Справа № 367/1267/21
Провадження № 2/761/1479/2025
08 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі Каніковському Б.А., за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Срібної А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави в особі Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування моральної шкоди, витрат на професійну правничу допомогу,
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Держави в особі Департаменту патрульної поліції (ДПП) про відшкодування моральної шкоди, витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову зазначив, що в провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебувала адміністративна справа № 367/3820/20 щодо притягнення ОСОБА_2 до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП України. В процесі розгляду адміністративної справи Позивач заперечував свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення. За результатом встановлення фактичних обставин справи Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 18.08.2020 ОСОБА_2 визнання не винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Дана постанова ніким не оскаржувалася та вступила в законну силу 29 вересня 2020 року. Повідомив суд, що у зв'язку з притягненням Позивача до адміністративної відповідальності, незаконного складання протоколу щодо нього йому було завдано моральної шкоди, а також витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі цього просив позов задовольнити, стягнути з Державного бюджету України відшкодування моральної шкоди на користь позивача 1000 гривень 00 копійок.
-стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 17 000 гривень 00 копійок відшкодування витрат сплачених позивачем на професійну правничу допомогу.
-стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 5 000 гривень 00 копійок відшкодування витрат сплачених позивачем на професійну правничу допомогу, пов'язаних з підготовкою позову до суду.
Ухвалою від 01 березня 2021 суддя Ірпінського міського суду Київської області позовну заяву ОСОБА_2 до Держави в особі Департаменту патрульної поліції (ДПП) про відшкодування моральної шкоди, витрат на професійну правничу допомогу передати на розгляду до Солом'янського районного суду м. Києва.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 05.04.2021 Позовну заяву ОСОБА_2 до Держави в особі Департаменту патрульної поліції (ДПП) про відшкодування моральної шкоди, витрат на професійну правничу допомогу - залишено без руху.
Надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 11.05.2021 позовну заяву ОСОБА_2 до Держави в особі Департаменту патрульної поліції (ДПП) про відшкодування моральної шкоди, витрат на професійну правничу допомогу прийняти до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі. Здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 05.10.2021 клопотання представника позивача - адвоката Радченко Наталії Миколаївни про заміну неналежного відповідача - задоволено.
У цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Держави в особі Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, витрат на професійну правничу допомогу замінити неналежного відповідача - Державу в особі Департаменту патрульної поліції на належного - Державу в особі Головного управління Національної поліції в Київській області.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 10.07.2023 заяву позивача ОСОБА_2 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Держави в особі Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, витрат на професійну правничу допомогу визнано необґрунтованою та передано її для розгляду судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 33 ЦПК України.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 27.07.2023 у задоволенні заяви позивача про відвід головуючого судді Солом'янського районного суду міста Києва Аксьонової Ніни Миколаївни у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Держави в особі Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 28.07.2023 передано цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави в особі Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування моральної шкоди, витрат на професійну правничу допомогу - на розгляд Шевченківського районного суду м. Києва.
11.09.2023 року до суду надійшла зазначена цивільна справа та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2023 року була передана до провадження судді Макаренко І.О.
Згідно розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О. щодо повторного автоматизованого розподілу справи №01-08-1021 від 04.04.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2025 року в провадження судді Матвєєвої Ю.О. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Держави в особі Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування моральної шкоди, витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Матвєєвої Ю.О. від 07 квітня 2025р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
16 липня 2025 року Головне управління Національної поліції в Київській області подало відзив на позовну заяву, у якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначило, що: 18 квітня 2023 року Головне управління Національної поліції в Київській області також подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та послався на: відсутність неправомірних дій поліцейських щодо позивача, які б могли завдати йому моральних страждань та переживань. Також зазначено, що складання протоколу є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не являється рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов'язків особи, а тому позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, внаслідок складання протоколу про адміністративне правопорушення, не можуть підлягати задоволенню. При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Також зазначив, що вказані у позові обставини є необґрунтованими та жодним чином не доведені. Зокрема, позивач не обґрунтував суті моральної шкоди, у чому вона виражається. Обмежившись загальним переліком можливого прояву моральних страждань (тривога, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність), не навів доказів причинного зв'язку між діями працівників поліції та наведеними моральними стражданнями. Щодо відшкодування витрат з надання правової допомоги при розгляді даного цивільного спору у розмірі 17000 грн. жодним чином не вмотивовані.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 липня 2025 року підготовче засідання у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 08 вересня 2025 року 11.00.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала порти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши зібрані в справі письмові докази, дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, відшкодування моральної (немайнової шкоди).
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, за змістом якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Загально конституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон № 266/94-ВР).
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах.
Статтями 2, 4 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Позивач посилається на те, що незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності, незаконне складання протоколу щодо нього заподіяло йому моральну шкоду.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
До того ж, згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до такого протоколу, а також викласти мотиви відмови від його підписання.
Під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюють її права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року у справі № 712/7385/17 сформулювала висновок, що дії суб'єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права.
Велика Палати Верховного Суду також вже досліджувала питання порядку оскарження дій працівників поліції у разі складання протоколу про адміністративне правопорушення та у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18 сформулювала такі висновки. Складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та відповідно до статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол не є рішенням суб'єкта владних повноважень. Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, сукупно з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Застосовним до розглядуваної справи є також висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 22 червня 2023 року у справі № 752/5417/19 про те, протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи.
Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб'єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.
Узагальнюючи висновки у питанні визначення правової природи протоколу про адміністративне правопорушення та функції патрульних поліцейських під час його складання, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 вказала на те, що на уповноважену особу підрозділу поліції під час оформлення матеріалів ДТП покладено обов'язок зафіксувати всі обставини її скоєння з визначенням особи, яка за встановленими обставинами та з високим ступенем вірогідності вчинила адміністративне правопорушення, скласти стосовно такої особи протокол про адміністративне правопорушення та надіслати його до суду.
Водночас на патрульного поліцейського під час складення протоколу про адміністративне правопорушення покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. До повноважень патрульного поліцейського не належить встановлення та остаточна оцінка всіх обставини, які зафіксовані у протоколі, не надано повноважень проводити експертизу чи залучати спеціалістів, які володіють достатніми професійними знаннями для встановлення специфічних обставин. Фактично на уповноважену особу підрозділу поліції покладена обмежена функція, а саме: збирання та фіксація доказів стосовно обставин події, що відбулася.
Оцінку доказів патрульний поліцейський повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно місять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд. Своєю чергою оцінку доказів, зібраних та зафіксованих патрульним поліцейським, та правову кваліфікацію дій особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, встановлених на підставі цих доказів, здійснює суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, із залученням експерта і спеціаліста, а також за допомогою інших доказів. Отже, оформлення патрульним поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється ним на виконання покладених на нього функцій та завдань, а дії зі складання протоколу про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для особи, щодо якої складено такий протокол, крім тих, що пов'язані з розглядом такого протоколу судом. Протокол про адміністративне правопорушення, який є офіційним процесуальним документом, складається уповноваженою особою у встановленій формі і повинен містити відомості, потрібні для розгляду справи по суті, зокрема, зазначення характеру адміністративного правопорушення та нормативного акта, який передбачає відповідальність за таке правопорушення.
Протиправність дій чи бездіяльності посадової особи або органу є одним з обов'язкових елементів, встановлення якого створює сукупність підстав для виникнення обов'язку з відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, оскільки за змістом статей 1173, 1174 ЦК України підлягає відшкодуванню шкода, завдана не будь-якими, а саме незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадової особи. Під протиправністю потрібно розуміти безпосередню суперечність (невідповідність) рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акту. Як зазначалося вище, процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які полягають у фіксації адміністративного правопорушення, можуть бути оцінені на предмет відповідності закону чи іншому нормативному акту судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є наявність трьох елементів (умов): неправомірний характер дії (бездіяльності) цього органу (посадових або службових осіб), наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою. Водночас наявність вини посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою умовою такого виду відповідальності. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов'язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди.
Відповідність протоколу про адміністративне правопорушення (за формою чи змістом) вимогам закону, складення такого протоколу уповноваженою особою, а також правомірність інших дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення може бути встановлено судом у справі про адміністративне правопорушення.
У разі відповідності протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону та вчинення працівниками патрульної поліції під час складання протоколу всіх дій згідно із законом та в межах їхніх повноважень факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення не є фактом, який підтверджує протиправність дій патрульних поліцейських щодо складання такого протоколу.
При невстановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.
Так, постановою Ірпінського міського суду Київської області від 18.09.2020 року ОСОБА_2 визнано не винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження у справі закрито у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаним судовим рішенням встановлено, що відсутні докази того, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, що є передумовою його обов'язку проходження на стан сп'яніння. Таким чином відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, вказаним судовим рішенням закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося не через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності, а відтак позов не підлягає задоволенню.
У зв'язку із відмовою в задоволенні позову суд на підставі ст. 141 ЦПК України відмовляє і в стягнення судових витрат, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 178, 247, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Держави в особі Головного управління Національної поліції в Київській області про відшкодування моральної шкоди, витрат на професійну правничу допомогу - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 16.09.2025 року.
Суддя Ю.О. Матвєєва
08 вересня 2025 року