Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/426/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 401/2711/25 Доповідач в колегії апеляційного ОСОБА_1
11.09.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький дистанційно в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 серпня 2025 року, якою щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Світловодськ Кіровоградської області, українця, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який в силу ст.89 КК України є таким, що не має судимостей, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 12 год. 50 хв. 22.08.2025 по 12 год. 50 хв. 20.10.2025 без визначенням застави
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати, як незаконну та необґрунтовану, ухвалити нову, якою застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт. Свої вимоги обґрунтовуєтим, що кваліфікація кримінального правопорушення, яка викладена і в підозрі, і в клопотанні про обрання запобіжного заходу передчасна та необґрунтована. Зазначає, що у відношенні ОСОБА_8 на даний час відсутні ті ризики, на які посилається орган досудового розслідування. Крім того, судом не враховано те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має постійне місце проживання. Зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Негативна інформація за місцем проживання відсутня. Інформація про перебування на психіатричному обліку відсутня. Разом з тим, ОСОБА_8 є пацієнтом замісної терапії та отримує лікування в наркологічному кабінеті КНП «Світловодська ЦРЛ», що виключає можливість його ухилення від органів досудового розслідування та суду, оскільки в іншій місцевості він не отримає офіційно відповідних ліків. До того ж, кримінальним процесуальним законом не передбачено з'ясування думки власника житла щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до особи, яка зареєстрована в житлі такого власника. Отже, у матеріалах провадження відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що більш м'якіший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 22 серпня 2025 року, близько 11:00 години, точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не вдалося, разом із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перебували на автодорозі по вулиці Паркова в місті Світловодськ Олександрійського району Кіровоградської області, навпроти адміністративної будівлі поліклініки Комунального некомерційного підприємства «Світловодська центральна районна лікарня» Світловодської міської ради, розташованої по вулиці Павлова, 16 в місті Світловодськ Олександрійського району Кіровоградської області. Під час розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виник словесний конфлікт та ОСОБА_9 не бажаючи продовжувати розмову, пішов у напрямку адміністративної будівлі поліклініки КНП «Світловодська центральна районна лікарня» Світловодської міської ради. У цей час у ОСОБА_8 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин та агресії, виник злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 . Для здійснення свого злочинного наміру ОСОБА_8 вирішив використати в якості знаряддя вбивства розкладний ніж, який він зберігав при собі у кишенях шортів, у які був одягнений. Реалізуючи свій злочинний задум, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 , ОСОБА_8 дістав із кишені шортів, у які був одягнений, ніж, взяв його у руку, наздогнав ОСОБА_9 та наніс два цілеспрямованих удари в напрямку життєво-важливих органів ОСОБА_9 . В результаті нанесених ОСОБА_8 ударів ОСОБА_9 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани передньої черевної стінки з наскрізним пораненням правої долі печінки, з додатковим ушкодженням препілоричного відділу шлунку. Незважаючи на те, що ОСОБА_8 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, так як ОСОБА_9 була надана медична допомога і останній був госпіталізований до Комунального некомерційного підприємства «Світловодська ЦРЛ».
Органами досудового розслідування дії ОСОБА_8 кваліфіковані як закінчений замах на умисне вбивство, умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, про що 22.08.2025 йому повідомлено про підозру.
Ухвалою слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.08.2025 задоволено клопотання т.в.о. заступника начальника СВ ВП №1 (м.Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про застосування підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025121070000607 від 22.08.2025 в межах строку досудового розслідування, по 12.50 год. 20.10.2025 включно, без визначенням застави. Рішення слідчого судді мотивовано тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, відповідальність за який відповідно до ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України передбачено виключно у вигляді позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. В обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_8 покладається необхідність запобігання можливості переховуватися останньому від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку слідчого судді, існують обґрунтовані ризики, передбачені п.п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, в дебатах захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без задоволення, дослідивши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зваживши доводи скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону суддею дотримані в повному обсязі.
Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого.
Як убачається з наданих матеріалів, слідчий суддя дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, який відноситься до категорії тяжких злочинів, посягає на суспільні інтереси - життя потерпілого, про що йому вручено повідомлення про підозру.
При цьому, відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя перевірив наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, про що зазначив в ухвалі.
Колегія суддів не погоджується з доводами захисника щодо недоведеності жодного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки оцінюючи ризики, заявлені та обґрунтовані у клопотанні слідчого, слідчий суддя встановив, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, оскільки останнійвчинив тяжкий злочин, санкція інкримінованої йому статті передбачає позбавлення волі строком до 15 років.
Тому, суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного розгляду вважає, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання ОСОБА_8 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».
Слідчий суддя, врахувавши дані щодо особи підозрюваного, та врахувавши ступінь тяжкості злочину, в якому підозрюється ОСОБА_8 , дійшов правильного висновку про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, які викривають його у вчиненні злочину, що чітко підтверджується матеріалами кримінального провадження, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Також, на переконання колегії суддів, менш суворий запобіжний захід, такий як тримання під домашнім арештом чи особисте зобов'язання, не забезпечить на початковому етапі досудового розслідування та у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов'язків, оскільки підозрюваний ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не працює, отже не має законних джерел доходів.
Крім того, апеляційним судом ураховує і той факт, що підозрюваний під час вчинення кримінального правопорушення використовував розкладний ніж, який зберігав при собі у кишені шортів, ножові поранення потерпілому наносив в денний час, в багатолюдному місці. Протягом години після вчинення злочину, як повідомив сам підозрюваний, він покинув місце вчинення злочину, однак потім його було затримано. Тобто, вказані дії не свідчать про те, що він самостійно надав допомогу потерпілому.
В той же час, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Отже, на думку апеляційного суду, висновки слідчого судді, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не достатні для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, є мотивованими.
Щодо апеляційних доводів захисника про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, то вони не відповідають дійсності та суперечать матеріалам клопотання, оскільки слідчий суддя у своїй ухвалі правильно вказав, що обґрунтована підозра ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного злочину підтверджується письмовими доказами, які перелічені в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, копії яких слідчий долучив до свого клопотання, і які наявні в матеріалах кримінального провадження.
Колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, сталі соціальні зв'язки, однак зазначає, що вказані захисником соціальні фактори не спростовують викладені в оскаржуваній ухвалі висновки та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Також, на переконання колегії суддів, менш суворий запобіжний захід, такий як тримання під домашнім арештом, не здатен забезпечити ризики передбачені ст.177 КПК України та належне виконання, покладених на нього процесуальних обов'язків.
До того ж, вимагаючи від суду обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, захисник вказує за якою адресою має перебувати підозрюваний на час дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, однак підтверджуючих даних кому належить квартира відсутні, відсутні й відомості чи не заперечує власник щоб ОСОБА_8 перебував у даному помешканні під час дії обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Інші посилання захисника були враховані слідчим суддею суду першої інстанції при прийнятті рішення, а тому не спростовують законність постановленої ухвали.
По матеріалам клопотання колегією суддів не встановлено можливості застосування застави підозрюваному, відповідно до ст.183 КПК України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною й обґрунтованою, відтак підстав для її скасування та задоволення апеляційних вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 182, 183, 193, 194, 376 ч.2, 405, 407, 422 КПК України, колегія судді
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 серпня 2025 року щодо підозрюваного ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: