Справа №:755/16678/25
Провадження №: 2-о/755/610/25
про відмову у відкритті провадження
"15" вересня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали заяви окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ритуальна служба «Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), про встановлення факту, що має юридичне значення,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ритуальна служба «Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), про встановлення факту, що має юридичне значення.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Вивчивши зміст поданої заяви з доданими до неї документами, суд приходить до таких висновків.
У поданій заяві заявник просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 має виключне право розпорядження родинним місцем поховання № НОМЕР_3, ряд № НОМЕР_1 на ділянці № НОМЕР_2 на території Спеціалізованого комунального підприємства «Спецкомбінат ПКПО» м. Київ «Міське кладовище» (Берківці) Київської міської державної адміністрації.
На обґрунтування заяви зазначив, що на місці № НОМЕР_3 , ряд № НОМЕР_1 на ділянці № НОМЕР_2 на території Спеціалізованого комунального підприємства «Спецкомбінат ПКПО» м. Київ «Міське кладовище» (Берківці) Київської міської державної адміністрації, здійснено поховання ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . В свою чергу ОСОБА_2 є бабусею заявника, а ОСОБА_3 - його сином. Таким чином, вказане місце поховання - є родинним місцем поховання, у зв'язку із чим, заявник набуває прав та обов'язків користувача місця родинного поховання. Водночас, Ритуальна служба СКП «Спецкомбінат ПКПО» не визнає ОСОБА_1 користувачем родинного місця поховання, у зв'язку із наявністю запису про поховання ОСОБА_2 іншою особою, а свідоцтво про поховання ОСОБА_3 є недійсним, у зв'язку із відсутністю реквізитів документу. Вказані обставини унеможливили видачу свідоцтв про поховання вказаних осіб за запитом заявника.
У зв'язку із неможливістю видачі свідоцтва про поховання ОСОБА_2 заявник не може реалізувати свої права, як користувач місцем родинного поховання.
За змістом частини першої статті 15 ЦК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За змістом частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Такий правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.
Юридичний факт, по своїй суті, це передумова правовідносин, встановлення якого може бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження лише за умови, що він має юридичний характер, тобто відповідно до закону викликає юридичні наслідки такі як - виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій, в іншому ж випадку, тобто у разі наявності в заяві будь-яких вказівок на породження спору, такі заяви розглядаються в порядку позовного провадження.
Згідно із пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року
№ 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Спір про право пов'язаний виключно з порушенням або оспорюванням суб'єктивного права, тобто коли відсутнє порушення права, то не може бути також і спору про право цивільне. Звернення особи за судовим захистом у такому випадку зумовлюється неможливістю здійснити своє право через неможливість його довести відповідному органу (РАГСу, нотаріусу та ін.) або громадянам та на підставі її впевненості в існуванні права. Характерним для справ окремого провадження є положення, коли звернення особи до суду зумовлюється неможливістю здійснити своє право через недоведеність певної юридичної обставини, з існуванням якої закон надає особі відповідні права. Якщо у справі беруть участь заінтересовані особи, які позитивно ставляться до встановлення даного факту у суді, спір про право не може виникнути.
Суд враховує, що в якості заінтересованої особи до складу учасників справи залучено - Ритуальну службу «Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).
Водночас, з листа Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» від 22 липня 2025 року
№ 1117 встановлено, що Ритуальна служба СКП «Спецкомбінат ПКПО» вважає, що користувачем місця поховання (місця родинного поховання) є особа, що здійснила перше поховання на відведеному місці та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, про що зроблено запис у книзі реєстрації поховань та перепоховань померлих громадян Міського кладовища, а саме поховання ОСОБА_2 здійснив ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), тому правові підстави для видачі свідоцтва про поховання Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» відсутні.
Тобто, заінтересована особа Ритуальна служба СКП «Спецкомбінат ПКПО» заперечує факт належності ОСОБА_1 місця родинного поховання - № НОМЕР_3 , ряд № НОМЕР_1 на ділянці № НОМЕР_2 на території Спеціалізованого комунального підприємства «Спецкомбінат ПКПО» м. Київ «Міське кладовище» (Берківці) Київської міської державної адміністрації, у зв'язку з тим, що перше поховання на вказаному місці здійснено іншою особою - ОСОБА_4 . Поряд з цим, свідоцтво про поховання
ОСОБА_2 у заявника відсутнє, звернення до Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО» викликано саме необхідністю отримання такого свідоцтва, про обставини його втрати ОСОБА_1 не зазначає, а також про відсутність у ОСОБА_2 інших родичів, осіб, з якими вона спільно проживала, та які б могли здійснити її поховання.
Водночас, суд також враховує, що ОСОБА_4 не залучено до складу учасників справи, відомостей про вказану особу не зазначено, про неможливість такої інформації заявник також не зазначає, доказів на підтвердження таких обставин також не надає.
Крім того, Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. Надання у справі повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» пунктом 3 статті 6 Конвенції.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право. З метою захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1 має право звернутись до місцевого загального суду з відповідною заявою в порядку позовного провадження, що дає правові підстави відмовити у відкритті провадження у даній справі на підставі частини четвертої статті
315 Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», статтями 15, 1217, 1268 ЦК України, статтями 260, 293, 315, 353, 354 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ритуальна служба «Спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), про встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз'яснити заявнику, що із вказаними вимогами, слід звернутися до суду в порядку позовного провадження.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя О.О. Хромова