провадження № 3/294/2312/25
справа № 294/1061/25
16 вересня 2025 року м. Чуднів
Суддя Чуднівського районного суду Житомирської області Білера І.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з ВП № 2 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст.130, ч.5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
16.06.2025 о 01 год 35 хв водій ОСОБА_1 по вул. Героїв Майдану, 153, керував автомобілем марки «ВАЗ 21114», днз НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер - алкотест 6810. Результат 0,58 проміле, що зафіксовано на портативний відеореєстратор поліцейського 857726. Від подальшого керування транспортним засобом водій відсторонений, чим порушив вимоги п. 2.9.а. ПДР - повторне протягом року вчинення будь - якого з порушень, передбачених ч. 1 цієї статті.
Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, про що складено протокол серії ЕПР1 №363043 від 16.06.2025.
Крім того, 13.04.2025 о 01 год 20 хв водій ОСОБА_1 в с. Вільшанка по вул. Павла Шпити, 78, керував автомобілем марки «ВАЗ 2114», днз. НОМЕР_1 повторно протягом року, не маючи права керувати, чим порушив п. 2.1.а. ПДР.
Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 5 ст. 126 КУпАП, про що складено протокол серії ЕПР1 №299000 від 13.04.2025.
Постановою суду від 17.07.2025 справи про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 та ч.5 ст.126 КУпАП об'єднано в одне провадження, якому присвоєно єдиний унікальний номер справи №294/1061/25.
В судове засідання, призначене на 16.09.2025, ОСОБА_1 не з'явився. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення повістки на адресу зазначену у протоколі. Про причини своєї неявки суду не повідомив.
Разом з тим, суд наголошує, що інформація про розгляд справи про адміністративне правопорушення, у тому числі про дату, час і місце її судового розгляду, була розміщена на офіційному веб-сайті «Судова влада України», доступ до якого є відкритим для необмеженого кола осіб.
Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, а тому суд розцінює причину неявки ОСОБА_1 в судове засідання як неповажну.
Згідно практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»). Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).
Неявка належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання ОСОБА_1 в даному випадку не перешкоджає суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки на підставі ст.129 Конституції України, суд, здійснює правосуддя в розумні строки.
Судом береться до уваги, що інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення відносяться до правопорушень, які за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та, відповідно, несе підвищену небезпеку як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху.
Таким чином, зважаючи на пріоритет публічного інтересу над приватним, який закріплено у практиці Європейського суду з прав людини як один з принципів судочинства, а також враховуючи завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими, зокрема, є охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 2 ст.130 КУпАП не є обов'язковою, тому суд вважає можливим розглянути справи у відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, оцінивши їх в сукупності з іншими доказами, суд приходить до такого висновку.
Щодо епізоду за ч. 2 ст. 130 КУпАП
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
До матеріалів справи про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, долучено наступні фактичні дані, досліджені в судовому засіданні: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №363043 від 16.06.2025; роздруківку тесту на алкоголь від 16.06.2025, відповідно до якої результат тесту показав 0,58 проміле, про що ОСОБА_1 поставив свій підпис; розписку про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП в якій ОСОБА_1 розписався; розписку про інформування ОСОБА_1 який підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого результат огляду - позитивно 0,58 проміле, з результатом якого водій згоден про що розписався; відеофайл, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено у темну пору доби. На вимогу працівника поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки водій погодився, результат - 0,58 проміле.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення повторно протягом року.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9.а Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а у складеному щодо нього протоколі серії ЕПР1 №363043 від 16.06.2025 викладено суть зазначеного адміністративного правопорушення.
У КУпАП відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Вимогами ч. 3 ст. 337 КПК України передбачено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Враховуючи, що у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі викладено суть адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, та яка є більш м'якою за суворістю, а також зважаючи на те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад зазначеного адміністративного правопорушення, що підтверджено долученими до справи доказами, суд вважає за можливе перекваліфікувати дії останнього з ч. 2 ст. 130 на ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо епізоду за ч. 5 ст. 126 КУпАП
Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч.3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).
Відповідно до п. 2.1.а.ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, серії ЕПР1 №299000 від 13.04.2025 ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки останній 13.04.2025, будучи особою, яка протягом року притягувалась до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 126 КУпАП (у протоколі не вказано, якою саме постановою та за якою частиною статті 126 КУпАП ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності), керував механічним транспортним засобом, не маючи права керувати ним.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження такої кваліфікуючої ознаки правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторність його вчинення протягом року, а саме: будь - яких фактичних даних про те, чи видавалося ОСОБА_1 посвідчення водія та чи позбавлявся він права керування транспортними засобами, до матеріалів справи не долучено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного та об'єктивного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки інших належних та допустимих доказів у справі на підтвердження факту керування 13.04.2025 ОСОБА_1 транспортним засобом, будучи попередньо позбавленим такого права керування, матеріали справи не містять, у суду відсутня можливість переконатися як у тому, ще таке рішення було прийнято, так і встановити строки, на які правопорушника було позбавлено такого права.
З огляду на наведене, а також положення ст. 62 Конституції України, відповідно до якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку про не доведеність допустимим та достатніми доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, яке інкримінується останньому відповідно до протоколу серії ЕПР1 №299000 від 13.04.2025.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 цього Кодексу.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти вмотивоване законне рішення.
Статтею 280 КУпАП прямо встановлено обов'язок суду з'ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, чи винна дана особа в його вчиненні. При цьому норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП вказаний Кодекс не містить.
Таким чином, для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв'язку з його спливом необхідним є, поміж іншого, встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.
Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, можливо виключно у разі встановлення винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки таке закриття справи про адміністративне правопорушення являється нереабілітуючою підставою.
З огляду на зазначене, нереабілітуюча підстава закриття справи про адміністративне правопорушення не може бути застосована до осіб, які не вчиняли адміністративного правопорушення або їх вина у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена у встановленому законом порядку. До таких осіб слід застосовувати реабілітуючі підстави закриття справи, передбачені пунктами 1-4 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Таким чином, справа про адміністративне правопорушення у цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
На виконання вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на порушника за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, враховуючи умови та характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, а саме його вік, ступінь вини та ставлення до вчиненого, суд дійшов висновку про доцільність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обмежень для призначення такого виду стягнення під час розгляду справи не встановлено. Більше того, саме таке стягнення, на переконання суду, відповідає меті адміністративного стягнення, яка передбачена статтею 23 КУпАП, тобто буде достатньою мірою відповідальності для виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення ним нових правопорушень.
Згідно зі статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись статтями 38, 126, 130, 247, 251, 252, 268, 283-285, 294 КУпАП,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень (рахунок для сплати: UA368999980313060149000006001, отримувач коштів: ГУК в Житомир.обл/ Житомир.обл/21081300, ЄДРПОУ 37976485) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (рахунок для сплати: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106/22030106, ЄДРПОУ 37993783).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений постановою Кабінету Міністрів України.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ірина БІЛЕРА