Провадження № 11-кп/821/593/25 Справа № 709/844/25 Категорія: ч. 1 ст. 126 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
10 вересня 2025 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського
апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисниці ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025255320000243 за апеляційною скаргою прокурора Чорнобаївського відділу Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 26 травня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Придніпровське Чорнобаївського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
засуджено за вчинення кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.126 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання:
- за ч.1 ст.126 КК у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок;
- за ч.1 ст.126 КК у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок.
На підставі ч.1 ст.70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом повного складання призначених покарань, остаточно призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 гривень 00 копійок.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим за те, що він 01.05.2025 близько 14:15, перебуваючи в домоволодінні, що розташоване по АДРЕСА_1 , під час раптово виниклої словесної суперечки з ОСОБА_10 , перебуваючи в положенні стоячи навпроти потерпілої, наніс останній один удар правою рукою в область правого плеча. Після чого тримав обома руками за руки потерпілої та крутив їх, завдавши цим потерпілій фізичного болю, не спричинивши при цьому тілесних ушкоджень.
Суд визнав доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.126 КК як умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
До того ж, обвинувачений ОСОБА_7 01.05.2025 близько 14:15, перебуваючи в домоволодінні, що розташоване по АДРЕСА_1 , під час раптово виниклої словесної суперечки з ОСОБА_11 , перебуваючи в положенні стоячи навпроти потерпілої, наніс останній один удар металевим предметом, який тримав в лівій руці в область лівою щоки. Після чого тримав правою рукою за шию потерпілої, завдавши цим потерпілій фізичного болю, не спричинивши при цьому тілесних ушкоджень.
Суд визнав доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 126 КК як умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор Чорнобаївського відділу Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_9 , не заперечуючи доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих обвинуваченому кримінальних проступків просить вирок змінити через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, виключити з резолютивної частини вироку посилання суду на призначення покарання за ч.1 ст.126 КК у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.1 ст.126 КК у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Апеляційні вимоги обґрунтував тим, що суд визнаючи винним ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих правопорушень, кваліфікованих за однією і тією ж нормою статті Особливої частини КК, всупереч вимог закону України про кримінальну відповідальність призначив покарання за кожний проступок (епізод), які кваліфіковані за однією і тією ж частиною ст.126 КК та на підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів. Крім того, суд призначаючи покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн., не взяв до уваги, що максимальний встановлений санкцією статті становить п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тобто 850 грн.
Потерпіла ОСОБА_10 в судове засідання не з'явилася, направила суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, що не перешкоджає апеляційному розгляду.
Позиції учасників судового провадження.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- прокурор, який підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- обвинуваченого та його захисницю, які не заперечували проти вимог апеляційної скарги.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого, прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
Зі змісту ст.370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, судове засідання в кримінальному провадженні в суді першої інстанції 26.05.2025 проводилось у спрощеному порядку, який передбачений ст.ст.381,382 КПК, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК, в апеляційній скарзі не заперечується.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК, підставою для зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Доводи прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме, помилкового призначення покарання окремо за кримінальне правопорушення за аналогічними частинами та аналогічними статтями КК України та застосування вимог ст.70 КК, на думку колегії суддів, є слушними з таких підстав.
Відповідно до ст. 32 КК, повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. З цього правила є виключення, згідно з яким вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу (ч. 3 ст. 32 КК).
За правилами ст. 33 КК сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК України, за жоден з яких її не було засуджено.
У випадках сукупності кримінальних правопорушень кожне з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК України (ч. 2 ст. 33 КК), а покарання призначається окремо за кожне, яке входить до її складу, із подальшим визначенням остаточного покарання за правилами, передбаченими ст. 70 КК, які урегульовують порядок призначення покарання при сукупності кримінальних правопорушень.
Отже, відповідно до ч.1 ст.70 КК при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно з роз'ясненеями, які містяться у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003, передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів (ст.70 КК) застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті), які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.
Зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що 01.05.2025 ОСОБА_7 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_10 , з якою спільно вони не проживають, кримінальний проступок, а саме умисно завдав останній удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень, і в цей же день, ОСОБА_7 вчинив аналогічний кримінальний проступок відносно своєї доньки ОСОБА_11 .
Оскільки в діях ОСОБА_7 за вказаними епізодами від 01.05.2025 має місце повторність кримінальних проступків, передбачена ч.1 ст. 32 КК, тобто вчинення кількох тотожних кримінальних проступків, такі дії останнього за вказаними епізодами необхідно було кваліфікувати за однією статтею та частиною статті Особливої частини КК України, в даному випадку, за ч.1 ст.126 КК.
Однак, як випливає з мотивувальної частини вироку, такі дії обвинуваченого за ч.1 ст. 126 КК були кваліфіковані за кожним епізодом окремо, і, відповідно, за кожним епізодом окремо, було призначено покарання, при тому, що законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне процесуальне законодавство не містять положень про те, що кримінальні правопорушення, в даному випадку проступки, які утворюють передбачену ч.1 ст.32 КК повторність та відповідають одному і тому самому складу кримінального правопорушення (тотожні кримінальні правопорушення), мають бути окремо кваліфіковані, і за кожне правопорушення, кваліфіковане за однією статтею або частиною статті, має бути призначене окреме покарання.
Кваліфікація двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК (тотожних кримінальних правопорушень), та призначення за ними покарання здійснюється згідно з усталеною судовою практикою. За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається, і така позиція повністю узгоджується з висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові (справа № 390/235/19 провадження № 51-2177кмо20) від 08 лютого 2021 року, проте, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, судом першої інстанції врахована не була.
За таких обставин, доводи прокурора про те, що окремо кваліфікуючи дії обвинуваченого за ч.1 ст.126 КК за кожним епізодом та окремо призначаючи за вказаними епізодами покарання, застосувавши при цьому вимоги ч.1 ст.70 КК, суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими, і у даному випадку, обвинуваченому слід призначити покарання за ч.1 ст.126 КК у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., без застосування вимог ч.1 ст.70 КК.
Згідно з ст.409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.413 КПК неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, тобто неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, є підставою для зміни вироку суду першої інстанції.
Таким чином, з врахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції відповідно до ст. 409, ст. 413 КПК, слід змінити, оскільки така зміна не погіршує становища обвинуваченого, у зв'язку з чим, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Чорнобаївського відділу Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 26 травня 2025 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Виключити з вироку рішення про призначення покарання ОСОБА_7 за ч.1 ст.126 КК окремо за кожен з епізодів завдання ударів та призначення покарання на підставі ч.1 ст.70 КК.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.1 ст.126 КК до покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4