Справа №:755/15928/25
Провадження №: 1-кп/755/1577/25
"09" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника- адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42024112360000092, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування 07 листопада 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Київ, громадянина України, солдата, номер обслуги 2 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
установив:
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 42024112360000092, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування 07 листопада 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В межах кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін якого спливає 18.09.2025 року.
Вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Прокурором в судовому засіданні було подано письмове клопотання щодо продовження обвинуваченому, застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що на даний час встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суд з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки усвідомлює тяжкість можливого покарання, яке передбачає позбавлення волі на строк до десяти років; обвинувачений може незаконно впливати на свідків шляхом підкупу примусу, погроз, з метою зміни або відмови їх від дачі показів; перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема шляхом неявки до суду з метою затягування судового розгляду; чинити інше кримінальне правопорушення та продовжити свою злочинну діяльність, враховуючи те, що він майже рік вчиняв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України. Застосування альтернативних запобіжних заходів не зможуть забезпечити виконання обвинувачених процесуальних обов'язків. Крім того, згідно ч. 7 ст. 176 КПК України обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті, а саме, тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні внесене клопотання підтримав, наполягав на його задоволенні, з підстав, викладених в них.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання, тримання під вартою погіршує становище обвинуваченого, який бажає продовжити службу. Крім того, тяжкість покарання не є підставою для наявності ризиків.
У судовому засіданні обвинувачений підтримав позицію захисника.
З'ясувавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 178, 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; оцінити, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу обвинуваченого.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень Глави 18 КПК, яка визначає порядок вирішення наведеного вище питання, під час вирішення зазначеного вище питання на стадії досудового розслідування встановленню підлягає низка чинників: чи є підозра обґрунтованою; чи є достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
В той же час, Главою 28 КПК визначено, що судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена вина особи поза розумним сумнівом.
Таким чином, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого тримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.
Так, в ході обговорення питання доцільності продовження строків дії застосовуваного до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановлено наступні відомості.
Обвинувачений ОСОБА_5 є раніше не судимим, непрацевлаштований, не має стійких соціальних зв'язків, має зареєстроване місце проживання в м. Києві.
Вирішуючи питання запобіжного заходу щодо обвинуваченого, враховуючи заперечення сторони захисту, судом враховується міра покарання, яка може бути призначена обвинуваченому у разі доведення його винуватості, оскільки він обвинувачуються у тяжкому кримінальному правопорушенні та усвідомлення обвинуваченим цієї обставини переконливо дає підстави дійти висновку про існування ризику переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності у разі доведення вини.
Оцінюючи ризики, що наявні у кримінальному провадженні, суд виходить з наступного.
Оцінюючи наявні у кримінальному провадженні ризики, що можуть настати у випадку обвинуваченого ОСОБА_5 , суд доходить висновку, що має місце ризик переховування від суду, з огляду на покарання, яке може бути призначено останньому у разі доведення його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років. Крім того, судом враховується, що обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків, непрацевлаштований, не має стабільних та офіційних доходів, що може спонукати його до вчинення іншого кримінального правопорушення.
Обґрунтування захисника судом не приймаються до уваги, оскільки вони не підтверджені належними доказами.
Таким чином, встановлені судом у кримінальному провадженні ризики є наявними, обґрунтованими та такими, що можуть справдитись з великим ступенем вірогідності.
Крім цього, суд звертає увагу на положення ч. 8 ст. 176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, статтею 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, таким запобіжним заходом є тримання під вартою.
Відтак, суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченому процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 174, 183, 194-196, 291, 309, 315, 376 КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою з утриманням на гаупвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 60 днів, тобто до 07 листопада 2025 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику гаупвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя ОСОБА_1