ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 вересня 2025 року Справа № 903/61/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Черначук А.
розглянувши у відкритому судовому матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 23 квітня 2025 року по справі №903/61/25 (суддя Вороняк А.С.)
час та місце ухвалення рішення: 23 квітня 2025 року; м. Луцьк, пр. Волі, 54а; повний текст рішення складено 5 травня 2025 року
за позовом Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
Литовезької сільської ради
до Дорошука Віктора Володимировича
про розірвання договорів оренди, повернення земельної ділянки та стягнення 5680 грн 05 коп.
за участю представників:
від Прокурора, Позивача та Відповідача - не з'явилися.
Володимирська окружна прокуратура (надалі - Прокурор) звернулася до суду в інтересах держави в особі Литовезької сільської ради (надалі - Позивач) з позовом до Дорошука Віктора Володимировича (надалі - Відповідач) в якому просила:
· розірвати договір оренди земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб, укладений 2 лютого 2005 року, загальною площею 12,77 га, в тому числі: ставок (водне плесо) - 9,97 га та прибережну захисну смугу - 2,80 га, з них: 1,40 га сіножатей та 1,40 га пасовищ із земель запасу водного фонду, які знаходяться на території Литовезької сільської ради Волинської області за мажами населених пунктів (кадастровий номер 0721182400:05:000:0363; надалі - Договір оренди землі; а.с. 16-17);
· розірвати договір оренди водного об'єкту (ставок), який розташований за межами населених пунктів на території Позивача, укладений 1 серпня 2011 року (надалі - Договір оренди водного об'єкта; а.с. 20-21);
· зобов'язати Відповідача повернути Позивачу у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав в оренду земельну ділянку, а саме: земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб загальною площею 12,77 га, в тому числі: ставок (водне плесо) - 9,97 га та прибережну захисну смугу - 2,80 га, з них: 1,40 га сіножатей та 1,40 га пасовищ із земель запасу водного фонду, які знаходяться на території Позивача за мажами населених пунктів (кадастровий номер 0721182400:05:000:0363);
· стягнути з Відповідача на користь Позивача 5680 грн 05 коп. несплаченої орендної плати за користування водним об'єктом.
В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на невиконання Відповідачем обов'язків передбачених Договором оренди землі водного фонду від 2 лютого 2005 року та оренди водного об'єкту від 1 серпня 2011 року, використання земельної ділянки з кадастровим номером 0721182400:05:000:0363 площею 12,77 Га рибогосподарського призначення (у тому числі ставок (водне плесо) 9,97 Га), 2,80 Га прибережну захисну смугу ( у тому числі 1, 40 Га сіножатей та 1,40 Га пасовищ із земель запасу водного фонду), яка знаходиться на території Литовезької сільської ради за мажами населених пунктів та перебуває у комунальній власності останньої, з порушеннями, а саме щодо не здійснення ремонту гідротехнічних споруд, не очищення дня ставу, риборозведенням на водному об'єкті. Прокурор вказує, що дане призвело до погіршення її властивостей. Крім того Прокурор, зазначив, що Відповідач в порушення умов договору водного об'єкту не сплатив орендної плати за користування водним об'єктом за період 2022-2024 років.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 23 квітня 2025 року в справі №903/61/25 позов Прокурора в інтересах держави в особі Позивача до Відповідача в частині стягнення 5680 грн 05 коп. орендної плати через відсутність предмету спору судом задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб, загальною площею 12,77 Га, в тому числі: ставок (водне плесо) - 9,97 Га та прибережну захисну смугу - 2,80 Га, з них: 1,40 Га сіножатей та 1,40 Га пасовищ із земель запасу водного фонду, які знаходяться на території Позивача за мажами населених пунктів (кадастровий номер 0721182400:05:000:0363), укладений 2 лютого 2005 року між Іваничівською районною державною адміністрацію Волинської області та Відповідачем. Окрім того даним судовим рішенням розірвано договір оренди водного об'єкту, укладений 1 серпня 2011 року між Іваничівською районною державною адміністрацію Волинської області та Відповідачем. Зобов'язано Відповідача повернути Позивачу у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав в оренду земельну ділянку, а саме: земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб загальною площею 12,77 Га, в тому числі: ставок (водне плесо) - 9,97 Га та прибережну захисну смугу - 2,80 Га, з них: 1,40 Га сіножатей та 1,40 Га пасовищ із земель запасу водного фонду, які знаходяться на території Позивача за мажами населених пунктів (кадастровий номер 0721182400:05:000:0363).
Приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що Відповідачем порушено умови використання переданих йому за Договором земельної ділянки та Договором водного об'єкта, бездіяльність орендаря призводить до погіршення стану земельної ділянки та водного об'єкта (через відсутність підприємницької діяльності та не використання за цільовим призначенням, відповідно до умов їх надання, земельна ділянка з водним об'єктом заросли бур'янами, чагарниками, жорсткою водяною рослинністю). Судом констатовано, що Відповідачем не дотримується обов'язок орендаря щодо збереження земельної ділянки та водного об'єкта в первісному стані, що з позиції місцевого господарського суду у свою чергу істотно порушує умови договору (орендодавець під час укладання договору очевидно не розраховував на таке і, як наслідок, зниження їх властивостей), своєчасно і якісно не проводив поточний ремонт гідроспоруд, не проводив риболовно-меліоративні заходи (викошування жорсткої водяної рослинності, здійснення заходів, що забезпечують поліпшення екологічного стану водного об'єкту і умов відтворення рибних запасів, зариблення водного об'єкту); не проводив роботи по відтворенню (зарибленню) на водному об'єкті при погодженні органу рибоохорони і в присутності представників рибоохорони, екології, органу місцевого самоврядування, ветеринарної служб. З даного суд першої інстанції встановлено, що Відповідачем порушуються умови договорів, що підтверджено актами обстеження земельної ділянки від 2 вересня 2022 року, 12 квітня 2024 року та 31 липня 2024 року.
Крім того, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні щодо вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 5680 грн 05 коп. несплаченої орендної плати за користування водним об'єктом зазначено, що Відповідачем, після відкриття провадження у справі, оплачено заборгованість з орендної плати в сумі 5680 грн 05 коп., тому в даній частині позову судом закрито провадження на суму 5680 грн 05 коп. у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Суд першої інстанції вказав, що через невиконання Відповідачем обов'язків, передбачених законодавством України та умовами Договорів оренди щодо цільового використання земельної ділянки та водного об'єкту, систематичної сплати орендної плати за договором оренди водного об'єкту, збереження властивостей земельної ділянки та водного об'єкта, розташованого на земельній ділянці, зайняття рибогосподарською діяльністю на цьому об'єкті, суд виснував про підставність позовних вимог в частині розірвання договорів. Крім того, суд вказав, що через розірвання судом спірних договорів оренди, Відповідач зобов'язаний повернути предмет оренди у відповідності до частини 1 статті 34 Закону України “Про оренду землі» Позивачу у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав.
Не погоджуючись із винесеним судом першої інстанції рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав вказаних у ній просив апеляційний суд рішення Господарського суду Волинської області від 23 квітня 2025 року в справі №903/61/25 скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в позові (а.с. 187-194).
Відповідач в апеляційній скарзі вказав, що спірна земельна ділянка майже 25 років використовується за цільовим призначенням, а наведені у акті приймання-передачі обставини нічим не підтверджуються, є надуманими та безпідставними. Крім того, Відповідач зазначив, що на спірну земельну ділянку ним проведено електропостачання, облаштовано тимчасові споруди, пірс для купання та іншу інфраструктуру для забезпечення комфортної рибалки та відпочинку. Щодо заборгованості з орендної плати в сумі 5680 грн 05 коп. апелянт зазначив, що на неодноразові звернення до голови Позивача щодо надання реквізитів для оплати так і не отримано відповіді. Наголошує, що лише дізнавшись від третіх осіб належні реквізити Відповідачем 18 лютого 2025 року повністю сплачену суму заборгованості.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 1 липня 2025 року в справі №903/61/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Волинської області від 23 квітня 2025 року в справі №903/61/25, запропоновано Позивачу та Прокурору надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів Відповідачу.
8 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від Прокурора надійшов відзив в якому Прокурор просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Прокурор вказав, що судом першої інстанції правильно прийнято рішення та відхилено через надуманість і безпідставність доводи Відповідача (про те, що на неодноразові звернення до голови Позивача щодо надання реквізитів для оплати не отримано відповіді, а лише 18 лютого 2025 року дізнались від третіх осіб належні реквізити до сплати за водний об'єкт), оскільки як стверджується довідкою фінансового відділу Позивача від 13 листопада 2024 року з моменту укладення Договору оренди водного об'єкту (2011 рік), орендну плату за водний об'єкт Відповідач не сплачував, доказів своєчасної сплати, проте на неналежні реквізити не подав. Прокурор зазначає, що як встановлено матеріалами справи Відповідач до Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Волинській області з заявою щодо отримання документів дозвільного характеру на став площею 12,77 Га, який розташований на території Позивача за межами населеного пункту, до Управління не зверталися, звітність виробництва продукції аквакультури за період 2005-2024 років по вищезазначеному водному об'єкту від Відповідача чи іншої особи до Управління не надходили. Крім того, Прокурор у поданому відзиві вказує і на те, що Відповідач не звертався до Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області з клопотанням щодо спорожнення (скиду води) водного об'єкту.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 24 липня 2025 року проведення підготовчих дій закінчено, розгляд апеляційної скарги призначено на 10 вересня 2025 року об 14:00 год..
9 вересня 2025 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Прокурора надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обгрунтоване перебуванням Прокурора у відрядженні.
9 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи обгрунтоване зайнятістю представника Відповідача в іншому судовому засіданні.
В судове засідання від 10 вересня 2025 року Прокурор, представники Позивача, Відповідача не з'явилися.
З наявних в матеріалах справи довідок про доставку електронного листа вбачається, що сторони були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання судом вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 24 липня 2025 року явка сторін обов'язковою не визнавалась.
В той же час, згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
При цьому суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи вищевказане суд апеляційної інстанції констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує факт закінчення строку розгляду апеляційної скарги, що визначений чинним ГПК України та що таке відкладення призвело б до його порушення.
З огляду на все вищевказане, колегія суддів доходить висновку про відмову в задоволені клопотань Відповідача та Прокурора, з огляду на закінчення шістдесятиденного строку розгляду апеляційної скарги, а відтак можливість розгляду справи за відсутності представників Позивача, Відповідача, Прокурора, оскільки останні не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України. При цьому колегія враховує наявність відзиву на апеляційну скаргу, в котрому висвітлена позиція Прокрора та наявність апеляційної скарги в котрій визначена позиція Відповідача з приводу оспорюваного судового рішення.
В той же час апеляційний господарський суд констатує, що про дату розгляду справи сторони (з огляду на відпустку колегії) були повідомлені завчасно, а відтак з огляду на закінчення строку розгляду апеляційної скарги визначеного ГПК України суд вважає, що така подача клопотань, вказує не лише про те, що у суду є підстави розглядати дану апеляційну скаргу без участі сторін, але й на те, що для апелянта справа, що розглядається апеляційним господарським судом не є пріоритетною.
Відтак, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Відповідача слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
2 лютого 2005 року між Іваничівською районною державною адміністрацією (надалі - Орендодавець) та Відповідачем укладено договір оренди земель водного фонду терміном на 25 років для рибогосподарських потреб загальною площею 12,77 Га, в тому числі: ставок (водне плесо) - 9,97 Га та прибережну захисну смугу - 2,80 Га, з них: 1,40 Га сіножатей та 1,40 Га пасовищ із земель запасу водного фонду, які знаходяться на території Литовезької сільської ради Волинської області за мажами населених пунктів (далі - договір оренди земель водного фонду) (а.с.16-17).
Відповідно до пункту 1.6 Договору оренди земель водного фонду цільове призначення земель водного фонду - рибогосподарські потреби.
Пунктом 3.2 Договору оренди землі водного фонду визначено, що Орендодавець має право вимагати від Відповідача, зокрема, використання земель водного фонду здійснювати за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
1 серпня 2011 року між Іваничівською районною державною адміністрацією (надалі - Орендодавець) та Відповідачем укладено Договір оренди водного об'єкту, за умовами якого орендодавець надає орендареві в користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водний об'єкт (ставок), який розташований за межами населених пунктів на території Позивача і не належить до об'єктів природно-заповідного фонду, терміном на 5 років. Відповідач зобов'язався здійснювати свою діяльність на водному об'єкті згідно з його цільовим призначенням (а.с.20-21).
Пунктом 1.2 Договору оренди водного об'єкту визначено, що Договір оренди водного об'єкту є невід'ємною частиною Договору оренди землі.
Згідно з пунктом 1.3 Договору оренди водного об'єкту Відповідач прийняв в оренду на вказаний термін водний об'єкт загальною площею водного плеса 9,97 Га і об'ємом при НПГ 109,7 тис.куб.м, сплачує оренду плату 50 грн/Га на рік до відповідних бюджетів, як за водний об'єкт, що знаходиться в басейні річки загальнодержавного значення у терміни згідно чинного законодавства.
Відповідно до пунктів 2.2.2-2.2.7 Договору оренди водного об'єкту Відповідач зобов'язався, зокрема, прийняти згідно акту приймання-передачі в користування на умовах Договору водний об'єкт з гідроспорудами в строк, встановлений за згодою сторін; використовувати наданий водний об'єкт за цільовим призначенням та відповідно до умов його надання; своєчасно і якісно проводити поточний ремонт гідроспоруд, не допускати їх пошкодження; проводити риболовно-меліоративні заходи (укріплення берегової зони, викошування жорсткої водяної рослинності, охорона джерел водопостачання, здійснення заходів, що забезпечують поліпшення екологічного стану водного об'єкту і умов відтворення рибних запасів, зариблення водного об'єкт; роботи по спорожненню та наповненню водойми проводити згідно Водного кодексу України та дозволу на спеціальне водокористування; роботи по відтворенню (зарибленню) на водному об'єкті проводити при погодженні органу рибоохорони і в присутності представників рибоохорони, екології, органу місцевого самоврядування, ветеринарної служби.
Пунктами 3.1.1-3.1.2 Договору оренди водного об'єкту визначено, що Орендодавець має право на розірвання Договору оренди водного об'єкта в разі використання орендарем об'єкта оренди не за цільовим призначенням та в разі невиконання інших умов договору; перевіряти дотримання Відповідачем умов Договору оренди водного об'єкта.
Даний договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками без будь яких зауважень.
Згідно акту обстеження земельної ділянки від 2 вересня 2022 року № 0002 проведеного комісією у складі сільського голови Позивача, начальника відділу земельних відносин, комунальної власності, містобудування, архітектури Позивача, за участі провідного інженера з використання водних ресурсів Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області, начальника Іваничівського управління ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області проведено обстеження земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб загальною площею 12,77 Га, яка знаходяться на території Позивача за мажами населених пунктів (кадастровий номер 0721182400:05:000:0363) (а.с.25-27).
За результатами проведеного обстеження вказаної земельної ділянки водного фонду встановлено, що прибережна захисна смуга ставка повністю заросла трав'яною рослинністю, водний об'єкт (ставок) заповнений водою орієнтовно на 60%, водне плесо ставка заросле очеретом на 70-75%, гідротехнічна споруда - шлюз регулятор знаходиться в занедбаному стані.
Окрім цього, комісією встановлено порушення умов Договору оренди водного об'єкта, а саме:
· пункту 2.2.5 - ставок зарослий жорсткою водною рослинністю, викошування не здійснюється;
· пункту 2.2.7 - роботи по відтворенню (зарибленню) на водному об'єкті не проводяться, акти зариблення в службу ветеринарної медицини не подаються, оцінка стану водного об'єкта не здійснювалась, якість та безпека живої риби, вирощеної у ставку не підтверджена ветеринарними документами;
· пункту 2.2.11 - загальне водокористування заборонено Відповідачем, умови загального водокористування не встановлені та непогоджені Позивачем;
· пункт 2.2.15 - Орендодавцю не надається інформація щодо використання орендованого водного об'єкта.
У подальшому, 12 квітня 2024 року комісією Позивача проведено обстеження земельної ділянки водного фонду, яка перебуває в оренді у Відповідача та складено акту обстеження земельної ділянки від 12 квітня 2024 року № 0002, яким встановлено, що ставок заріс трав'яною рослинністю більше ніж на 60%, роботи по зарибленню водного об'єкта здійснювались із порушенням чинного законодавства, представлена накладна без вказаних ветеринарних документів та акта зариблення (а.с. 30 зворотна сторона-32).
Також, 31 липня 2024 року комісією Позивача по здійсненню контролю за використанням та охоронною земель у складі сільського голови Позивача, начальника відділу земельних відносин, комунальної власності, містобудування, архітектури Позивача, за участі начальника відділу з використання водних ресурсів Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області, лікаря ветеринарної медицини Нововолинського відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Володимирського РУ Держпродспоживслужби у Волинській області, головного державного інспектора відділу ОВБР “Рибоохоронний патруль» управління державного агентства рибного господарства втретє проведено обстеження земельної ділянки водного фонду, яка перебуває в оренді у Відповідача і складено акт обстеження земельної ділянки від 31 липня 2024 року № 0003 (а.с. 33 зворотна сторона-35). За результатами проведеного обстеження вказаної земельної ділянки водного фонду встановлено, що земельна ділянка заросла чагарниками, гідроспоруда знаходиться потребує незначного ремонту, ставок заріс жорсткою водяною рослинністю на 90-95%, рівень води в ставку перебуває на відмітці 40 см нижче середнього рівня.
Окрім цього, комісією встановлено порушення умов Договору оренди водного об'єкта, а саме:
· пункту 2.2.5 - ставок зарослий жорсткою водною рослинністю, викошування не здійснюється, зариблення на водному об'єкті не проводилось(акти відсутні);
· пункту 2.2.7 - представники рибохорони, екології, ОМС, ветеринарної служби погодження на зариблення не надавали, присутні не були;
· пункту 2.2.8 - зариблення та вилов водних біоресурсів науково обгрунтованих обсягів не забезпечувалися.
Відповідно до інформації викладеної у листі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Волинській області № 1-4-9/199-24 від 8 березня 2024 року, Відповідач чи інша особа з заявою щодо отримання документів дозвільного характеру на став площею 12,77 Га, який розташований на території Позивача за межами населеного пункту до Управління не зверталися. Крім цього, звітність виробництва продукції аквакультури за період 2005-2024 років по вищезазначеному водному об'єкту від Відповідача чи іншої особи до Управління не надходили (а.с.38).
З інформації Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області від 11 березня 2024 року № 292/06/05-24 слідує, що клопотань щодо спорожнення (скиду води) водного об'єкту від Відповідача чи іншої особи до офісу не надходили.
Відповідно до довідки фінансового відділу Позивача від 13 листопада 2024 року слідує, що згідно аналізу надходжень доходів у бюджет Литовезької територіальної громади Відповідач, з моменту укладення Договору оренди водного об'єкту (2011 рік), орендну плату за водний об'єкт не сплачував. Відповідно за період 2022-2024 років заборгованість, станом на день звернення з позовною заявою, з орендної плати за договором водного об'єкту, з урахуванням індексу інфляції нараховано в сумі - 5680 грн 05 коп. (2022 рік - 1579 грн 30 коп., 2023 рік - 1999 грн 39 коп., 2024 рік - 2101 грн 36 коп.) (а.с. 35).
3 огляду на викладене, на переконання Прокурора Договір оренди землі та Договір оренди водного об'єкту підлягають розірванню, а земельна ділянка та водний об'єкт підлягають поверненню у комунальну власність територіальної громади в особі Позивача.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, надаючи правову оцінку правовідносинам враховуючи положення діючого законодавства України, колегія суддів зауважує таке.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За змістом положень статтей 626, 627, 628 Цивільного кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
В силу приписів статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно зі статтею 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) передбачено, що істотною умовою договору є, серед інших, умови використання та цільового призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.
Стаття 24 Закону України "Про оренду землі" визначає, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 3 статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Стаття 141 Земельного кодексу України визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору. З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. Також, підпунктом 20 пункту 4 Закон України 1423-ІХ внесені зміни до статті 83 Земельного кодексу України, зокрема, частину другу цієї статті доповнено пунктом в) відповідно до якого, у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 370798589 на вказану земельну ділянку зареєстровано право комунальної власності за Позивачем. Таким чином, Орендодавцем за оскаржуваними договорами є Позивач (станом на день подання позовної заяви). Отже, земельна ділянка та водний об'єкт на цей час підлягають поверненню саме Позивачу.
Разом з тим, Позивачем як уповноваженим на теперішній час органом щодо розпорядження об'єктами оренди вичерпних заходів до захисту інтересів держави не вжито. Зокрема, з метою ініціювання питання захисту інтересів держави уповноваженим органом, Прокурор листом від 18 жовтня 2023 року за № 50/1-2514вих-23 надіслав запит до Позивача про виявлені порушення вимог законодавства, з наданням копій відповідних матеріалів та запитано про вжиті заходи реагування. Згідно відповіді Позивача від 1 листопада 2023 року № 582/1 слідує, що за результатами обстеження земельної ділянки водного фонду, орендарем якої є Відповідачем виявлено порушення умов договору, за результатами якого повідомлено даного орендаря про усунення недоліків. З урахуванням того, що виявлені недоліки Відповідачем усунуто не було, Позивач просив Прокурора вжити відповідних заходів щодо розірвання договору оренди земельної ділянки та водного об'єкту.
Зважаючи на заперечення апеляційної скарги Відповідача щодо використання орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням та відповідно до мети укладеного Договору оренди водного об'єкта, колегія суддів зауважує таке.
Права та обов'язки орендаря визначено статтею 25 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою на орендаря покладається обов'язок виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом використовувати водний об'єкт відповідно до вимог водного законодавства України; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Положеннями статтей 15, 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено, що умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, є істотними умовами договору оренди, дотримання яких має право вимагати орендодавець, а орендар зобов'язаний виконувати.
З положень статті 93 Земельного кодексу України та статтею 13 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Виходячи з цільового призначення передання водного об'єкту в оренду, про що зазначено в договорі, статті 48 Водного кодексу України, вказаний водний об'єкт є рибогосподарським водним об'єктом.
У відповідності до водогосподарського паспорта ставка призначення ставка - для рибогосподарських потреб. Основні параметри водного дзеркала - ставок розташований на руслі струмка без назви, правій притоці р. Західний Буг, шляхом затоплення заплавних земель, внаслідок сезонного зарегулювання стоку, площа водного дзеркала - 9,97 га, об'єм води - 0,13 млн.м3.
Зазначеним водогосподарським паспортом ставка запропоновано та рекомендовано роботи по спорожненню та наповненню необхідно проводити згідно вимог Водного кодексу України та отриманого дозволу на спеціальне водокористуванн. Користування водними об'єктами без наявності таких дозволів вважається як самовільне, тому орендарям, які проводять спорожнення та наповнення ставків за рахунок стоку річок або струмків, на яких вони розташовані, необхідно отримати дозволи на спеціальне водокористування.
Спеціальним водокористуванням за статтею 48 Водного кодексу України визначає як забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Згідно положень статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені органом, що видав дозвіл, без коригування дозволу на спеціальне водокористування.
Форма дозволу на спеціальне водокористування та заяви для його отримання, а також форма нормативного розрахунку водокористування і водовідведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (на три роки) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років).
Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" визначено, що рибне господарство - це галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції. При цьому спеціальне товарне рибне господарство - це діяльність, яка включає комплекс заходів, основною метою яких є підвищення рибопродуктивності рибогосподарського водного об'єкта (його частини) шляхом штучного відтворення водних біоресурсів, а також шляхом збереження та раціонального використання видів водних біоресурсів, які раніше перебували у рибогосподарському водному об'єкті (його частині).
Використання земельних ділянок під водними об'єктами для риборозведення має свої характерні риси, які відрізняють ці правовідносини від інших у земельній сфері. Земельні ділянки під водними об'єктами є своєрідним вмістилищем водних об'єктів, у комплексі з якими утворюють єдиний комплексний природний об'єкт, що характеризується спеціальним правовим режимом. Специфіка правового режиму полягає в застосуванні під час його визначення норм різних галузей права земельного і водного. Земельні ділянки, розташовані під водними об'єктами для риборозведення, є частиною багатоелементних природних комплексів, а їх використання призводить до впливу на інші природні елементи навколишнього природного середовища.
Використання земельної ділянки під рибогосподарським водним об'єктом належить до сільськогосподарської, оскільки спрямована на виробництво сільськогосподарської продукції.
Згідно статті 1 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов'язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.
Відповідно до преамбули Концепції розвитку рибного господарства України, схваленої постановою Верховної Ради України від 13 липня 2000 року 1885-ТП одним із стратегічних напрямів державної політики в галузі рибного господарства є створення сприятливих умов для стабілізації та нарощування виробництва конкурентоспроможної рибної продукції з метою гарантування продовольчої безпеки країни та задоволення потреб населення в рибопродукції.
Рибна галузь України відіграє значну роль для розвитку продовольчого комплексу країни.
На сучасному етапі головними завданнями рибогосподарської галузі є забезпечення зростання виробництва, стале забезпечення країни рибою для населення та сировиною для переробних підприємств.
Отже, Відповідач, отримавши в оренду земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб, повинен був використовувати її за цільовим призначенням, отримати дозвіл на спеціальне водокористування, вживати заходів до збереження властивостей земельної ділянки та водного об'єкта, розташованого на земельній ділянці, займатись рибогосподарською діяльністю на цьому об'єкті, при цьому сплачувати орендну плату.
Як вже вказувалося вище у даній постанові, згідно акту обстеження земельної ділянки від 2 вересня 2022 року № 0002 проведеного комісією у складі сільського голови Позивача, начальника відділу земельних відносин, комунальної власності, містобудування, архітектури Позивача, за участі провідного інженера з використання водних ресурсів Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області, начальника Іваничівського управління ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області проведено обстеження земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб загальною площею 12,77 Га, яка знаходяться на території Позивача за мажами населених пунктів (кадастровий номер 0721182400:05:000:0363) (а.с.25-27).
За результатами проведеного обстеження вказаної земельної ділянки водного фонду встановлено, що прибережна захисна смуга ставка повністю заросла трав'яною рослинністю, водний об'єкт (ставок) заповнений водою орієнтовно на 60%, водне плесо ставка заросле очеретом на 70-75%, гідротехнічна споруда - шлюз регулятор знаходиться в занедбаному стані.
Окрім цього, комісією встановлено порушення умов Договору оренди водного об'єкта, а саме:
· пункту 2.2.5 - ставок зарослий жорсткою водною рослинністю, викошування не здійснюється;
· пункту 2.2.7 - роботи по відтворенню (зарибленню) на водному об'єкті не проводяться, акти зариблення в службу ветеринарної медицини не подаються, оцінка стану водного об'єкта не здійснювалась, якість та безпека живої риби, вирощеної у ставку не підтверджена ветеринарними документами;
· пункту 2.2.11 - загальне водокористування заборонено Відповідачем, умови загального водокористування не встановлені та непогоджені Позивачем;
· пункту 2.2.15 - Орендодавцю не надається інформація щодо використання орендованого водного об'єкта.
У подальшому, 12 квітня 2024 року комісією Позивача проведено обстеження земельної ділянки водного фонду, яка перебуває в оренді у Відповідача та складено акту обстеження земельної ділянки від 12 квітня 2024 року № 0002, яким встановлено, що ставок заріс трав'яною рослинністю більше ніж на 60%, роботи по зарибленню водного об'єкта здійснювались із порушенням чинного законодавства, представлена накладна без вказаних ветеринарних документів та акта зариблення (а.с. 30 зворотна сторона- а.с. 32).
Також, 31 липня 2024 року комісією Позивача по здійсненню контролю за використанням та охоронною земель у складі сільського голови Позивача, начальника відділу земельних відносин, комунальної власності, містобудування, архітектури Позивача, за участі начальника відділу з використання водних ресурсів Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області, лікаря ветеринарної медицини Нововолинського відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Володимирського РУ Держпродспоживслужби у Волинській області, головного державного інспектора відділу ОВБР “Рибоохоронний патруль» управління державного агентства рибного господарства втретє проведено обстеження земельної ділянки водного фонду, яка перебуває в оренді у Відповідача і складено акт обстеження земельної ділянки від 31 липня 2024 року № 0003 (а.с. 33 зворотна сторона-35). За результатами проведеного обстеження вказаної земельної ділянки водного фонду встановлено, що земельна ділянка заросла чагарниками, гідроспоруда знаходиться потребує незначного ремонту, ставок заріс жорсткою водяною рослинністю на 90-95%, рівень води в ставку перебуває на відмітці 40 см нижче середнього рівня.
Згідно частин 6, 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, зокрема, що: за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт та зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства; якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями; зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю); на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Отже для встановлення, чи мало місце правопорушення, основним доказом є акт, яким зафіксовано факт правопорушення.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушенні вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 20 травня 2014 року у справі №14/121-12 та від 26 травня 2022 року у справі 922/2317/21.
Таким чином, оскільки Відповідачами не оскаржувалося розпорядження сільського голови Позивача про створення комісії, а також акт обстеження та те, що у складі комісії також приймав участь начальник відділу з охорони навколишнього природного середовища державної екологічної інспекції, такий акт обстеження є законними, чинними та допустимим доказом у вказаній справі.
В той же час не заслуговують на увагу доводи Відповідача викладені у апеляційній скарзі про те, що на неодноразові звернення до голови Позивача щодо надання реквізитів для оплати не отримано відповіді, а лише 18 лютого 2025 року дізнались від третіх осіб належні реквізити до сплати за водний об'єкт, оскільки як стверджується довідкою фінансового відділу Позивача від 13 листопада 2024 року з моменту укладення Договору оренди водного об'єкту (2011 рік), орендну плату за водний об'єкт Відповідач не сплачував, доказів своєчасної сплати, проте на неналежні реквізити не подав.
Як встановлено матеріалами справи Відповідач до Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Волинській області з заявою щодо отримання документів дозвільного характеру на став площею 12,77 га, який розташований на території Литовезької сільської ради за межами населеного пункту, до Управління не звертався, звітність виробництва продукції аквакультури за період 2005-2024 років по вищезазначеному водному об'єкту від Відповідача чи іншої особи до Управління не надходили.
Крім того, Відповідач також не звертався до Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області з клопотанням щодо спорожнення (скиду води) водного об'єкту.
Також, відповідно до відповіді № 1314691 від 22 квітня 2025 року з ЄДРПОУ Відповідач припинив свою підприємницьку діяльність 31 січня 2017 року, що також підтверджує факт використання орендованих об'єктів не за цільовим призначенням, оскільки рибогосподарська діяльність передбачає здійснення такої діяльності саме особою, яка здійснює підприємницьку діяльність.
За таких обставин суд апеляційної інстанції констатує, що з доказів описаних вище вбачається, що Відповідачем порушено умови використання переданих йому за договором земельної ділянки та водного об'єкта та що бездіяльність орендаря призводить до погіршення стану земельної ділянки та водного об'єкта (через відсутність підприємницької діяльності та не використання за цільовим призначенням, відповідно до умов їх надання, земельна ділянка з водним об'єктом заросли бур'янами, чагарниками, жорсткою водяною рослинністю). Також доказами стверджено, що Відповідачем не дотримується обов'язок щодо збереження земельної ділянки та водного об'єкта в первісному стані, що у свою чергу істотно порушує умови договорів (орендодавець під час укладання договору очевидно не розраховував на таке і, як наслідок, зниження їх властивостей), своєчасно і якісно не проводиться поточний ремонт гідроспоруд, не проводяться риболовно-меліоративні заходи (викошування жорсткої водяної рослинності, здійснення заходів, що забезпечують поліпшення екологічного стану водного об'єкту і умов відтворення рибних запасів, зариблення водного об'єкту); не проводяться роботи по відтворенню (зарибленню) на водному об'єкті при погодженні органу рибоохорони і в присутності представників рибоохорони, екології, органу місцевого самоврядування, ветеринарної служб, що в свою чергу свідчить про порушуються умови договорів, що підтверджено актами обстеження земельної ділянки від 2 вересня 2022 року, 12 квітня 2024 року та 31 липня 2024 року.
При цьому, колегія суддів звертає увагу апелянта саме на істотні порушення умов Договору оренди водного об'єкта, котрі є суттєвими та свідчать про невикористання орендованих об'єктів всупереч умовам оскаржуваних Договорів та вимог статті 61 Земельного кодексу України та статті 89 Водного кодексу України, Закону України «Про аквакультуру», що є підставою для розірвання Договорів оренди землі та оренди водного об'єкту.
При цьому колегія апеляційного господарського суду наголошує, що Орендодавець, при наданні водного об'єкта в оренду з метою здійснення рибогосподарських потреб, розраховує не лише на отримання орендної плати, але й об'єктивно заінтересований у задоволенні певного суспільного інтересу, а невиконання зобов'язання, зокрема з дотримання орендарем усіх умов договору, не забезпечує потребу ефективного використання водного об'єкта, який надавався для визначеної мети. Мета надання водного об'єкта в оренду для здійснення рибогосподарських потреб є такою, що слугує загальносуспільному інтересу. Невиконання умов спірного договору порушує принцип раціонального використання цього об'єкта. Здійснення спеціального водокористування без за наявності дозволу порушує вимоги умов договору.
Аналогічні висновок висвітлено також і в постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 902/760/17.
За договором оренди землі (зобов'язанням з визначеним строком виконання (дії) обов'язку з цільового використання земельної ділянки) орендар зобов'язаний утриматись від певної дії (використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням). Обов'язок орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до умов договору оренди землі та вимог земельного законодавства повинен виконуватись ним безперервно, протягом усього строку дії договору оренди землі.
Схожий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 2 листопада 2022 року в справі № 922/3166/20.
У частинах 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17.
При істотному порушенні умов договору оренди землі, а саме нецільовому використанню земельної ділянки, для дострокового його розірвання за рішенням суду достатньо встановлення самого факту такого істотного порушення, а подальше його усунення не позбавляє орендодавця права вимагати розірвання договору у зв'язку із невиконанням його умов.
Зазначене вище узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду України від 28 січня 2019 року в справі № 473/4413/17.
Що ж стосується покликання Відповідача в апеляційній скарзі на те, що Відповідачем проведено електроенергію на дану земельну ділянку, облаштовано тимчасові споруди - будиночки для відпочинку, пірс для купання та іншу інфраструктуру для забезпечення комфортної рибалки та відпочинку, то колегія суддів зауважує, що а ні в Договорі оренди земель водного фонду, а ні в Договорі водного об'єкту не було передбачено вимоги чи умови для проведення електроенергії на дану земельну ділянку, ні облаштування тимчасових споруди для відпочинку, ні пірсу для купання, що в свою чергу також вказує і на інші порушення умов виконання вищевказаних Договорів, вчинене Відповідачем за наслідком котрих Прокурор чи Позивач також міг звернутися з позом про розірвання Договорів у разі не задоволення позову по даній справі, то аж ніяк не свідчить про те, що такі дії апелянта перешкоджають суду вирішити даний спір.
Що ж стосується доводів про припиненя підприємницької діяльності Відповідачем, то колегія суду констатує, що припинення статусу ФОП є завершенням його діяльності як підприємця, але не звільняє його від відповідальності за попередніми зобов'язаннями. Фізична особа-підприємець залишається відповідальною за зобов'язаннями, які виникли під час підприємницької діяльності, всім своїм майном, крім того, на яке законом не може бути звернено стягнення.
Відтак підсумовуючи усе описане вище колегія суддів виснує, що враховуючи встановленні обставини щодо порушення Відповідачами умов оскаржуваних Договорів оренди водного об'єкта, Закону України "Про оренду землі", Водного кодексу України, Закону України «Про аквакультуру», а тому позовні вимоги в частині розірвання Договору оренди земельної ділянки та Договору оренди водного об'єкту є підставними та обгрунтованими, а тому підлягають до задоволення.
Відповідно колегія суду приймає рішення про розірвання Договору оренди землі та розірвання Договору оренди водного об'єкту.
Дане рішення в цій частині прийнято й місцевим господарським судом, а відтак Північно-західний апеляційний господарський суд залишає без змін рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.
Що ж стосується позовних вимог про повернення Позивачу у стані, не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав в оренду земельної ділянки, а саме: земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб загальною площею 12,77 Га, в тому числі: ставок (водне плесо) - 9,97 Га та прибережну захисну смугу - 2,80 Га, з них: 1,40 Га сіножатей та 1,40 Га пасовищ із земель запасу водного фонду, які знаходяться на території Позивача за мажами населених пунктів (кадастровий номер 0721182400:05:000:0363), то колегія суду зауважує таке.
Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з частиною 1 статтею 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Враховуючи розірвання Договору оренди землі та Договору оренди водного об'єкта, обгрунтованими та підставними є позовні вимоги про повернення Відповідачем у комунальну власність Позивача земельної ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб загальною площею 12,77 Га, в тому числі: ставок (водне плесо) - 9,97 Га та прибережну захисну смугу - 2,80 Га, з них: 1,40 Га сіножатей та 1,40 Га пасовищ із земель запасу водного фонду, які знаходяться на території Позивача за мажами населених пунктів (кадастровий номер 0721182400:05:000:0363). З огляду на вказане колегія задовільняє позов і у цій частині.
Дане рішення у відповідній частині прийнято й місцевим господарським судом, а відтак Північно-західний апеляційний господарський суд залишає без змін рішення місцевого господарського суду і в цій частині без змін.
Щодо вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 5680 грн 05 коп. несплаченої орендної плати за користування водним об'єктом, то колегія суду зазначає, що рішенням місцевого господарського суду закрито провадження у цій частині з огляду на несплату орендної плати і дані закриття не оспорені апелянтом.
Відповідно суд апеляційної інстанції констатує, що рішення суду першої інстанції в частині закриття сторонами не оспорено, а відтак апеляційний господарський суд не переглядає судове рішення у відповідній частині.
Згідно довідки фінансового відділу Позивача від 13 листопада 2024 року слідує, що згідно аналізу надходжень доходів у бюджет Литовезької територіальної громади Відповідач, з моменту укладення Договору оренди водного об'єкту (2011 рік), орендну плату за водний об'єкт не сплачував. Відповідно за період 2022-2024 років заборгованість з орендної плати за договором водного об'єкту, з урахуванням індексу інфляції нараховано в сумі - 5 680 грн 05 коп. (2022 рік - 1579 грн 30 коп., 2023 рік - 1999 грн 39 коп., 2024 рік - 2101 грн 36 коп.).
При цьому погашення орендарем заборгованості з орендної плати (зокрема і до відкриття провадження у справі) не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди як на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).
Дана правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року по справі 918/391/23.
Суд апеляційної інстанції констатує, що оплата Відповідачем боргу за 2022-2024 року по суті також підтверджує факт не оплати Відповідачем заборгованості з орендної плати. При цьому апеляційний господарський суд ще раз констатує недоведеність належними і допустимими доказами факту звернення зі сторони Відповідача до Позивача щодо сплати орендної плати і реквізитів щодо цього, що в свою чергу вказує на прострочення ним без будь-яких належних підстав (за його ж бездіяльності) цієї сплати більш ніж на півроку, що є безумовною підставою для розірвання Договорів.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, суперечливими та відхиляє їх з підстав, вказаних вище в даній постанові.
При цьому апеляційний господарський суд залишає оспорюване рішення суду першої інстанції без змін з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно - західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного рішення (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відтак, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Відповідача апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за Відповідачем.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 23 квітня 2025 року по справі №903/61/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 23 квітня 2025 року по справі №903/61/25 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
5. Справу №903/61/25 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови виготовлено 16 вересня 2025 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.