Номер провадження 2-а/289/11/25
Справа №278/3580/25
16.09.2025 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі судді Сіренко Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Представник позивача адвокат Кіндрась К.О. звернулася до суду з позовною заявою до відповідача в якій просить суд поновити строк для оскарження постанови №451/1 від 22.04.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати вказану постанову №451/1 від 22.04.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , справу про адміністративне правопорушення закрити та стягнути з відповідача судові витрати на судовий збір у розмірі 605,60 грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що 03.07.2025 позивач дізнався, що в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відносно нього міститься інформація про відкриття Бердичівським ВДВС у Бердичівському районі Житомирської області 03.07.2025 виконавчого провадження №78497324, після ознайомлення з яким стороні позивача стало відомо про винесення 22.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 постанови, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення абзацу 1 ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не надання на ознайомлення військово-облікового документу уповноваженому представнику ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак позивач стверджує, що не вчиняв адміністративне правопорушення, яке описано в постанові, будь-яких вимог пред'явити військово-обліковий документ ні від працівників поліції, ні від уповноважених працівників ТЦК не озвучувалося, йому лише озвучили питання щодо неявки по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_4 та в присутності позивача по даному факту неявки було складено протокол №256 від 21.04.2025 та призначено справу до розгляду на 28.04.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому позивач не викликався ІНФОРМАЦІЯ_5 на розгляд справи про адміністративне правопорушення, зазначене в оскаржуваній постанові, що позбавило позивача права на захист. Жодних доказів на підтвердження факту вчинення позивачем вказаного в постанові адміністративного правопорушення не існує, зазначений в оскаржуваній постанові протокол №257 від 21.04.2025, в якому нібито зафіксовано правопорушення - відмова позивача надати уповноваженому працівнику ТЦК на ознайомлення ВОД, не складався в присутності позивача та йому не вручався. Позивач наголошує, що не вчиняв 21.04.2025 описане в оскаржуваній постанові адміністративне правопорушення, отже відсутні як подія, так і склад адміністративного правопорушення, а тому відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 29.08.2025 було поновлено позивачу пропущений строк на оскарження постанови №451/1 від 22.04.2025, відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових заперечень (а.с.46). Вказану ухвалу направлено сторонам для відома (а.с.49,50,51).
Згідно Довідки про доставку електронного документу (а.с.50), ухвалу суду від 29.08.2025 доставлено до електронного кабінету відповідача 30.08.2025 9:36:57, однак у визначені в ухвалі строки станом на день ухвалення цього рішення відповідач відзиву на позов не подав, доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови не надав, з будь-якого характеру заявами чи клопотаннями до суду не звертався, а відтак суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
За приписами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Із матеріалів справи встановлено, що 22.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 Приборою М.В. винесено постанову №451/1 про те, що ОСОБА_1 згідно протоколу №257 від 21.04.2025 не надав для ознайомлення військово-обліковий документ уповноваженому представнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , що передбачено ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначено, що даний факт зафіксовано на відеозапис засобами відеофіксації. Своїми діями ОСОБА_1 21.04.2025 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постановлено накласти на останнього штраф у сумі 17000,00 грн. (а.с.20 на звороті-21).
Незгода позивача з указаною постановою та твердження позивача про порушення його прав цією постановою зумовили звернення до суду з позовом, що розглядається.
03.07.2025 старшим державним виконавцем Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельничук М.В. на підставі постанови №451/1 від 22.04.2025 виданої ІНФОРМАЦІЯ_7 відкрито виконавче провадження №78497324 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34000,00 грн. на користь держави (а.с.22).
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способам
Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Також, згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває і по теперішній час.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені статтею 22 Закону № 3543 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, частина 6 статті 22 Закону № 3543 передбачає, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника ТЦК або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби.
Відсутність такого документа або його не надання на вимогу уповноважених осіб є порушення правил військового обліку та законодавства про мобілізацію.
Під час перевірки документів уповноважений представник ТЦК або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
При цьому, в даній статті унормовано, що вимоги, зазначені у частині 6 статті 22 Закону № 3543, стосовно проведення уповноваженими представниками ТЦК фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024 року згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX.
Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
У постанові № 451/1 зазначено, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення (вказаний факт зафіксовано на відеозапис), що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період та накладено на нього штраф в сумі 17 000,00 грн.
В свою чергу, звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, позивач наголошував на тому, що будь-яких вимог пред'явити військово-обліковий документ ні від працівників поліції, ні від уповноважених працівників ТЦК не озвучувалося, та в його присутності не складався протокол по факту скоєння вказаного адміністративного правопорушення.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення, визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас, вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.
Згідно положень ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.
Водночас, із змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що її було винесено в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, як і відсутні відомості про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду відповідної справи відносно нього.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення (доказів), на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У статті 72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
В свою чергу, відповідач не надав до суду жодних доказів на підтвердження факту вимоги та не пред'явлення ОСОБА_1 на вимогу уповноваженого представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки 21.04.2025 військово-облікового документу, відповідно, не є спростованими обставини, що останній не заявляв такої вимоги, про що стверджує позивач, адже уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський зобов'язані з 17.07.2024 здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Відповідно, за відсутності доказів, фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів, позбавляє суд в повній мірі переконатися в тому, що уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки дійсно вимагав у ОСОБА_1 пред'явити військово-обліковий документ, а останній цей документ для ознайомлення не надав.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі №127/163/17-а).
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 справа №537/4012/16, від 08.11.2018 справа № 201/12431/16, від 23.10.2018 справа № 743/1128/17, від 15.11.2018 справа № 524/7184/16.
Крім того як зазначено вище, відповідачем не надано відзиву на позов ОСОБА_1 в строки визначені судом, фото та відео матеріали також не надані, що позбавляє в свою чергу суд дослідити та перевірити докази, які б зафіксували вказане в оскаржуваній постанові правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є недоведеним, а тому постанова підлягає скасуванню, з закриттям провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн., що підтверджено платіжною інструкцією №21 (а.с.24). У зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволені, відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Із матеріалів справи встановлено, що під час розгляду справи правова допомога позивачу надавалась адвокатом Кіндрась К.В. (а.с.8,33,48,) на підставі Договору №04/07 про надання правничої допомоги від 04.07.2025 (а.с.13-15), до матеріалів справи долучено Акт надання правової допомоги відповідно до Договору №04/07 від 04.07.2025, в якому визначено обсяг наданих адвокатом послуг і їх загальну вартість 10000,00 грн.
Водночас суд враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, згідно яких суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу - 10000,00 грн., не є співмірним із складністю справи, оскільки дана справа є справою незначної складності та підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, при цьому включені у вартість підготовка та подання відповіді на відзив, а також участь у судовому засіданні - не проводилися.
Отже, враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, розмір відшкодування, суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги у розмірі 10000,00 грн. завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Дослідивши подані позивачем докази, враховуючи те, що за результатом розгляду справи позовні вимоги позивача задоволені, а також наведені висновки суду щодо складності справи, обсягу та якості виконаних адвокатом робіт, суд доходить висновку про обґрунтованість та співмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 3, 6-9, 11, 16, 72-77, 79, 132, 134, 139, 241-246, 268-272, 286 КАС України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову №451/1 від 22.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн. 00 коп.) та витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя Н. С. Сіренко