Провадження № 11-кп/821/584/25 Справа № 692/366/25 Категорія: ч. 1 ст. 162 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
10 вересня 2025 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського
апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025255320000151 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - начальника Драбівського відділу Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 28 травня 2025 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ленінське Драбівського району Черкаської області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, не працюючого, неодруженого, раніше судимого Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області 18.02.2025 за ч.1 ст.345 Кримінального кодексу України (далі - КК) до одного року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК звільненого від відбування покарання з іспитовим строком один рік з покладенням обов'язків згідно ст.76 КК,
засуджено за ч.1 ст.162 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч.1, 4 ст.70 КК призначено остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покарання за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.02.2025 у виді одного року позбавлення волі.
Початок відбуття покарання обрахований з моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід ОСОБА_9 не обирався.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено за те, що він 13.02.2025, близько 23 год. 00 хв., перебуваючи поблизу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до житла, діючи умисно, всупереч волі власника, маючи прямий умисел на порушення конституційного права на недоторканість житла, усвідомлюючи відсутність згоди ОСОБА_10 та суспільно-небезпечні наслідки та бажання їх настання, рукою розбив скло до квартир АДРЕСА_4 та через вибите вікно проник всередину вказаного приміщення, що на праві приватної власності належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор, не заперечуючи доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, просить змінити вирок щодо останнього через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного покарання, виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання суду про призначення ОСОБА_9 покарання згідно з положеннями ч.4 ст.70 КК; вважати його засудженим за ч.1 ст.162 КК до 1 року обмеження волі, вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.02.2025 стосовно ОСОБА_9 виконувати самостійно. У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційні вимоги обґрунтував тим, що суд першої інстанції при постанові вироку не дотримався вимог ч.4 ст.70 КК та п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», і помилково застосував положення ч.4 ст.70 КК.
Кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.162 КК, за вчинення якого ОСОБА_9 засуджено вироком, що оскаржується, вчинено ним 13.02.2025 до ухвалення стосовно нього попереднього вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.02.2025, за яким призначено покарання за ч.1 ст.345 КК у виді 1 року позбавлення волі зі звільненням від його відбування з іспитовим строком на підставі ст.75 КК.
Незважаючи на вимоги ч.4 ст.70 КК та особливості застосування цієї норми кримінального закону, суд при ухваленні вироку призначив покарання із застосуванням положень ч.ч.1,4 ст.70 КК, а саме шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.02.2025, ухваливши рішення про призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді реального позбавлення волі.
Тобто, судом помилково застосовано положення ч.4 ст.70 КК, які в даному випадку не застосовуються, оскільки оскаржуваним вироком обвинуваченому призначено покарання у виді реального обмеження волі, а попереднім вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.02.2025 ОСОБА_9 призначено покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням, а відтак указані вироки необхідно виконувати самостійно.
Позиції учасників судового провадження.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- прокурор, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- захисника, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, обвинуваченого та його захсиника, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
Зі змісту ст.370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, судове засідання в кримінальному провадженні в суді першої інстанції 28.05.2025 проводилось у спрощеному порядку, який передбачений ст.ст.381,382 КПК, винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК, в апеляційній скарзі не заперечується.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК, підставою для зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Доводи прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме, застосування закону, який не підлягає застосуванню - ч.4 ст.70 КК, є обґрунтованими.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У такому випадку за правилами, передбаченими в ст.72 цього Кодексу, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.
Призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.4 ст.70 КК, суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання в новому (другому) вироку. У цьому разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи ч.4 ст.70 КК.
Водночас призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.4 ст.70 КК має ряд особливостей, одна з яких полягає в тому, що в разі, коли особа засуджується до покарання, яке належить відбувати реально, а за наступним вироком звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.02.2025 ОСОБА_9 був засуджений за ч.1 ст.345 КК до покарання на 1 рік позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК з іспитовим строком 1 рік, та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК.
Кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_9 засуджено вироком, що оскаржується, він вчинив 13.02.2025, тобто до його засудження Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області вироком від 18.02.2025.
Таким чином, з урахуванням викладеного, вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.02.2025 підлягає самостійному виконанню та не об'єднується з покаранням, призначеним за останнім вироком від 28.05.2025, оскільки застосування принципів складання або поглинення покарань відповідно до ч.4 ст.70 КК у цій ситуації є неприпустимим.
Наведене відповідає позиції об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, відображеній у постанові від 01.04.2024 у справі № 183/6854/20.
З огляду на наведене вирок суду щодо ОСОБА_9 підлягає зміні на підставі п.4 ч.1 ст.409, п.4 ч.1 ст.408 КПК.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - начальника Драбівського відділу Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 28 травня 2025 року щодо ОСОБА_9 змінити.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частин вироку рішення про призначення ОСОБА_11 остаточного покарання на підставі ч.4 ст.70 КК.
Вважати ОСОБА_9 засудженим за ч.1 ст.162 КК до покарання у виді 1 року обмеження волі.
Вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 лютого 2025 року щодо ОСОБА_9 виконувати самостійно.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_12