ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
16 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5569/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Діброви Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" б/н від 29.08.2025 (вх.№3544/25 від 01.09.2025) про ухвалення додаткового рішення до постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025
у справі №916/5569/24
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17"
до відповідачів:
-Одеської міської ради;
-Виконавчого комітету Одеської міської ради
про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності і рішень про державну реєстрацію права власності
У грудні 2024 р. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" звернулося з позовом до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради, в якому просило:
-визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нежилі підвальні приміщення №801, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17, за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, на праві комунальної власності; свідоцтво серія САВ номер 308077 від 15.03.2007, видане на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 08.02.2007, №20;
-визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 24.04.2007 на нежилі підвальні приміщення №801 загальною площею 174 кв.м, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17; реєстраційний номер майна 18645636;
-визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нежитлові підвальні приміщення №502, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17, за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, на праві комунальної власності; свідоцтво серія САВ номер 817438 від 08.05.2008, видане на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.03.2008, №305;
-визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 29.05.2008 на нежитлові підвальні приміщення №502 загальною площею 125,3 кв.м, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17; реєстраційний номер майна 23445381;
-визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення між третім та четвертим поверхами №503, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 17, що належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності; приміщення, загальною площею 6,9 кв.м; свідоцтво серія САВ номер 817438 від 07.12.2009, видане на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.10.2009, №1080;
-визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 21.12.2009 на нежитлове приміщення між третім та четвертим поверхами №503, загальною площею 6,9 кв.м, розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17; реєстраційний номер майна 29251047.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 07.01.2025 відкрито провадження у справі №916/5569/24.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 у справі №916/5569/24 (суддя Рога Н.В.) частково задоволено позов; визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 24.04.2007 на нежилі підвальні приміщення №801, загальною площею 174 кв.м, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17, реєстраційний номер майна 18645636; визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 29.05.2008 на нежитлові підвальні приміщення №502 загальною площею 125,3 кв.м, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17, реєстраційний номер майна 23445381; визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 21.12.2009 на нежитлове приміщення між третім та четвертим поверхами №503 загальною площею 6,9 кв.м, розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17, реєстраційний номер майна 29251047; стягнуто з Одеської міської ради на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" витрати по сплаті судового збору у розмірі 3633,60 грн; стягнуто з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" витрати по сплаті судового збору у розмірі 3633,60 грн; у задоволенні решти позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Одеська міська рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 у справі №916/5569/24 в частині задоволених позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, а в частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення залишити без змін.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Діброви Г.І. від 27.08.2025 апеляційну скаргу Одеської міської ради залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 у справі №916/5569/24 - без змін; витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Одеську міську раду.
01.09.2025 до апеляційного господарського суду надійшла заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" б/н від 29.08.2025 (вх.№3544/25 від 01.09.2025) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на користь останнього з Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради за рахунок місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради витрат на надання професійної правничої допомоги у сумі 15000 грн.
Дана заява мотивована доведеністю понесення Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, у сумі 15000 грн.
Враховуючи відсутність у апеляційного господарського суду станом на час подання вищезазначеної заяви матеріалів справи №916/5569/24, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 на підставі пункту 17.9 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України відкладено вирішення питання щодо можливості розгляду заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" б/н від 29.08.2025 (вх.№3544/25 від 01.09.2025) про ухвалення додаткового рішення до надходження матеріалів справи №916/5569/24 з суду першої інстанції, а також зобов'язано Господарський суд Одеської області направити на адресу суду апеляційної інстанції матеріали даної справи.
08.09.2025 до апеляційного господарського суду з Господарського суду Одеської області надійшли матеріали справи №916/5569/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 вирішено здійснювати розгляд заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" б/н від 29.08.2025 (вх.№3544/25 від 01.09.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/5569/24 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а також встановлено Одеській міській раді та Виконавчому комітету Одеської міської ради строк для подання відзивів на вказану заяву до 12.09.2025.
Вищенаведена ухвала отримана відповідачами 10.09.2025 в їх електронні кабінети, що підтверджується відповідними довідками про доставку.
За умовами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Колегія суддів вбачає, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, які додані до заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" б/н від 29.08.2025 (вх.№3544/25 від 01.09.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/5569/24, були подані протягом п'яти днів після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, між тим позивач до закінчення судових дебатів у справі не зробив про це відповідної заяви щодо наміру їх подання.
Поряд з цим, Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" у прохальній частині заяви б/н від 29.08.2025 (вх.№3544/25 від 01.09.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/5569/24 викладено клопотання, в якому позивач просить визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів понесених судових витрат та поновити такий строк.
В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що розгляд апеляційної скарги у цій справі було проведено в одному судовому засіданні, в якому представник Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" не брав участі з поважних причин, а саме: внаслідок зайнятості останнього в цей час у трьох судових провадженнях в іншому суді, про що було повідомлено апеляційний господарський суд у відповідному клопотанні про відкладення розгляду справи, яке судом апеляційної інстанції залишено без задоволення, у зв'язку з чим представник позивача не мав можливості зробити заяву у порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справі перебуває у тісному зв'язку з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, що направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених процесуальним законодавством часових рамках.
Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз Господарського процесуального кодексу України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків, оскільки з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотанням про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк у випадках, коли причини відновлення таких строків є не просто поважними, але й мають такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2025 до суду апеляційної інстанції від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" надійшло клопотання б/н від 18.08.2025 (вх.№2509/25/Д3 від 19.08.2025) про відкладення судового засідання у справі №916/5569/24, призначеного на 27.08.2025 о 12:00, на іншу дату у зв'язку з зайнятістю представника позивача у трьох судових засіданнях у Київському районному суді міста Одеси, призначених на 27.08.2025 об 11:00, 11:30 та 12:00, що підтверджується роздруківкою списку справ, призначених до розгляду, з сайту "Судова влада України".
Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" б/н від 18.08.2025 (вх.№2509/25/Д3 від 19.08.2025) про відкладення судового засідання, після чого у цьому ж судовому засіданні за результатами здійснення апеляційного перегляду оскаржуваного рішення було прийнято відповідну постанову.
Між тим, колегія суддів зазначає, що відмова у задоволенні клопотання позивача про відкладення судового засідання була зумовлена не необґрунтованістю такого клопотання, а виключно тим, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 06.12.2022 у справі №923/719/17).
При цьому дискреція суду під час розгляду клопотання про відкладення не спростовує того факту, щодо внаслідок відмови у задоволенні клопотання представник позивача об'єктивно не зміг зробити до закінчення судових дебатів заяву, передбачену положеннями частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, враховуючи зазначені позивачем в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку обставини та наявні у матеріалах справи докази на їх підтвердження, з метою забезпечення реалізації гарантованого законом права на розподіл судових витрат, а також уникнення надмірного формалізму та неправомірного обмеження доступу до суду, беручи до уваги подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в межах п'ятиденного строку з дня прийняття постанови суду апеляційної інстанції, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" вищенаведеного процесуального строку, передбаченого частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, який підлягає поновленню в силу приписів статті 119 цього Кодексу.
Одеська міська рада та Виконавчий комітет Одеської міської ради своїм правом не скористалися, відзивів на заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" б/н від 29.08.2025 (вх.№3544/25 від 01.09.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/5569/24 не надали, що в силу вимог процесуального закону не перешкоджає розгляду останньої.
Розглянувши заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" б/н від 29.08.2025 (вх.№3544/25 від 01.09.2025) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/5569/24, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського зазначає наступне.
29.11.2024 між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" ("Клієнт") та адвокатом Ростомовим Грантом Артуровичем ("Адвокат") укладено договір про надання правової допомоги №1-29/11/2024 (далі - договір №1-29/11/2024 від 29.11.2024), за умовами пункту 1.1 якого відповідно до умов договору Адвокат зобов'язується надавати послуги із правового захисту прав та інтересів Клієнта, а Клієнт, у свою чергу, прийняти та оплатити послуги згідно з умовами договору.
В силу пунктів 1.2, 1.3 договору №1-29/11/2024 від 29.11.2024 даною угодою передбачається погодження сторонами представництва інтересів Клієнта із реалізацією Адвокатом процесуальних прав та обов'язків, передбачених чинним законодавством, у судових інстанціях, а також захист прав та інтересів у відносинах із третіми особами відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Положення договору стосуються виключно захисту прав та інтересів Клієнта у сфері права та представництва, пов'язаного із захистом прав.
Положеннями пункту 2.3 договору №1-29/11/2024 від 29.11.2024 передбачено, що Клієнт зобов'язаний оплачувати послуги Адвоката, а також оплачувати витрати Адвоката, пов'язані з виконанням останнім доручень Клієнта, в сумі, у строки та на умовах, передбачених статтею про порядок розрахунків.
Вартість послуг Адвоката за цим Договором затверджується додатком до договору та залежить від виду послуги (пункт 4.1 договору №1-29/11/2024 від 29.11.2024).
Згідно з пунктом 8.1 договору №1-29/11/2024 від 29.11.2024 цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2025.
05.07.2025 між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" та адвокатом Ростомовим Грантом Артуровичем підписано додаток №2 до договору №1-29/11/2024 від 29.11.2024, відповідно до якого Адвокат надає послуги правничої допомоги у справі №916/5569/24, яка розглядається Південно-західним апеляційним господарським судом, де представляє інтереси Клієнта. Завданням Адвоката є складання відзиву на апеляційну скаргу та інших процесуальних документів, у разі доцільності, і представництво інтересів у судовому процесі. Сторони погодили суму гонорару у розмірі 10000 грн основного гонорару та 5000 гонорару успіху. Під основним гонораром мається на увазі фіксована сума гонорару, яка сплачується на користь Адвоката за юридичний супровід справи. Під гонораром успіху мається на увазі сума коштів, яка сплачується Адвокату виключно у випадку задовільного результату представництва у суді. Задовільним результатом вважається залишення апеляційної скарги Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2025 у справі №916/5569/24 без задоволення.
На виконання додатку №2 до договору №1-29/11/2024 від 29.11.2024 позивач сплатив на користь адвоката Ростомова Гранта Артуровича грошові кошти у загальній сумі 15000 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №144 від 08.07.2025 на суму 10000 грн (основний гонорар) та №147 від 29.08.2025 на суму 5000 грн (гонорар успіху).
29.08.2025 між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" та адвокатом Ростомовим Грантом Артуровичем було підписано без зауважень акт про надання послуг згідно з додатком №2 від 05.07.2025 за договором №1-29/11/2024 від 29.11.2024, в якому, зокрема, зазначено про те, що Адвокатом було надано наступні послуги: досліджено, проаналізовано та надано відповідну консультацію з приводу апеляційної скарги Одеської міської ради у справі №916/5569/24, яка подана до Південно-західного апеляційного господарського суду та надійшла до суду 13.06.2025; складено та подано відзив на апеляційну скаргу Одеської міської ради у справі №916/5569/24; складено та подано клопотання про відкладення розгляду справи 18.08.2025 з метою забезпечення присутності представника під час розгляду справи. Даний акт складено за результатами розгляду справи №916/5569/24, які оформлені постановою суду від 27.08.2025 про залишення без змін рішення суду першої інстанції по суті порушених у позові питань.
Відзив на апеляційну скаргу та клопотання про відкладення судового засідання від імені Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" підписані адвокатом Ростомовим Грантом Артуровичем, який діяв на підставі ордеру серії ВН №1530285 від 16.06.2025, виданого на представництво даним адвокатом інтересів позивача у Південно-західному апеляційному господарському суді.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За умовами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
В силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В силу приписів частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, враховуючи частини п'яту-сьому, дев'яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.
Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18.
Крім того, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Відтак, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
При цьому чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.06.2021 у справі №906/698/20.
Колегія суддів вбачає, що на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в суді апеляційної інстанції та розміру останніх Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" було надано низку документів, а саме: копії договору про надання правової допомоги №1-29/11/2024 від 29.11.2024, укладеного між позивачем та адвокатом Ростомовим Грантом Артуровичем, разом з додатком №2 від 05.07.2025 до нього; складеного на виконання даного додатку акту про надання послуг б/н від 29.08.2025; платіжних інструкцій №144 від 08.07.2025 на суму 10000 грн та №147 від 29.08.2025 на суму 5000 грн, а також ордеру серії ВН №1530285 від 16.06.2025, виданого на представництво вказаним адвокатом інтересів позивача у Південно-західному апеляційному господарському суді.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до додатку №2 від 05.07.2025 до договору №1-29/11/2024 від 29.11.2024 та складеного на їх виконання акту про надання послуг б/н від 29.08.2025 гонорар адвоката за надання Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" правової допомоги у даній справі в суді апеляційної інстанції встановлюється у фіксованій сумі, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а саме: 10000 грн - основний гонорар та 5000 грн - гонорар успіху.
З огляду на те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, які відрізняються порядком обчислення, беручи до уваги те, що гонорар адвоката у додатку №2 від 05.07.2025 до договору №1-29/11/2024 від 29.11.2024 визначено у фіксованій сумі, фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється, у зв'язку з чим наявність/відсутність відомостей про погодинну ставку адвоката жодним чином не впливає на розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Даний висновок апеляційного господарського суду повністю відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту (постанова Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21).
Проаналізувавши опис робіт, які наведені в акті про надання послуг б/н від 29.08.2025, колегія суддів зазначає про те, що відображена в ньому інформація про характер наданих адвокатом послуг повністю відповідає матеріалам справи (зокрема, відзив на апеляційну скаргу та клопотання про відкладення судового засідання, які подані Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" до Південно-західного апеляційного господарського суду в межах розгляду справи №916/5569/24, підписані адвокатом Ростомовим Грантом Артуровичем).
Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 та від 01.09.2021 у справі №910/13034/20.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Колегія суддів наголошує на тому, що в межах встановленого апеляційним господарським судом строку клопотань стосовно зменшення заявленої Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" до стягнення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, від Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради до суду не надходило.
Між тим, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок іншої сторони відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, в яких конкретно визначено наступне: не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При цьому колегія суддів наголошує на необхідності розмежування понять "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат". Зокрема, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №873/212/21, в межах якої господарський суд з власної ініціативи частково відмовив стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 викладено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Під час вирішення питання щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу суд враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах кожної з окремих інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці додаткових постанов останнього, зокрема, від 11.07.2023 у справі №916/2664/21, від 16.03.2023 у справі №927/153/22 тощо.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Ростомов Грант Артурович в якості представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" брав участь у розгляді даної справи місцевим господарським судом, відтак обізнаність адвоката щодо предмета спору, специфіки спірних правовідносин, судової практики у подібних правовідносинах, сталої правової позиції Одеської міської ради та ходу розгляду справи презюмується, у зв'язку з чим підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу не вимагали великого обсягу аналітичної та технічної роботи.
Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що дана справа об'єктивно не потребувала аналізу великої кількості норм чинного законодавства та судової практики, адже сфера регулювання спірних правовідносин не є широкою. Зазначене підтверджується самим змістом поданого позивачем відзиву на апеляційну скаргу.
Зміст відзиву на апеляційну скаргу фактично зводиться до підтримки висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні останнього, яке переглядалось в апеляційному порядку, натомість доводи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" не зумовили збільшення джерел правого регулювання спірних правовідносин, доказової бази та обставин, які входять до предмету доказування. Правова позиція позивача також залишилась незмінною, у зв'язку з чим, з огляду на наявність вже готових напрацювань, була відсутня потреба у докладанні значних зусиль з витратою великих обсягів часу на повторне викладення вказаної інформації у вищенаведеному документі, тим більше, що кваліфікація спірних правовідносин та джерела їх правового регулювання вже були зазначені безпосередньо у рішенні місцевого господарського суду, на законності та обґрунтованості якого наголошував позивач.
Крім того, поряд з неширокою сферою правового регулювання та нескладністю характеру спірних правовідносин, апеляційним господарським судом також враховується приватноправовий характер спору у цій справі, який не викликав публічного резонансу з боку органів влади або засобів масової інформації (тобто відсутність проявів публічного інтересу до справи).
Колегія суддів також вважає безпідставним включення позивачем до заявленої ним до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу окремих послуг щодо дослідження, аналізу та надання консультації з приводу апеляційної скарги, оскільки зазначені послуги фактично охоплюються однією цілісною послугою з підготовки відзиву на апеляційну скаргу. Більше того, жодних нових доводів, посилань на норми законодавства та судову практику у подібних правовідносинах, окрім тих, які вже були відображені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, позивачем під час апеляційного розгляду справи наведено не було.
Подібний правовий висновок стосовного того, що формування правової позиції за наслідками вивчення законодавства, судової практики та проведення аналізу правової позиції іншої сторони охоплюється одночасно з послугою зі здійснення підготовки відповідного процесуального документа для подання його до суду відображено в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №916/3904/19.
Суд апеляційної інстанції враховує і те, що у додатку №2 від 05.07.2025 до договору №1-29/11/2024 від 29.11.2024 сторони при визначенні суми гонорару зазначили, що завданням адвоката, серед іншого, є представництво інтересів позивача у судовому процесі, між тим, як зазначалося вище, адвокат Ростомов Грант Артурович не брав участі у судовому засіданні в апеляційному господарському суді, яке відбулося 27.08.2025, а звернувся з клопотанням про відкладення судового засідання, у задоволенні якого було відмовлено.
Складання адвокатом, як кваліфікованим фахівцем у галузі права, заяви про відкладення судового засідання, враховуючи обсяг цього документа та його обґрунтування, на переконання суду, також не потребувало складної юридичної техніки з істотними затратами часу.
З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, розумна та співмірна вартість основного гонорару, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, складає 5000 грн, тобто 50% розміру гонорару, визначеного заявником.
Щодо заявленого позивачем до стягнення "гонорару успіху" суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 "гонорар успіху" є складовою гонорару адвоката і належить до судових витрат, тому при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати, зокрема, і "гонорар успіху" за критерієм розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони справи.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis vs. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Таким чином, з огляду на те, що узгоджений позивачем та адвокатом Ростомовим Грантом Артуровичем у додатку №2 від 05.07.2025 до договору №1-29/11/2024 від 29.11.2024 розмір "гонорару успіху" у сумі 5000 грн не є надмірним і не перевищує суму основного гонорару, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення останнього на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17".
Враховуючи вищевикладене, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" на правничу допомогу у зв'язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на обсяг виконаних робіт та документальне підтвердження заявником вказаних витрат, Південно-західний апеляційний господарський суд, керуючись принципами пропорційності та верховенства права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" б/н від 29.08.2025 (вх.№3544/25 від 01.09.2025) та, відповідно, стягнення з Одеської міської ради на користь позивача вказаних витрат у розмірі 10000 грн (5000 грн основного гонорару та 5000 грн гонорару успіху), тим більше, що, виходячи з конкретних обставин справи, зазначена сума є справедливою, розумною та не має надмірний характер.
Водночас колегія суддів вбачає, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу не лише з Одеської міської ради, але і з Виконавчого комітету Одеської міської ради, між тим апеляційний господарський суд не вбачає правових підстав для цього, оскільки ініціатором апеляційного перегляду виступила Одеська міська рада, у той час як Виконавчий комітет Одеської міської ради з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції не звертався, а у задоволенні адресованих йому позовних вимог про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності Господарським судом Одеської області було відмовлено і оскаржуване рішення, з огляду на його часткове оскарження Одеською міською радою, в цій частині взагалі не переглядалось.
Поряд з цим, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне додатково зазначити стосовно порядку стягнення коштів з Одеської міської ради.
Відповідно до підпункту 1 пункту 9 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України виключно для виконання.
За змістом статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Згідно з частинами першою, другою статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень (частина перша статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в України").
В силу частини другої статті 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" сільські, селищні, міські, районі в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.
За умовами пункту 3 частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 1.4 Положення про Виконавчий комітет Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 15.09.2021 №535-VІІ "Про затвердження Положення про Виконавчий комітет Одеської міської ради у новій редакції", Виконком Одеської міської ради є виконавчим органом , який створюється Одеською міською радою на період її повноважень відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статуту територіальної громади міста Одеси та регламенту ради. Виконавчий комітет Одеської міської ради є юридичною особою, має гербову печатку, бланки та штампи, має рахунки в органах Державної казначейської служби України та в установах банків, набуває від свого імені майнові та особисті немайнові права, несе обов'язки, може бути позивачем і відповідачем в судах, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Фінансування видатків Виконавчого комітету Одеської міської ради здійснюється за рахунок коштів бюджету Одеської міської територіальної громади.
Фінансові ресурси Одеської міської територіальної громади закріплені за виконавчими органами Одеської міської ради, які є розпорядниками коштів місцевого бюджету та саме до їх повноважень віднесено виконання місцевого бюджету, з огляду на що Одеська міська рада не відкриває власного рахунку, а при здійсненні діяльності користується рахунком свого виконавчого комітету.
Отже, враховуючи те, що Одеська міська рада не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Одеси та не має рахунків в органах державного казначейства, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що з метою захисту прав позивача та подальшого реального виконання додаткової постанови у цій справі стягнення присуджених грошових коштів слід здійснити з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради.
Даний висновок суду апеляційної інстанції повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.05.2020 у справі №916/1952/17, в якій також зазначено про те, що відповідно до відомостей, наданих Управлінням Державної казначейської служби України в м. Одесі, Одеська міська рада не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Одеси та не має рахунків в органах державного казначейства, натомість розпорядниками коштів місцевого бюджету м. Одеси визначено: Виконавчий комітет Одеської міської ради та Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
Керуючись статтями 129, 221, 232, 233, 240, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" б/н від 29.08.2025 (вх.№3544/25 від 01.09.2025) задовольнити частково.
Стягнути з Одеської міської ради за рахунок місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
У задоволенні решти заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Троїцька-17" б/н від 29.08.2025 (вх.№3544/25 від 01.09.2025) відмовити.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 16.09.2025.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Г.І. Діброва