Справа № 758/12203/25
3/758/4563/25
Категорія 156
Київ
15 вересня 2025 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Денисов О. О. , розглянувши справу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1
23 липня 2025 року о 10 годині 41 хвилині, у м. Києві, по проспекту Георгія Гонгадзе, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW», моделі «320С», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: сповільненість, розширені зіниці ока, які не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає дійсності.
Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудні камери 473610,476654, чим порушив п. 2.5. ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 провину в учиненому заперечив. Захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Антосин Р.С. просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання вказав, що на відеозаписі з нагрудного реєстратора працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляє поліцейським, що він не відмовляється від проходження огляду та готовий пройти огляд, заперечує факт перебування в наркотичному сп'янінні, повідомляє про те, що не вживає наркотичних речовин та готовий пройти тест на стан наркотичного сп'яніння, як на місці так і в лікарні.
На 10 год. 43 хв. 23.07.2025 року відеозапису №473610 поліцейський пропонує пройти огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння, при цьому жодних ознак такого сп'яніння не називає. До моменту пропозиції пройти огляд, ніхто із працівників поліції не проводив руховий, візуальний чи вербальний тест на стан сп'яніння, реакція зіниць на світло не перевірялася, водій із салону автомобіля не виходив. При цьому поліцейський вводить ОСОБА_1 в оману, оскільки повідомляє, що «Якщо ви протягом місяця нічого не вживали, то все буде добре». ОСОБА_1 , повідомляє, що ніколи не вживав наркотичних речовин, тому не хвилюється, крім того цікавиться скільки це займе час та запитує чи можна пройти тест на місці.
В подальшому, ОСОБА_1 у формі діалогу повідомляє, що у нього є справи та запитує, які є альтернативні варіанти проходження тесту. На що працівник поліції ОСОБА_2 в порушення вимог Закону та відомчих інструкцій повідомляє, що відносно ОСОБА_1 буде складатися протокол за відмову від проходження та буде надана «Довідка», яка надасть право ОСОБА_1 на проходження огляду на стан сп'яніння самостійно протягом 3-х годин.
Таким чином, працівник патрульної поліції шляхом маніпуляції прийняв рішення про складання протоколу про відмову від проходження огляду, та в подальшому шляхом введення ОСОБА_1 в оману, отримав від нього згоду на складання протоколу за фактом відмови, оскільки «Довідка» з якою особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не передбачена інструкціями та КУпАП.
Крім того, поліцейський ввів в оману ОСОБА_1 з приводу того, що у нього є 3 години на проходження тесту, так як ст. 266 КУпАП передбачається 2-х годинний термін для проведення огляду на стан сп'яніння. Працівники поліції скориставшись довірою громадянина ОСОБА_1 до представників влади, які відповідно до положень статті 1 Закону України "Про Національну поліцію", служать суспільству, забезпечуючи охорону прав і свобод людини, протидіючи злочинності, та підтримуючи публічну безпеку і порядок в конкретному даному випадку, скористалися довірою ОСОБА_1 та послужили власним інтересам направленим на виконанню плану зі складання протоколів за ст. 130 КУпАП.
З досліджених відеозаписів зі сторони ОСОБА_1 жодного разу не прозвучала відмова від проходження огляду, в його діях не вбачається ухиляння від проходження огляду іншими діями, як пасивними так і активними. Згода на складання протоколу аргументована можливістю в подальшому самостійно пройти тест.
На 11 год. 06 хв. 23.07.2025 відеозапису №473610 поліцейський повторно вводить ОСОБА_1 в оману, повідомляючи, що «в разі здачі аналізів та отриманні негативного результату, суд не відбудеться, висновок з результатами потрібно завезти в УПП м. Києва», зі слів поліцейського в ОСОБА_1 є 3 години на проходження огляду. При цьому, ОСОБА_1 працівниками поліції надано направлення, яке вони назвали «Довідкою», яка дає право пройти огляд на стан сп'яніння, що в подальшому ОСОБА_1 і зробив, чим виконав вимоги п. 2.5 ПДР України.
Оскільки на місці зупинки працівниками поліції порушено порядок огляду на стан наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 23.07.2025 року о 12 год. 37 хв. з письмовим направленням самостійно звернувся до КНМНКЛ «Соціотерапія» з метою проведення імунохроматографічного дослідження на стан наркотичного сп'яніння та наявність наркотичних речовин в організмі. За результатами тесту за біологічним матеріалом (сеча) в організмі ОСОБА_1 не виявлено жодних наркотичних речовин.
Щодо законності підстав направлення ОСОБА_1 на огляд щодо стану наркотичного сп'яніння захисник зазначив, що єдиною підставою для проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння, яку працівник поліції оголосив водію в ході розмови, являється його внутрішня підозра, яка нічим не підкріплена.
Підстав для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 в лікарні, без попереднього виявлення реальних ознак наркотичного сп'яніння у працівників поліції - не було. За таких обставин, запропонований працівниками поліції порядок огляду на стан наркотичного сп'яніння не є дійсним, оскільки проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП.
Щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом зазначив наступне.
На 11 год. 05 хв. 30 сек. 23.07.2025 камери №473610 працівник поліції повідомляє, що ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортним засобом. Разом з тим, після завершення оформлення адміністративного матеріалу, на ll год. 07 хв. 50 сек. 23.07.2025 камери № 476654 працівники поліції прощаються з ОСОБА_1 та відпускають його на власному автомобілі.
В матеріалах справи присутні відеозаписи з двох нагрудних відеореєстраторів №№473610, 476654.
В ході перегляду вказаних відеозаписів встановлено, що вони не повністю відображають фіксацію подій оформлення адміністративних матеріалів, не зафіксовано зупинку транспортного засобу яким керував ОСОБА_1 , відеозаписи починаються коли уже відбувається процес спілкування з водієм, документи ОСОБА_1 уже перебувають в руках у працівників поліції. Отже, вказані відеозаписи являються не безперервними та не відображають обставини зупинки транспортного засобу, причини зупинки та факт керування ОСОБА_1 автомобілем.
Дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку про наступне.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 27 (абз. 3,4) постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із подальшими змінами), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №404/4467/16-а сформульовано правовий висновок про те, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, зокрема за порушення вимог пункту 2.5 ПДР, є керування особою транспортним засобом і встановлення вказаного факту є обов'язковим при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Водночас ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При цьому, особа реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодилася виконувати додатково покладені на неї обов'язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пунктом 2.5 яких зобов'язано водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Так, протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.
Згідно протоколу серії ЕПР1 №400057 від 23.07.2025 року, 23 липня 2025 року о 10 годині 41 хвилині, у м. Києві, по проспекту Георгія Гонгадзе, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW», моделі «320С», номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: сповільненість, розширені зіниці ока, які не реагують на світло, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає дійсності.
Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудні камери 473610,476654, чим порушив п. 2.5. ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Однак, наявний у матеріалах справи відеозапис із нагрудної камери поліцейського, який досліджений судом в даній справі, неможливо визнати у якості належного доказу.
В підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, співробітники поліції долучили такі докази:
- протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР1 №400057 від 23.07.2025 року, в якому зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначені виявлені працівниками патрульної поліції ознаки наркотичного сп'яніння водія ОСОБА_1 , зокрема: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, сповільненість, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, які передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735;
- відеозапис з нагрудних бодікамер працівників патрульної поліції №473610, 476654;
Згідно з частинами 2, 3 та 6 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами пункту 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ та МВС.
Проте Інструкція про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція), яка визначає саму процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, деталізує процедуру такого огляду у залежності від виду сп'яніння.
Пунктом 12 розділу ІІ даної Інструкції визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Пункт 4 розділу І Інструкції визначає ознаки саме наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на відміну від п. 3 розділу І Інструкції, який визначає ознаки алкогольного сп'яніння.
При цьому, відповідно до положень п. 7 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язковим.
Пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду.
Із пунктів 16, 17, 18, 19, 22 розділу ІІІ Інструкції слідує, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акту медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма». Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Таким чином, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що у разі наявності у поліцейського підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння, огляд такого водія поліцейським на стан сп'яніння на місці із використанням спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій в обов'язковому порядку направляється до найближчого закладу охорони здоров'я для встановлення того, чи перебуває він в стані наркотичного сп'яніння та для проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини.
Так, відеозаписи долучені до матеріалів справи починаються вже з пропозиції працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння. Так, один з інспекторів на 00 хв. 14 сек. запитує ОСОБА_1 : «Тест пройдете?», на що ОСОБА_1 відповідає: «Да вообще не вопрос!».
Далі працівник поліції зазначає: «Треба буде аналізи здать, якщо протягом місяця нічого не вживали, то все буде добре», на що ОСОБА_1 вказав, що він нещодавно проходив огляд, оскільки влаштовувався на нову роботу.
Так, працівник поліції повторно запитує ОСОБА_1 : «То з нами поїдете, здасте?», на що ОСОБА_1 відповів: «Щас? Дела есть просто».
На 02 хв. 00 сек. відеозапису інспектор патрульної поліції пропонує повторно ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння та зазначає: «Семен Виталійович, пропоную ОСОБА_3 проїхати в «Соціотерапію» для здачі аналізів, так як вбачаю у Вас ознаки, можливо, наркотичного сп'яніння, тому я не стверджую це, а пропоную Вам проїхати до лікаря-нарколога, щоб здати аналізи, якщо протягом місяця нічого не вживали, все буде нормально у Вас», на що ОСОБА_1 відповідає: «Та оно в любом случае будет нормально». Надалі роз'яснили йому, що потрібно проїхати для проходження огляду до метро Житомирської та повідомили, що займе це приблизно годину.
Так, ОСОБА_1 запитує працівників поліції: «А где-то по месту нельзя? Парни, у меня просто дела, ну вот серйозно». Після чого відразу працівник поліції зазначає: «Я Вас зрозумів, ми тоді зараз складемо матеріали про відмову і надамо Вам довідку, що Ви можете здати протягом трьох годин», на що ОСОБА_1 відразу ж погодився, оскільки зазначений поліцейським порядок дій його повністю влаштовував.
Після складання протоколу про адміністративне правопорушення, на 24 хв. 30 сек. працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 : «Ми відстороняємо Вас від керування транспортним засобом, це у вас є три часа, я тут написав 11:15, саме з цього часу три години». Вказав, що «якщо він не здасть аналізи, то суд відбудеться в Подільському районному суді». ОСОБА_1 запитує, що робити далі з аналізами, на що працівник поліції відповів: «Ви їх потім або на Святослава Хороброго в Управління патрульної поліції віднесете, або в суд», тобто повідомив інформацію, що передача результатів аналізів може на щось вплинути або щось змінити.
На 25 хв. 30 сек. ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки.
За змістом ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 3, 4 Розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Як слідує з переглянутого судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, на ньому не зафіксовано факту зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , як і факту керуванням ним транспортним засобом.
Під час висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, поліцейським не зазначені підстави для такого огляду, а саме, які ознаки вказують на можливе перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння.
Аналіз переглянутого відеозапису свідчить про упередженість дій поліцейських, які, вимагаючи від водія дотримання вимог законодавства, самі нехтували цими вимогами, не зважали на те, що окрім права вимагати (при тому, що таким правом вони наділені виключно за умови, що такі вимоги є законними та ґрунтуються на об'єктивних даних), вони наділені обов'язками: обов'язок повідомити причину зупинки, підстави, які дають право вважати, що особа перебуває у стані наркотичного сп'яніння, які мають бути реальними, а не надуманими та проголошеними вголос щоб бути зрозумілими всім
Як встановлено з відеозаписів нагрудної камери, працівники патрульної поліції попередньо не перевіряли і не встановлювали наявність ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 .
Поведінки, що не відповідає обстановці, як ознаки, що зазначена в протоколі, із відеозапису не вбачається, поведінка водія була адекватною та відповідала ситуації: водій весь час спокійно сидить за кермом автомобіля.
Спілкування із поліцейськими, яке зафіксовано на відеозаписі тривало незначний час. Більше того, при зупинці транспортного засобу ОСОБА_1 йому не пред'явлено жодних ознак сп'яніння, ні наркотичного, ні алкогольного. ОСОБА_1 постійно перебував у зачиненому транспортному засобі та спілкувався із працівниками поліції лише з опущеним склом. При цьому ОСОБА_1 цілком адекватно відповідав на запитання працівників поліції, давав певні пояснення, задавав запитання. Його мова носила послідовний логічний характер, відповідала обстановці і подіям, що відбувались на місці зупинки його автомобіля.
Тільки наявність у водія ознак наркотичного сп'яніння надає право працівнику поліції запропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння, при дослідженні відеозапису жодних ознак сп'яніння не встановлено.
Відеозаписом зафіксовано факт роз'яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (25хв. 45 сек.), про що також має місце відмітка у протоколі, що свідчить про те, що останньому були роз'яснені його права та обов'язки.
Слід зазначити, що ціль накладення будь-якого стягнення, полягає у вихованні громадян та у запобіганні вчиненню ними нових правопорушень. Законодавець передбачив відповідальність водія за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння з метою унеможливити уникнення відповідальності особою, яка знаходиться у відповідному стані та просто відмовляється від проходження будь-якого огляду.
При цьому, під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі.
Суд звертає увагу, що обов'язковому доказуванню підлягають саме обставини такої відмови, чи відмовляється особа від проходження відповідного огляду з власної ініціативи чи під дією певних факторів нерозуміння наслідків такої відмови чи вплив інших чинників, що унеможливлюють на думку водія проходження відповідного огляду.
Аналізуючи оглянуті відеозаписи, суд розцінює роз'яснення поліцейського про можливість пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння протягом трьох годин після зупинки транспортного засобу, складання «матеріалів про відмову», надання «довідки для проходження огляду» та продовження керування транспортним засобом, як спонукання особи до відмови, оскільки особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, сприйнято такий варіант дій, як законну альтернативу та не усвідомлено протиправність відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
У даному випадку відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не була пов'язана із бажанням останнього уникнути відповідальності, а пов'язана з діями працівників поліції, які протиправно роз'яснили йому про наявність можливості пройти огляд самостійно протягом трьох годин, а також сприяли відмові від проходження огляду, в той же час, зі змісту п. 2.5 ПДР вбачається, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, а й встановлено обов'язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.
З огляду на встановлені обставини, є очевидним, що без зазначених дій поліцейського, правопорушення не було б вчинено, оскільки ОСОБА_1 на початку спілкування з поліцейським не висловлював відмови від проходження огляду, а навпаки зазначив, що готовий його пройти.
За сталою практикою ЄСПЛ провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, з огляду на суворість передбачених санкцією цієї статті стягнень у виді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами, їх каральну і профілактичну мету, у розумінні Конвенції вважається «кримінальним» (рішення у справах: «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany) від 21.02. 1984, заява № 8544/79; «Шмауцер проти Австрії» (Schmautzer v.Austria) від 23.10.1995, заява №15523/89; «Маліга проти Франції» (Malige v. France) від 23.09.1998, заява № 27812/95; «Гурепка проти України» (Gurepka v.Ukraine) від 6.09.2005, заява № 61406/00).
ЄСПЛ виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції.
Так, у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
Під провокацією (поліцейським) ЄСПЛ розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5.02.2008). При цьому, провокація вчинення злочину наявна, якщо: були активні дії правоохоронних органів; з їх боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину; злочин не був би скоєний без втручання правоохоронних органів (справи «Раманаускас проти Литви», №55146/14, «Баннікова проти Росії», №18757/06, «Матановіч проти Хорватії», №2742/12).
З урахуванням наведеного, даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд вважає, що вищезазначені дії поліцейського щодо роз'яснення наявності можливості пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння самостійно протягом трьох годин після зупинки транспортного засобу, стали підставою, що водій ОСОБА_1 погодився на складання «матеріалів про відмову», розуміючи, що він зможе виконати вимоги поліцейського протягом установленого поліцейським проміжку часу.
Отже вказані дії не ґрунтуються на відповідній правовій основі, оскільки роз'яснення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, прав, які законодавством не передбачені, по суті вчинені виключно з метою спонукання ОСОБА_1 до висловлення відмови від проходження огляду.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність свідомого та категоричного небажання ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку. Водій в повній мірі не розумів наслідки відмови від проходження огляду. Лише після роз'яснення поліцейським про можливість відмовитись від проходження огляду та можливість пройти огляд самостійно протягом трьох годин, що не передбачено ні Законом, ні Інструкцією, водій погодився на складання «матеріалів про відмову», так як поспішав по своїх справах, зокрема забрати доньку з дитячого садка, як про це зазначив у судовому засіданні. Відтак, розуміючи, що він має ще три години щоб пройти огляд, спочатку поїхав по справам, а потім в КНП КМНКЛ «Соціотерапія» для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Таким чином, з матеріалів справи, зокрема відеозапису, не вбачається, що ОСОБА_1 умисно, усвідомлюючи наслідки своїх дій у виді передбаченої адміністративної відповідальності, відмовився від огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому порядку. За таких обставин, на думку суду, неможливо констатувати таку позицію водія, як відмову від проходження огляду у розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Що стосується посилань захисника на те, що ОСОБА_1 не відсторонено працівниками поліції від керування транспортним засобом, то такі не є тією безумовною підставою для визнання дій водія такими, що не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який містить самостійні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності.
Аналіз наведених обставин в сукупності дає підстави стверджувати про недотримання поліцейськими вимог нормативних документів, які регламентують порядок виявлення та фіксації відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння, а також оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Підсумовуючи викладене, суд зауважує на тому, що співробітниками поліції допущені численні порушення вимог закону при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та роз'ясненні ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також передбачених ст. 268 КУпАП його прав та обов'язків, що призвело до хибного сприйняття ним наслідків складення стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушенням за фактом відмови від проходження огляду, на підставі чого суд доходить переконання про те, що співробітниками поліції не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення.
За встановлених обставин, вважає, що належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, матеріали справи не містять та, як наслідок, не доведено наявності в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У ч. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР не може бути обґрунтовано доказами, які зібрані поліцейським із порушенням приписів ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом МВС України та Міністерства охорони здоров'я №1452/735 від 9.11.2015, також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008.
Так, в рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Суд дійшов висновку, що зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст., ст.130, 247, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. О. Денисов