вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" вересня 2025 р. Справа№ 910/12970/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Козир Т.П.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 10.09.2025,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025
у справі №910/12970/22 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗН УА"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
Depositphotos Inc. (115 West, 30th, Suite 1110B, New York, NY 10001; засоби зв'язку: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
про зобов'язання припинити дії, що порушують права автора, та стягнення 8885,49 грн компенсації за порушення авторських прав
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/12970/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗН УА" про зобов'язання припинити дії, що порушують права автора, та стягнення 8885,49 грн компенсації за порушення авторських прав; витрати зі сплати судового збору покладено на Фізичну особу - підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Фізична особа - підприємець Ястремський Леонід Вадимович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/12970/22 та прийняти апеляційну скаргу до розгляду; скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/12970/22 від 07.04.2025 та ухвалити у справі №910/12970/22 нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗН УА"; судові витрати покласти на відповідача.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Козир Т.П., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12970/22 за позовом Фізичної особи - підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗН УА" про зобов'язання припинити дії, що порушують права автора, та стягнення 8885,49 грн компенсації за порушення авторських прав; відкладено розгляд питання про поновлення чи відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження, відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/12970/22 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/12970/22.
22.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12970/22 в 4-х томах.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 у задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/12970/22 відмовлено (строк не пропущено); відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/12970/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 09.07.2025; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 11.06.2025; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 18.06.2025.
27.05.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗН УА" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ФОП Ястремського Л.В. залишити без задоволення, з огляду на наступне.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Як вбачається із матеріалів справи, Позивач не звертався із позовними вимогами про визнання недійсною діючу угоду між Відповідачем та Depositphotos Inc. Право доступу та використання контенту розміщених на сайті https:ua.depositphotos.com надається Компанією Depositphotos Inc. на підставі положень Умов використання сайту правовласника та Угоди про стандартну та розширену ліцензії. Відповідачем додатково отримано довідку від Depositphotos Inc. та надано до матеріалів справи, яка підтверджувала правомірність завантаження та використання спірних фотографій з їх фотобази на умовах стандартної ліцензії. За Умовами використання сайту, які розміщенні за посиланням https:ua.depositphotos.com/terms-of-use.html " всі представлені на сайті матеріали, включаючи систему організації та подання матеріалів на сайті, є власністю Depositphotos Inc. та її акціонерів, та захищені законними та підзаконними актами про інтелектуальну власність, включаючи закони про авторське право та інші аналогічні закони (але не обмежені тільки цими законами)). Як вбачається з матеріалів справи, суд вірно встановив, що на всіх скріншотах, які подавав Позивач, як підтвердження використання Відповідачем спірних фотографій, вказано джерело походження фотографій - © ІНФОРМАЦІЯ_2» і «© ІНФОРМАЦІЯ_2». За таких обставин, на виконання умов Ліцензійної угоди з Компанією Depositphotos Inc. спірні фотографії розміщено з посиланням на джерело. Отже, судом першої інстанції було правильно встановлено, що Відповідач розмістив фотографії в рамках угоди з Компанією Depositphotos Inc., яка є правомірною в силу ст. 204 ЦК України, а отже, факт порушення Відповідачем авторських прав Позивача на спірні фотографії не доведено. Окрім того, використання фотографій на сайті ТОВ «ЗН УА» не завдало Позивачу матеріальної шкоди, оскільки Відповідач не є поширювачем фотографій та використовував їх у не комерційних цілях, до того ж, вони були і є наразі доступні через відкриту платформу Depositphotos Inc., які є поширювачами за ліцензійними умовами спірних фотографій, проте, до них позовні вимоги відсутні. Крім того, Миколаївський апеляційний суд у постанові від 10.11.2023 у справі № 487/4650/21 встановив, що відповідно «докази не доводять одноособового права авторства ОСОБА_1 на фотографічні твори, про які вона вказує у позові і які містяться на жорсткому диску WD Elements (P/N WDBU6Y0020BBK EB, S/N: НОМЕР_1 ). Докази свідчать про створення фотографічних творів ОСОБА_1 у співавторстві, але таких позовних вимог заявлено не було».
11.06.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому третя особа просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 07.04.2025 у справі № 910/12970/22 - без змін, з огляду на наступне. Сам по собі факт розміщення на сайті ТОВ «ЗН УА» твору чи об'єкта суміжних прав, тотожного об'єктові інтелектуальної власності, майнові права на який належать Позивачу, свідчать про факт порушення таких прав Відповідачем лише за умови, що останнім не подано суду доказів на підтвердження правомірності розміщення ним на своєму сайті спірного об'єкта інтелектуальної власності. Отже, при вирішенні даного спору суду необхідно встановити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги, а також, чим підтверджується факт порушення нею авторського права та/або суміжних прав. В матеріалах справи № 910/12970/22 відсутні докази, що спростовують той факт, що ТОВ «ЗН УА» розмістило спірні фотографії на своєму веб-сайті поза рамками ліцензійної угоди з компанією Depositphotos Inc. Також, ліцензійні угоди між ТОВ «ЗН УА» та Depositphotos Inc. не були визнанні судом недійсними. Тому, в силу приписів ст. 204 ЦК України, вказані ліцензійні угоди є діючими та такими, що призводять до юридичних наслідків. Якщо ФОП Л.В. Ястремський вважає, що Depositphotos inc. порушило його права, не отримавши дозвіл на розміщення спірних фотографій та продаж ліцензій на платне використання фото іншим особам, ФОП Л.В. Ястремський вправі заявити відповідний позов, де Depositphotos inc. має виступати відповідачем, а не третьою особою по справі. Наявність в справі № 910/12970/22 матеріалів та доказів, що підтверджують спір між ОСОБА_1 (третя особа) та Леонідом Ястремським (позивач) щодо авторських прав на спірні фотографії, для вирішення цього спору по суті господарський суд має дослідити питання авторства на ці фотографії, проте, встановлення питання авторства (ступені співавторства) та вирішення спору фізичних осіб щодо авторських прав є неможливим в порядку господарського процесу. Верховний суд в постанові від 14.06.2022 у справі № 910/7281/20, в якій також розглядався спір між ОСОБА_1 та Леонідом Ястремськими вказав, що позовні вимоги Леоніда Ястремського щодо встановлення його авторства на спірні фотографії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Предметом спору у справі № 910/12970/22 є встановлення факту наявності або відсутності порушення майнових прав інтелектуальної власності Позивача саме Відповідачем. (ОСОБА_1. не визначає ФОП Ястремського Л.В. автором або співавтором спірних фотографій). З огляду на позовні вимоги ФОП Ястремського Л.В., встановлення характеру правовідносин між ним та ОСОБА_1 не входить до предмету доказування. Тому недослідження вказаних обставин не може вважатися порушенням норм процесуального права, оскільки такі відносини не стосуються предмета спору у справі № 910/12970/22.
У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнко В.О. 09.07.2025 у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025, сформовано новий склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №910/12970/22 у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Козир Т.П., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/12970/22 до свого провадження у новому складі суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 у розгляді апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/12970/22 оголошено перерву на 10.09.2025 о 10 год. 30 хв.
У судове засідання 10.09.2025 з'явились представники Фізичної особи - підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича, ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА». Представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вирішила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників інших учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.
За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.
Представник скаржника просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/12970/22 та прийняти нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗН УА".
Представники ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» просили суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що відповідач використовував спірні фотографії через платформу Depositphotos Inc., але Позивач не надавав відповідного дозволу на передачу прав через третю особу, Договір між Depositphotos Inc. та ОСОБА_1 на думку скаржника не може слугувати підставою для використання творів, оскільки остання не мала виключних прав на спірні фотографії. Скаржник зазначає, що докази наявності тільки у позивача у даній справі майнових авторських прав на твір у випадку кожної спірної фотографії позивачем надано до позову, а у справі № 487/4650/21 йдеться про 1332814 фотографій, ОСОБА_1. не індивідуалізувала їх, тому слід встановити кому належать майнові права на твір у випадку кожної спірної фотографії у даному спорі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича слід залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/12970/22 залишити без змін, з огляду на наступне.
Фізична особа - підприємець Ястремський Леонід Вадимович (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗН УА" (далі - Товариство) про заборону Товариству використовувати будь-яким чином розміщені ним на сайті https://zn.ua фотографії №1301795, №622094, №1271100, №622107, №735900, №677759, №637184, авторські права на які належать позивачу; стягнення 8 885,49 грн компенсації за порушення авторських прав.
Позов мотивовано тим, що Підприємцем в процесі творчої діяльності було створені фотографічні твори (фотографії) №1301795, №622094, №1271100, №622107, №735900, №677759, №637184, авторські права на які належать позивачу; в серпні 2022 та жовтні 2022 позивачем було виявлено факт розміщення фотографій, авторські права на які належать Підприємцю, на сайті Товариства https://zn.ua; 16.08.2022 позивач звернувся з листом-претензією до відповідача, в якому виклав факти щодо наявності у Підприємця авторських прав на розміщені відповідачем фотографії, а також повідомив про те, що позивачем не надавалося адміністрації вебсайту depositphotos.com - Depositphotos Inc. (далі - Компанія), право на розміщення на своєму сайті фотографій, авторські права на які належать Підприємцю, а також право на продаж третім особам ліцензій на платне використання таких фотографій; проте, відповіді на вказаний лист Товариство не надало; загальна вартість 7 фотографій, незаконно розміщених на сайті відповідача, складає 2 961,53 грн; Підприємцем визначено розмір компенсації за порушення авторських прав у сумі 8 885,49 грн.
Відповідач позов заперечив, обгрунтувавши свої доводи тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗН УА" не отримував від позивача жодних претензій; після огляду відповідачем публікації за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_24 оскаржувана фотографія відсутня, а тому відсутній предмет спору щодо оскаржуваної фотографії під назвою " 1547184-0"; відповідач в своїх публікаціях робив посилання на джерело запозичення фотографій - Компанію, яка є комерційною платформою, яка пов'язує авторів високоякісних ліцензійних стокових фотографій, зображень; право доступу та використання фотографій, розміщених на сайті https:ua.depositphotos.com надається Компанією на підставі положень Умов використання сайту правовласника та Угоди про стандартну та розширену ліцензії; Компанія за запитом відповідача надала стандартну ліцензію на використання фотографій, що розміщені на платформі Компанії, та доступ до особистого кабінету, а тому Товариство діяло добросовісно та не мало умислу порушувати авторські права будь-кого; фотографії, які є предметом спору, наразі залишаються розміщеними у вільному доступі на платформі Компанії; відповідач не отримував офіційного листа від ліцензіара - Компанії щодо виникнення порушення авторських прав на фотографії, які є предметом спору в даній справі; Товариство не володіє інформацією щодо характеру відносин позивача і Компанії; оскільки розміщення оскаржуваних фотографій в публікаціях здійснювалося в рамках угоди з Компанією, то факту порушення відповідачем авторських прав позивача немає; посилання Підприємця на частину другу статті 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права", на так звану "презумпцію авторства" є нерелевантними в цій справі, оскільки питання авторства оскаржуваних фотографій залишається відкритим, а тому висновки про те, що позивач є автором оскаржуваних фотографій, є передчасними.
У відповіді на відзив позивач вказав, що: декларування Компанією гарантії наявності у неї прав на розміщення об'єктів інтелектуальної власності не є достатньою та безспірною підставою для визнання законним використання зазначеною компанією об'єктів інтелектуальної власності; законність використання шляхом продажу третім особам ліцензій на платне використання об'єктів інтелектуальної власності Компанією не є предметом позову в даній справі та зазначені обставини не підлягають дослідженню та оцінці; предмет позову стосується виключно законності використання Товариством об'єктів інтелектуальної власності Підприємця; порушення відповідача почалося не з моменту придбання фотографії у Компанії, а з моменту отримання в своє розпорядження фактичної інформації та доказів від позивача про наявність у нього авторських прав на фотографію та необхідність припинити порушення прав позивача; посилання Товариства про неотримання листа-претензії від 16.08.2022 не може братися судом до уваги, оскільки Підприємцем було направлено електронний лист на офіційну електронну адресу відповідача, вказану на його сайті; сам по собі факт придбання відповідачем ліцензії на право використання об'єкту інтелектуальної власності у третьої особи не позбавляє Товариство обов'язку не порушувати прав автора такого об'єкту за умови обізнаності відповідача про ненадання автором права такій третій особі на продаж ліцензій на спірну фотографію; постановою Миколаївського апеляційного суду рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.09.2022 у справі №487/4650/21 скасовано, тобто судом було визнано, що ОСОБА_1. не є автором фотографій, на які вона претендувала; оскільки ім'я Ястремського Л.В. не зазначено під фотографіями, використаними на вебсторінці відповідача, таке використання є неправомірним; належність авторського права Підприємця підтверджується саме наявними отриманими з фотокамери вихідними файлами фотографій, в форматі, що використовувався для створення і подальшої обробки фотографії; зазначені файли містять метадані цифрової фотографії, тобто технічну та іншу інформацію про фотозйомку, що є частиною примірника фотографічного твору в електронній (цифровій) формі; окремими доказами є релізи, укладені позивачем із фотомоделями, які зображені на фотографіях, договори із ними про передачу майнових прав та серії фотографій усієї фотосесії; факт використання фотографій Товариством підтверджується розміщенням фотографій, авторські права на які належать позивачу, на вебсайті відповідача - hlips://zn.ua, що підтверджується скріншотами сторінок вебсайту, наданими до позовної заяви.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/12970/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗН УА" про зобов'язання припинити дії, що порушують права автора, та стягнення 8885,49 грн компенсації за порушення авторських прав; витрати зі сплати судового збору покладено на Фізичну особу - підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, з огляду на наступне.
01.03.2010 здійснено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації Ястремського Л.В. як фізичної особи - підприємця, який здійснює підприємницьку діяльність, Код КВЕД 74.20 діяльність у сфері фотографії (основний), що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України.
Так, позивач стверджує, що у серпні 2022 ним було виявлено факт розміщення фотографій, авторські права на які належать позивачу, на вебсайті відповідача https://zn.ua, зокрема, за такими посиланнями:
ІНФОРМАЦІЯ_4;
ІНФОРМАЦІЯ_5;
ІНФОРМАЦІЯ_6;
ІНФОРМАЦІЯ_7;
ІНФОРМАЦІЯ_8.
На підтвердження факту розміщення фотографій до справи долучено скріншоти відповідних сторінок сайту (аркуші 13 - 19 тому 1 матеріалів справи), з яких вбачається, що відповідачем вказано джерело походження фотографій "© ІНФОРМАЦІЯ_2" і "© ІНФОРМАЦІЯ_2".
Як вказує позивач, він не надавав дозвіл адміністрації вебсайту depositphotos.com на розміщення належних позивачу фотографій та продаж ліцензій на платне використання таких фотографій третіми особами.
Позивач, наполягаючи на тому, що авторські права на спірні фотографії належать виключно йому, подає суду укладені з фотомоделями договори (модельні релізи), відповідно до яких фотомоделі надали Підприємцю повне виключне право на використання фотографій із їх зображенням. Положення модельних релізів містять опис фотосесій, які були проведені за участю фотомоделей. Кожна фотомодель зображена на окремій фотографії із відповідним підписаним нею модельним релізом, який тримає у руках.
Таким чином, як стверджує Підприємець, Товариство без дозволу розмістило на своєму вебсайті фотографії, авторські права на які належать позивачу, що призвело до порушення прав автора на отримання винагороди за використання створених ним творів (фотографій).
Позивач вказує, що ним 16.08.2022 було надіслано відповідачу лист на електронну адресу Товариства ІНФОРМАЦІЯ_9, в якому Підприємець повідомив відповідача про те, що останній неправомірно використовує на своєму вебсайті шість фотографій, авторські права на які належать позивачу, та просив Товариство підтвердити інформацію щодо придбання таких фотографій у Компанії через вебсайт depositphotos.com, та вжити всі необхідні заходи, спрямовані на припинення порушення авторських прав Підприємця.
В свою чергу, відповідач заперечив проти отримання наведеного листа, зазначивши, що позивач не додає жодного підтверджуючого документу (доказу), що підтверджує факт отримання уповноваженими посадовими особами Товариства вказаного листа.
Разом з тим, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.06.2023 зі справи №916/3027/21:
" 31. Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
32. Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
33. Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
34. Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
35. З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
36. Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.
37. Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
38. При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.".
Отже, оскільки наданий позивачем в паперовій копії електронний доказ (лист від 16.08.2022) містить інформацію щодо особи адресанта такого листа - "Leonid Yastremskiy "ІНФОРМАЦІЯ_17", та адресата "ІНФОРМАЦІЯ_18", а також належним чином сформульований зміст такого документа, то немає підстав вважати, що такий документ не було отримано Товариством, з урахуванням того, що лист було надіслано на електронну адресу, яка вказана на вебсайті останнього, про що вірно встановлено судом першої інстанції.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що Depositphotos - це комерційна платформа, яка пов'язує авторів високоякісних ліцензійних стокових фотографій, зображень; Товариство не володіє інформацією щодо характеру відносин Компанії та позивача; фотографії, які є предметом даного спору, наразі залишаються розміщеними у вільному доступі на платформі Depositphotos за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_10, ІНФОРМАЦІЯ_11, ІНФОРМАЦІЯ_12, ІНФОРМАЦІЯ_13 (правильне посилання: ІНФОРМАЦІЯ_14), ІНФОРМАЦІЯ_15, ІНФОРМАЦІЯ_16; відповідач не отримував офіційного листа від ліцензіара - Компанії щодо виникнення порушення авторських прав на фотографії, які розміщені на сайті.
Судом першої інстанції було досліджено профіль ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2) на платформі Depositphotos та вірно встановлено, що у вільному доступі наявні фотографії за такими посиланнями:
ІНФОРМАЦІЯ_19 (фотографія №622094);
ІНФОРМАЦІЯ_3 (фотографія №1301795);
ІНФОРМАЦІЯ_20 (фотографія №1271100);
ІНФОРМАЦІЯ_21 (фотографія №622107);
ІНФОРМАЦІЯ_22 (фотографія №735900);
ІНФОРМАЦІЯ_23 (фотографія №677756).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, фотографія №637184 відсутня у профілі ОСОБА_1. (ІНФОРМАЦІЯ_2) на платформі Depositphotos, проте, згідно з наявним у матеріалах справи скриншотом статті Товариства "Самое важное изменение порядка начисления субсидий касается учета доходов членов семьи" (аркуш 18, том 1 матеріалів справи), розміщеній на вебсайті останнього, таку фотографію було використано відповідачем з посиланням на автора фотографії "© ІНФОРМАЦІЯ_2".
Дослідивши долучений позивачем до позовної заяви диск, судом першої інстанції з метаданих фотографій №1301795, №622094, №1271100, №622107, №735900, №677759, №637184 вірно встановлено, що наведені фотографії мають такі номери (в метаданих):
№622094 - №1506923-0;
№622107 - №1506947-0;
№637184 - №1547184-0;
№677756 - №1661273-0;
№735900 - №1816575-0;
№1271100 - №3887032-0;
№1301795 - №4028564-0.
Крім того, кожна з наданих позивачем на диску фотографій у метаданих має інформацію стосовно авторських прав на них - "africa-studio.com (ОСОБА_1 and Leonid Yastremskiy)".
Судом першої інстанції вірно встановлено, що Заводським районним судом м. Миколаєва розглядалася справа №487/4650/21 за позовом ОСОБА_1 до Підприємця про захист авторських прав, зокрема, про визнання авторських прав на фотографії, створені її творчою працею в період з 2008 року по 2017 рік, у кількості 1 332 814 фотографій, серед яких були і фотографії №1506923-0 (№622094), №1506947-0 (№622107), №1547184-0 (№637184), №1661273-0 (№677756), №1816575-0 (№735900), №3887032-0 (№1271100) і №4028564-0 (№1301795).
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.09.2022 зі справи №487/4650/21 позов ОСОБА_1 задоволено; визнано авторські права ОСОБА_1 на фотографії, створені її творчою працею в період з 2008 року по 2017 рік, у кількості 1 332 814 фотографій; заборонено Підприємцю в будь-якій формі використовувати та розпоряджатись фотографіями, створеними творчою працею ОСОБА_1 в період з 2008 року по 2017 рік, у кількості 1 332 814 фотографій; заборонено Підприємцю оприлюднювати фотографії, створені творчою працею ОСОБА_1 в період з 2008 року по 2017 рік, у кількості 1 332 814 фотографій, продавати ліцензії щодо цих фотографій тощо без дозволу ОСОБА_1 ; зобов'язано Підприємця видалити всі наявні у нього примірники та копії фотографій, створених творчою працею ОСОБА_1 в період з 2008 року по 2017 рік, у кількості 1 332 814 фотографій, з усіх джерел в мережі Інтернет, на яких ці фотографії були оприлюднені, в тому числі з потрфоліо, що розміщене у фотобанку Adobe Stock за посиланням http: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 05.12.2022 за позовом ОСОБА_1 до Підприємця про захист авторських прав скасовано рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.09.2022 у справі №487/4650/21 і прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постановою Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 постанову апеляційної інстанції від 05.12.2022 зі справи №487/4650/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Миколаївський апеляційний суд постановою від 08.11.2023 скасував рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.09.2022 у справі №487/4650/21 та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Під час нового розгляду Миколаївський апеляційний суд встановив, що досліджені судом докази не доводять одноособового права авторства ОСОБА_1 на фотографічні твори, зокрема, фотографії за №1506923-0 (№622094), №1506947-0 (№622107), №1547184-0 (№637184), №1661273-0 (№677756), №1816575-0 (№735900), №3887032-0 (№1271100) і №4028564-0 (№1301795), докази свідчать про створення фотографічних творів ОСОБА_1 у співавторстві.
Постанова Миколаївського апеляційного суду від 08.11.2023 у справі №487/4650/21 набрала законної сили 08.11.2023, проте наразі оскаржується в касаційному порядку.
Статтею 418 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ЦК України) передбачено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Згідно зі статтею 441 ЦК України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.
Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
Частинами першою і третьою статті 442 ЦК України передбачено, що твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації.
Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема, фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії.
Охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).
Згідно з частинами першою - третьою статті 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.
За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).
Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.
Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, яка відповідно до договору або закону набула авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера "c", обведена колом, - (зображення знака не наводиться); ім'я або найменування особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору.
Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.
Отже, авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої обєктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею.
Також колегія суддів вказує, що при розгляді справи суду слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.
З урахуванням припису підпункту "д" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", який визначає як підставу для судового захисту вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, відсутність шкоди не звільняє порушника від обов'язку припинити порушення таких прав.
Колегія суддів зауважує, що сам по собі факт розміщення на сайті відповідача твору чи об'єкта суміжних прав, тотожного об'єктові інтелектуальної власності, майнові права на який належать позивачу, свідчать про факт порушення таких прав відповідачем за умови, що останнім не подано суду доказів на підтвердження правомірності розміщення ним на своєму сайті спірного об'єкта інтелектуальної власності. Відтворення такого об'єкта з іншого сайту без підтвердження правомірності використання об'єкта інтелектуальної власності не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності.
У вирішенні відповідних спорів суд повинен встановити, чи перебуває вебсайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права та/або суміжних прав.
Пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Відповідно до пункту "г" частини другої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
Розмір компенсації, що підлягає стягненню при доведення факту порушення, визначається судом в межах, встановлених пунктом 5 частини другої статті 432 ЦК України, пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", з урахуванням вини особи, обсягу порушення та/або) намірів відповідача; об'єктивних критеріїв, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права, тривалості та обсягу порушень (одноразове або багаторазове використання спірних об'єктів), розміру доходу, отриманого унаслідок правопорушення, кількості осіб, право яких порушено, можливості відновлення попереднього стану та необхідних для цього зусиль та інших обставин, що мають істотне значення з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1107 ЦК України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.
Частиною першою статті 1109 ЦК України визначено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензія) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Право доступу та використання контенту розміщених на сайті https://ua.depositphotos.com надається Компанією на підставі положень Умов використання сайту правовласника та Угоди про стандартну та розширену ліцензії.
За Умовами використання сайту, які розміщенні за посиланням https://ua.depositphotos.com/terms-of-use.html всі представлені на Сайті матеріали, включаючи систему організації та подання матеріалів на Сайті, є власністю Depositphotos Inc. та її акціонерів, та захищені законними та підзаконними актами про інтелектуальну власність, включаючи закони про авторське право та інші аналогічні закони (але не обмежені тільки цими законами).
Угода про стандартну та розширену ліцензії (далі - Угода), розміщена за посиланням https://ua.depositphotos.com/license.html, визначає умови, за якими користувач має використовувати зображення, векторні зображення, відео, музику та інші матеріали, завантажені на сайті www.depositphotos.com, або іншим чином надані користувачу за посередництвом Depositphotos. Завантажуючи будь-який файл, користувач зобов'язується дотримуватись умов Угоди.
Відповідно до пункту 15.1 Угоди Depositphotos гарантує, що Файл, завантажений та використаний у повній відповідності до умов даної Угоди, не порушує жодних авторських прав, особистих немайнових прав, прав на інтелектуальну власність, торгових знаків або прав будь-яких третіх осіб на захист від втручання в особисте життя або прав на публічне використання.
Згідно з пунктом 3.1 Угоди стандартна ліцензія дозволяє користувачу використовувати завантажений файл для створення будь-яких видів товарів (за винятком товарів, призначених для перепродажу, або товарів, призначених для вільного розповсюдження, де Файл відіграє головну роль в товарі і додає йому вартості).
Пунктом 3.3 Угоди передбачено такі приклади дозволеного використання:
- використання у цифровому вигляді: сайти; рекламні банери; скрінсейвери; шпалери для робочого столу; програмне забезпечення (для PC та мобільних пристроїв); електронні листівки; електронні листи; електронні книжки; презентації (PowerPoint, Flash тощо); фільми, відеоролики та телевізійна реклама; неофіційні логотипи; для особистого використання тощо;
- використання у друкованому вигляді: реклама у газетах та журналах; друковані рекламні матеріали; обкладинки та ілюстрації для книг, газет, журналів; візитівки; флаєри; обкладинки для CD/DVD; обгортки, етикетки та упаковка продуктів; для особистого некомерційного використання тощо.
Відповідно до статті 428 ЦК України право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права" співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір.
Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення.
Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними.
Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить всім співавторам.
Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.
У разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку.
Частиною четвертою статті 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 було розміщено на сайті Компанії спірні фотографії, створені нею у співавторстві з Підприємцем, про що свідчать метадані фотографій №1506923-0 (№622094), №1506947-0 (№622107), №1547184-0 (№637184), №1661273-0 (№677756), №1816575-0 (№735900), №3887032-0 (№1271100) і №4028564-0 (№1301795), а також встановлене постановою Миколаївського апеляційного суду від 08.11.2023 у справі №487/4650/21 співавторство.
Зважаючи на те, що відповідач розмістив спірні фотографії (№622094 - №1506923-0; №622107 - №1506947-0; №637184 - №1547184-0; №677756 - №1661273-0; №735900 - №1816575-0; №1271100 - №3887032-0; №1301795 - №4028564-0) на своєму вебсайті в рамках угоди з Компанією, на сайті якої ОСОБА_1 завантажено фотографії у своєму профілі за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_19 (фотографія №622094[№1506923-0]), ІНФОРМАЦІЯ_3 (фотографія №1301795 [№4028564-0]), ІНФОРМАЦІЯ_20 (фотографія №1271100 [№3887032-0]), ІНФОРМАЦІЯ_21 (фотографія №622107 [№1506947-0]), ІНФОРМАЦІЯ_22 (фотографія №735900 [№1816575-0]), ІНФОРМАЦІЯ_23 (фотографія №677756 [№1661273-0]), а Підприємцем не наведено достатніх підстав для відмови ОСОБА_1 у дозволі на опублікування, інше використання таких фотографій, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факту порушення Товариством (відповідачем) авторських прав позивача немає.
Слід зазначити, що на день прийняття рішення у даній справі будь-яка інформація (разом із спірними фотографіями) за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_8 відсутня.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника відносно того, що у справі № 487/4650/21 йдеться про 1332814 фотографій, та неможливо індивідуалізувати кожну фотографію окремо, оскільки метдані спірних фотографій у даній справі (№622094 - №1506923-0; №622107 - №1506947-0; №637184 - №1547184-0; №677756 - №1661273-0; №735900 - №1816575-0; №1271100 - №3887032-0; №1301795 - №4028564-0), є ідентичними з метаданими фотографій у справі № 487/4650/21 з-поміж 1332814 фотографій (№622094 - №1506923-0; №622107 - №1506947-0; №637184 - №1547184-0; №677756 - №1661273-0; №735900 - №1816575-0; №1271100 - №3887032-0; №1301795 - №4028564-0), тому суд першої інстанції обгрунтовано послався на постанову що Миколаївського апеляційного суду від 08.11.2023
у справі №487/4650/21 та на висновок суду, що докази свідчать про створення фотографічних творів ОСОБА_1 у співавторстві.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено недоведеність порушення відповідачем права та охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого позивач звернувся до суду з даним позовом.
Крім того, як вірно зауважено судом першої інстанції, Підприємець, вже вкотре, звертається до суду з позовами до юридичних осіб, які використовують розміщені ОСОБА_1 на сайті Компанії фотографії, щодо заборони використання таких фотографій та стягнення компенсації за порушення авторських прав, намагаючись встановити своє одноособове авторське право на фотографії в порядку господарського судочинства, ігноруючи той факт, що у справі №910/7281/20 Північний апеляційний господарський суд постановою від 22.06.2021, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2022, вказав про те, що спір, зокрема, стосовно авторства між Підприємцем і ОСОБА_1 має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Таким чином, колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення.
Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування норм чинного законодавства, якими обґрунтоване оскаржуване рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/12970/22 - без змін.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ястремського Леоніда Вадимовича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 у справі №910/12970/22 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/12970/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 15.09.2025
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді Т.П. Козир
О.М. Остапенко