ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
09 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 908/51/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Аленіна О.Ю., Ярош А.І.,
секретар судового засідання: Алієва К.О.,
представники учасників справи в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 про забезпечення позову
у справі № 908/51/25
за позовом: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»
до відповідача: ОСОБА_1
за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю-ГАЗ»
про стягнення 50 170 683,81 грн,
У грудні 2024 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), як поручителя, про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю-ГАЗ» (далі ТОВ «Ю-ГАЗ»).
Одночасно Банком подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на право відповідачки у статутному капіталі чотирьох товариств, які є єдиним майном, що належить їй на праві власності, а саме на частки у розмірі: 75,2% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТС ЮА» (код ЄДРПОУ: 45377414); 70% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВОП ТРЕЙД ГРУП» (код ЄДРПОУ: 44556596); 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ СЕРВІС ГАЗ» (код ЄДРПОУ: 43957596); 83,95% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕП» (код ЄДРПОУ: 31817878).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 заяву Банка задоволено повністю.
Місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що право на частку є майновим правом і заявлений позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частки у статутному капіталі зазначених заявником товариств є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором поруки, цей захід направлений на ефективний захист порушених прав позивача, на забезпечення можливості реального виконання судового рішення у даній справі, не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, які не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, не перешкоджатиме господарській діяльності товариств, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову; невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості та значного ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки у разі відчуження відповідачкою належних їй часток в статутному капіталі товариств, позивач не зможе захистити своє порушене право в межах цього судового провадження без інших звернень до суду з новими позовами, що потягне за собою додаткові витрати.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Банку.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідачка посилалася на те, що:
- позивачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів факт отримання ТОВ «Ю-ГАЗ» листа-вимоги про наявність заборгованості за договором, повернення кредиту та сплати штрафу, отже не доведено наявність підстав для задоволення Позичальником вказаних вимог та, відповідно, підстави подальшого звернення з вимогою до відповідачки, що виключає необхідність забезпечення позову;
- позивачем приховано від суду інформацію щодо включення заборгованості Позичальника, що є предметом позову у даній справі, до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, що виключає неможливість або утруднення повернення заборгованості;
- позивачем не було надано жодного доказу, який би свідчив про вчинення відповідачем дій, направлених на ухилення від виконання зобов'язання, або до реалізації часток у статутних капіталах товариств;
- суд першої інстанції наклав арешт на частки у статутних капіталах товариств, номінальна вартість яких в своїй сукупності суттєво перевищує заявлену ціну позову.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 (головуючий суддя Діброва Г. І., судді Принцевська Н. М., Савицький Я. Ф.), скасовано ухвалу суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні заяви Банку.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ні заявник, ні суд першої інстанції не визначили вартість часток відповідача у статутному капіталі товариств у грошовому еквіваленті у вигляді номінальної чи дійсної (ринкової) їх вартості, не врахували суму заявлених позовних вимог у порівнянні з вартістю таких часток, отже заявлений позивачем захід забезпечення позову не є адекватним та співмірним, безпосередньо впливає на права (в тому числі корпоративні) та обов'язки інших осіб (товариств, на частки в статутному капіталі яких позивач просив накласти арешт), які не є учасниками цієї справи.
Постановою Верховного Суду від 23.07.2025 скасовано вказану постанову, справу за заявою Банка про вжиття заходів забезпечення позову направлено на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Верховний Суд вказав, що: частки у статутному капіталі товариства є майном, а отже на таке майно може бути звернене стягнення за наслідком вирішення судового спору; отже накладення арешту на частки у статутному капіталі товариства є допустимим і таке забезпечення здійснюється відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України; заява Банка містить відомості про предмет та ціну позову, про забезпечення якого просить заявник. Крім того, позивач у заяві чітко вказав захід забезпечення позову, який належить застосувати; суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що позивач хоча і не визначив у заяві про вжиття заходів забезпечення позову вартісний розмір часток відповідачки у статутному капіталі зазначених товариств, однак додав до заяви копії довідок з української інформаційно-аналітичної онлайн-системи «You Control» з інформацією про товариства, кінцевим бенефіціарним власником яких є відповідачка. Зазначені довідки містять інформацію, зокрема про розмір статутного капіталу товариств (у грошовому виразі), найменування учасників товариств, про їх кінцевого бенефіціарного власника, про розмір часток учасників у статутному капіталі товариств як у відсотковому, так і в грошовому виразі. Ця інформація розміщена в мережі Інтернет та є загальнодоступною; висновки суду апеляційної інстанції про відсутність доказів вартісної (грошової) оцінки часток у статутному капіталі Товариств, власником яких прямо або опосередковано є відповідачка, є безпідставними та передчасними.
04.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.08.2025 для розгляду справи сформовано судову колегію у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 прийняти справу № 908/51/25 до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г., призначено дану справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 до розгляду на 09.09.2025 о 13:00 год.
05.09.2025 від Банка надійшла заява (вх. № 3621/25) про участь його представника в усіх судових засіданнях у справі № 908/51/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Філінюка І.Г. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Ярош А.І., Аленіна О.Ю.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 справу № 908/51/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів: Ярош А.І., Аленіна О.Ю. Заяву Банка (вх. № 3621/25 від 05.09.2025) задоволено та надано можливість його представнику брати участь в усіх судових засіданнях у справі № 908/51/25 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку «EasyCon».
09.09.2025 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване тим, що вона бажає особисто взяти участь в судовому засіданні, одна не має на це можливості у зв'язку з перебуванням поза межами міста Одеси.
В судове засідання 09.09.2025 представники учасників справи не з'явились.
Представник позивача 09.09.2024 на відеоконференцзв'язок також не вийшов.
Щодо неявки представника позивача, колегія суддів зазначає, що з метою з'ясування причин, секретар судового засідання за дорученням головуючого судді зателефонував представнику позивача, а останній в свою чергу повідомив секретаря, що не може здійснити вхід у систему відеоконференцзв'язку у зв'язку з невідомими йому технічними неполадками.
В подальшому, секретар судового засідання неодноразово намагався встановити зв'язок з представником, проте останній так і не приєднався до відеоконференцзв'язку.
Викладені обставини також підтверджуються відповідною довідкою за підписом секретаря судового засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на іншу дату, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Насамперед колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
Діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб. Явка повноважних представників учасників справи у судовому засіданні обов'язковою не визнавалась.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позиція ОСОБА_1 викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, ні її участь, ні участь її представника в судовому засіданні не була визнана обов'язковою, неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні заявником обґрунтовано не було, колегія суддів зазначає, що відсутність відповідачки в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 197 ГПК України, а також те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, враховуючи, що обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а явка представників учасників справи обов'язковою не визнавалась, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників учасників справи.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою забезпечено позов шляхом накладення арешту на право відповідачки у статутному капіталі чотирьох товариств, які є єдиним майном, що належить їй на праві власності.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України).
У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.
Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21.
Висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
У цьому контексті також варто зауважити, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Аналогічні висновки Верховного Суду містяться також у постановах від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23.
Слід також наголосити на тому, що за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
Однак, судова колегія зазначає про те, що відповідачем наразі не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просив у суду позивач, а також не спростовано обставини ймовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Крім того колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 76, 77 ГПК України).
Відповідач не позбавлений права подати суду докази, які б дозволили оцінити дійсний його майновий стан та в залежності від цього встановити чи є ризики утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову або, що заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить позивач, є неспівмірними (наприклад надати докази оцінки майна, які б підтверджували можливість накладення арешту лише на конкретне майно, вартість якого покриває спірну суму).
При цьому у разі, коли відповідач не доводить, що наявних у нього грошових коштів та майна достатньо для виконання судового рішення у разі задоволення позову, накладення арешту на грошові кошти та майно в межах спірної суми є співмірним та виправданим.
Слід також відзначити, що відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, зокрема, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
З огляду на наведені законодавчі приписи, виконавцем арешт грошових коштів та майна боржника вчиняється також в межах суми, що заявлена до стягнення.
Також, за приписами ст. 143 ГПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом в судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду (ст. 145 ГПК України).
Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову.
Враховуючи наведені законодавчі приписи, відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції із відповідним клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим або про скасування заходів забезпечення позову із відповідним обґрунтуванням, та наданням належних та допустимих доказів, щодо необхідності прийняття такого рішення судом.
Водночас, колегія суддів зазначає, що у даному випадку суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача.
Отже, ухвала Господарського Одеської області від 25.03.2025 у справі № 908/51/25 про забезпечення позову відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського Одеської області від 25.03.2025 у справі № 908/51/25 залишити без змін.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена 15.09.2025.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді О.Ю. Аленін
А.І. Ярош