Справа № 761/39452/24
Провадження № 1-кс/761/26202/2024
05 листопада 2024 року м. Київ
Слідча суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва, клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержання законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024000000000291 від 28.03.2024,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержання законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024000000000291 від 28.03.2024, в якому прокурор просить накласти арешт на тимчасово вилучений 16 жовтня 2024 року у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон Redmi VI, IMEI: НОМЕР_1 із сім-карткою НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 .
Дане клопотання обґрунтовується тим, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000291 від 28.03.2024 за ч. 1 ст. 111-2 КК України.
В рамках даного провадження 16.10.2024 на підставі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.09.2024 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого було виявлено та вилучено мобільний телефон Redmi VI, IMEI: НОМЕР_1 із сім-карткою НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 .
Постановою слідчого від 16.10.2024 вказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22024000000000291 від 28.03.2024 року.
Враховуючи, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, в органу досудового розслідування виникли необхідність у накладенні арешту на таке майно.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити із зазначених у ньому підстав. Також просив долучити протокол огляду мобільного телефону від 21.10.2024, з якого вбачається, що на вилученому пристрої міститься інформація, яка має значення для даного кримінального провадження.
Вислухавши доводи прокурора, ретельно дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження №22024000000000291 від 28.03.2024, а також надані прокурором у судовому засіданні документи, слідча суддя приходить до таких висновків.
Так, у ході судового розгляду клопотання прокурора ОСОБА_3 про арешт майна встановлено, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України, за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000291 від 28.03.2024 за ч. 1 ст. 111-2 КК України.
В рамках даного провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.09.2024 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
У свою чергу, із мотивувальної частини ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.09.2024 вбачається, що слідчим суддею надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та перелік яких зазначено в ухвалі.
Так, на виконання вказаної ухвали 16.10.2024 слідчими СБ України проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого було виявлено та вилучено мобільний телефон Redmi VI, IMEI: НОМЕР_1 із сім-карткою НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 .
Так, згідно з ч. 1 ст. 234 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб, слідчий, прокурор проводять обшук.
У відповідності до ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Разом з тим, ч. 2 ст. 168 КПК України передбачає, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Частиною 2 ст. 167 КПК України передбачено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Таким чином, враховуючи, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23.09.2024 не було надано дозволу на вилучення належного ОСОБА_4 майна, таке майно в силу ст. 16 КПК України має статус тимчасово вилученого.
У свою чергу, в силу приписів ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Як вбачається зі змісту долученого прокурором ОСОБА_3 у судовому засіданні протоколу огляду від 21.10.2024, вилучений у ОСОБА_4 у ході обшуку мобільний телефон містить в собі інформацію, яка має значення для даного кримінального провадження, а тому його вилучення з метою подальшого проведення експертного дослідження узгоджується із вимогами ст. 168 КПК України.
У свою чергу, постановою старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_5 від 16.10.2024 вилучені у ході проведення обшуку речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №22024000000000291 від 28.03.2024 року.
Згідно зі ст.ст. 131, 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, зокрема, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, в ч. 3 ст. 170 КПК України закріплено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Разом з тим, ч. 11 ст. 170 КПК України встановлює, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчою суддею з матеріалів клопотання встановлено, що вилучений 16.10.2024 у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон може бути використаний як доказ у кримінальному провадженні №22024000000000291 від 28.03.2024, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а тому, накладення арешту на вказане майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на наведене, з метою збереження речових доказів у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні №22024000000000291 від 28.03.2024, з метою тимчасового позбавлення можливості відчужувати вказане майно, необхідно накласти арешт на вказане у клопотанні прокурора майно, у вигляді заборони використання, розпорядження та відчуження вказаного майна.
При цьому, слідча суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, не знаходить у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.
Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.
Відтак, слідча суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержання законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024000000000291 від 28.03.2024, підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 22, 26, 98, 131, 132, 167, 168, 170-173, 234, 309, 369-372, 395 КПК України, слідча суддя
Клопотання прокурора - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучений 16 жовтня 2024 року у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон Redmi VI, IMEI: НОМЕР_1 із сім-карткою НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ст. 174 КПК України, арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Повний текст ухвали оголосити 08 листопада 2024 року о 10 год. 25 хв.
Слідча суддя ОСОБА_1