10.09.2025 Справа № 756/2563/25
Унікальний №756/2563/25
Провадження №2/756/2780/25
10 вересня 2025 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
головуючого судді Диби О.В.,
за участю секретаря Загороднюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення коштів, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення коштів, в обґрунтування якого вказував, що постановою Київського апеляційного суду від 22.01.2025 скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30.07.2024 та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судового збору.
Як зазначає позивач, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції установив, що банк не мав права нараховувати проценти за визначеними ним ставками, ані зараховувати сплачені позивачем грошові кошти в рахунок їх погашення, тому висновки суду першої інстанції є помилковими.
На думку позивача, за період з 01.08.2019 по 01.07.2023 банком було неправомірно нараховано та зараховано отримані від позивача грошові кошти на загальну суму 66109,34 грн, які позивач просить стягнути з відповідача як безпідставно набуте майно, в розумінні ст.1212 ЦК України.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, в матеріалах справи міститься відзив банку з посиланням на те, що позивач був обізнаний з усіма умовами укладеного правочину, тривалий час їх виконував та не мав жодних претензій до їх змісту. Позивач неодноразово визнавав факт наявності заборгованості, зобов'язувався її погасити, звертався із заявою щодо реструктуризації заборгованості. Крім того, вказував, що всі дії щодо укладення кредитного договору та видачі грошових коштів вчинені банком у відповідності до умов кредитного договору та вимог чинного законодавства. Додатково зазначив, що позивач звернувся до суду із позовом з посиланням на положення ст.1212 ЦК України, при цьому вказана норма може бути застосована тільки у випадку якщо правова підстава набуття (збереження) в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, водночас договірний характер відносин виключає можливість застосування положень ст. 1212 ЦК України.
Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Постановою Київського апеляційного суду від 22.01.2025 скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30.07.2024 та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судового збору.
Ухвалюючи таке рішення, судом було встановлено, що 03.05.2019 за умовами проекту «monobank» між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання банківських послуг, у зв'язку з чим відповідачем підписано Анкету-заяву, чим підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку щодо Умов, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг. Вказаний договір укладений у письмовому вигляді шляхом підписання сторонами анкети-заяви. Водночас, анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору. В ній відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визначення розміру процентів за користування кредитом, неустойки та інших істотних умов.
Витягом з Умов і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені тарифи користування кредитною карткою «Monobank», в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких, зокрема, визначено дію договору, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву.
З наданого АТ «Універсал Банк» розрахунку вбачається, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором визначено з урахуванням відсотків, розмір та порядок нарахування яких сторонами при укладенні договору погоджені не були.
Загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) станом на 10.09.2023 становить 79912,33 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту). Протягом всього строку користування грошима банк нараховував відсотки. Несплачена сума відсотків зарахована до загальної заборгованості за кредитом, позивачем окремо не визначена сума несплачених відповідачем відсотків за користування кредитом та сума наданого кредиту. Фактично заявлена банком сума заборгованості не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком здійснювалось автоматичне списання відсотків за прострочення за кредитом за рахунок кредитних коштів, що теж враховано ним як заборгованість за тілом кредиту, однак фактично такою не є.
Таким чином, до суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів позивач неправомірно нарахував ще й відсотки, хоча докази про погодження з відповідачем на вчинення вказаних дій позивач суду не надав і матеріали справи цього не містять. Вказані відсотки та заборгованість за порушення грошового зобов'язання банк самовільно нарахував відповідачу, що відображено у розрахунку заборгованості, додавши їх до суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, внаслідок чого неправомірно збільшив тіло кредиту.
З урахуванням наведеного, судом апеляційної інстанції зроблено висновок про недоведеність позовних вимог у зв'язку із ненаданням відповідних доказів, що і слугувало підставою для скасування рішення суду першої інстанції та винесення постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Позивач звертаючись до суду із позовом вказував, що оскільки за період з 01.08.2019 по 01.07.2023 банком було неправомірно нараховано та зараховано отримані від позивача грошові кошти на загальну суму 66109,34 грн, що підтверджується випискою про рух коштів від 23.01.2025 (а.с.16-30,т.І), зазначена сума підлягає стягненню з відповідача як безпідставно набута у відповідності до положень ст.1212 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно вимог чинного законодавства, чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, можливість застосовувати ст. 1212 ЦК виникає тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 18.06.2021 у справі 927/491/19.
Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №184/2049/16.
Разом з тим, згідно положень ч.3 ст. 12 ЦПК України та ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом, постановою Київського апеляційного суду від 22.01.2025 скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30.07.2024 з посиланням на те, що банком не доведено належними та допустимими доказами обставини надання кредиту, підстави нарахування відсотків за користування кредитом у визначених ним розмірах та їх включення до суми загальної заборгованості.
Сам факт відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за кредитним договором з посиланням на не доведення обставин, на які посилався банк як на підставу задоволення своїх позовних вимог, не свідчить про відсутність між позивачем та відповідачем договірних зобов'язань, дана обставина виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України, що свідчить про безпідставність вимог позивача.
Суд також акцентує увагу на тому, що кредитний договір, який був укладений між позивачем та відповідачем у встановленому законом порядку визнаний недійсним не був, та матеріали справи свідчать про те, що позивач свідомо та тривалий час, виконував його умови.
Інших доказів, які б спростували висновки суду, позивачем не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) про стягнення коштів- залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Повний текст рішення складно 10.09.2025.
Суддя: Олексій ДИБА