Постанова від 10.09.2025 по справі 15/81

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2025 р. Справа№ 15/81 (910/14942/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Сотнікова С.В.

Остапенка О.М.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю представників учасників справи:

від Фонду державного майна: Прикмета І.П. - за посвідченням №003813 від 18.12.23;

Міністерства економіки України Колода Є.Г. - за посвідченням №000743 від 15.04.25.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вардингс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 15/81 (910/14942/24) (суддя Омельченко Л.В.)

за позовом Міністерства економіки України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Вардингс»

2) Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод»

про визнання недійсними результатів публічних відкритих торгів, договору купівлі-продажу та повернення майна

у межах справи № 15/81

за заявою Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку

до Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі №15/81 (910/14942/24) (суддя Омельченко Л.В.), зокрема, клопотання Міністерства економіки України про заміну сторони правонаступником задоволено; замінено позивача у справі № 15/81 (910/14942/24) - Міністерство економіки України (ідентифікаційний код: 37508596) його правонаступником - Фондом державного майна України (ідентифікаційний код 00032945).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вардингс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 15/81 (910/14942/24) скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції без з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права - ст. 52 ГПК України та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом та не подали відзиви на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України, не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2025 апеляційну скаргу у справі № 15/81 (910/14942/24) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 у справі № 15/81 (910/14942/24) витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 15/81 (910/14942/24) за позовом Міністерства економіки України до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Вардингс», 2) Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» про визнання недійсними результатів публічних відкритих торгів, договору купівлі-продажу та повернення майна у межах справи № 15/81 за заявою Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку до Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» про банкрутство; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вардингс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 15/81 (910/14942/24) до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

24.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 15/81 (910/14942/24).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 у справі № 15/81 (910/14942/24) відкрито апеляційне провадження у справі № 15/81 (910/14942/24) за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вардингс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 15/81 (910/14942/24); розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вардингс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 15/81 (910/14942/24) призначено на 14.05.2025.

13.05.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Міністерства економіки України надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи, з підстав викладених в клопотанні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 у справі № 15/81 (910/14942/24), серед іншого, задоволено клопотання Міністерства економіки України про відкладення розгляду справи № 15/81 (910/14942/24); розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вардингс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 15/81 (910/14942/24) відкладено на 25.06.2025.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1488/25 від 18.06.2025 у зв'язку із перебуванням судді Пантелієнка В.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 15/81 (910/14942/24).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2025 апеляційну скаргу у справі № 15/81 (910/14942/24) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 у справі № 15/81 (910/14942/24), апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вардингс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 15/81 (910/14942/24) прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 у справі № 15/81 (910/14942/24) розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вардингс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 15/81 (910/14942/24) відкладено на 10.09.2025.

Клопотання/заяви учасників справи

10.09.2025 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Вардингс» надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з перебуванням останнього на лікарняному та неможливістю взяти участь в даному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 202 ГПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Разом з тим, всупереч ст. ст. 76, 77 ГПК України, представником (керівником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Вардингс» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин, а також щодо неможливості направити іншого представника в судове засідання, яке призначене на 10.09.2025, оскільки останнього про час, місце та дату судового засідання було попереджено заздалегідь, отже, було достатньо часу для того, щоб забезпечити явку уповноважених представників у судове засідання саме 10.09.2025, при цьому слід зазначити, що розгляд даної справи неодноразово відкладався.

При цьому слід зазначити, що в ухвалі Північного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вардингс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 15/81 (910/14942/24), а також в ухвалах про відкладення розгляду даної справи від 14.05.2025, від 25.06.2025 було визначено судом, що явка представників учасників справи не була визнана обов'язковою, а зокрема в цих ухвалах доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення зазначеного клопотання про відкладення розгляду даної справи на іншу дату.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 10.09.2025 з'явились представники Фонду державного майна та Міністерства економіки України.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду апеляційних скарг за участі представників Фонду державного майна та Міністерства економіки України.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 10.09.2025 представники Фонду державного майна та Міністерства економіки України просили подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, у провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа № 15/81 за заявою Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку про банкрутство Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод».

04.12.2024 від Міністерства економіки України надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вардингс», Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» про визнання недійсними результатів публічних відкритих торгів, договору купівлі-продажу та повернення майна, в якому позивач просить суд:

- визнати недійсними результати відкритих публічних торгів (аукціону) з продажу у ліквідаційній процедурі державного майна закріпленого на праві господарського відання за Державним підприємством «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» (код ЄДРПОУ 14308210), оформлені протоколом № 1 від 17.10.2016, щодо визнання переможцем Товариства з обмеженою відповідальністю «Вардингс» (ідентифікаційний код: 40869366) з ціною продажу 415 427,35 грн;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.10.2016, укладений між Державним підприємством «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» (код ЄДРПОУ 14308210) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вардингс» (ідентифікаційний код: 40869366), зареєстрований в реєстрі за № 781;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Вардингс» (ідентифікаційний код: 40869366) повернути у державну власність Державному підприємству «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» (код ЄДРПОУ 14308210, вул. Бориспільська, 7, м. Київ, 02096) об'єкт незавершеного будівництва (нежитлова будівля) літера «А», загальною площею 4 768,1 кв. м, що розташовані за адресою : м. Київ, вул. Лісна (Дарницький район), буд. 11/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, продаж спірного майна ДП «ВО «Київський радіозавод» відбувся з порушенням вимог чинного законодавства, що вплинуло на права та інтереси Міністерства економіки України як власника державного майна та органу управління ДП «ВО «Київський радіозавод».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024, серед іншого, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 15/81 (910/14942/24) за позовом Міністерства економіки України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вардингс», Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» про визнання недійсними результатів публічних відкритих торгів, договору купівлі-продажу та повернення майна у межах справи № 15/81 про банкрутство Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод».

У січні 2025 року Міністерство економіки України звернулось до Господарського суду міста Києва з клопотанням про заміну сторони правонаступником, а саме замінити Міністерство економіки України його правонаступником - Фондом державного майна України.

За наслідками розгляду вищевказаного клопотання, місцевим господарським судом постановлено судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваної судової ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Вардингс» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у справі доказами, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 №683-р «Деякі питання управління об'єктами державної власності» єдиний майновий комплекс ДП «ВО «Київський радіозавод» передано із сфери управління Міністерства економіки України до сфери управління Фонду державного майна України.

Згідно з актом приймання-передачі від 20.07.2023 ДП «ВО «Київський радіозавод» передано зі сфери управління Мінекономіки до сфери управління Фонду державного майна України.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі №15/81 (910/14942/24) відкрито за позовною заявою Міністерства економіки України, як органу управління майном ДП «ВО «Київський радіозавод».

Втім, судом вірно встановлено, що ДП «ВО «Київський радіозавод» передано зі сфери управління Мінекономіки до сфери управління Фонду державного майна України на підставі вказаного вище розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 №683-р. Перехід усіх прав та обов'язків від одного органу управління до іншого визначено Законом України «Про управління об'єктами державної власності», особливостями управління об'єктами державної власності, умов та правил здійснення повноважень відповідними суб'єктами управління об'єктами державної власності.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним.

Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов'язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника. Тобто підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав у матеріальних правовідносинах.

За приписами статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу.

Як вже зазначалось, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції в цьому випадку вірно встановив факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи правонаступника, з чим погоджується і апеляційний господарський суд.

Вказані обставини не були спростовані скаржником в апеляційній скарзі, а єдиною підставою на яку посилається апелянт для скасування ухвали суду першої інстанції є той факт, що станом на дату звернення із позовом та відкриття провадження у справі вже існували обставини, на які посилається Мінекономіки, як на підставу для заміни сторони правонаступником, а тому Фонд держмайна України має право самостійно подати відповідний позов.

З цього приводу суд апеляційної інстанції звертає уваги апелянта, що відповідно до ч. 1 ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд зазначає, що ані положення вказаної норми, ані загальні принципи інституту процесуального правонаступництва не встановлюють будь-яких інших умов для заміни сторони її правонаступником у випадку заміни особи у відносинах, окрім як встановлення факту переходу до особи матеріальних прав правопопередника.

При цьому, положення статті 52 ГПК України не встановлюють як підставу для відмови у заміні сторони її правонаступником наявність на момент звернення з позовом обставин щодо переходу до правонаступника матеріальних прав позивача (правопопередника).

Відтак, положення статті 52 ГПК України не забороняють заміну позивача його правонаступником, навіть якщо перехід до правонаступника матеріальних прав позивача (правопопередника) відбувся до звернення такого позивача із позовом до суду.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2025 року у справі №15/81(910/14936/24), яка прийнята за фактично ідентичних обставин за наслідками перегляду ухвали місцевого господарського суду про заміну позивача правонаступником та підлягає врахуванню апеляційним судом.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний господарський суд обґрунтовано задовольнив клопотання Міністерства економіки України про заміну сторони правонаступником, замінивши позивача у даній справі Міністерство економіки України (ідентифікаційний код: 37508596) його правонаступником - Фондом державного майна України.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За таких обставин аргументи скаржника, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Вардингс», викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вардингс» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 15/81 (910/14942/24) підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вардингс» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 15/81 (910/14942/24) залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст. ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 15/81 (910/14942/24) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано 16.09.2025.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді С.В. Сотніков

О.М. Остапенко