Справа № 564/1617/25
11 вересня 2025 року м. Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя Цвіркун О.С.
з участю секретаря Зберун К.Ф.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначає, що є власницею будинку, що за адресою АДРЕСА_1 . Вказує, що відповідач був одружений з її дочкою, однак шлюб 16.11.2023 було розірвано, та після розірвання шлюбу відповідач у будинку за адресою АДРЕСА_1 не проживає уже понад один рік.
Зазначає, що реєстрація відповідача в будинку створює перешкоди в користуванні житловою площею, а саме: плату за комунальні послуги з урахуванням реєстрації відповідача проводить позивач, повноцінно скористатися субсидією по оплаті комунальних послуг не може та інше.
Позивачка та її представник в підготовче судове засідання не з'явилися, останній звернувся до суду із заявою про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач та його представник в підготовче судове засідання не з'явилися, останній звернувся до суду із заявою про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнає.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 (згідно рішення Костопільської міської ради Рівненської області “Про перенайменування вулиць та провулків в населених пунктах Костопільської територіальної громади» №1218 від 13.06.2023 АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 22.01.2015 по справі №564/2651/14-ц (а.с.8-10).
Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою Яполотського старостинського округу №9 Костопільської міської ради №138/01-1-11 від 04.04.2025 (а.с.14).
Судом встановлено, що між відповідачем та донькою позивачки, ОСОБА_3 , був зареєстрований шлюб 29 липня 2011 року в відділі державної реєстрації актів цивільного стану Костопільського районного управління юстиції у Рівненській області, актовий запис №132, який рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 16.11.2023 по справі №564/2174/23 був розірваний (а.с.13).
Встановлено, що реєстрація відповідача в будинку, що за адресою АДРЕСА_1 створює позивачу перешкоди в користуванні житловою площею, а саме: плату за комунальні послуги з урахуванням реєстрації відповідача проводить позивач, повноцінно скористатися субсидією по оплаті комунальних послуг не може та інше.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Положеннями частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Приписами статті 379 Цивільного кодексу України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом встановлено, що з моменту розірвання шлюбу між відповідачем та донькою позивача, відповідач, вже понад 1 рік та 4 місяці не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Яполотського старостинського округу №9 Костопільської міської ради №137/01-1-11 від 04.04.2025 (а.с.15).
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст.405 ЦК України при відсутності члена сім'ї власника житла без поважних причин понад один рік, він втрачає право на користування цим житлом та у відповідності до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.
Оцінивши вищенаведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що відповідач, будучи зареєстрованим у належному позивачу будинку, перешкоджає в здійсненні намірів позивача, зокрема оформлені субсидії.
Враховуючи, що дослідженні в судовому засіданні докази та їх належна оцінка свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 будучи зареєстрованим у будинку за адресою АДРЕСА_1 , однак фактично там понад один рік не проживає, а також, що відповідач позовні вимоги визнав, то суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягає до задоволення в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.72 ЖК України, ст. ст. 319, 405 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 15.09.2025.
СуддяО. С. Цвіркун