Справа № 283/1336/25
Провадження №1-кп/283/239/2025
16 вересня 2025 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , особи, стосовно якої розглядається клопотання, ОСОБА_4 , законного представника ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань за №12025060510000076 від 08.03.2025, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малинівка Малинського району Житомирської області, громадянина України, зі середньою освітою, неодруженого, на утриманні осіб не має, не інваліда, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого, за фактом вчинення суспільно небезпечних діянь, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,
До Малинського районного суду Житомирської області надійшло клопотання прокурора Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань за №12025060510000076 від 08.03.2025, стосовно ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтоване тим, що 18.02.2025 близько 21 години ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_7 , в кв. АДРЕСА_2 , діючи в умовах воєнного стану, враховуючи сприятливу для нього обстановку, а саме те, що його злочинні дії ніким непомічені та за ним ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав зі столу в одній з житлових кімнат вказаної квартири належний ОСОБА_8 мобільний телефон марки «Realme» модель «С51», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 вартістю 3929 грн. 29 коп.
Після цього ОСОБА_4 разом із викраденим майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим завдавши ОСОБА_8 майнової шкоди на вказану суму.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.
Продовжуючи свої злочинні дії, 01.03.2025 близько 22 години ОСОБА_4 , перебуваючи на зупинці громадського транспорту, поблизу ветеринарної клініки «Доктор ZOO», яка розташована за адресою: вул. Грушевського 1-Е, м. Малин, Житомирської обл., діючи в умовах воєнного стану, повторно, враховуючи сприятливу для нього обстановку, а саме те, що його злочинні дії ніким непомічені та за ним ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав належний ОСОБА_9 мобільний телефон «Хіаomі» модель «РОСО Х6Рго 5G 8/256Gb» ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2 НОМЕР_4 вартістю 10 737 грн. 48 коп. який знаходився на лавці зупинки громадського транспорту.
Після цього ОСОБА_4 разом із викраденим майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим завдавши ОСОБА_9 майнової шкоди на вказану суму.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив прийняти рішення у вигляді застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених ст. 94 КК України у вигляді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
Захисник ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що ОСОБА_4 нещодавно пройшов курс лікування у психіатричній лікарні, про що свідчить виписка із лікарні, яку просив долучити до матеріалів справи. Вважає, що ОСОБА_4 може отримувати психіатричну допомогу амбулаторно, оскільки вже пройшов лікування у стаціонарі.
Законний представник ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала клопотання прокурора.
Особа, відносно якої внесено клопотання ОСОБА_4 , у судовому засіданні підтвердив обставини, викладені в клопотанні, провину у вчиненні діянь, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України визнав, проте просив застосувати примусові заходи медичного характеру шляхом надання амбулаторної психіатричної допомоги.
Встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечних діянь, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджуються належними та допустимими доказами у їх сукупності, дослідженими в судовому засіданні, які узгоджуються між собою, зокрема показаннями самого ОСОБА_4 , який розповів, що дійсно скоїв крадіжки.
Суд, заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали провадження, виходить з положень ст.ст. 93, 94 КК України, ст.ст. 512, 513 КПК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у Постанові №7 від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», Закону України «Про психіатричну допомогу» та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з положенням ст.19 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінальним процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.
Статтею 513 КПК України імперативно передбачено, що під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру, суд з'ясовує, чи мало місце суспільно-небезпечне діяння; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння в стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Так, згідно з вимогами ст. ст. 18, 19 КК України осудність є обов'язковою ознакою суб'єкта злочину, що характеризується таким психічним станом особи, при якому вона під час вчинення злочину здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) означає правильне розуміння фактичних об'єктивних ознак злочину - об'єкта посягання, суті діяння, обстановки, часу і місця, способу його вчинення, його суспільно небезпечних наслідків тощо. Така здатність повинна бути пов'язана з можливістю контролювати, керувати своїми вчинками. Тут свідомість і воля взаємозалежні й лише в сукупності виступають передумовою визнання особи винною.
Натомість неосудною визнається така особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК України, не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.
Поняття неосудності включає в себе співвідношення медичного (біологічного) і юридичного (психологічного) критеріїв. Медичний критерій полягає у наявності у особи психічного захворювання, що істотно впливає на свідомість і волю людини (хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство, інший хворобливий стан психіки) Юридичний критерій - у нездатності особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. При цьому юридичний критерій виражається двома ознаками: 1) інтелектуальною - особа не може усвідомлювати фактичну сторону своїх дій (бездіяльності) та/або не здатна усвідомлювати їх суспільно небезпечний характер; 2) вольовою - особа не може керувати своїми діями (бездіяльністю) внаслідок руйнування психічною хворобою її вольової сфери.
Особу може бути визнано неосудною тільки тоді, коли встановлена одна з ознак критерію юридичного на підставі хоча б однієї з ознак критерію медичного.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 720 від 13.05.2025 у період часу, до якого відноситься діяння, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 , він виявляв ознаки Органічного маячного (шизофреноподібного) розладу (F06.2 за МКХ-10). У період часу, до якого відноситься діяння, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 , він за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними . У період часу, до якого відноситься діяння, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 , він за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_4 виявляє ознаки Органічного маячного (шизофреноподібного) розладу, параноїдного синдрому (F06.2 за МКХ-10). У теперішній час ОСОБА_4 за своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_4 рекомендоване поміщення до спеціального лікувального закладу з метою обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню ним суспільно-небезпечних діянь (відповідно до ст. 92; ст. 94 КК України). ОСОБА_4 за своїм психічним станом не здатен самостійно реалізувати своє право на захист. Дане питання знаходиться поза межами компетенції судово-психіатричного експерта і регламентується кримінально-процесуальним кодексом України. У теперішній час ОСОБА_4 не виявляє ознак розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин і лікування від наркоманії не потребує. ОСОБА_4 на даний час потребує в застосуванні щодо нього примусових заходів медичного характеру у виді його госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечні діяння передбачені ч. 4 ст. 185 КК, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
Дані діяння він вчинив у стані неосудності, оскільки хворіє на психічну хворобу.
З урахуванням характеру та тяжкості захворювання ОСОБА_4 , тяжкості вчинених ним діянь, з урахуванням ступеня його небезпечності для інших осіб та висновку судово-психіатричної експертизи, суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_4 примусовий захід медичного характеру у виді його госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Щодо клопотання сторони захисту про відмову у задоволенні клопотання прокурора та застосуванні до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру шляхом надання амбулаторної допомоги, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3,4,5 ст. 513 КПК України встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження. Якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути закрито судом, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу.
Враховуючи, що у даному кримінальному проважденні доведено, що кримінальне правопорушення, а саме крадіжка вчинена ОСОБА_4 , що сторонами кримінального провадження не заперечується, суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, даних про видужання ОСОБА_4 у суду немає, висновком судово-психіатричного експерта № 720 від 13.05.2025 визначено необхідність застосування до ОСОБА_4 саме примусових заходів медичного характеру у виді його госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом, то у суду відстуні підстави для закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру або для застосування іншого виду примусового заходу медичного характеру.
Перебування ОСОБА_4 на лікуванні у стаціонарі у звязку із загостренням стану під час розгляду клопотання у суді не спростовує доведених обставин кримінального провадження, в тому числі висновку судово-психіатричного експерта та психічного статусу особи, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, відповідно не дає суду підстав для відмови у клопотанні.
Керуючись статтями 503 - 513 КПК України,-
Клопотання прокурора Малинського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12025060510000076 від 08.03.2025 відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малинівка Малинського району Житомирської області, громадянина України, зі середньою освітою, неодруженого, на утриманні осіб не має, не інваліда, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого, примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Судові витрати за проведення експертиз у розмірі 4984,44 грн віднести на рахунок держави, а саме: за проведення судової товарознавчої експертизи - 1591,80 грн (висновок експерта №СЕ-19/106-25/4329-ТВ від 14.03.2025); за проведення судової товарознавчої експертизи - 3392,64 грн (висновок експерта №200/25-25 від 18.03.2025).
Речові докази:
мобільний телефон «Realme» модель «С51», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 переданий під розписку потерпілому ОСОБА_8 - залишити останньому;
мобільний телефон марки «Хіаоmі» модель «РОСО Х6Рго 5G 8/256Gb» ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2 НОМЕР_4 переданий під розписку потерпілому ОСОБА_9 - залишити останньому.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд протягом тридцяти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1