляння води в магазин "MOYO" через прорив труби в ресторані Pesto Cafe, що знаходиться вище поверхом, внаслідок чого був пошкоджений товар магазину "MOYO".
Колегія суддів враховує, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов'язаний доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що особа, якій спричинено шкоду, має надати суду докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Поряд з цим, у даній справі позивачем не було доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів, що саме внаслідок дій або бездіяльності саме відповідача відбулось затоплення об'єкту страхування, та як наслідок, наявності відповідальності відповідача за завдання збитків страхувальнику, що, в даному випадку, свідчить про відсутність складу цивільного правопорушення.
Оскільки позивачем не доведено, що ТОВ "ПЕСТО КАФЕ" є орендарем/володільцем приміщення, в якому стався прорив труби, не доведено наявності складу правопорушення в діях (бездіяльності) останнього, зокрема, протиправної поведінки, яка б стала наслідком заподіяння позивачу збитків, правові підстави для застосування до ТОВ "ПЕСТО КАФЕ" відповідальності у вигляді відшкодування збитків відсутні.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що відповідачем не надано доказів на спростування його вини у завданні шкоди, є безпідставними, оскільки за змістом статті 1166 ЦК України відсутність вини має доводити особа, яка завдала шкоди, тоді як у даному випадку факт завдання шкоди саме відповідачем позивачем не доведено.
Відповідно до ст.ст.7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст.73, 77 ГПК України).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, що виключає можливість скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2025 у справі №922/1019/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2025 у справі №922/1019/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 16.09.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя О.Є. Медуниця