79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"03" вересня 2025 р. Справа №914/2033/24
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Бабій М.М.,
явка учасників справи:
від позивача за первісним позовом: не з'явився;
від відповідача за первісним позовом: Михалевич М.М.,
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Укрнафта-Постач» б/н від 13.05.2025,
на рішення Господарського суду Львівської області від 14.04.2025, суддя Манюк П.Т., м. Львів, повний текст рішення складено 23.04.2025
у справі № 914/2033/24
за первісним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Лайнден Транс», м. Львів,
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Укрнафта-Постач», м. Київ,
про стягнення 3 110 943, 45 грн.,
та за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Укрнафта-Постач», м. Київ,
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Лайнден Транс», м. Львів,
про стягнення 86 258, 00 грн упущеної вигоди,
Короткий зміст позовних вимог позивача за первісним позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайден Транс» (надалі позивач, відповідач за зустрічним позовом) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-Постач» (надалі відповідач, позивач за зустрічним позовом) про стягнення 3 110 973, 45 грн за договорами поставки від 27.02.2023 № ТА-011/23, від 29.05.2023 № ТА-015/23, від 15.06.2023 № ТА-023/23.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договори поставки, відповідно до яких відповідач (постачальник) зобов'язався передати позивачу (покупцю) у власність товар - паливо за довірчими документами (талонами), а позивач - оплатити та прийняти зазначений товар. Позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, здійснивши 100% передоплату, що підтверджується платіжними документами, долученими до матеріалів справи.
На виконання договорів відповідач передав позивачу талони на отримання пального, що підтверджується видатковими накладними. Частина талонів залишилася неотовареною в межах строку їх дії, внаслідок чого позивач не отримав товару на загальну суму 1 915 695,00 грн, а саме: 27 210 літрів бензину А-95, 22 680 літрів дизельного пального, 880 літрів бензину А-92, 1 800 літрів скрапленого газу.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами продовжити строк дії талонів або повернути сплачені кошти (електронні листи від 03.01.2024, 04.01.2024, 06.03.2024, а також претензія від 21.06.2024 відправлена позивачем на почтову адресу, отримана відповідачем 25.06.2024), проте кошти за неотоварені талони позивачеві не повернуто.
Невиконання відповідачем зобов'язань з передачі товару або повернення попередньо сплачених коштів є порушенням умов договорів і підставою для захисту прав позивача у судовому порядку. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача: 1 915 695,00 грн - вартість неотриманого товару; 35 016,39 грн - 3% річних; 327 709,46 грн - пеню; 81 606,70 грн - інфляційні втрати; 750 945,90 грн - збитки понесені внаслідок зміни ринкових цін на нафтопродукти.
Короткий зміст позовних вимог позивача за зустрічним позовом
07.10.2024 ТОВ «Укрнафта-Постач» звернулось до Господарського суду Львівської області з зустрічною позовною заявою до ТОВ «Лайнден Транс» про стягнення 86 258, 00 грн. упущеної вигоди.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ТзОВ «Укрнафта-Постач» вважає, що внаслідок невиконання умов договорів саме зі сторони ТзОВ «Лайнден Транс», ТзОВ «Укрнафта-Постач» було завдано збитків (упущена вигода) на суму 86 258, 00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.04.2025 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Укрнафта-Постач» на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Лайнден Транс» суму в розмірі 1 950 805, 61 грн, з яких: - 1 915 695, 00 грн. основної заборгованості, - 6 280, 97 грн. 3 % річних; - 28 829, 64 грн. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Рішення суду обґрунтоване тим, що між сторонами було укладено три договори поставки, предметом яких була реалізація пального за талонами на умовах повної попередньої оплати. Позивач виконав свої договірні зобов'язання шляхом перерахування грошових коштів у повному обсязі, проте відповідач не забезпечив фактичну передачу товару в повному обсязі, що підтверджується відповідними накладними та платіжними документами, а також не повернув вартість неоплаченого товару.
Суд встановив, що відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, у разі непередання товару у встановлений строк, покупець має право вимагати або передання товару, або повернення попередньо сплачених коштів. Оскільки позивач реалізував своє право через подання позову, суд дійшов висновку, що вартість неотриманого товару у сумі 1?915?695,00 грн підлягає стягненню.
Заперечення відповідача про відсутність обов'язку повернення коштів суд визнав необґрунтованими, оскільки зобов'язання відповідача з поставки товару не було належно виконано, а чинне законодавство не передбачає припинення зобов'язання через закінчення строку дії талонів.
Вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 3?% річних задоволені частково з урахуванням встановленої судом дати початку прострочення - 03.07.2024, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та підтверджується отриманням відповідачем письмової вимоги про повернення коштів 25.06.2024. Судом визначено період стягнення з 03.07.2024 до 12.08.2024.
У задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат за період січень-червень 2024 року відмовлено через їх нарахування за період, який не відповідає фактичному строку прострочення встановленого судом.
У позові про стягнення пені відмовлено, в зв'язку з відсутністю в умовах договорів поставки від 27.02.2023 № ТА-011/23, від 29.05.2023 № ТА-015/23, від 15.06.2023 № ТА-023/23 такого виду відповідальності постачальника як сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Вимоги про відшкодування упущеної вигоди (збитків понесених внаслідок зміни ринкових цін на нафтопродукти) залишено без задоволення через ненадання позивачем належних доказів вини відповідача, причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та заявленими збитками, а також належного звернення позивача з вимогою про обмін талонів відповідно до п. 5.2.5 договорів. Окрім того, суд зазначив, що навіть у разі такого звернення, за умовами договору, покупець мав би здійснити доплату через зміну цін на паливо, що виключає безпосередній причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і розрахованою позивачем втраченою вигодою.
У задоволенні зустрічного позову про стягнення упущеної вигоди відмовлено, оскільки відповідач не довів належним чином наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема причинно-наслідкового зв'язку між діями позивача та неотриманим прибутком, а також реальність і обґрунтованість розрахунку упущеної вигоди.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення позивача
13.05.2025 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Укрнафта-Постач» б/н від 13.05.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 14.04.2025 в справі №914/2033/24.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не доведено належного виконання своїх обов'язків щодо своєчасного отримання товару, передбаченого умовами договорів, зокрема пунктом 5.2.3 про самостійне отримання пального до закінчення строку дії талонів. Також відсутні докази звернення позивача із заявою про обмін прострочених талонів у встановлений договором 30-денний строк, як це передбачено пунктом 5.2.5 договору.
Суд не врахував, що поставка товару за договором відбувається шляхом самовивезення, і продавець не несе відповідальності у разі неотримання пального покупцем у визначений строк, за відсутності об'єктивних перешкод. Таким чином, обов'язок постачальника вважається належно виконаним, а аванс не підлягає поверненню.
Також позивач не надав належних доказів відмови відповідача у передачі товару, що виключає підстави для застосування статті 693 ЦК України щодо повернення попередньої оплати. Судом помилково не враховано можливість прострочення з боку самого позивача (кредитора), що унеможливлює настання прострочення з боку відповідача (боржника).
Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення первісного позову.
Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, апелянт зазначив, що суд першої інстанції неправильно оцінив фактичні обставини справи, вказуючи на відсутність доказів неправомірної поведінки відповідача.
Водночас, порушення покупцем строків отримання товару, передбачених умовами договору, є очевидним та підтвердженим доказами наявними у матеріалах справи. Це порушення призвело до завдання збитків у вигляді втрати прибутку, що є підставою для їх відшкодування відповідно до положень Цивільного кодексу України.
Апелянт вважає, що судом було неправомірно зроблено висновок про відсутність збитків та неправомірної поведінки відповідача, що суперечить умовам укладеного договору та наявним у справі доказам. Таким чином, відмова у задоволенні зустрічного позову є необґрунтованою.
ТОВ “Лайнден Транс» подало відзив на апеляційну скаргу б/н від 03.06.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/4377/25 від 04.06.2025), в якому заперечило доводи апелянта, просило суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 14.04.2025 в справі №914/2033/24 залишити без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2025 справу №914/2033/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г..
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Укрнафта-Постач» б/н від 13.05.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 14.04.2025 в справі №914/2033/24.
Ухвалою від 10.06.2025 призначено справу №914/2033/24 до розгляду у судовому засіданні на 09.07.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 задоволено заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-Постач» - Михалевича М.М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 розгляд справи відкладено на 03.09.2025.
У судове засідання 03.09.2025 з'явився представник відповідача за первісним позовом, позивач за первісним позовом в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України.
Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-Постач» підтримав вимоги апеляційної скарги, навів доводи аналогічні викладеним у ній, просив її задоволити.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Як встановлено судами, між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-Постач» (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лайнден Транс» (покупцем), було укладено договори поставки (надалі договори):
1) договір поставки від 27.02.2023 № ТА-011/23 (надалі договір 1);
2) договір поставки від 29.05.2023 № ТА-015/23 (надалі договір 2);
3) договір поставки від 15.06.2023 № ТА-023/23 (надалі договір 3).
Положення договорів 1-3, які було укладено між сторонами, є аналогічними. Згідно з умовами п. 1.1. договорів, постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товар паливо за довірчим документом талоном, а покупець зобов'язується оплатити і прийняти вказаний товар.
Згідно з умовами п. 1.5. договорів, відпуск товару з АЗС здійснюється за талонами на отримання товару, відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442.
Відповідно до п. 3.2. договорів загальна їх сума складається із загальної вартості поставленого товару за всіма виставленими рахунками та видатковими накладними, але не може перевищувати 10 000 000, 00 грн.
Відповідно до п. 4.1. договорів умови оплати: 100 % попередня оплата протягом двох (2-х) банківських днів з моменту оформлення постачальником рахунку.
Згідно з п. 4.2. договорів, оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника згідно наданого рахунку на реквізитами згідно цього пункту договору.
Пунктом 4.4. встановлено, що після оплати товару протягом 5-ти робочих днів постачальник зобов'язаний передати покупцю, а покупець зобов'язаний отримати від постачальника довірчі документи (талони) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару.
Між сторонами було погоджено всі істотні умови договорів поставки та на виконання умов цих договорів, позивач перерахував на рахунок відповідача кошти, а відповідач передав позивачу талони на придбаний товар, а саме на бензин А-95, бензин А-92, газ та дизельне паливо.
Зокрема, позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 22 088 900, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 41 від 27.03.2023, платіжною інструкцією № 62 від 20.04.2023, платіжною інструкцією № 80 від 08.05.2023, платіжною інструкцією № 86 від 12.05.2023, платіжною інструкцією № 89 від 15.05.2023, платіжною інструкцією № 99 від 23.05.2023, платіжною інструкцією № 106 від 29.05.2023, платіжною інструкцією № 107 від 29.05.2023, платіжною інструкцією № 113 від 31.05.2023, платіжною інструкцією № 114 від 31.05.2023, платіжною інструкцією № 128 від 16.06.2023.
На виконання умов договору від 27.02.2023 № ТА-011/23, відповідач передав позивачу талони, що надають йому право на отримання товару, зокрема:
- за видатковою накладною від 27.03.2023 № ОТКЦ-00000191 талони на отримання бензину А-95 у кількості 10 000 літрів. Позивачем бензин А-95 у кількості 10 літрів за переданими згідно вказаної накладної талонами не отримано;
- за видатковою накладною від 20.04.2023 № ОТКЦ-00000426 талони на отримання дизельного палива у кількості 10 000 літрів та бензину А-95 у кількості 10 000 літрів. Позивачем дизельне паливо у кількості 3 500 літрів та бензин А-95 у кількості 1 180 літрів за переданими згідно вказаної накладної талонами не отримано;
- за видатковою накладною від 08.05.2023 № ОТКЦ-00000630 талони на отримання бензину А-92 у кількості 10 000 літрів. Позивачем бензин А-92 у кількості 140 літрів за переданими згідно вказаної накладної талонами не отримано;
- за видатковою накладною від 12.05.2023 № ОТКЦ-00000693 талони на отримання газу в кількості 10 000 літрів. Позивачем газ у кількості 1 800 літрів за переданими згідно вказаної накладної талонами не отримано;
- за видатковою накладною від 15.05.2023 № ОТКЦ-00000715 талони на отримання бензину А-92 у кількості 10 000 літрів. Позивачем бензин А-92 у кількості 740 літрів за переданими згідно вказаної накладної талонами не отримано;
- за видатковою накладною від 23.05.2023 № ОТКЦ-00000840 талони на отримання бензину А-95 у кількості 20 000 літрів та дизельного палива у кількості 50 000 літрів, з яких бензин А-95 у кількості 80 літрів та дизельне паливо у кількості 570 літрів за переданими згідно вказаної накладної талонами не отримано;
- за видатковою накладною від 31.05.2023 № ОТКЦ-00000971 талони на отримання бензину А-95 у кількості 21 200 літрів, з яких бензин А-95 у кількості 60 літрів позивачем не отримано.
Позивачем за договором від 29.05.2023 № ТА-015/23 отримано талони, що надають йому право на отримання товару, зокрема:
- за видатковою накладною від 29.05.2023 № ОТКЦ-00000939 на отримання бензину А-95 у кількості 50 000 літрів, з яких бензин А-95 у кількості 5 350 літрів позивачем не отримано;
- за видатковою накладною від 29.05.2023 № ОТКЦ-00000940 на отримання дизельного палива у кількості 150 000 літрів , з яких дизельне паливо у кількості 12 400 літрів позивачем не отримано;
- за видатковою накладною від 31.05.2023 № ОТКЦ-00000972 на отримання дизельного палива у кількості 50 000 літрів та бензину А-95 у кількості 28 800 літрів. З яких Позивачем дизельне паливо у кількості 3 160 літрів та бензин А-95 у кількості 5 240 літрів не отримано.
На підставі договору від 15.06.2023 № ТА-023/23 ТзОВ «Лайнден-Тран» отримано талони, що надають йому право на отримання товару, зокрема за видатковою накладною від 16.06.2023 № ОТКЦ-00001262 на одержання бензину А-95 у кількості 80 000 літрів та дизельного палива у кількості 100 000 літрів, яких Позивачем бензин А-95 у кількості 15 350 літрів та дизельне паливо у кількості 3 620 літрів не отримано.
Загалом за трьома договорами укладеними між позивачем та відповідачем, ТзОВ «Лайнден-Тран» не отримало товару в кількості 27 210 літрів бензину А-95; 22 680 літрів дизельного палива; 880 літрів бензину А-92; 1800 літрів газу нафтового скрапленого загальною вартістю 1 915 695, 00 грн.
Згідно з п. 2.1. договорів товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю і якістю з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Згідно з п. 4.4. договорів після оплати товару протягом 5-ти робочих днів постачальник зобов'язаний передати покупцю, а покупець зобов'язаний отримати від постачальника довірчі документи (талони) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару.
Відповідно до п. 5.1. договорів строк поставки товару - до закінчення терміну дії довірчого документу (талона).
Згідно з п. 5.2.1. договорів передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС згідно п. 1.6 шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця талона.
Відповідно до п. 5.2.2 договорів довірчий документ - талон є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених талонах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні.
Згідно з п. 5.2.5. договорів, у випадку закінчення строку дії талону та при наявності оригіналів видаткових документів на довірчий документ у покупця, постачальником може бути проведений обмін такого талону на протязі 30 календарних днів з дати закінчення строку дії простроченого довірчого документу. Обмін талону відбувається по принципу повернення старого та реалізації нового з урахуванням ціни простроченого довірчого документу. При цьому постачальник залишає за собою право змінювати ціну реалізації палива в сторону збільшення у зв'язку зі зміною роздрібної ринкової вартості палива.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що 03.01.2024 та 04.01.2024 на робочу електронну пошту менеджерів відповідача, позивач відправляв листи, за змістом продовження терміну дії талонів, перелік яких наведено в листах, відповідь на які позивач не одержав.
Повторно, 06.03.2024 з аналогічним змістом листа позивач звертався до відповідача на електронну пошту менеджерів відповідача про продовження дії талонів/повернути кошти за неотоварені талони, термін дії яких сплив,та перелік яких наведено в листі, проте відповідач відмовив у задоволенні цих вимог.
21.06.2024 позивач на поштову адресу відповідача надіслав претензію про повернення коштів, яку відповідачем отримано 25.06.2024, проте кошти за неотоварені талони позивачеві не повернуто.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Господарського суду Львівської області від 14.04.2025 у цій справі оскаржується відповідачем в повному обсязі.
Предметом первісних позовних вимог є стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених позивачем у якості попередньої оплати за неотриманий товар (паливо) за договорами поставки, а також стягнення неустойки, інфляційних втрат, 3% річних та збитків, понесених у зв'язку з порушенням умов договорів.
Предметом зустрічного позову є стягнення з відповідача упущеної вигоди в розмірі 86?258,00 грн, яка, на думку позивача за зустрічним позовом, виникла внаслідок невиконання ТОВ «Лайнден Транс» умов договорів поставки щодо своєчасного отримання оплаченого товару.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Перелік істотних та обов'язкових умов договору поставки (купівлі-продажу) визначено у главі 54 ЦК України.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-Постач» (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лайнден Транс» (покупцем) укладені договори поставки, відповідно до умов яких постачальник зобов'язувався передати покупцю у власність товар - паливо, шляхом відпуску за талонами, а покупець - здійснити попередню оплату та отримати товар. Покупцем були виконані зобов'язання щодо повної попередньої оплати, що підтверджується наданими платіжними документами, а постачальником були передані відповідні талони на отримання пального.
Однак частина переданих талонів залишилась не реалізованою у межах строку їх дії, внаслідок чого покупець не отримав товару на загальну суму 1? 915?695,00 грн. Незважаючи на неодноразові звернення покупця із вимогами про обмін талонів або повернення коштів, постачальник такі вимоги не виконав, що зумовило звернення останнього до суду з вимогою про захист свого порушеного права.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статями 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з умовами укладених між сторонами договорів поставки, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту фактичного отримання товару (п. 2.1 договорів). Після здійснення 100% передоплати постачальник зобов'язаний у п'ятиденний строк передати покупцю талони на відповідну кількість пального, що підтверджують оплату товару (п. 4.4 договорів).
Строк поставки обмежується строком дії талонів (п. 5.1), а отримання пального здійснюється на АЗС шляхом заправки транспортних засобів покупця при пред'явленні талонів (п. 5.2.1). Талон є належною підставою для видачі конкретного виду та обсягу пального, після чого зобов'язання сторін за відповідним талоном вважаються виконаними (п. 5.2.2).
Також передбачено можливість обміну протермінованих талонів протягом 30 днів з дати завершення їх строку дії за умови надання оригіналів супровідних документів, з урахуванням ціни талона. При цьому постачальник залишає за собою право змінити ціну пального в бік збільшення у разі зміни ринкової вартості (п. 5.2.5).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 20.05.2008 року № 281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка згідно ст. 1 Інструкції встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, та поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
За визначенням, наданим в Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Згідно встановлених обставин справи, передача товару здійснювалася шляхом видачі талонів, які підтверджували право покупця на отримання пального на АЗС. Частина талонів, отриманих позивачем згідно з видатковими накладними, не була отоварена у межах строку їх дії, внаслідок чого покупець не отримав товару на загальну суму 1?915?695,00 грн.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем на рахунок позивача коштів у сумі вартості не отриманого товару за договорами поставки від 27.02.2023 № ТА-011/23, від 29.05.2023 № ТА-015/23, від 15.06.2023 № ТА-023/23. Таким чином, вартість оплаченого та неотриманого товару за договорами у розмірі 1 915 695, 00 грн підтверджена матеріалами справи.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано встановив факт належного виконання позивачем зобов'язань з оплати товару, неповного отримання товару в межах строку дії талонів, а також відсутність доказів повернення відповідачем вартості неотриманого пального. Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення у цій частині.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
У розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем. Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є невиконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 918/631/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з проханнями щодо продовження строку дії талонів на пальне або ж заміни їх на талони з належним строком дії відповідно до умов укладеного договору.
Апеляційний суд також зазначає, що жодним з укладених договорів поставки не встановлено крайнього строку дії талону на отримання пального. Предметом таких договорів була поставка палива, а талон із зазначенням строку його дії виступає лише засобом отримання палива на АЗС постачальника.
Більше того, жодним з укладених договорів поставки не передбачено і сторонами не погоджувалось, що сума здійсненої попередньої оплати за паливо не повертається покупцю у випадку не отримання на АЗС по талонах придбаного ним палива до закінчення строку дії талонів.
У спірних правовідносинах невиконання відповідачем як постачальником умов договору щодо продовження терміну дії талонів на придбаний товар або обміну документів на його отримання унеможливлює для позивача фактичне отримання такого товару у повному обсязі та, як наслідок, порушує майнові права та інтереси позивача. Тобто, порушене право позивача полягає у порушенні його права власності на майно (товар) через позбавлення можливості у повному обсязі реалізувати право на отримання свого уже оплаченого товару за договором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 908/507/22.
За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604- 609 ЦК України.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке залишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору чи виданого на його підставі талону.
Відповідна правова позиція була викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19.
Враховуючи наведені вище норми права, апеляційний суд доходить висновку, що доводи апелянта про відсутність у нього обов'язку повернути кошти за неотриманий товар є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується також з встановленим судом першої інстанції періодом прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з 03.07.2024 до 12.08.2024, враховуючи наступне.
Позивач встановлюючи період прострочення грошового зобов'язання (з 03.01.2024 до 12.08.2024) виходив з дати надіслання на робочі електронні пошти менеджерів відповідача листа від 03.01.2024, за змістом якого позивач звертався до відповідача з питанням продовжити термін протермінованих талонів, перелік яких наведено в листах.
Як встановлено судами, таке листування не містить належним чином встановлених авторів та змісту, а також не підтверджує повноважень осіб, яким воно адресоване, що унеможливлює його використання для встановлення обставин справи. Також варто зазначити, що у договорах поставки не вказані офіційні електронні адреси сторін та можливість їх використання, а у реквізитах сторін зазначено лише їх поштову адресу, що виключає можливість прийняття вказаних листів як доказів.
Даний висновок узгоджується з позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року по справі № 916/3027/21, в якій зазначено, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування), як доказ у справі, лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що скріншоти електронного листування, за наявності заперечень відповідача, не можуть бути визнані належними доказами у справі що підтверджують дату виникнення обов'язку відповідача щодо повернення коштів позивачеві та враховуватись при вирішенні спору для здійснення обрахування нарахованих позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
Отже належним доказом, що підтверджує звернення позивача до відповідача про повернення сплачених коштів є письмова вимога (претензія) позивача до відповідача від 21.06.2024, що отримана відповідачем 25.06.2024.
Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зважаючи на відсутність в умовах договорів доказів врегулювання сторонами питання щодо терміну повернення покупцю коштів у випадку неотримання оплаченого товару, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був повернути суму заборгованості до 02.07.2024 (включно), тобто прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з повернення коштів розпочалося з 03.07.2024 року.
Перевіривши здійснені судом першої інстанції нарахування, апеляційний суд дійшов висновку, що розрахунок 3% річних у сумі 6?280,97 грн. є методологічно та арифметично вірним.
Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, правильне визначення моменту виникнення у відповідача прострочення з виконання зобов'язання щодо повернення коштів, а також здійснений обґрунтований розрахунок 3% річних, колегія суддів апеляційного суду вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо безпідставного задоволення вимог позивача в частині, що зазначені вище.
Щодо зустрічного позову про стягнення 86 258, 00 грн збитків (упущеної вигоди), апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (стаття 225 ГК України).
Як неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 16.12.2021 у справі № 922/3414/19, позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні збитків.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони.
Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто, мають бути прямими.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (постанови ВС від 10.03.2020 у справі № 908/3209/16 та від 01.02.2022 у справі № 910/12472/18).
Умовами п. 4.1 договорів поставки встановлено, що умовою оплати є 100 % попередня оплата протягом 2-х банківських днів з моменту оформлення постачальником рахунку. Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, та не заперечується ТзОВ «Укрнафта-Постач», ТзОВ «Лайнден Транс» було здійснено 100 % передоплату за товар.
Отже, суд вважає, що розрахунок упущеної вигоди викладений у зустрічній позовній заяви є необґрунтованим з огляду на те, що ТзОВ «Укрнафта-Постач» отримано оплату за проданий товар у повному обсязі.
Позивач за зустрічним позовом не надав доказів на підтвердження неправомірної поведінки відповідача при виконанні договорів поставки, оскільки не реалізація відповідачем (покупцем) за зустрічним позовом свого права на отримання повністю оплаченого ним товару, не може свідчити про виникнення збитків (упущеної вигоди) у постачальника.
ТзОВ «Укрнафта-Постач» не надано жодного доказу на підтвердження наявності завданої шкоди у вигляді упущеної вигоди.
Варто зауважити, що відмовившись задоволити звернення покупця щодо обміну протермінованих талонів, постачальник свідомо відмовився від отримання прибутку при реалізації товару (з урахуванням можливості збільшення ціни товару станом на час обміну), а також зумовив виникнення у покупця права на вимогу про повернення суми оплати за неотриманий товар.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову ТзОВ «Укрнафта-Постач» щодо стягнення з ТзОВ «Лайнден Транс» збитків (упущеної вигоди) у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції погоджується з ними та вважає їх такими, що відповідають встановленим обставинам справи, умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в судовому засіданні, а заперечення позивача були підтвердженні дослідженими матеріалами справи та доводами викладеними в судових засіданнях.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Львівської області від 14.04.2025 в справі №914/2033/24 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Укрнафта-Постач» б/н від 13.05.2025 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 14.04.2025 у справі №914/2033/24 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.09.2025.
Головуючий суддя Бойко С.М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.