печерський районний суд міста києва
Справа № 757/42012/25-к
05 вересня 2025 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого у кримінальному провадженні - заступник керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у криміна льних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України, в рамках кримінального провадження № 62024000000000025 від 10.01.2024, -
Слідчий у кримінальному провадженні - заступник керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 , за погодженням прокурора першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у криміна льних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження № 62024000000000025 від 10.01.2024.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що Слідчими Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 62024000000000025 від 10.01.2024 за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 408 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 за ч. 2 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України, ОСОБА_22 за ч. 2 ст. 408, ч.ч. 1, 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, ОСОБА_23 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ОСОБА_24 за ч. 1 ст. 111 КК України.
Встановлено, що наказом начальника Управління державної охорони України № 28-ос від 12.02.2013 ОСОБА_7 призначений на посаду начальника 3 групи 3 відділу Служби безпеки Президента України Управління державної охорони України.
Однак ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем офіцерського складу, в порушення Законів України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», «Про військовий обов'язок і військову службу», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-ХІV від 24.03.1999, та іншого законодавства України, яким встановлено порядок проходження військової служби, не бажаючи бути вірним і відданим народу України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, захищати Вітчизну та територіальну цілісність України, вчинив умисні злочини за таких обставин.
Так, у вечірній час 23.02.2014, ОСОБА_25 , який на той час обіймав пост Президента України та охорону якого відповідно до свого військового обов'язку здійснював ОСОБА_7 , перебуваючи на території м. Севастополя, вирішив залишити територію України.
Прийнявши зазначене рішення, ОСОБА_25 , перебуваючи на території однієї з військових частин Чорноморського флоту Російської Федерації у Гагарінському районі міста Севастополя (поблизу бухти Козачої), переслідуючи особисті цілі щодо подальшого забезпечення себе професійною охороною, вирішив схилити військовослужбовців Управління державної охорони України, які безпосередньо виконували завдання по забезпеченню його особистої безпеки, у тому числі ОСОБА_7 , до вчинення дезертирства.
З цією метою ОСОБА_25 , усвідомлюючи те, що військовослужбовці Управління державної охорони України, перебувають на військовій службі та зобов'язані сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, захищати Вітчизну та територіальну цілісність України, використовуючи свій авторитет та наявність зв'язків серед вищого керівництва Російської Федерації, діючи з прямим умислом, розуміючи, що за самовільне залишення місця служби передбачена кримінальна відповідальність за дезертирство, у період приблизно з 21 год 25 хв до 23 год 29 хв 23.02.2014, перебуваючи на території однієї з військових частин Чорноморського флоту Російської Федерації у Гагарінському районі міста Севастополя (поблизу бухти Козачої), особисто та цілеспрямовано запропонував військовослужбовцям Управління державної охорони України, які безпосередньо виконували завдання по забезпеченню його особистої безпеки, у тому числі військовослужбовцю ОСОБА_7 , ухилитися від подальшого проходження військової служби шляхом виїзду з ним до Російської Федерації.
При цьому, ОСОБА_25 , у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», відповідно до якого особа, щодо якої здійснюється державна охорона, має право на тимчасову відмову в письмовій формі від особистої охорони, приймаючи на себе повну відповідальність за можливі негативні наслідки цієї дії, власноручно написав заяву про відмову від державної охорони з 24.02.2014, зміст якої довів до військовослужбовців, у тому числі ОСОБА_7 , а тому вони усвідомлювали відсутність у них правових підстав для здійснення подальшої державної охорони ОСОБА_25 та подальшого перебування поряд з ним, а також наявність обов'язку повернення до місця постійного несення служби.
ОСОБА_7 , усвідомлюючи свій обов'язок повернутися до місця постійного несення служби, нести військову службу відповідно до законів та інших нормативно-правових актів України та маючи реальну можливість це зробити, внаслідок впливу ОСОБА_25 , на ґрунті особистого мотиву, пов'язаного із особистою відданістю ОСОБА_25 , вступив у змову з військовослужбовцями Управління державної охорони України ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 та ОСОБА_11 , які керувались подібними мотивами, вирішив спільно з ними вчинити дезертирство та залишити територію України з метою ухилитися від військової служби.
Далі, з метою приховування (маскування) вчинення злочину та надання видимості законності його відсутності за місцем служби, ОСОБА_7 , за відсутності законодавчих підстав припинення контракту, усвідомлюючи порядок припинення військової служби, склав рапорт з проханням звільнити його з військової служби в УДО України, який адресував начальнику УДО України ОСОБА_26 та датував 21.02.2014. Зазначений рапорт було доставлено до Управління державної охорони України лише 25.02.2014, після чого на його підставі було видано наказ про звільнення ОСОБА_7 з військової служби.
У ніч з 23.02.2014 на 24.02.2014 військовослужбовець офіцерського складу УДО України ОСОБА_7 , за сприяння представників силових відомств Російської Федерації, перебуваючи в Гагарінському районі міста Севастополя (поблизу бухти Козачої), за допомогою наданого вказаними представниками Російської Федерації морського судна, за попередньою змовою групою осіб з військовослужбовцями УДО України ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 та ОСОБА_11 залишив територію України та без поважних причин і правових підстав, у період з 08 год 00 хв до 18 год 00 хв 24.02.2014 та пізніше (до цього часу) не повернувся до місця служби - Управління державної охорони України (вул. Богомольця, 8, м. Київ) з метою ухилитися від військової служби.
Крім цього, усвідомлюючи факт перебування країни його громадянства - України у стані збройного конфлікту з Російською Федерацією, будучи військовослужбовцем, який приймав Військову присягу на вірність народу України, маючи конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, розуміючи, що Російська Федерація є ворогом для українського народу, ОСОБА_7 , не пізніше 21 год 25 хв 23.02.2014, перебуваючи на території однієї з військових частин Чорноморського флоту Російської Федерації у Гагарінському районі міста Севастополя (поблизу бухти Козачої), діючи з мотивів не сприйняття діючої в Україні влади, підтримуючи злочинні наміри вищих посадових осіб Російської Федерації щодо порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону,створення сприятливих для РФ умов для анексії частини території України, а у подальшому - знищення української державності та повної окупації території України шляхом розв'язання повномасштабної війни, вирішив вчинити державну зраду, а саме перейти на бік ворога - Російської Федерації під час вказаного збройного конфлікту.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем офіцерського складу, в порушення Законів України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб», «Про військовий обов'язок і військову службу», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-ХІV від 24.03.1999, та іншого законодавства України, яким встановлено порядок проходження військової служби, за сприяння представників силових відомств Російської Федерації, з якими він вступив у зв'язок за невстановлених слідством обставин, перебуваючи в Гагарінському районі міста Севастополя (поблизу бухти Козачої), у ніч з 23.02.2014 на 24.02.2014 за допомогою наданого вказаними представниками Російської Федерації морського судна, за попередньою змовою групою осіб з військовослужбовцями УДО України ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 та ОСОБА_11 , спільно із колишнім Президентом України ОСОБА_25 , вчинив перехід на бік ворога - Російської Федерації у період збройного конфлікту.
Далі, прибувши до м. Ростов-на-Дону Російської Федерації ОСОБА_7 продовжив здійснювати охорону колишнього Президента України ОСОБА_25 , у той же час шукаючи шляхи для відшукання більш ефективних способів надання допомоги Російській Федерації у проведенні підривної діяльності проти України, які він пов'язував із набуттям громадянства Російської Федерації та вступу на службу до її правоохоронних або воєнізованих органів.
Усвідомлюючи факт перебування України у стані збройного конфлікту із Російською Федерацією, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів РФ, бажаючи надавати іноземній державі - Російській Федерації, допомогу в проведенні підривної діяльності проти України з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, ОСОБА_7 , за сприяння невстановлених слідством осіб - представників Російської Федерації, упродовж березня - червня 2014 року пройшов необхідну процедуру та 23.06.2014 набув громадянства Російської Федерації із документуванням паспортом громадянина Російської Федерації НОМЕР_4 № НОМЕР_1 . При цьому, у державних реєстрах Російської Федерації поряд із відомостями щодо набуття ОСОБА_7 громадянства РФ значиться і факт наявності у нього іноземного паспорта - паспорта громадянина України НОМЕР_2 . У подальшому, 18.10.2019 ОСОБА_7 отримав закордонний паспорт громадянина Російської Федерації нового покоління (з біометрією) НОМЕР_3 .
Таким чином, ОСОБА_7 , будучи громадянином України, маючи конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, усвідомлюючи, що Російська Федерація є ворогом української держави та перебуває з нею у стані збройного конфлікту, з метою надання Російській Федерації допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, набув громадянства Російської Федерації для подальшого вступу на військову службу до її правоохоронних або воєнізованих органів.
Після цього ОСОБА_7 , використовуючи свій статус громадянина Російської Федерації, продовжуючи реалізовувати злочинний намір на надання Російській Федерації допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, не пізніше 22.08.2015 вступив на військову службу до воєнізованого формування Російської Федерації - Федеральної служби охорони Російської Федерації, а саме до її структурного підрозділу - Служби охорони на Кавказі Федеральної служби охорони РФ з дислокацією у м. Сочі Краснодарського краю РФ.
Враховуючи, що із 20.02.2014 Російська Федерація перебувала з Україною у стані збройного конфлікту, а з 24.02.2022 - у стані повномасштабної війни, громадянин України ОСОБА_7 , перебуваючи на військовій службі у воєнізованому формуванні держави-агресора - Федеральній службі охорони Російської Федерації та виконуючи обов'язки військової служби, виходячи із специфіки завдань та повноважень вказаного органу, у взаємодії з іншими правоохоронними органами, спецслужбами та військовими формуваннями ворога, діяв на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Так, відповідно до ст. 13 Федерального закону від 27.05.1996 № 57-ФЗ «Про державну охорону», основними завданнями органів державної охорони є, окрім забезпечення безпеки об'єктів державної охорони тощо, також забезпечення в межах своїх повноважень організації і функціонування зв'язку для потреб органів державної влади; участь в межах своїх повноважень в боротьбі з тероризмом; участь в межах своїх повноважень в забезпеченні інформаційної безпеки Російської Федерації.
Статтею 14 вказаного Закону передбачено, що органи державної охорони зобов'язані:
- організовувати і проводити в межах своїх повноважень заходи по розвитку і удосконаленню зв'язку для потреб органів державної влади, забезпечення її надійності, інформаційної безпеки та оперативності при наданню Президенту Російської Федерації, Уряду Російської Федерації, іншим державним органам, а за необхідності органам місцевого самоврядування і організаціям;
- здійснювати в порядку, встановленому нормативними правовими актами Президента Російської Федерації, розробку, створення, експлуатацію і розвиток федеральних інформаційних систем для інформаційно-технологічного і інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності Президента Російської Федерації, Уряду Російської Федерації, інших державних органів, забезпечувати надійне функціонування цих систем та їх інформаційну безпеку, в тому числі і в військовий час і при надзвичайних ситуаціях, брати участь у формуванні державних інформаційних ресурсів, організації їх резервування та здійснення державної політики в галузі правової інформатизації Російської Федерації;
- організовувати і виконувати шифрувальні роботи;
- здійснювати в межах своїх повноважень контроль за додержанням вимог нормативних правових актів Російської Федерації, які регламентують порядок використання для потреб органів державної влади мереж зв'язку спеціального призначення, і за додержанням порядку використання радіочастотного спектру;
- здійснювати у взаємодії з органами федеральної служби безпеки заходи по протидії витоку інформації по технічним каналам.
Таким чином, органи державної охорони Російської Федерації, де проходить військову службу ОСОБА_7 , займають важливе місце у системі правоохоронних органів, органів влади і органів спеціального призначення держави-агресора, здійснюючи функції організації і функціонування урядового зв'язку, боротьби з тероризмом, організації шифрувальних робіт, контроль за діяльністю у сфері електронних комунікацій в частині використання радіочастотного спектру, протидії витоку інформації та ін. Вказані сфери є вкрай важливими для ведення Російською Федерацією підривної діяльності та агресивної війни проти України, а забезпечення їх повноцінного і нормального функціонування, що покладено на Федеральну службу охорони держави-агресора та входить до службових обов'язків військовослужбовців вказаної служби, у тому числі ОСОБА_7 , робить таку діяльність успішною та спричиняє шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
З огляду на викладене, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що Російська Федерація є ворогом для українського народу, а Федеральна служба охорони, будучи складовою державного механізму держави-агресора, у взаємодії із іншими державними, правоохоронними органами, спецслужбами та Збройними Силами РФ, у період збройного конфлікту та повномасштабної агресивної війни проти України, націлена на знищення української державності та повної окупації території України, будучи громадянином України, виконуючи обов'язки військової служби на штатній посаді вказаного органу, надавав тим самим допомогу іноземній державі, іноземній організації та їх представникаму проведенні підривної діяльності проти України.
Таким чином, діючи за вказаних обставин, громадянин України ОСОБА_7 , керуючись політичними, ідеологічними та особистими корисливими мотивами щодо продовження військової служби в органах державної влади РФ, у період з 23.02.2014 року вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України у формі переході на бік ворога в період збройного конфлікту.
10.01.2024 у межах кримінального провадження № 42013110000001029 від 25.11.2013 повідомлено про підозру ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_18 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 408 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІI від 05.04.2001).
Постановою прокурора від 10.01.2024 матеріали досудового розслідування відносно підозрюваних ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_18 виділено із кримінального провадження № 42013110000001029 в окреме провадження № 62024000000000025.
07.08.2024 у межах кримінального провадження № 42023000000001363 від 17.08.2023 повідомлено про підозру ОСОБА_22 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, та ОСОБА_23 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Постановою прокурора від 03.09.2024 матеріали досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_22 виділено із кримінального провадження № 42023000000001363 в окреме провадження № 22024000000000775.
Постановою прокурора від 03.09.2024 матеріали досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_23 виділено із кримінального провадження № 42023000000001363 в окреме провадження за № 22024000000000776.
Постановою прокурора від 07.02.2025 № 22024000000000775 та № 22024000000000776 об'єднано із матеріалами кримінального провадження № 62024000000000025.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців.
31.03.2025 у межах кримінального провадження № 62024000000000025 повідомлено про підозру ОСОБА_24 та ОСОБА_22 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
27.06.2025 у межах кримінального провадження № 62024000000000025 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України.
16.08.2025 у межах кримінального провадження № 62024000000000025 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України.
Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Житомир, громадянин України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, підозрюється у:
1. самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби (дезертирстві) за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 408 КК України (в редакції Закону України № 2341-ІІІ від 05.04.2001);
2. державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону України № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
У зв'язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_7 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 16.08.2025 у день його складення, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України направлено цього ж дня у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень, зокрема, направлено поштовим зв'язком на відому адресу проживання та опубліковано у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
З огляду на викладене, на думку сторони обвинувачення ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, передбачених ч. 2 ст. 408 та ч. 1 ст. 111 КК України, а отримані під час досудового розслідування докази дають можливість встановити сукупність обставин, які виключають будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом даного кримінального провадження, крім того, що мало місце вчинення кримінального правопорушення і причетність ОСОБА_7 до його вчинення є вірогідною та достатньою, зокрема, для здійснення відносно нього спеціального досудового розслідування.
Встановлено, що ОСОБА_7 23.06.2014 набув громадянства Російської Федерації, не перебуває на контрольованій Урядом території України, його точне місцезнаходження слідству не відоме, останній не прибуває за викликами слідчого, у зв'язку з чим останнього постановою слідчого від 11.01.2024 оголошено в державний та міжнародний розшук, здійснення якого доручено оперативному підрозділу.
Відома слідству адреса проживання (перебування) ОСОБА_7 - АДРЕСА_2 .
24.02.2022 Російська Федерація розпочала повномасштабну агресію проти України, що виключає можливість міжнародно-правової співпраці з державою-агресором та виконання її компетентними органами запитів про міжнародно-правову допомогу, у т.ч. щодо вручення повісток про виклик, повідомлень про підозру, допиту підозрюваних тощо.
В газеті «Урядовий кур'єр» та на веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістки про виклик до слідчого підозрюваного ОСОБА_7 на 10.01.2024 та 16.08.2025.
Також повістки про виклик до слідчого на 10.01.2024 та 16.08.2025 на підставі ч. 2 ст. 135 КПК України направлено за останнім відомим місцем його проживання в Україні, а також його захисникові у порядку ч. 8 ст. 135 КПК України.
Однак, в зазначені у повістках час та дату ОСОБА_7 до органу досудового розслідування не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого і особливо тяжкого злочинів та існують ризики, які дають достатні підстави вважати, що останній може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення приходить до висновку, що ОСОБА_7 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні щодо задоволення клопотання заперечував.
Вислухавши пояснення прокурора, захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Слідчим суддею встановлено, що Слідчими Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 62024000000000025 від 10.01.2024 за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 408 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 за ч. 2 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України, ОСОБА_22 за ч. 2 ст. 408, ч.ч. 1, 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, ОСОБА_23 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ОСОБА_24 за ч. 1 ст. 111 КК України.
10.01.2024 у межах кримінального провадження № 42013110000001029 від 25.11.2013 повідомлено про підозру ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_18 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 408 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІI від 05.04.2001).
Постановою прокурора від 10.01.2024 матеріали досудового розслідування відносно підозрюваних ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_18 виділено із кримінального провадження № 42013110000001029 в окреме провадження № 62024000000000025.
07.08.2024 у межах кримінального провадження № 42023000000001363 від 17.08.2023 повідомлено про підозру ОСОБА_22 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, та ОСОБА_23 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Постановою прокурора від 03.09.2024 матеріали досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_22 виділено із кримінального провадження № 42023000000001363 в окреме провадження № 22024000000000775.
Постановою прокурора від 03.09.2024 матеріали досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_23 виділено із кримінального провадження № 42023000000001363 в окреме провадження за № 22024000000000776.
Постановою прокурора від 07.02.2025 № 22024000000000775 та № 22024000000000776 об'єднано із матеріалами кримінального провадження № 62024000000000025.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців.
31.03.2025 у межах кримінального провадження № 62024000000000025 повідомлено про підозру ОСОБА_24 та ОСОБА_22 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
27.06.2025 у межах кримінального провадження № 62024000000000025 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України.
16.08.2025 у межах кримінального провадження № 62024000000000025 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_7 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України.
Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Житомир, громадянин України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, підозрюється у:
1. самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби (дезертирстві) за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 408 КК України (в редакції Закону України № 2341-ІІІ від 05.04.2001);
2. державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону України № 2341-ІІІ від 05.04.2001).
У зв'язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_7 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 16.08.2025 у день його складення, зазначене повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України направлено цього ж дня у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень, зокрема, направлено поштовим зв'язком на відому адресу проживання та опубліковано у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджуються наявними в матеріалах досудового розслідування доказами, зокрема:
- показаннями свідків - військовослужбовців УДО України ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , які показали, що приблизно у обідню пору 23.02.2014 вони разом із ОСОБА_25 , його супутницею - ОСОБА_31 , сином ОСОБА_32 та іншими військовослужбовцями УДО України прилетіли до АР Крим. У цей же день, у вечірній час вони приїхали до якоїсь військової частини Збройних Сил РФ в районі АДРЕСА_2 , де ОСОБА_25 повідомив присутнім військовослужбовцям УДО України, що він прийняв рішення залишити територію України і хто бажає, то може їхати з ним і працювати з ним далі. Також ОСОБА_25 повідомив, що відмовляється від державної охорони, про що написав відповідну заяву. Після цього більшість військовослужбовців прийняли рішення їхати разом із ОСОБА_25 та у подальшому виїхали з ним;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.03.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_27 впізнав за фотознімками окремих військовослужбовців Управління державної охорони України, зокрема, ОСОБА_19 та ОСОБА_13 , які в ніч з 23.02.2014 на 24.02.2014 у співучасті з ОСОБА_7 та іншими військовослужбовцями УДО України вчинили дезертирство;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.03.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_33 впізнав за фотознімками військовослужбовця Управління державної охорони України, а саме ОСОБА_19 , який в ніч з 23.02.2014 на 24.02.2014 у співучасті з ОСОБА_7 та іншими військовослужбовцями УДО України вчинили дезертирство;
- показаннями свідків - головного інспектора з особливих доручень Інспекції УДО України ОСОБА_34 , колишніх директорів Департаменту роботи з особовим складом УДО України ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , які показали, що військовослужбовці УДО, які вибули до Російської Федерації разом із ОСОБА_25 , всупереч вимогам п. 7.1 Інструкції про порядок застосування Положення про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями Управління державної охорони України, особисто до кадрового підрозділу УДО не з'явилися, а лише передали написані ними рапорти про звільнення, при цьому в частині з них не було вказано законних підстав для звільнення, а в частині зазначені незаконні підстави - «за власним бажанням», «у зв'язку з небажанням служити», тобто підстави, які не передбачені ні законодавством, ні контрактом. Окрім цього, вказані військовослужбовці не проходили військово-лікарської комісії, що є обов'язковим при звільненні, а також були виявлені й інші порушення, допущені при звільненні даних військовослужбовців. Таким чином, за такої ситуації ніхто звільняти вказаних військовослужбовців не мав права, а вони, відповідно, не мали права залишати місце служби та виїздити за межі України. В діях цих військовослужбовців, які полягали в незаконному залишенні місця проходження військової служби та вибутті за межі України, вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 408 КК України (дезертирство);
- показаннями співучасника ОСОБА_7 - ОСОБА_24 , наданими ним в якості свідка Оболонському районному суду м. Києва під час розгляду справи за обвинувальним актом відносно ОСОБА_25 у режимі конференції з м. Севастополя. Так, ОСОБА_24 повідомив, що 21.02.2014 він у зв'язку із здійсненням охорони ОСОБА_25 вибув у відрядження до міст Харкова, Донецька та АРК. У подальшому у зв'язку із політичною ситуацією в Україні та не будучи згідним із незаконною, на його думку, зміною влади, він виїхав разом із ОСОБА_25 на територію Російської Федерації до м. Ростов-на-Дону;
- показаннями співучасника ОСОБА_7 - ОСОБА_14 , наданими ним в якості свідка Оболонському районному суду м. Києва під час розгляду справи за обвинувальним актом відносно ОСОБА_25 у режимі конференції з м. Севастополя. ОСОБА_14 , зокрема, пояснив, що 21.02.2014 він у зв'язку із здійсненням охорони ОСОБА_25 вибув у відрядження до міст Харкова, Донецька та АРК. Охорону ОСОБА_25 він здійснював до 23.02.2014, після чого перебував поряд із ним у м. Ростов-на-Дону Російської Федерації в якості помічника. Виїхав він разом із ОСОБА_25 з політичних переконань, а працював у нього в подальшому помічником на безоплатній основі. На запитання стосовно способу залишення ним, ОСОБА_25 та іншими військовослужбовцями УДО України території України ОСОБА_14 відповідати відмовився, посилаючись на ст. 63 Конституції України;
- показаннями співучасника ОСОБА_7 - ОСОБА_22 , наданими ним в якості свідка Оболонському районному суду м. Києва під час розгляду справи за обвинувальним актом відносно ОСОБА_25 у режимі конференції з м. Севастополя. ОСОБА_22 показав, що 21.02.2014 він у зв'язку із здійсненням охорони ОСОБА_25 вибув у відрядження до міст Харкова, Донецька та АРК. У подальшому вони прибули в м. Севастополь, а саме - в бухту Козача, де розміщалася бригада морської піхоти Чорноморського флоту РФ. Там ОСОБА_25 показав військовослужбовцям УДО заяву про відмову від державної охорони та запропонував їм їхати разом із ним. Ряд військовослужбовців погодилися на пропозицію ОСОБА_25 та в ніч на 24 лютого 2014 року морським шляхом вибули на територію Російської Федерації, фактично продовживши здійснювати охорону ОСОБА_25 ;
- показаннями співучасника ОСОБА_7 - ОСОБА_15 , наданими ним в якості свідка Оболонському районному суду м. Києва під час розгляду справи за обвинувальним актом відносно ОСОБА_25 у режимі конференції з Автономної Республіки Крим. ОСОБА_15 повідомив, 21.02.2014 ОСОБА_24 поставив йому задачу вжити заходів до підготовки поїздки ОСОБА_25 до міст Харкова, Донецька та АРК. У подальшому, на території АРК ОСОБА_25 повідомив, що він написав заяву про відмову від державної охорони та запропонував військовослужбовцям УДО України виїхати разом із ним. Ряд військовослужбовців погодилися на пропозицію ОСОБА_25 та разом із ним 24.02.2014, після опівночі, із м. Севастополя морським шляхом вибули до м. Ростов-на-Дону Російської Федерації. У подальшому, до червня 2014 року він перебував поряд із ОСОБА_25 в якості його помічника. Також приблизно до червня 2014 року з ОСОБА_25 перебували ОСОБА_24 та ОСОБА_14 , після чого припинили спілкування з ним;
- наказом УДО України № 25-ос від 23.02.2014, відповідно до якого військовослужбовців УДО України ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_18 звільнено з військової служби у зв'язку із скороченням штатів та проведенням організаційних заходів;
- наказом УДО України № 1153 від 28.12.2023, відповідно до якого наказ УДО України № 25-ос від 23.02.2014 вважати таким, що виданий 25.02.2014, а військовослужбовців, зазначених в п. 4 вищезгаданого наказу ( ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_18 ) вважати звільненими з військової служби та виключеними зі списків особового складу 25.02.2014;
- рапортом ОСОБА_7 про звільнення з військової служби, датованим 21.02.2014, у якому підставу для звільнення з військової служби не зазначено;
- висновком експертів за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів від 18.06.2025, відповідно до якого підпис та рукописний текст у рапорті ОСОБА_7 про звільнення з військової служби від 21.02.2014 виконаний ОСОБА_7 ;
- оглядом відомостей оператора мобільного зв'язку щодо телефонних з'єднань співучасника ОСОБА_7 - ОСОБА_24 , відповідно до якого останнє з'єднання зафіксовано 23.02.2014 о 23 год 29 хв базовою станцією за адресою м. Севастополь, бухта Козача, 1б, ПС № 16;
- оглядом відомостей оператора мобільного зв'язку щодо телефонних з'єднань співучасника ОСОБА_7 - ОСОБА_14 , відповідно до якого останнє з'єднання зафіксовано 23.02.2014 о 23 год 25 хв базовою станцією за адресою м. Севастополь, бухта Козача, 1б, ПС № 16;
- висновком службового розслідування, затвердженим 26.09.2014 в.о. начальника УДО України ОСОБА_37 , відповідно до якого звільнення військовослужбовців ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_18 відбулося з численними порушеннями Інструкції про порядок застосування Положення про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями Управління державної охорони України, затвердженої наказом начальника УДО України № 399 від 30.08.2011, за відсутності вказаних військовослужбовців за місцем несення служби, звільнені військовослужбовці, у тому числі ОСОБА_15 , до кадрового підрозділу не з'явилися, бесіди з ними не проводилися, військово-лікарську комісію не проходили, крім цього у рапортах не вказано законних підстав для звільнення, а у деяких зазначені незаконні та непередбачені законодавством підстави - «за власним бажанням», «в зв'язку з небажанням служити». Цим же висновком комісією запропоновано кадровому підрозділу УДО України підготувати проект наказу про скасування окремих пунктів наказу № 25-ос від 23.02.2014 в частині звільнення з військової служби вищевказаних військовослужбовців;
- доповідною запискою заступника директора Департаменту - начальника СВБ ДОЗО КРЗ УДО України ОСОБА_38 від 19.12.2023 на ім'я начальника Управління державної охорони України, відповідно до якої наказ № 25-ос від 23.02.2014 про звільнення військовослужбовців УДО України, у тому числі ОСОБА_15 був виданий за відсутності рапортів на звільнення і запропоновано внести зміни до вказаного наказу, змінивши дату його підписання, вказавши дату «25.02.2014», а також поінформувати ДБР про ймовірну наявність у діях військовослужбовців, вказаних у п. 4 наказу № 25-ос ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 408 КК України;
- рапортом т.в.п. директора Департаменту роботи з особовим складом УДО України ОСОБА_39 від 31.07.2014, відповідно до якого на момент звільнення вищевказані військовослужбовці знаходились поза межами України - перебували на території Російської Федерації разом із колишнім Президентом України ОСОБА_25 ;
- висновком експертів за результатами проведення судової військової експертизи № 2909/24-83 від 30.07.2024, відповідно до якого військовослужбовці УДО України, у тому числі ОСОБА_7 , не мали законних підстав для виїзду за межі України в ніч з 23 на 24 лютого 2014 року;
- рапортом заступника начальника УДО України - директора Департаменту охорони в Автономній Республіці Крим ОСОБА_40 від 24.02.2014, відповідно до якого 23.02.2024 о 23.50 отримано інформацію про відміну охоронних заходів у зв'язку з відмовою ОСОБА_25 від державної охорони;
- заявою ОСОБА_25 від 24.02.2014 про відмову від державної охорони, а також висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1390-1392/17-32 від 27.01.2017, яким підтверджується факт написання цієї заяви особисто ОСОБА_25 ;
- відомостями оперативних підрозділів щодо встановлення фактів переховування ОСОБА_7 на території Російської Федерації та проходження ним служби в органах Федеральної служби охорони Російської Федерації, зокрема: рапортом співробітника Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 25.01.2025, відомостями Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України від 26.01.2024, Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 21.04.2025, ГУСБУ України у м. Києві та Київській області, УСБУ України в Житомирській, Волинській, Рівненській, Запорізькій, Львівській, Харківській, Кіровоградській, Тернопільській областях, відповідно до яких ОСОБА_7 є військовослужбовцем Федеральної служби охорони Російської Федерації та зареєстрований за місцем дислокації вказаного військового формування - АДРЕСА_2 ;
- інформацією Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 16.11.2023, відповідно до якої ОСОБА_7 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 у підрозділі Федеральної служби охорони та є співробітником вказаного органу;
- відомостями з державних реєстрів Російської Федерації, відповідно до яких ОСОБА_7 23.06.2014 набув громадянства Російської Федерації із документуванням паспортом громадянина Російської Федерації НОМЕР_4 № НОМЕР_1 , а 22.08.2015 зареєстрував місце свого постійного проживання за місцем дислокації структурного підрозділу Федеральної служби охорони Російської Федерації - Федеральної служби охорони на Кавказі, за адресою РФ, Краснодарський край, м. Сочі, Хостинський район, вул. Фурманова, 10. При цьому, у державних реєстрах Російської Федерації поряд із відомостями щодо набуття ОСОБА_7 громадянства РФ значиться і факт наявності у нього іноземного паспорта - паспорта громадянина України НОМЕР_2 ;
- протоколом огляду постанови Уряду Російської Федерації № 713 від 07.07.1995, статтею 23 якої встановлено наступне: «Військовослужбовці, які вступили на військову службу за контрактом, а також офіцери, які проходять військову службу за призовом, та члени їх сімей до отримання житлових приміщень реєструються органами реєстраційного обліку за місцем дислокації військових частин в установленому порядку».
- іншими доказами та матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, зібраними під час досудового розслідування.
Встановлено, що ОСОБА_7 23.06.2014 набув громадянства Російської Федерації, не перебуває на контрольованій Урядом території України, його точне місцезнаходження слідству не відоме, останній не прибуває за викликами слідчого, у зв'язку з чим останнього постановою слідчого від 11.01.2024 оголошено в державний та міжнародний розшук, здійснення якого доручено оперативному підрозділу.
Відома слідству адреса проживання (перебування) ОСОБА_7 - АДРЕСА_2 .
24.02.2022 Російська Федерація розпочала повномасштабну агресію проти України, що виключає можливість міжнародно-правової співпраці з державою-агресором та виконання її компетентними органами запитів про міжнародно-правову допомогу, у т.ч. щодо вручення повісток про виклик, повідомлень про підозру, допиту підозрюваних тощо.
В газеті «Урядовий кур'єр» та на веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістки про виклик до слідчого підозрюваного ОСОБА_7 на 10.01.2024 та 16.08.2025.
Також повістки про виклик до слідчого на 10.01.2024 та 16.08.2025 на підставі ч. 2 ст. 135 КПК України направлено за останнім відомим місцем його проживання в Україні, а також його захисникові у порядку ч. 8 ст. 135 КПК України.
Однак, в зазначені у повістках час та дату ОСОБА_7 до органу досудового розслідування не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Відповідно до ст. 281 КПК України, розшук підозрюваного оголошується слідчим або прокурором у конкретному кримінальному провадженні, про що ними виноситься відповідна постанова. Лише така постанова осіб - слідчого або прокурора, є підставою для здійснення іншими уповноваженими особами за дорученням (запитом) слідчого або прокурора дій, направлених на розшук підозрюваного, у тому числі за межами України (міжнародний розшук).
У свою чергу органом досудового розслідування згідно зі ст. 278, ч. 1, 3, 7 ст. 135 КПК України, вжито всіх необхідних заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру шляхом направлення за останнім відомим місцем його проживання, вручення його захисникові, а також публікації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У зв'язку з наведеним, враховуючи положення ст. 42 КПК України, відповідно до якої підозрюваним є особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_7 в належний спосіб повідомлено про підозру та останній набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Як визначено у ч. 1 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість вирішення питання про обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу слідчий суддя враховує не тільки положення, передбачені в КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві України, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
Таким чином, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Так, слідчий суддя вважає, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України, що є тяжким та особливо тяжким злочином. Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як визначено у ст. 178 КПК України, при вирішення питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якої підозрюється особа.
Так, слідчий суддя вважає доведеним наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) виходячи з наступного: Санкція ч. 1 ст. 111 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років (особливо тяжкий злочин), що вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування. При цьому ОСОБА_7 , будучи обізнаним в здійсненні йому повідомлення про підозру у цьому кримінальному провадженні, умисно переховується від слідства та суду за межами території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Встановлено, що у ніч з 23.02.2014 на 24.02.2014 ОСОБА_7 поза пунктами пропуску залишив територію України, морським шляхом вибув до Російської Федерації і до теперішнього часу на територію України не повертався. Про переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органу досудового розслідування свідчать такі обставини:
- на контрольованій Урядом України території він відсутній;
- підозрюваний жодної активної діяльності на території України не здійснює, офіційно державний кордон не перетинав;
- перебуває на території Російської Федерації.
Крім того, факт переховування від органу досудового розслідування підтверджується тим, що підозрюваний на жоден із викликів органу досудового розслідування не з'явився, про причини неявки не повідомив. Інші підозрювані у цьому кримінальному провадженні аналогічно переховуються від досудового розслідування і можуть сприяти ОСОБА_7 в ухиленні від кримінальної відповідальності.
Також, ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України). Так, ОСОБА_7 тривалий час проходив військову службу в Управлінні державної охорони України, а основними свідками вчинення ОСОБА_7 інкримінованих злочинів є його колишні колеги по службі - військовослужбовці УДО України, серед яких є і ті, які на даний час перебувають в Україні. Характер та обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характеризують його як особу із зв'язками в правоохоронних органах, здатну до протидії досудовому розслідуванню шляхом впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, інших учасників кримінального провадження, в тому числі яких не допитано щодо обставин вчинення ним злочинів, а також як особу, здатну до фальсифікації доказів причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення. У зв'язку з цим ОСОБА_7 з метою перешкоджання кримінальному провадженню може здійснювати спроби щодо погодження неповних і недостовірних показань із свідками, в тому числі з військовослужбовцями УДО України, а також може спробувати знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, у т.ч. в електронному вигляді через мережу Інтернет, які мають істотне доказове значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК України, враховує тяжкість покарань, інкримінованих підозрюваному, та те, щовстановлено достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та оголошений у міжнародний розшук, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 , його вік та стан здоров'я, та вважає наявними підстави для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання його подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації його дій, слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 532, 534 Кримінального процесуального кодексу України, -
Клопотання слідчого у кримінальному провадженні - заступник керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у криміна льних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 КК України, в рамках кримінального провадження № 62024000000000025 від 10.01.2024 , - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше як через 48 годин з часу доставки до місця кримінального провадження забезпечити його доставку до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва для вирішення питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1